Справа № 344/13077/25
Провадження № 33/4808/103/26
Категорія ч.4 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.
01 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Івано-Франківського міського суду від 11.12.2025 та
1. Зміст постанови суду першої інстанції.
1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 4 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 34 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами (ТЗ) на 3 роки.
1.2. 25.07.2025 о 20:45 год в м. Івано-Франківськ по вул. Тисменицька, 249/3, водій ОСОБА_1 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом «Renault Arkana» (д.н.з. НОМЕР_1 ), вживав алкоголь після ДТП, яка відбулась за його участі 25.07.2025 о 20:45 год, чим порушив п. 2.10 «є» ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest Drager, результат позитивний 3,86 проміле.
2. Доводи апеляційної скарги.
2.1. Склад адміністративного правопорушення відсутній, оскільки не встановлено факту керування у стані сп'яніння. Зазначає, що обов'язковою умовою притягнення за ст. 130 КУпАП є факт керування транспортним засобом у відповідному стані.
2.2. Працівники поліції не встановили момент вчинення ДТП, не зафіксували, що Апелянт керував автомобілем після 20:00 год та прибули на місце більше як через три години після паркування. Тому, доказів керування Апелянтом у стані алкогольного сп'яніння немає.
2.3. Вважає, що в його діях відсутній причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та перебуванням у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки, з моменту паркування до прибуття поліції минуло понад три години, Апелянт знаходився вдома та не керував автомобілем, а тому міг вживати напої не передбачаючи спілкування з поліцією.
2.4. Стверджує, що відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП можлива лише за наявності умислу на уникнення огляду. Оскільки, він не був обізнаний про факт ДТП, то не вчиняв жодних дій для перешкоджання огляду чи свідомого ухилення від нього.
2.5. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
3. Провадження в апеляційному суді.
Справа передана судді 30.12.2026.
За клопотанням Апелянта розгляд справи відкладався 5 раз: тричі через його хворобу (16.01.2026, 03.04.2026, 27.04.2026) і двічі через виклик у різні територіальні ТЦК для уточнення даних (27.02.2026, 16.03.2026).
30.04.2026 Апелянт направив чергове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки його знову викликають в ТЦК для уточнення даних 01.05.2026 на 09:00.
Апелянт постійно хворіє і регулярно проходить мобілізаційні процедури в час, коли призначений розгляд його справи. З урахуванням цього, цілком можливо, що він так і не зможе з'явитися до апеляційного суду протягом річного строку накладення стягнення (ст. 38 КУпАП).
Відкладення справ за його клопотаннями об'єктивно призвело до порушення принципу юридичної визначеності та процесуальних строків розгляду апеляційної скарги (ч. 4 ст. 294 КУпАП).
В судове засідання 01.05.2026 на 10:00 Апелянт вчергове не з'явився. У справі достатньо даних для її розгляду за відсутності Апелянта.
4. Мотиви апеляційного суду.
4.1. Щодо строку на апеляційне оскарження.
У справах про адміністративне правопорушення судове рішення може бути оскаржене протягом 10 днів із дня його винесення (ч. 2 ст. 294 КУпАП).
Рішення проголошене 11.12.2025, строк на апеляційне оскарження тривав до 21.12.2025, а оскільки це вихідний день, то строк тривав до 22.12.2025 включно. Згідно трекеру, апеляційну скаргу відправлено 21.12.2025 в межах 10-ти денного строку.
Апеляційну скаргу подано з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
4.2. Щодо апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких мотивів.
4.2.1. Нормою ч. 4 ст. 130 КУпАП установлена відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю, за вживання, зокрема, алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.10 «є» ПДР, водій зобов'язаний не вживати алкоголь після ДТП за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду.
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає саме за факт вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП.
4.2.2. Апелянт в апеляційній скарзі не заперечив факту ДТП. Не заперечив він і того, що покинув місце ДТП, вважаючи його незначним.
Суд в основу рішення вважає необхідним покласти відеозаписи, на яких зафіксовані події справи так, як вони відбувалися в дійсності. Вони відповідають вимогам достовірності і процесуальним документам справи.
Із них вбачається, що працівники поліції прибули на місце події, на запитання хто керував транспортним засобом, Апелянт повідомив що він керував. Працівники поліції повідомили Апелянту про те, що він був учасником ДТП, а тому йому необхідно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі. Апелянт вказав, що він вжив алкогольні напої після ДТП. Поліцейські запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Alcotest Drager на місці зупинки. Апелянт погодився, результат 3,86 проміле. Працівники поліції роз'яснили процесуальні права та вручили копію протоколу.
Суд першої інстанції, дослідивши всі матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, результат тесту, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення та інші докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість Апелянта у вчиненні інкримінованого правопорушення.
5. Оцінки і рішення.
За наслідками розгляду апеляційний суд дійшов тих же висновків, що і суд першої інстанції. Водій ОСОБА_1 вживав алкоголь після ДТП за його участю. Результати тесту - 3,86 проміле. В його діях наявний склад ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що поліція прибула із запізненням, та про відсутність доказів керування у стані сп'яніння, є безпідставними, оскільки об'єктивна сторона ч. 4 ст. 130 КУпАП полягає не в керуванні у нетверезому стані, а у вживанні алкоголю після події ДТП до моменту огляду. Факт ДТП за участю ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, і сам скаржник у суді першої інстанції визнав факт пригоди. Твердження про необізнаність щодо ДТП спростовується матеріалами справи та поясненнями наданими в суді першої інстанції.
Результат огляду на стан сп'яніння зафіксовано у встановленому законом порядку, апелянт не заперечував факту вживання алкоголю після ДТП.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 та наклав стягнення в межах санкції статті. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги є необгрунтованими.
6. Висновки.
Рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване, вмотивоване.
Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 11.12.2025 щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова не оскаржується.
Суддя А.Ю. Малєєв