Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/756/2026 Справа № 641/3856/26
27 квітня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Слобідського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000026 від 13.02.2026, до
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України
Зміст поданого клопотання
27.04.2026 до Слобідського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000026 від 13.02.2026 до ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України.
В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим відділенням відділу поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області за процесуального керівництва Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000026 від 13.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, злочину - передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Так, в період дії воєнного стану, не пізніше березня 2026 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, уневстановленому в ході досудового розслідування місці, у ОСОБА_6 виник прямий умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, при цьому, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій (порушення встановленого порядку перетину кордону), передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) і бажаючи їх настання (вчинення активних дій), за попередньою змовою з невстановленою особою, керуючись корисливим мотивом, тобто маючи спонукання до особистого незаконного збагачення та незаконного збагачення невстановленої особи за рахунок коштів громадянина України та з корисливою метою, тобто задля особистого незаконного збагачення та незаконного збагачення невстановленої особи за рахунок коштів громадянина України, усвідомлюючи про введення воєнного стану в Україні, проведення загальної мобілізації, визначений порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону в умовах воєнного стану, вирішив організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України, здійснити керівництво такими діями та сприяти їх вчиненню. Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти розміром 20 000 доларів США за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, здійснення керівництва такими діями та сприяння їх вчиненню. Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України.Згідно ч. 5 ст. 12 КК України вказаний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів. На даний час, у вказаному кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отримані під час проведення досудового розслідування докази беззаперечно свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні злочинів. Зазначає, що на тлі збройної агресії російської федерації проти України дії осіб, пов'язані із організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України та одержанням неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави є винятковим цинізмом, що наносить значну шкоду іміджу України на міжнародній арені, що обґрунтовано викликає пріоритетність у роботі правоохоронної системи. При цьому, вивченням матеріалів кримінального провадження та особи підозрюваного, його процесуальної поведінки під час досудового розслідування, встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні мають місце ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим на даний час у кримінальному провадженні необхідно вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою. Наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовує наступним: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду:- фактом повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого злочину та усвідомлення у випадку доведення вини отримання реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, на підставі чого є реальний ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення:- здійснити дії щодо знищення або приховування документальних матеріалів, чорнових записів, інших речей, які не були встановлені на даний час в ході здійснення досудового розслідування та мають доказове значення; 3) незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні:- у зв'язку із тим, що підозрюваний обізнаний про наявність осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, може здійснити вплив на свідків по вказаному кримінальному провадженню щодо спонукання надання показань органу досудового розслідування із завідомо неправдивою інформацією стосовно обставин протиправної діяльності;- оскільки в даному кримінальному провадженні наразі не проведено ряд експертиз, підозрюваний, зможе здійснити незаконний вплив на експертів в даному кримінальному провадженні задля висвітлення необ'єктивних даних та проведення досліджень в особистих інтересах, чим здійснить спробу уникнути кримінальної відповідальності; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а саме: зможе організувати новий незаконний план щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України або використовувати поточний незаконний план, а також одержати неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Також стверджує, що застава у зазначених ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину покладених на неї обов'язків. З метою дієвого стримування підозрюваного від невиконання покладених обов'язків у разі внесення суми застави, потрібно визначити альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200 грн, що ефективно запобігатиме існуючим ризикам, так і буде дієвим стимулом для підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки, тобто визначити заставу у розмірі, який перевищує максимальний розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, оскільки інший розмір застави не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та покласти на підозрюваного, у разі внесення суми застави, додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що добровільно з'явився до суду для розгляду щодо нього клопотання про обрання запобіжного заходу, розуміє суспільну небезпеченість інкримінованих йому діянь, не має наміру переховуватися від суду та слідства. Вказує, що разом із ним проживає матір, яка є особою з інвалідністю. Також зазначив, що розмір застави, який просить визначити для нього прокурор, для нього є завідомо непромірним, оскільки він не має у власності житла, автомобілів, є особою пенсійного віку, але пенсію ще не отримує, підробляв заробітками в таксі, тому не має можливості сплатити заставу в такому розмірі. Захисник ОСОБА_5 підтримав думку підзахисного та зазначив, що ризики, з урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному злочину, наявності постійного місця проживання, відсутні. Просив відмовити у задоволенні клопотання або застосувати більш м'який запобіжний захід. Якщо суд дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Так, слідчим відділом відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Слобідської окружної прокуратури міста Харкова здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026222050000026, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України.
24.04.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень- злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України тач. 2 ст. 369-2 КК України - організація незаконного перенаправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинені за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
В обґрунтування пред'явленої підозри слідчому судді надані витяг з ЄРДР, а також слідчим суддею досліджено матеріали кримінального провадження: протоколи допиту свідка МОМ від 13.02.2026, 22.04.2026, протокол про результати проведення негласної слідчої (роззшукової) дії "Аудіо-, відеоконтроль особи" від 01.04.2026, протокол огляду місця події від 24.04.2026.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України тач. 2 ст. 369-2 КК України
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
Слідчий суддя акцентує увагу, що висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
В поданому клопотанні прокурор зазначив, що вивченням матеріалів кримінального провадження та особи підозрюваного, його процесуальної поведінки під час досудового розслідування, встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні мають місце ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим на даний час у кримінальному провадженні необхідно вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною проживання, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, одружений, йому пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі від 7 до 9 років (за. ч. 3 ст. 332 КК України) .
Отже, з урахуванням даних про особу, та вказаних вище обставин, існування цього ризику суд уважає доведеним.
Щодо ризиків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме здійснити дії щодо знищення або приховування документальних матеріалів, чорнових записів, інших речей, які не були встановлені на даний час в ході здійснення досудового розслідування та мають доказове значення, то за відсутності у слідчого судді відомостей про вчинення інших слідчий дій (обшуку за місцем проживання), такий ризик на момент розгляду клопотання може існувати.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає достатньо обґрунтованим ризик незаконного впливу на свідків. Показання свідка, на які посилається сторона обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні, мають значення для цього кримінального провадження. Показання свідка, які містяться в протоколах допиту та досліджені слідчим суддею, вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати ОСОБА_6 незаконно впливати на свідка/свідків, зокрема умовлянням, підкупом, переконання, примушуванням з застосуванням фізичної сили або погроз, з метою викривлення фактичних обставин справи.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Разом із тим, суд не погоджується із доводами прокурора про те, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вказані ризики не доведено прокурором під час судового розгляду. Навпаки, зі змісту клопотання слідує, що підозрюваний, якому станом на момент розгляду клопотання виповнилося 63 роки, раніше не судимий, відтак у останнього відсутні ознаки прокримінальної поведінки.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення ккримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 332 та ч. 2 ст. 369-2 КК України;
- інкримінований злочин за ч. 3 ст. 332 КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 виповнилося 63 роки;
- наявні відомості про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки на території України, одружений та має матір, яка є особою з інвалідністю;
- відомостей про майновий стан підозрюваного слідчому судді не надано;
- має постійне місце проживання;
- підозрюваний ОСОБА_6 раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр., рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, оскільки зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, такі заходи можуть виявитися неефективними.
З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, його роль у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 57 днів (тобто в межах строку досудового розслідування).
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінальних правопорушень, а також те, що останній добровільно з'явився до суду для розгляду питання щодо обрання йому запобіжного заходу, повідомив, що має намір сприяти слідству, враховуючи норму ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Суд ураховує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працевлаштований, є особою пенсійного віку, але пенсію не отримує, проживає разом із матір, яка є особою з інвалідністю 2 групи. В судовому засіданні визнав, що орендував автомобіль, приймав замовлення від служб таксі та це було його основним джерелом доходу. Прокурором до суду не надано відомостей про наявність у підозрюваного у власності нерухомого майна, транспортних засобів, вчинення підозрюваним або членами його сім'ї видатків, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 статків (в тому числі прихованих).
Отже, з урахуванням майнового стану підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке за своєю правовою кваліфікацією згідно зі ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, вчиненим в умовах воєнного стану, наявність реальної можливості у нього внести заставу, слідчий суддя розглядає можливість визначити ОСОБА_6 заставу у вигляді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 199680 грн (3328 грн. x 60 н.м.д.г.), оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.371-372,376 КПК України
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000026 від 13.02.2026 до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.06.2026 включно, в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням розміру застави.
Строк дії ухвали до 22.06.2026 включно.
Розмір застави визначити в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р UA208201720355299002000006674 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172,код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУДСА України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно КПК України по справі № 641/3856/26, щодо ОСОБА_6 (Слобідський районний суд міста Харкова), до сплину терміну тримання під вартою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатись з місця свого проживання в м. Харкові без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Слобідського районного суду міста Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали надіслати керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 01.05.2026 о 13 год 50 хв.
Cлідчий суддя ОСОБА_1