Справа № 953/7610/25
н/п 1-кс/953/2088/26
"23" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000232 від 29.04.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, громадянина України, який раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить задовольнити клопотання та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України, стосовно ОСОБА_6 .
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти рф та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Норми ст. 27 Конвенції встановлюють, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на повагу до їхньої особи, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичаїв та традицій. З ними слід завжди гуманно поводитися та захищати від будь-яких актів насильства, залякування, образ та цікавості натовпу.
Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
Положення ст. 29 Конвенції зазначають, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Норми ст. 31 Конвенції забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Також ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Стаття 33 Конвенції забороняє пограбування населення.
У свою чергу ст. 147 Конвенції визначено серйозні порушення, до яких належать умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Згідно з положеннями ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі - ДП І) тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, e) погрози вчинити будьяку з вищезазначених дій.
Окрім того, згідно статей 8(2)(а)(іі), 8(2)(а)(vіі) та 8(2)(а)(іv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який ратифікований Верховною Радою України 21.08.2024 Законом № 3909-IX, нелюдське поводження, незаконне позбавлення волі та привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо - є воєнними злочинами.
Громадянин України ОСОБА_6 , обіймаючи посаду голови спілки кінематографістів Донбасу (засновник кіностудії «Лугафільм», генеральний продюсер фільму «Ополченочка», довірена особа путіна у 2024 році)», брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ в якості воєнного кореспондента та волонтера.
Одразу після оголошення 24.02.2022 президентом рф про початок «спеціальної воєнної операції» російські війська, зокрема військовослужбовці НОМЕР_1 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, серед яких перебував ОСОБА_6 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.
Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці зс рф з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.
В кінці лютого 2022 року з боку рф почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Внаслідок чого територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.
Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10.09.2022 м. Ізюм Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців зс рф та учасників незаконного збройного формування так званої «ЛНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
Під час окупації м. Ізюм Харківської області у ОСОБА_7 , підрозділ якого територіально дислокувався у вказаному населеному пункті, виник умисел, направлений на вчинення кримінальних правопорушень на окупованій території.
Розуміючи, що його діям не буде надано супротиву, з метою незаконного збагачення він розробив план вчинення кримінальних правопорушень, а саме затримання цивільних мешканців, проведення незаконних обшуків домоволодінь, підприємств, установ, з метою виявлення та незаконного заволодіння матеріальними цінностями, транспортними засобами, іншим майном.
З цією метою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи й розуміючи переваги вчинення кримінальних правопорушень, досягнення яких можливе лише за допомогою створення групи, ОСОБА_7 почав підшукувати співучасників, надаючи при цьому перевагу особам з близького оточення, з якими проходив службу в лавах незаконних військових формувань рф, до яких у нього були довірливі стосунки.
Так, ОСОБА_7 залучив до спільного вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного воєнного округу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , інших невстановлених військовослужбовців зс рф (позивний одного з них «Саід»), а також «голову спілки кінематографістів Донбасу» ОСОБА_18 та «депутата «ЛНР» ОСОБА_19 , які погодились та висловили свою згоду прийняти участь у скоєнні злочинів проти цивільного населення.
Вказані особи під час перебування в м. Ізюм Харківської області були постійно одягнуті у військову форму, мали відповідне військове спорядження, були озброєні автоматами, пістолетами та сприймались місцевим населенням як військові зс рф, що підтверджує їх статус комбатантів.
У свою чергу, громадянин України ОСОБА_6 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід, розуміючи факт збройного конфлікту, захоплення та подальшої окупації частини Харківської області зс рф, а також те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону - цілісною і недоторканою, перебуваючи у м. Луганську Луганської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту шляхом інформаційного висвітлення діяльності незаконного збройного формування НОМЕР_1 стрілецького полку мобілізаційного резерву ЛНР 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, створеного російською федерацією, після чого надавав безпосередню допомогу державі-агресору (рф) та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Так, починаючи з квітня 2022 року, з метою силового супроводження зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, для придушення будь-яких проявів незгоди з політикою окупаційної влади та усунення перешкод у реалізації заздалегідь запланованих намірів на тимчасово окупованій території Харківської області, у тому числі м.Ізюм, у порушення ст.ст. 17 та 65 Конституції України ОСОБА_6 з квітня 2022 року до моменту деокупації вказаного населеного пункту, а саме до 10.09.2022, знаходячись на території м. Ізюм, активно публічно сприяв реалізації плану держави-агресора щодо придушення будь-яких проявів незгоди з визнанням політики окупаційної влади, проводив позасудові репресії над цивільними особами, брав участь в їх затриманнях, примушуючи йти на негласну співпрацю, застосовував жорстоке поводження, спричиняв тілесні ушкодження, тобто надавав російській федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України (державна зрада): перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Поряд з цим, 08.03.2022 приблизно о 14:00 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із дружиною - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Незаконно проникнувши на подвір'я будинку, побачили у вікні ОСОБА_20 , якому один з військовослужбовців зс рф жестом руки вказав вийти на вулицю.
Після того як ОСОБА_20 вийшов на подвір'я свого домоволодіння, ОСОБА_7 , пересвідчившись в особі ОСОБА_20 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, підійшов до останнього та під надуманим приводом, про належність до громадсько-військово-політичного руху «Правий сектор», завдав удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_20 .
Надалі ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливим мотивом, без складання будь-яких процесуальних документів розпочали проведення обшуку в домоволодінні, під час якого виявили та незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» та ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_20 .
Не знайшовши грошових коштів та інших цінних речей ОСОБА_7 , діючи у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, стали вимагати у ОСОБА_20 назвати місце зберігання коштовностей, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_7 з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_20 не чинив опору, зазначивши, що він є приватним підприємцем та всі гроші вкладає в товар, а ювелірних прикрас в нього немає.
Не знайшовши цінностей, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, залишили місце вчинення злочину, довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» і ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_20 , розуміючи, що викрадене майно не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 26 932 грн. 01 коп.
Отже, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_20 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Також 10.03.2022 приблизно о 13:30 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 разом із дружиною - ОСОБА_21 .
Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_20 , що йому відомо про те, що він керує станцією технічного обслуговування (далі - СТО) свого сина ОСОБА_22 та наказав йти з ними та відчинити приміщення СТО, при цьому висловлював погрози про застосування вогнепальної зброї відносно нього та попередження про наміри вбити у разі непокори, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_20 не чинивши опору провів останніх до СТО, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Перебуваючи на території СТО, ОСОБА_7 спільно з присутніми військовослужбовцями зс рф заволоділи транспортним засобом марки «Reno» моделі «Megane», чорного кольору, 2005 року випуску, транзитний номер НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_22 , на якому за вказівкою ОСОБА_7 один зі співучасників виїхав за територію СТО та залишив автомобіль поруч.
Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, наказав ОСОБА_20 вести їх назад до свого дому та показати автомобілі, які перебувають на території його домоволодіння.
Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки «Opel» моделі «Combo», сірого кольору, 2010 року, д.н.з. НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_21 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключі до автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_20 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_7 ключі від згаданого автомобіля.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_20 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Opel» моделі «Combo», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_20 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортними засобами марки «Reno» моделі «Megane» та марки «Opel» моделі «Combo», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ними на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.
У подальшому ОСОБА_20 у період деокупації населеного пункту особисто віднайшов указані викрадені транспортні засоби та повернув.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілої ОСОБА_21 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 20.03.2022 в денний час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_20 разом із дружиною - ОСОБА_21 .
Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки «Volkswagen LT28», 1988 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_22 з право управління на ОСОБА_20 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключи від автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Враховуючи, що ОСОБА_7 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_20 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_7 ключі від згаданого автомобіля.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_20 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Volkswagen LT28», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_20 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Volkswagen LT28», розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 81 040 грн. 00 коп.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_20 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, наприкінці червня початку липня 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали до будинку АДРЕСА_4 , в якому проживав ОСОБА_23 .
Незаконно проникнувши на подвір'я домоволодіння, ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_23 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, будучи озброєними автоматичною вогнепальною зброєю, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в будинку потерпілого, погрожуючи розстрілом в разі виявлення української символіки, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Під час проведення обшуку ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, незаконно заволоділи майном потерпілого, а саме: ноутбуком марки «Lenovo» моделі «IdeaPad 3 14ITL6», MTM: 82H700HLRA, сірого кольору та мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «6700с-1» чорно-сірого кольору.
В подальшому, не знайшовши інших цінних речей ОСОБА_7 , діючи у групі з присутніми військовослужбовцями зс рф, став вимагати у ОСОБА_24 назвати місце їх зберігання, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_7 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_23 не чинивши опору відповів, що подібних речей не зберігає.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_24 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи ноутбуком марки «Lenovo» та мобільним телефоном марки «Nokia», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили ОСОБА_25 матеріальну шкоду в сумі 21 568 грн. 37 коп.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та іншим невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_24 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
13.03.2026 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України.
Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик та прибуття 17.03.2026, 18.03.2026, 19.03.2026 до СУ ГУНП в Харківській області у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
На зазначені виклики підозрюваний ОСОБА_6 не прибув, про причини не явки нічого не повідомив.
Досудовим розслідуванням вжито всіх можливих та достатніх заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 .
У зв'язку з викладеним, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України 13.03.2026 слідчим за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_6 за ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 438 КК України, яке розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження-газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 13.03.2026 № 57 (8249) та 13.03.2026 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Сторона обвинувачення зазначає, що з метою виконання завдань кримінального судочинства, для притягнення ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні доцільно отримати дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник в судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступного.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківської області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України.
Відповідно до ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених ст. 438 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_6 шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 13.03.2026 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2026 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
Разом із тим, 13.03.2026 на підставі постанови видано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 01.04.2025, згідно якого регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_6 у кримінальному провадженні призначено захисника ОСОБА_4 (свідоцтво № 251, від 12.08.2019 (місце здійснення адвокатської діяльності - місто Харків).
Повідомлення про підозру та повістки про виклик були також вручені захиснику.
Однак, у зазначений час ОСОБА_6 не з'явився, причин своєї неявки не повідомив.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 20.03.2026, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується: показаннями потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_20 ; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_20 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.05.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_21 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_23 ; відповіддю з військової частини НОМЕР_6 ; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19741-ТВ від 25.07.2024; висновком експерта № СЕ-19/121-24/19748-ТВ від 18.07.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19740-ТВ від 17.07.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22362-АВ; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22541-АВ від 29.08.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22542-АВ від 29.08.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_23 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2024; висновками експертів Харківського НДЕКЦ МВС України: № СЕ-19/121-24/21490-ТВ від 06.08.2024, № СЕ-19/121-24/22549-ТВ від 13.08.2024 за результатами проведення судово-товарознавчих експертиз; відповіддю на доручення УКР ГУНП в Харківській області від 20.03.2026.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000232 від 29.04.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 297-1 - 297-4 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, громадянина України, який раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України.
У випадку затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або добровільної його явки до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснювати згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1