Справа № 953/7610/25
н/п 1-кс/953/2196/26
"21" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000232 від 29.04.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, громадянина України, військовослужбовця НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, який раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти рф та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Норми ст. 27 Конвенції встановлюють, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на повагу до їхньої особи, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичаїв та традицій. З ними слід завжди гуманно поводитися та захищати від будь-яких актів насильства, залякування, образ та цікавості натовпу.
Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
Положення ст. 29 Конвенції зазначають, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Норми ст. 31 Конвенції забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Також ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Стаття 33 Конвенції забороняє пограбування населення.
У свою чергу ст. 147 Конвенції визначено серйозні порушення, до яких належать умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Згідно з положеннями ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі - ДП І) тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Окрім того, згідно статей 8(2)(а)(іі), 8(2)(а)(vіі) та 8(2)(а)(іv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який ратифікований Верховною Радою України 21.08.2024 Законом № 3909-IX, нелюдське поводження, незаконне позбавлення волі та привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо - є воєнними злочинами.
Військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 , перебуваючи у складі НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.
Одразу після оголошення 24.02.2022 президентом рф про початок «спеціальної воєнної операції» російські війська, зокрема військовослужбовці НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, серед яких перебував військовослужбовець ОСОБА_6 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.
Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці зс рф з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.
В кінці лютого 2022 року з боку рф почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Внаслідок чого територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.
Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10.09.2022 м. Ізюм Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців зс рф та учасників незаконного збройного формування так званої «ЛНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
Під час окупації м. Ізюм Харківської області у ОСОБА_7 , підрозділ якого територіально дислокувався у вказаному населеному пункті, виник умисел, направлений на вчинення кримінальних правопорушень на окупованій території.
Розуміючи, що його діям не буде надано супротиву, з метою незаконного збагачення він розробив план вчинення кримінальних правопорушень, а саме затримання цивільних мешканців, проведення незаконних обшуків домоволодінь, підприємств, установ, з метою виявлення та незаконного заволодіння матеріальними цінностями, транспортними засобами, іншим майном.
З цією метою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи й розуміючи переваги вчинення кримінальних правопорушень, досягнення яких можливе лише за допомогою створення групи, ОСОБА_7 почав підшукувати співучасників, надаючи при цьому перевагу особам з близького оточення, з якими проходив службу в лавах незаконних військових формувань рф, до яких у нього були довірливі стосунки.
Так, ОСОБА_7 залучив до спільного вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовців НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного воєнного округу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , інших невстановлених військовослужбовців зс рф (позивний одного з них «Саід»), а також «голову спілки кінематографістів Донбасу» ОСОБА_17 та «депутата «ЛНР» ОСОБА_18 , які погодились та висловили свою згоду прийняти участь у скоєнні злочинів проти цивільного населення.
Вказані особи під час перебування в м. Ізюм Харківської області були постійно одягнуті у військову форму, мали відповідне військове спорядження, були озброєні автоматами, пістолетами та сприймались місцевим населенням як військові зс рф, що підтверджує їх статус комбатантів.
У свою чергу, громадянин України ОСОБА_6 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід, розуміючи факт збройного конфлікту, захоплення та подальшої окупації частини Харківської області зс рф, а також те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону - цілісною і недоторканою, перебуваючи у м. Луганську Луганської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перейшов на бік ворога шляхом добровільного вступу на службу до незаконного збройного формування - НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву ЛНР 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, створеного російською федерацією, після чого надавав безпосередню допомогу державі-агресору (рф) та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Так, починаючи з квітня 2022 року, з метою силового супроводження зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, для придушення будь-яких проявів незгоди з політикою окупаційної влади та усунення перешкод у реалізації заздалегідь запланованих намірів на тимчасово окупованій території Харківської області, у тому числі м. Ізюм, у порушення ст. ст. 17 та 65 Конституції України, будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу НОМЕР_3 загальновійськової армії Південного воєнного округу, ОСОБА_6 з квітня 2022 року до моменту деокупації вказаного населеного пункту, а саме до 10.09.2022, знаходячись на території м. Ізюм, активно публічно сприяв реалізації плану держави-агресора щодо придушення будь-яких проявів незгоди з визнанням політики окупаційної влади, проводив позасудові репресії над цивільними особами, брав участь в їх затриманнях, примушуючи йти на негласну співпрацю, застосовував жорстоке поводження, спричиняв тілесні ушкодження, тобто надавав російській федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України (державна зрада): перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Поряд з цим, 30.03.2022 приблизно о 12:00 год. ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Шерхан»), беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому на той час перебував ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі своїм товаришем ОСОБА_20 .
Побачивши через паркан ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , військовослужбовці зс рф направили в їх бік автомати та один з яких з позивним « ОСОБА_21 » наказав вийти з двору до них.
Пересвідчившись в особі ОСОБА_19 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, ОСОБА_7 одягнув останньому на голову мішок та за допомогою клейкої стрічки зав'язав руки за спиною, після чого разом ОСОБА_6 та іншими військовослужбовцями зс рф посадили його до автомобіля та попрямували до місця своєї дислокації, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час перевезення ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_19 співпрацювати з окупаційною владою та надати інформацію щодо місця проживання учасників АТО, на що останній відповів відмовою та повідомив про відсутність таких даних. Почувши таку відповідь ОСОБА_7 пообіцяв, що ОСОБА_19 скоро все згадає.
По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою ОСОБА_19 завели у господарське приміщення (курник), в якому на той момент вже знаходився місцевий мешканець ОСОБА_22 , після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили ОСОБА_19 , позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі), чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
У подальшому (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 разом з декількома невстановленими військовослужбовцями зс рф зайшов до приміщення курника та надав вказівку вивести ОСОБА_22 на двір, додавши, що він збирається його розстріляти. Після того, як ОСОБА_22 вивели, ОСОБА_7 слідом покинув приміщення курника, а приблизно через десять хвилин ОСОБА_19 почув постріл.
В цей же день приблизно через чотири години до приміщення повернувся ОСОБА_7 та не знімаючи мішка з голови ОСОБА_19 вивів останнього на двір, де в той час перебували ще декілька невстановлених військовослужбовців зс рф.
ОСОБА_7 повторно запропонував потерпілому співпрацювати з окупаційною владою та повідомити адреси проживання учасників АТО на, що останній відповів відмовою. Після чого, невстановлені військовослужбовці зс рф, які стояли поруч, почали наносити хаотичні удари гумовими кийками по спині, сідницях та ногах потерпілого, завдавши особливих болісних відчуттів.
Від отриманих ударів ОСОБА_19 впав на землю, однак йому продовжили наносити удари. В цей час ОСОБА_7 продовжував ставити питання про учасників АТО. Лише після того, як ОСОБА_19 перестав реагувати на удари, ОСОБА_7 віддав вказівку невстановленим військовослужбовцям зс рф припинити побиття та відвести потерпілого назад до курника.
Після того, як ОСОБА_19 завели назад до приміщення курника за ним зайшов ОСОБА_7 та сказав, що дає час подумати до ранку інакше він розстріляє його так само, як ОСОБА_22 .
В подальшому кожні 2-3 дні ОСОБА_19 водили на допити до ОСОБА_7 , під час яких він намагався схиляти потерпілого до співпраці, що супроводжувалось побиттям з боку невстановлених військовослужбовців зс рф.
13.04.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_19 вивели на двір, зняли мішок з голови, де військовослужбовці зс рф - ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , здійснюючи психологічний тиск та погрожуючи розстрілом, проти волі потерпілого, принижуючи людську гідність та ображаючи його, змусили ОСОБА_19 надавати інтерв'ю (допит), яке знімали на відеокамеру, після завершення якого ОСОБА_19 знову помістили до курника.
15.04.2022 ОСОБА_19 звільнили.
Загалом, ОСОБА_19 утримували протягом 16 діб у нелюдських умовах, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілому фізичного болю та значних моральних страждань.
Отже, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_19 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі в господарському приміщенні).
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Слідчим відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_24 , за погодженням з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_25 , 13.03.2026 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України (державна зрада): перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та жорстокого поводження з цивільним населенням, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб (в редакції 2022 року).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 за повістками про виклик не з'являвся та місце знаходження останнього не відоме, повідомлення про підозру гр. ОСОБА_14 разом із повістками про виклик 13.03.2026 були розміщені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» та газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 13.03.2026 № 57 (8249), які згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості. Крім того, вжиті заходи з встановлення можливих засобів повідомлення шляхом направлення копій через мобільні додатки «Viber», «Telegram», «Signal» «Whats App», а також засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпоштою», таким чином ОСОБА_6 вважається таким, який був належним чином повідомлений згідно ч. 3 ст. 111, ст. 135, 278 КПК України.
У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луганськ Луганської області, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, на зазначені виклики підозрюваний не прибув, про причини не явки нічого не повідомив, на теперішній час встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 на початку вересня 2022 року в складі підрозділів збройних сил рф передислокувався у напрямку тимчасово окупованих територій Луганської області, переховується від органів досудового розслідування та суду, та перебуває на території рф.
Відсутністю в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_6 .
Окрім того, у сторони обвинувачення наявні підстави допускати, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на непідконтрольній території України, міг виїхати до будь-якої іншої країни.
Слідчим відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_24 , за погодженням з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_25 , 20.03.2026 винесено постанову про оголошення розшуку та постанову про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що останній переховується від органу досудового слідства та наразі перебуває на тимчасово окупованій російською федерацією території України, імовірно на території Луганської області, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, що підтверджується матеріалами, зібраними під час досудового розслідування.
Таким чином, з метою організації розшуку підозрюваного ОСОБА_6 шляхом залучення Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, та у випадку встановлення місцезнаходження підозрюваного за межами території України та затримання для екстрадиції останнього, необхідно надати копію ухвали слідчого судді про обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, завірених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.
Сторона обвинувачення зазначає, що у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Клопотання розглядається слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК Країни за відсутності підозрюваного.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківської області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в газеті кабінету міністрів України - «Урядовий кур'єр».
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 20.03.2026, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 20.03.2026, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_19 , свідка ОСОБА_20 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_19 ; протоколом огляду відео від 12.08.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_19 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_19 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_20 ; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/20Бр/25; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/64Бр/25; відповіддю на доручення УКР ГУНП в Харківській області від 20.03.2026.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких підозрюється, ті обставини, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, оголошений у міжнародний розшук, застосування більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, а тому обирає запобіжний захід відносно нього у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. З вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 200, 206, 211, 372, 395, 579, 580 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах установи виконання покарань, передбаченої Наказом Міністерства юстиції України від 16.01.2024 №152/5, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи, що виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Зобов'язати слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1