Ухвала від 17.04.2026 по справі 953/7610/25

Справа № 953/7610/25

н/п 1-кс/953/2104/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000232 від 29.04.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкент Ташкентської області, Узбекистан, громадянина України, командира 1 роти НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу НОМЕР_3 загальновійськової армії південного воєнного округу, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року), -

встановив:

Сторона обвинувачення просить обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти рф та ін.)».

Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Норми ст. 27 Конвенції встановлюють, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на повагу до їхньої особи, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичаїв та традицій. З ними слід завжди гуманно поводитися та захищати від будь-яких актів насильства, залякування, образ та цікавості натовпу.

Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.

Положення ст. 29 Конвенції зазначають, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Норми ст. 31 Конвенції забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Також ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Стаття 33 Конвенції забороняє пограбування населення.

У свою чергу ст. 147 Конвенції визначено серйозні порушення, до яких належать умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Згідно з положеннями ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі - ДП І) тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Окрім того, згідно статей 8(2)(а)(іі), 8(2)(а)(vіі) та 8(2)(а)(іv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який ратифікований Верховною Радою України 21.08.2024 Законом № 3909-IX, нелюдське поводження, незаконне позбавлення волі та привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо - є воєнними злочинами.

Військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді командира 1 роти НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.

Одразу після оголошення 24.02.2022 президентом рф про початок «спеціальної воєнної операції» російські війська, зокрема військовослужбовці НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, серед яких перебував військовослужбовець ОСОБА_6 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.

Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці зс рф з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.

В кінці лютого 2022 року з боку рф почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Внаслідок чого територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.

Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10.09.2022 м. Ізюм Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців зс рф та учасників незаконного збройного формування так званої «ЛНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.

Під час окупації м. Ізюм Харківської області у ОСОБА_6 , підрозділ якого територіально дислокувався у вказаному населеному пункті, виник умисел, направлений на вчинення кримінальних правопорушень на окупованій території.

Розуміючи, що його діям не буде надано супротиву, з метою незаконного збагачення він розробив план вчинення кримінальних правопорушень, а саме затримання цивільних мешканців, проведення незаконних обшуків домоволодінь, підприємств, установ, з метою виявлення та незаконного заволодіння матеріальними цінностями, транспортними засобами, іншим майном.

З цією метою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи й розуміючи переваги вчинення кримінальних правопорушень, досягнення яких можливе лише за допомогою створення групи, ОСОБА_6 почав підшукувати співучасників, надаючи при цьому перевагу особам з близького оточення, з якими проходив службу в лавах незаконних військових формувань рф, до яких у нього були довірливі стосунки.

Так, ОСОБА_6 залучив до спільного вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовців НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного воєнного округу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , інших невстановлених військовослужбовців зс рф (позивний одного з них «Саід»), а також «голову спілки кінематографістів Донбасу» ОСОБА_17 та «депутата «ЛНР» ОСОБА_18 , які погодились та висловили свою згоду прийняти участь у скоєнні злочинів проти цивільного населення.

Вказані особи під час перебування в м. Ізюм Харківської області були постійно одягнуті у військову форму, мали відповідне військове спорядження, були озброєні автоматами, пістолетами та сприймались місцевим населенням як військові зс рф, що підтверджує їх статус комбатантів.

У свою чергу, громадянин України ОСОБА_6 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід, розуміючи факт збройного конфлікту, захоплення та подальшої окупації частини Харківської області зс рф, а також те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону - цілісною і недоторканою, перебуваючи у м. Луганську Луганської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перейшов на бік ворога шляхом добровільного вступу на службу до незаконного збройного формування - НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву ЛНР 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, створеного російською федерацією, після чого надавав безпосередню допомогу державі-агресору (рф) та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Так, починаючи з квітня 2022 року, з метою силового супроводження зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, для придушення будь-яких проявів незгоди з політикою окупаційної влади та усунення перешкод у реалізації заздалегідь запланованих намірів на тимчасово окупованій території Харківської області, у тому числі м. Ізюм, у порушення ст. ст. 17 та 65 Конституції України, будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу НОМЕР_3 загальновійськової армії Південного воєнного округу, ОСОБА_6 з квітня 2022 року до моменту деокупації вказаного населеного пункту, а саме до 10.09.2022, знаходячись на території м. Ізюм, активно публічно сприяв реалізації плану держави-агресора щодо придушення будь-яких проявів незгоди з визнанням політики окупаційної влади, проводив позасудові репресії над цивільними особами, брав участь в їх затриманнях, примушуючи йти на негласну співпрацю, застосовував жорстоке поводження, спричиняв тілесні ушкодження, тобто надавав російській федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України (державна зрада): перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Поряд з цим, 08.03.2022 приблизно о 14:00 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 разом із дружиною - ОСОБА_21 .

Незаконно проникнувши на подвір'я будинку, побачили у вікні ОСОБА_20 , якому один з військовослужбовців зс рф жестом руки вказав вийти на вулицю.

Після того як ОСОБА_20 вийшов на подвір'я свого домоволодіння, ОСОБА_6 , пересвідчившись в особі ОСОБА_20 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, підійшов до останнього та під надуманим приводом, про належність до громадсько-військово-політичного руху «Правий сектор», завдав удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_20 .

Надалі ОСОБА_6 разом із ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливим мотивом, без складання будь-яких процесуальних документів розпочали проведення обшуку в домоволодінні, під час якого виявили та незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» та ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_20 .

Не знайшовши грошових коштів та інших цінних речей ОСОБА_6 , діючи у групі з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, стали вимагати у ОСОБА_20 назвати місце зберігання коштовностей, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_6 з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_20 не чинив опору, зазначивши, що він є приватним підприємцем та всі гроші вкладає в товар, а ювелірних прикрас в нього немає.

Не знайшовши цінностей, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, залишили місце вчинення злочину, довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» і ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_20 , розуміючи, що викрадене майно не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 26 932 грн. 01 коп.

Отже, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні фізичних (нанесення удару в обличчя) та психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_20 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).

Також 10.03.2022 приблизно о 13:30 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 разом із дружиною - ОСОБА_21 .

Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_20 , що йому відомо про те, що він керує станцією технічного обслуговування (далі - СТО) свого сина ОСОБА_22 та наказав йти з ними та відчинити приміщення СТО, при цьому висловлював погрози про застосування вогнепальної зброї відносно нього та попередження про наміри вбити у разі непокори, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальні, розуміючи, що ним або ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_20 не чинивши опору провів останніх до СТО, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Перебуваючи на території СТО, ОСОБА_6 спільно з присутніми військовослужбовцями зс рф заволоділи транспортним засобом марки «Reno» моделі «Megane», чорного кольору, 2005 року випуску, транзитний номер НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_22 , на якому за вказівкою ОСОБА_6 один зі співучасників виїхав за територію СТО та залишив автомобіль поруч.

Далі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, наказав ОСОБА_20 вести їх назад до свого дому та показати автомобілі, які перебувають на території його домоволодіння.

Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 побачив автомобіль марки «Opel» моделі «Combo», сірого кольору, 2010 року, д.н.з. НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_21 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключі до автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Ураховуючи, що ОСОБА_6 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_20 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_6 ключі від згаданого автомобіля.

Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_20 до спротиву, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Opel» моделі «Combo», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.

Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_20 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортними засобами марки «Reno» моделі «Megane» та марки «Opel» моделі «Combo», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ними на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.

У подальшому ОСОБА_20 у період деокупації населеного пункту особисто віднайшов указані викрадені транспортні засоби та повернув.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілої ОСОБА_21 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Крім того, 20.03.2022 в денний час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 разом із дружиною - ОСОБА_21 .

Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого, ОСОБА_6 побачив автомобіль марки «Volkswagen LT28», 1988 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_22 з право управління на ОСОБА_20 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключи від автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Враховуючи, що ОСОБА_6 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_20 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_6 ключі від згаданого автомобіля.

Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_20 до спротиву, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Volkswagen LT28», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.

Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_20 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Volkswagen LT28», розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 81 040 грн. 00 коп.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Крім того, 28.03.2022 приблизно об 11:00 год ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски) та озброєними вогнепальною зброєю, на трьох невстановлених під час досудового розслідування транспортних засобах приїхали до будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкав ОСОБА_23 .

Незаконно проникнувши на подвір'я будинку ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_23 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, та знаючи, що останній був помічником депутата Ізюмської міської ради (з питань національно-патріотичного виховання молоді), а також членом Молодіжної організації «Пласт-Національна скаутська організація України», без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку потерпілого, під час якого виявили різного роду символіку України.

Після чого, задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_6 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства, разом із ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, вивели ОСОБА_23 з будинку із зв'язаними руками за спиною, посидили на порозі будинку, вдягли на обличчя майку чорного кольору, в яку останній був одягнутий та почали спричиняти ОСОБА_23 тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по різним частинам тілу, завдаючи особливих болісних відчуттів, чим порушили положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Також під час проведення незаконно обшуку на території домоволодіння ОСОБА_23 , присутніми військовослужбовцями зс рф виявлено належні потерпілому два автомобілі - марки «Opel» моделі «Vivaro» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_7 та марки «Geely» моделі «FC MR-7180» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_8 .

Після побиття ОСОБА_23 , що продовжувалось приблизно годину, примусово вивели з домоволодіння та посадили до одного з автомобілів на яких військовослужбовці зс рф приїхали до домоволодіння потерпілого, при цьому один із співучасників групи, який був у балаклаві, за вказівкою ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля марки «Geely», що належав ОСОБА_23 та знаходився у дворі його домоволодіння, привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна та після того, як всі учасники групи сіли по іншим автомобілям, вигнав вказаний автомобіль з двору та поїхав на ньому слідом за автомобілями інших співучасників злочину до місця своєї дислокації, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , куди також відвезли ОСОБА_23 .

По прибуттю до місця дислокації за вказаною адресою ОСОБА_23 завели у господарське приміщення (курник), після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили потерпілого, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі).

У вказаному приміщення потерпілого ОСОБА_23 незаконно утримували впродовж 2 діб.

30.03.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) до даного приміщення військовослужбовці зс рф помістили ОСОБА_24 , якого протиправно утримували впродовж 16 діб.

Далі, цього ж дня (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за місцем нелегального ув'язнення ОСОБА_23 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті цивільної особи та свідомо допускаючи настання вказаних тяжких наслідків, разом з декількома невстановленими військовослужбовцями зс рф зайшов до приміщення курника та надав вказівку вивести ОСОБА_23 на двір, додавши, що він збирається його розстріляти.

Після того, як ОСОБА_23 вивели, ОСОБА_6 слідом покинув приміщення курника та перебуваючи на дворі за згаданою адресою, ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, із власних ідеологічних та політичних мотивів, приблизно через десять хвилин здійснив вбивство цивільної особи - ОСОБА_23 , шляхом пострілу із наявної вогнепальної зброї (вид та калібр якої досудовим розслідуванням не встановлено) в область правої частини нижньої щелепи, спричинивши поранення, від якого останній помер, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Внаслідок пострілу ОСОБА_23 спричинені тілесні ушкодження у вигляді одного наскрізного вогнепального поранення шиї, з вхідною раною на правій бічній поверхні шиї і вихідною раною на лівій бічній поверхні шиї та рановим каналом, по ходу якого є крайовий напівкруглий дефект правого кута нижньої щелепи з додатковим переломом, який утворює уламок кістки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Після скоєного вбивства тіло потерпілого ОСОБА_23 , за вказівкою ОСОБА_6 , вивезли до залізничного переїзду по вул. Європейській в м. Ізюм, де залишили на узбіччі дороги, а наступного дня, тобто 31.03.2022 його знайшли робітники ритуальної служби та поховали на кладовищі в лісовому масиві, розташованому неподалік вул. Шекспіра в м. Ізюм Харківської області в могилі за № 6.

Надалі, 29.03.2022 в денний час (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленими військовослужбовцями зс рф, повторно повернулись до домоволодіння ОСОБА_23 , де за допомогою буксирувального тросу витягли автомобіль марки «Opel» моделі «Vivaro» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , що належав потерпілому, з двору домоволодіння, тим самим незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.

Своїми злочинними діями ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф спричинили ОСОБА_23 матеріальну шкоду на загальну суму 221 460 грн 00 коп.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_23 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_23 та привласненні (захопленні) приватного майна, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).

Крім того, 30.03.2022 приблизно о 12:00 год ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_16 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Шерхан»), беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_6 , в якому на той час перебував ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі своїм товаришем ОСОБА_25 .

Побачивши через паркан ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , військовослужбовці зс рф направили в їх бік автомати та один з яких з позивним « ОСОБА_26 » наказав вийти з двору до них.

Пересвідчившись в особі ОСОБА_24 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, ОСОБА_6 одягнув останньому на голову мішок та за допомогою клейкої стрічки зав'язав руки за спиною, після чого разом з іншими військовослужбовцями зс рф посадили його до автомобіля та попрямували до місця своєї дислокації, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

Під час перевезення ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_24 співпрацювати з окупаційною владою та надати інформацію щодо місця проживання учасників АТО, на що останній відповів відмовою та повідомив про відсутність таких даних. Почувши таку відповідь ОСОБА_6 пообіцяв, що ОСОБА_24 скоро все згадає.

По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою ОСОБА_24 завели у господарське приміщення (курник), в якому на той момент вже знаходився місцевий мешканець ОСОБА_23 , після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили ОСОБА_24 , позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі), чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

У подальшому (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 разом з декількома невстановленими військовослужбовцями зс рф зайшов до приміщення курника та надав вказівку вивести ОСОБА_23 на двір, додавши, що він збирається його розстріляти. Після того, як ОСОБА_23 вивели, ОСОБА_6 слідом покинув приміщення курника, а приблизно через 10 хвилин ОСОБА_24 почув постріл.

В цей же день приблизно через чотири години до приміщення повернувся ОСОБА_6 та не знімаючи мішка з голови ОСОБА_24 вивів останнього на двір, де в той час перебували ще декілька невстановлених військовослужбовців зс рф.

ОСОБА_6 повторно запропонував потерпілому співпрацювати з окупаційною владою та повідомити адреси проживання учасників АТО на, що останній відповів відмовою. Після чого, невстановлені військовослужбовці зс рф, які стояли поруч, почали наносити хаотичні удари гумовими кийками по спині, сідницях та ногах потерпілого, завдавши особливих болісних відчуттів.

Від отриманих ударів ОСОБА_24 впав на землю, однак йому продовжили наносити удари. В цей час ОСОБА_6 продовжував ставити питання про учасників АТО. Лише після того, як ОСОБА_24 перестав реагувати на удари, ОСОБА_6 віддав вказівку невстановленим військовослужбовцям зс рф припинити побиття та відвести потерпілого назад до курника.

Після того, як ОСОБА_24 завели назад до приміщення курника за ним зайшов ОСОБА_6 та сказав, що дає час подумати до ранку інакше він розстріляє його так само, як ОСОБА_23 .

В подальшому кожні 2-3 дні ОСОБА_24 водили на допити до ОСОБА_6 , під час яких він намагався схиляти потерпілого до співпраці, що супроводжувалось побиттям з боку невстановлених військовослужбовців зс рф.

13.04.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_24 вивели на двір, зняли мішок з голови, де військовослужбовці зс рф - ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , здійснюючи психологічний тиск та погрожуючи розстрілом, проти волі потерпілого, принижуючи людську гідність та ображаючи його, змусили ОСОБА_24 надавати інтерв'ю (допит), яке знімали на відеокамеру, після завершення якого ОСОБА_24 знову помістили до курника.

15.04.2022 ОСОБА_24 звільнили.

Загалом, ОСОБА_24 утримували протягом 16 діб у нелюдських умовах, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілому фізичного болю та значних моральних страждань.

Отже, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_16 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс ф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_24 у формах катування, що виражалось у завданні сильних фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) і психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та нелюдського поводження, що виражалось в утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі в господарському приміщенні).

Крім того, 02.04.2022 приблизно о 08:30 год ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Саід»), беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, приїхали на трьох транспортних засобах, а саме: марки «Volkswagen» моделі «Passat» сірого кольору, марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору та марки «УАЗ» зеленого кольору (інші ідентифікаційні ознаки яких не встановлені), до будинку АДРЕСА_7 , в якому разом із родиною проживав ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на той момент був відсутній вдома.

Незаконно проникнувши на подвір'я вказаного будинку, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружиною ОСОБА_27 та усвідомлюючи, що перед ними цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку.

Приблизно об 11:00 год ОСОБА_27 повернувся додому та побачив присутніх військовослужбовців зс рф, які проводили незаконний обшук під час якого виявили та вилучили дві мисливські рушниці, одна з яких належала ОСОБА_23 та знаходилася на зберіганні у ОСОБА_27 .

У подальшому ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_27 на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, запропонував останньому повідомити про наявність у будинку цінних речей.

Отримавши відмову від потерпілого, ОСОБА_6 за відсутності будь-яких правових підстав та без складання будь-яких процесуальних документів, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, у порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І, надав вказівку присутнім військовослужбовцям зс рф на затримання ОСОБА_27 , на виконання якої останньому наділи на руки кайданки та помістили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», після чого відвезли до зупинки громадського транспорту на перехресті вул. Соснова та автодороги «Київ-Харків-Довжанський», де нелегально ув'язнили ОСОБА_27 до металевого контейнеру, який знаходився поруч, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі).

У зазначеному місці ОСОБА_27 незаконно утримували протягом 7 діб, тобто до 08.04.2022, в нелюдських умовах, без надання їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілому фізичного болю та значних моральних страждань.

08.04.2022 ОСОБА_27 звільнили.

Після затримання та нелегального ув'язнення ОСОБА_27 , 02.04.2022 приблизно о 12:00 год, ОСОБА_6 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Саід») повернулись до домоволодіння ОСОБА_27 за вказаною адресою, де на той час перебувала його дружина - ОСОБА_28 .

У цей момент ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи, що ОСОБА_28 є цивільною особою та не має можливості чинити опір, відкрито демонструючи наявну при цьому наявну у нього вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у випадку непокори його вимогам, почав вимагати віддати їм автомобіль ЗАЗ-110308-44 (Таврія) білого кольору, д.н.з. НОМЕР_9 , який на праві власності належав її сину - ОСОБА_29 , чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Враховуючи, що ОСОБА_6 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_28 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу її життя та здоров'я, не чинивши опору віддала ОСОБА_6 ключі від згаданого автомобіля.

Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_28 до спротиву, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши ключі від ОСОБА_28 до автомобіля ЗАЗ-110308-44 (Таврія), надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.

Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_28 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортним засобом ЗАЗ-110308-44 (Таврія), розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили ОСОБА_29 матеріальну шкоду в сумі 66 820 грн 00 коп.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільних осіб - ОСОБА_27 та ОСОБА_28 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), утриманні у неналежних умовах потерпілого ОСОБА_27 , а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_27 (утримання проти волі в контейнері) та привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_29 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Крім того, 08.04.2022 приблизно о 17:00 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, озброєними вогнепальною зброєю, приїхали на двох невстановлених під час досудового розслідування транспортних засобах до будинку АДРЕСА_8 , в якому на той момент перебував ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із матір'ю - ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншими родичами.

Незаконно проникнувши на подвір'я вказаного будинку, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , пересвідчились в особі ОСОБА_32 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку та на території домоволодіння потерпілого.

Під час проведення обшуку ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, незаконно заволоділи майном потерпілого, а саме: ігровим ноутбуком «ACER Nitro 5», ігровою консоллю «Х-BOX S 512», ігровою консоллю «SONY PLAYSTATION 5», скутером марки «VIPER» моделі «VP150 F-STORM», а також мотоциклом марки «BAJAJ» моделі «BOXER ВМ 125X», який належав ОСОБА_33 , розуміючи, що воно не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.

Після чого, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 наказали ОСОБА_34 йти з ними до сусіднього будинку АДРЕСА_8 , який також належав їх родині, де вони провели другий обшук, за результатом якого незаконно заволоділи особистими документами його батька - ОСОБА_35 та трьома генераторами.

По завершенню проведення обшуків ОСОБА_6 вивів ОСОБА_32 на подвір'я будинку АДРЕСА_9 , наказав стати на коліна, де діючи умисно, із значною силою завдав удар ногою в обличчя потерпілого. В цей же момент, присутні поруч ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 також почали наносити хаотичні удари руками та ногами по обличчю та тулубу потерпілого, завдавши їх не менше 30.

Під час побиття, ОСОБА_36 впав на землі та побачивши, що указані військовослужбовці зс рф продовжують нанесених ударів, його мати - ОСОБА_37 намагалася захистити, почавши кричати, щоб відпустили її сина.

Після того, як військові перестали бити ОСОБА_32 , ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_6 , вдягнув кайданки на руки ОСОБА_38 та за допомогою клейкої стрічки зав'язав їй ганчірку на очах, в свою чергу ОСОБА_6 вдягнув кайданки на руки ОСОБА_34 та замотав очі клейкою стрічкою.

У подальшому, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вивели з території домоволодіння ОСОБА_32 та ОСОБА_39 , посадили до різних автомобілів, після чого відвезли їх до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де завели у господарське приміщення (курник), після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили ОСОБА_32 та ОСОБА_39 , позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі), чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Приблизно через десять хвилин до вказаного приміщення зайшов ОСОБА_14 та вивів ОСОБА_32 на подвір'я, де вже перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_6 , який почав ставити потерпілому питання стосовно його батька, місцевих мешканців, які несли службу в ЗСУ, перебували територіальній обороні, приймали участь в АТО.

Після того, як ОСОБА_36 відповів, що йому така інформація не відома, ОСОБА_6 продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання та свідомо допускаючи суспільно-небезпечних наслідків, разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 почали наносити потерпілому удари по ногам невстановленим предметом. При цьому, ОСОБА_11 вилив потерпілому на ноги воду та почав завдавати удари електрошокером, завдаючи особливих болісних відчуттів, а ОСОБА_12 здійснив постріл з наявного автомату біля вуха ОСОБА_32 , внаслідок чого його оглушило.

Надалі потерпілого поставили до стіни, де ОСОБА_14 разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , діючи умисно, по черзі зробили близько 30 пострілів з пневматичного пістолету в область задньої частини правого плеча, правої частини грудної клітини, правої руки та правої ноги ОСОБА_40 .

Не отримавши згоди ОСОБА_32 на співпрацю, задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій, на подвір'я вивели ОСОБА_39 , де ОСОБА_12 запевнивши, що розстріляє потерпілого на очах у матері, поставив ОСОБА_32 на коліна, спорядив автомат на бойовий взвод, притуливши дуло до голови останнього, здійснив постріл, але в автоматі не було патронів та імітація пострілу була холоста.

Після цього, ОСОБА_32 та ОСОБА_39 повернули до господарського приміщення (курника), у якому останніх утримували впродовж двох діб, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілим фізичного болю та значних моральних страждань.

Внаслідок протиправних дій військовослужбовців зс рф ОСОБА_34 спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних округлої форми рубців, хаотично розташованих по передній поверхні грудної клітини, правого плеча та по переднім поверхням стегон, що відносяться до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Наступного дня, тобто 09.04.2022 приблизно о 13:00 год (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , вирішили повторно провести обшук у домоволодінні ОСОБА_40 . З цією метою вони вивели ОСОБА_32 з сараю та запропонували добровільно видати речі, які вони не знайшли при обшуку.

Сприймаючи слова ОСОБА_6 як погрози, будучи вже підданим значному фізичному та психологічному впливу, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його та матері життя та здоров'я, ОСОБА_36 не чинивши опору повідомив, що видасть вказані речі.

Отримавши згоду ОСОБА_32 , цього ж дня приблизно о 14:00 год, ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , повторно повернулись до домоволодіння потерпілого, де провели обшук, за результатом якого вилучили два сигнально-шумові пістолети «SUR TT» та «RETEI ПМ», пневматичну гвинтівку «PRO GERMANY ART», а також 300 літрову бочку з пальним.

Після чого, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 покинули територію домоволодіння ОСОБА_32 та усі разом направились до місця своєї дислокації, по прибуттю до якого, ОСОБА_32 та ОСОБА_39 перемістили в житлову кімнату на третьому поверсі будинку вказаного домоволодіння, де їх утримували ще дві доби.

11.04.2022 ОСОБА_32 та ОСОБА_39 звільнили.

Своїми злочинними діями ОСОБА_6 разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 спричинили ОСОБА_34 матеріальну шкоду на загальну суму 73 171 грн 06 коп.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження у формах катування, що виражалось у завданні сильних фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) відносно цивільної особи - ОСОБА_32 і нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах відносно цивільних осіб - ОСОБА_32 та ОСОБА_41 , а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі) та привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_32 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Крім того, 12.04.2022 приблизно о 08:30 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали за місцем роботи ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, розташованого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Чумацька, 11.

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 та невстановленим військовослужбовцем зс рф підійшли до ОСОБА_43 , пересвідчились в його особі та усвідомлюючи, що перед ними цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, примусово вивели з території підприємства, вдягнули на руки кайданки, закрили голову мішком, посадили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», після чого відвезли до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_10 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф завели ОСОБА_43 у господарське приміщення (сарай), в якому на той момент вже знаходились інші люди, та залишили ОСОБА_43 у даному приміщенні, тим самим нелегально ув'язнили останнього, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі), чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Під час нелегального ув'язнення ОСОБА_43 , невстановлені під час досудового розслідування військовослужбовці зс рф, під надуманим приводом, про належність ОСОБА_43 до громадсько-військово-політичного руху «Правий сектор», завдавали ударів потерпілому твердим металевим предметом, з метою зізнання останнього, що є членом даної організації. Загалом потерпілому нанесли приблизно 20 таких ударів по тулубу та спині, однак останній не визнав своєї участі у вказаній організації, після чого припинили його побиття та до наступного дня залишили в указаному приміщенні, де він перебував із застібнутими кайданками на руках та з мішком на голові.

Наступного дня, тобто 13.04.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, надав вказівку вивести ОСОБА_43 з сараю для проведення відеозйомки, в якій потерпілий повинен був відповідати на питання, на виконання якої військовослужбовець ОСОБА_14 , зайшов до сараю, зняв з голови ОСОБА_43 мішок та зав'язавши очі ганчіркою, вивів останнього у двір, де військовослужбовці зс рф - ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , здійснюючи психологічний тиск та погрожуючи розстрілом, проти волі потерпілого, принижуючи людську гідність та ображаючи його, змусили ОСОБА_43 надавати інтерв'ю (допит), яке знімали на відеокамеру, після завершення якого потерпілого примусово привезли за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_10 , де на той момент знаходилась його мати - ОСОБА_44 .

Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливим мотивом, провели обшук, за результатом якого виявили автомобіль марки ВАЗ-2121 «Нива», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_10 , 1980 року випуску, який на праві власності належав ОСОБА_45 при цьому, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням непокори його вимогам, наказав передати йому ключі від автомобіля.

Враховуючи, що ОСОБА_6 був озброєним та здійснював погрози ц присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_46 сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальні, розуміючи, що ним або ОСОБА_10 може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_46 не чинив опору.

Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_43 до спротиву, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля ВАЗ-2121 «Нива», сів за кермо вказаного автомобіля, привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.

Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 та іншим невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_43 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортними засобами марки ВАЗ-2121 «Нива», розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ними на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.

У подальшому, в період деокупації населеного пункту, ОСОБА_45 повернуто викрадений транспортний засіб.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 та іншим невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_43 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) і психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі в господарському приміщенні) та привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Крім того, в кінці квітня 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали до будинку АДРЕСА_11 , у якому в квартирі АДРЕСА_12 мешкав ОСОБА_47 .

У цей час, ОСОБА_48 перебував у власному гаражному приміщенні, що розташоване поблизу згаданого будинку. Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф підійшли до ОСОБА_49 , пересвідчились в його особі, який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, після чого ОСОБА_6 наказав відвести їх до свого місця мешкання, де вони будуть проводити обшук.

Незаконно проникнувши до вказаної квартири, ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук, під час якого не знайшовши грошових коштів, інших цінних речей та зброї, ОСОБА_6 став вимагати у ОСОБА_50 назвати місця їх зберігання, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_6 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_51 не чинивши опору відповів, що подібних речей не зберігає.

Почувши таку відповідь, ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, надав вказівку одному з присутніх військовослужбовців зс рф надіти ОСОБА_52 мішок на голову та зв'язати руки, після чого потерпілого примусово вивели з будинку, посадили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo» та відвезли до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф завели ОСОБА_50 у господарське приміщення (сарай), в якому на той момент вже знаходились інші люди та залишили останнього у даному приміщенні.

Через деякий час, цього ж дня ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями зс рф, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, зайшов до сараю та почав побиття ОСОБА_50 шляхом нанесення хаотичних ударів ногами по всьому тілу, погрожуючи при цьому ампутацією кінцівок та вбивством, намагаючись при цьому переконати потерпілого співпрацювати з окупаційною владою і надати інформацію про заможних цивільних мешканців м. Ізюм.

В подальшому, отримавши відмову ОСОБА_50 на пропозицію щодо співпраці, останнього вивели з господарського приміщення у двір вказаного домоволодіння, де ОСОБА_6 продовжив побиття потерпілого шляхом нанесення хаотичних ударів руками та ногами.

Після повторної відмови ОСОБА_50 відпустили, протримавши приблизно 5 годин.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_50 у формах катування, що виражалось у завданні сильних фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) і нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).

Крім того, наприкінці червня початку липня 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали до будинку АДРЕСА_13 , в якому проживав ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Незаконно проникнувши на подвір'я домоволодіння, ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_54 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, будучи озброєними автоматичною вогнепальною зброєю, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в будинку потерпілого, погрожуючи розстрілом в разі виявлення української символіки, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.

Під час проведення обшуку ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, незаконно заволоділи майном потерпілого, а саме: ноутбуком марки «Lenovo» моделі «IdeaPad 3 14ITL6», MTM: 82H700HLRA, сірого кольору та мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «6700с-1» чорно-сірого кольору.

В подальшому, не знайшовши інших цінних речей ОСОБА_6 , діючи у групі з присутніми військовослужбовцями зс рф, став вимагати у ОСОБА_55 назвати місце їх зберігання, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_6 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог.

Сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_54 не чинивши опору відповів, що подібних речей не зберігає.

Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_55 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи ноутбуком марки «Lenovo» та мобільним телефоном марки «Nokia», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили ОСОБА_56 матеріальну шкоду в сумі 21 568 грн 37 коп.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_19 та іншим невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_55 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.

Слідчим відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_57 , за погодженням з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_58 , 13.03.2026 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111, ч.ч. 1, 2 ст. 438 КК України, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України (державна зрада): перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та жорстокого поводження з цивільним населенням, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчинених за попередньою змовою групою осіб (в редакції 2022 року).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 за повістками про виклик не з'являвся та місце знаходження останнього не відоме, повідомлення про підозру гр. ОСОБА_6 разом із повістками про виклик 13.03.2026 були розміщені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» та газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 13.03.2026 № 57 (8249), які згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості. Крім того, вжиті заходи з встановлення можливих засобів повідомлення шляхом направлення копій через мобільні додатки «Viber», «Telegram», «Signal» «Whats App», а також засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпоштою», таким чином ОСОБА_6 вважається таким, який був належним чином повідомлений згідно ч. 3 ст. 111, ст. 135, 278 КПК України.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ташкент, Ташкенської області, Узбекістан, громадянин України, паспорт громадянина України НОМЕР_11 виданий 30 липня 2003 Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , командир 1 роти НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву ЛНР 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, на зазначені виклики підозрюваний не прибув, про причини не явки нічого не повідомив, на теперішній час встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 на початку вересня 2022 року в складі підрозділів збройних сил рф передислокувався у напрямку тимчасово окупованих територій Луганської області, переховується від органів досудового розслідування та суду, та перебуває на території рф.

Відсутністю в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_6 .

Окрім того, у сторони обвинувачення наявні підстави допускати, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на непідконтрольній території України, міг виїхати до будь-якої іншої країни.

Слідчим відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_57 , за погодженням з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_58 , 20.03.2026 винесено постанову про оголошення розшуку та постанову про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що останній переховується від органу досудового слідства та наразі перебуває на тимчасово окупованій російською федерацією території України, імовірно на території Луганської області, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, що підтверджується матеріалами, зібраними під час досудового розслідування.

Таким чином, з метою організації розшуку підозрюваного ОСОБА_6 шляхом залучення Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, та у випадку встановлення місцезнаходження підозрюваного за межами території України та затримання для екстрадиції останнього, необхідно надати копію ухвали слідчого судді про обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, завірених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.

Сторона обвинувачення зазначає, що у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Клопотання розглядається слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК Країни за відсутності підозрюваного.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківської області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в газеті кабінету міністрів України - «Урядовий кур'єр».

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 20.03.2026, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року), що підтверджується: показаннями ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_59 , ОСОБА_24 , ОСОБА_54 , ОСОБА_32 , ОСОБА_41 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_51 , ОСОБА_27 , ОСОБА_60 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_54 свідків ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_28 , ОСОБА_63 та ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_60 , ОСОБА_54 , ОСОБА_69 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , свідків ОСОБА_28 ; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_20 ; протоколами проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_20 , свідка ОСОБА_54 ; відповіддю з військової частини НОМЕР_12 з інформацією та фотокартками військовослужбовців зс рф (в тому числі ОСОБА_6 ); висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19741-ТВ від 25.07.2024; висновком експерта № СЕ-19/121-24/19748-ТВ від 18.07.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19740-ТВ від 17.07.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22362-АВ від 16.08.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22541-АВ від 29.08.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22542-АВ від 29.08.2024; протоколом огляду відео за участю свідка ОСОБА_28 , яка впізнала на відео ОСОБА_23 , якого заарештували військовослужбовці зс рф; протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2024 за участю свідка ОСОБА_60 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2024 за участю свідка ОСОБА_28 ; висновком судово-медичної експертизи № 10-12/2454-С/22 від 09.12.2022; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_24 ; протоколом огляду відео від 12.08.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_24 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_24 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_25 ; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/20Бр/25; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/64Бр/25; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_51 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 17.07.2024; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_61 та ОСОБА_62 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_27 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_27 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_28 ; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/21485-АВ від 31.07.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22343-ТВ від 07.08.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22345-ТВ від 13.08.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_32 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_32 ; висновком судово-медичного експерта № 12-14/114Бр/24 від 05.09.2024; висновком судово-медичного експерта № 12-14/65Бр/24 від 05.09.2024; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2024 за участю потерпілої ОСОБА_41 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_63 та ОСОБА_64 ; висновками експертів Харківського НДЕКЦ МВС України: № СЕ-19/121 -24/21494-ТВ від 10.09.2024, № СЕ-19/121-24/21495-ТВ від 01.08.2024, № СЕ-19/121-24/21488-ТВ від 05.08.2024, № СЕ-19/121-24/22367-АВ від 28.08.2024, № СЕ-19/121-24/21493-ТВ від 16.10.2024, № СЕ-19/121-24/22366-АВ від 22.08.2024, № СЕ-19/121-24/21492-ТВ від 01.08.2024, № СЕ-19/121-24/21489-ТВ від 05.08.2024 за результатами проведення судово-товарознавчих експертиз; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_43 ; протоколом огляду відео від 10.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_43 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_43 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_65 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_66 та ОСОБА_67 ; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22365-АВ від 28.08.2024 за результатами якої була встановлена ринкова вартість викраденого автомобіля ОСОБА_70 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_54 , який впізнав ОСОБА_6 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_54 , який повідомив про обставини заволодіння його майна військовослужбовцями зс рф; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_71 ; висновками експертів Харківського НДЕКЦ МВС України: № СЕ-19/121 -24/21490-ТВ від 06.08.2024, № СЕ-19/121-24/22549-ТВ від 13.08.2024.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких підозрюється, ті обставини, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, оголошений у міжнародний розшук, застосування більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, а тому обирає запобіжний захід відносно нього у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. З вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 200, 206, 211, 372, 395, 579, 580 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах установи виконання покарань, передбаченої Наказом Міністерства юстиції України від 16.01.2024 №152/5, без визначення розміру застави.

Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи, що виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.

Зобов'язати слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ

136146130

Наступний документ

136146132

Інформація про рішення:

№ рішення:	136146131
№ справи:	953/7610/25
Дата рішення:	17.04.2026
Дата публікації:	04.05.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський районний суд м. Харкова
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (23.07.2025)
Дата надходження:	23.07.2025
Предмет позову:	-

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

17.04.2026 12:00	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 12:30	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 12:45	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 13:15	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 13:45	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 14:00	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 14:15	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 14:45	Київський районний суд м.Харкова
17.04.2026 15:10	Київський районний суд м.Харкова
20.04.2026 11:10	Київський районний суд м.Харкова
20.04.2026 11:30	Київський районний суд м.Харкова
20.04.2026 15:50	Київський районний суд м.Харкова
20.04.2026 16:10	Київський районний суд м.Харкова
20.04.2026 16:30	Київський районний суд м.Харкова
21.04.2026 10:20	Київський районний суд м.Харкова
21.04.2026 13:45	Київський районний суд м.Харкова
22.04.2026 11:30	Київський районний суд м.Харкова
22.04.2026 11:50	Київський районний суд м.Харкова
23.04.2026 12:30	Київський районний суд м.Харкова
23.04.2026 12:50	Київський районний суд м.Харкова

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

МУРАТОВА СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

суддя-доповідач:

МУРАТОВА СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА