Справа № 953/7610/25
н/п 1-кс/953/2083/26
"17" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000232 від 29.04.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, громадянина російської федерації, військовослужбовця НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року), -
встановив:
Сторона обвинувачення просить задовольнити клопотання та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України, стосовно ОСОБА_6 .
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти рф та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Норми ст. 27 Конвенції встановлюють, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на повагу до їхньої особи, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичаїв та традицій. З ними слід завжди гуманно поводитися та захищати від будь-яких актів насильства, залякування, образ та цікавості натовпу.
Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
Положення ст. 29 Конвенції зазначають, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Норми ст. 31 Конвенції забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Також ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Стаття 33 Конвенції забороняє пограбування населення.
У свою чергу ст. 147 Конвенції визначено серйозні порушення, до яких належать умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Згідно з положеннями ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі - ДП І) тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, e) погрози вчинити будьяку з вищезазначених дій.
Окрім того, згідно статей 8(2)(а)(іі), 8(2)(а)(vіі) та 8(2)(а)(іv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який ратифікований Верховною Радою України 21.08.2024 Законом № 3909-IX, нелюдське поводження, незаконне позбавлення волі та привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо - є воєнними злочинами.
Військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 , перебуваючи у складі НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.
Одразу після оголошення 24.02.2022 президентом рф про початок «спеціальної воєнної операції» російські війська, зокрема військовослужбовці НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, серед яких перебував військовослужбовець ОСОБА_6 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.
Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці зс рф з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.
В кінці лютого 2022 року з боку рф почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Внаслідок чого територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.
Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10.09.2022 м. Ізюм Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців зс рф та учасників незаконного збройного формування так званої «ЛНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
Під час окупації м. Ізюм Харківської області у ОСОБА_7 , підрозділ якого територіально дислокувався у вказаному населеному пункті, виник умисел, направлений на вчинення кримінальних правопорушень на окупованій території.
Розуміючи, що його діям не буде надано супротиву, з метою незаконного збагачення він розробив план вчинення кримінальних правопорушень, а саме затримання цивільних мешканців, проведення незаконних обшуків домоволодінь, підприємств, установ, з метою виявлення та незаконного заволодіння матеріальними цінностями, транспортними засобами, іншим майном.
З цією метою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи й розуміючи переваги вчинення кримінальних правопорушень, досягнення яких можливе лише за допомогою створення групи, ОСОБА_7 почав підшукувати співучасників, надаючи при цьому перевагу особам з близького оточення, з якими проходив службу в лавах незаконних військових формувань рф, до яких у нього були довірливі стосунки.
Так, ОСОБА_7 залучив до спільного вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовців НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного воєнного округу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , інших невстановлених військовослужбовців зс рф (позивний одного з них «Саід»), а також «голову спілки кінематографістів Донбасу» ОСОБА_17 та «депутата «ЛНР» ОСОБА_18 , які погодились та висловили свою згоду прийняти участь у скоєнні злочинів проти цивільного населення.
Вказані особи під час перебування в м. Ізюм Харківської області були постійно одягнуті у військову форму, мали відповідне військове спорядження, були озброєні автоматами, пістолетами та сприймались місцевим населенням як військові зс рф, що підтверджує їх статус комбатантів.
08.03.2022 приблизно о 14:00 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому
під час досудового розслідування транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_21 разом із дружиною - ОСОБА_22 .
Незаконно проникнувши на подвір'я будинку, побачили у вікні ОСОБА_21 , якому один з військовослужбовців зс рф жестом руки вказав вийти на вулицю.
Після того як ОСОБА_21 вийшов на подвір'я свого домоволодіння, ОСОБА_7 , пересвідчившись в особі ОСОБА_21 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, підійшов до останнього та під надуманим приводом, про належність до громадсько-військово-політичного руху «Правий сектор», завдав удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_21 .
Надалі ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливим мотивом, без складання будь-яких процесуальних документів розпочали проведення обшуку в домоволодінні, під час якого виявили та незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» та ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_21 .
Не знайшовши грошових коштів та інших цінних речей ОСОБА_6 , діючи у групі з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, стали вимагати у ОСОБА_21 назвати місце зберігання коштовностей, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_7 з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_21 не чинив опору, зазначивши, що він є приватним підприємцем та всі гроші вкладає в товар, а ювелірних прикрас в нього немає.
Не знайшовши цінностей, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, залишили місце вчинення злочину, довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи відеокамерою «SONY HDR-PJ810E», відеокамерою «GO PRO 7» і ноутбуком «DELL VOSTRO 15 3558», які належали потерпілому ОСОБА_21 , розуміючи, що викрадене майно не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 26 932 грн. 01 коп.
Отже, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_21 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_21 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Також 10.03.2022 приблизно о 13:30 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_21 разом із дружиною - ОСОБА_22 .
Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_21 , що йому відомо про те, що він керує станцією технічного обслуговування (далі - СТО) свого сина ОСОБА_23 та наказав йти з ними та відчинити приміщення СТО, при цьому висловлював погрози про застосування вогнепальної зброї відносно нього та попередження про наміри вбити у разі непокори, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_21 не чинивши опору провів останніх до СТО, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Перебуваючи на території СТО, ОСОБА_7 спільно з присутніми військовослужбовцями зс рф заволоділи транспортним засобом марки «Reno» моделі «Megane», чорного кольору, 2005 року випуску, транзитний номер НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_23 , на якому за вказівкою ОСОБА_7 один зі співучасників виїхав за територію СТО та залишив автомобіль поруч.
Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою вищевказаних осіб, наказав ОСОБА_21 вести їх назад до свого дому та показати автомобілі, які перебувають на території його домоволодіння.
Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки «Opel» моделі «Combo», сірого кольору, 2010 року, д.н.з. НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_22 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключі до автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_21 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_7 ключі від згаданого автомобіля.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_21 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Opel» моделі «Combo», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_21 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортними засобами марки «Reno» моделі «Megane» та марки «Opel» моделі «Combo», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ними на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.
У подальшому ОСОБА_21 у період деокупації населеного пункту особисто віднайшов указані викрадені транспортні засоби та повернув.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_21 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілої ОСОБА_22 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 20.03.2022 в денний час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на невстановленому під час досудового розслідування транспортному засобі повторно приїхали до будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав ОСОБА_21 разом із дружиною - ОСОБА_22 .
Перебуваючи на території домоволодіння потерпілого, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки «Volkswagen LT28», 1988 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_23 з право управління на ОСОБА_21 та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілого, розуміючи, що перед ним перебуває цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у разі непокори його вимогам, наказав віддати йому ключи від автомобіля, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Враховуючи, що ОСОБА_7 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_21 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, не чинивши опору віддав ОСОБА_7 ключі від згаданого автомобіля.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_21 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля марки «Volkswagen LT28», надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_21 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Volkswagen LT28», розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в сумі 81 040 грн. 00 коп.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_21 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 28.03.2022 приблизно об 11:00 год ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски) та озброєними вогнепальною зброєю, на трьох невстановлених під час досудового розслідування транспортних засобах приїхали до будинку АДРЕСА_4 , в якому мешкав ОСОБА_24 .
Незаконно проникнувши на подвір'я будинку ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_24 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, та знаючи, що останній був помічником депутата Ізюмської міської ради (з питань національно-патріотичного виховання молоді), а також членом Молодіжної організації «Пласт-Національна скаутська організація України», без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку потерпілого, під час якого виявили різного роду символіку України.
Після чого, задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_7 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства, разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, вивели ОСОБА_24 з будинку із зв'язаними руками за спиною, посадили на порозі будинку, вдягли на обличчя майку чорного кольору, в яку останній був одягнутий та почали спричиняти ОСОБА_24 тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по різним частинам тілу, завдаючи особливих болісних відчуттів, чим порушили положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Також під час проведення незаконно обшуку на території домоволодіння ОСОБА_24 , присутніми військовослужбовцями зс рф виявлено належні потерпілому два автомобілі - марки «Opel» моделі «Vivaro» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_6 та марки «Geely» моделі «FC MR-7180» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 .
Після побиття ОСОБА_24 , що продовжувалось приблизно годину, примусово вивели з домоволодіння та посадили до одного з автомобілів на яких військовослужбовці зс рф приїхали до домоволодіння потерпілого, при цьому один із співучасників групи, який був у балаклаві, за вказівкою ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля марки «Geely», що належав ОСОБА_24 та знаходився у дворі його домоволодіння, привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна та після того, як всі учасники групи сіли по іншим автомобілям, вигнав вказаний автомобіль з двору та поїхав на ньому слідом за автомобілями інших співучасників злочину до місця своєї дислокації, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , куди також відвезли ОСОБА_24 .
По прибуттю до місця дислокації за вказаною адресою ОСОБА_24 завели у господарське приміщення (курник), після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили потерпілого, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі).
У вказаному приміщення потерпілого ОСОБА_24 незаконно утримували впродовж 2 діб.
30.03.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) до даного приміщення військовослужбовці зс рф помістили ОСОБА_25 , якого протиправно утримували впродовж 16 діб.
Далі, цього ж дня (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за місцем нелегального ув'язнення ОСОБА_24 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті цивільної особи та свідомо допускаючи настання вказаних тяжких наслідків, разом з декількома невстановленими військовослужбовцями зс рф зайшов до приміщення курника та надав вказівку вивести ОСОБА_24 на двір, додавши, що він збирається його розстріляти.
Після того, як ОСОБА_24 вивели, ОСОБА_7 слідом покинув приміщення курника та перебуваючи на дворі за згаданою адресою, ОСОБА_7 діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, із власних ідеологічних та політичних мотивів, приблизно через десять хвилин здійснив вбивство цивільної особи - ОСОБА_24 , шляхом пострілу із наявної вогнепальної зброї (вид та калібр якої досудовим розслідуванням не встановлено) в область правої частини нижньої щелепи, спричинивши поранення, від якого останній помер, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Внаслідок пострілу ОСОБА_24 спричинені тілесні ушкодження у вигляді одного наскрізного вогнепального поранення шиї, з вхідною раною на правій бічній поверхні шиї і вихідною раною на лівій бічній поверхні шиї та рановим каналом, по ходу якого є крайовий напівкруглий дефект правого кута нижньої щелепи з додатковим переломом, який утворює уламок кістки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Після скоєного вбивства тіло потерпілого ОСОБА_24 , за вказівкою ОСОБА_7 , вивезли до залізничного переїзду по вул. Європейській в м. Ізюм, де залишили на узбіччі дороги, а наступного дня, тобто 31.03.2022 його знайшли робітники ритуальної служби та поховали на кладовищі в лісовому масиві, розташованому неподалік вул. Шекспіра в м. Ізюм Харківської області в могилі за № 6.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф спричинили ОСОБА_24 матеріальну шкоду на загальну суму 114 680 грн 00 коп.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_24 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало в привласненні (захопленні) приватного майна ОСОБА_24 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 02.04.2022 приблизно о 08:30 год ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Саід»), беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, приїхали на трьох транспортних засобах, а саме: марки «Volkswagen» моделі «Passat» сірого кольору, марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору та марки «УАЗ» зеленого кольору (інші ідентифікаційні ознаки яких не встановлені), до будинку АДРЕСА_6 , в якому разом із родиною проживав ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак на той момент був відсутній вдома.
Незаконно проникнувши на подвір'я вказаного будинку, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дружиною ОСОБА_26 та усвідомлюючи, що перед ними цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку.
Приблизно об 11:00 год ОСОБА_26 повернувся додому та побачив присутніх військовослужбовців зс рф, які проводили незаконний обшук під час якого виявили та вилучили дві мисливські рушниці, одна з яких належала ОСОБА_24 та знаходилася на зберіганні у ОСОБА_26 .
У подальшому ОСОБА_7 розуміючи, що ОСОБА_26 на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, запропонував останньому повідомити про наявність у будинку цінних речей.
Отримавши відмову від потерпілого, ОСОБА_7 за відсутності будь-яких правових підстав та без складання будь-яких процесуальних документів, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, у порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І, надав вказівку присутнім військовослужбовцям зс рф, в тому числі ОСОБА_6 , на затримання ОСОБА_26 , на виконання якої останньому наділи на руки кайданки та помістили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», після чого відвезли до зупинки громадського транспорту на перехресті вул. Соснова та автодороги «Київ-Харків-Довжанський», де нелегально ув'язнили ОСОБА_26 до металевого контейнеру, який знаходився поруч, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі).
У зазначеному місці ОСОБА_26 незаконно утримували протягом 7 діб, тобто до 08.04.2022, в нелюдських умовах, без надання їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілому фізичного болю та значних моральних страждань.
08.04.2022 ОСОБА_26 звільнили.
Після затримання та нелегального ув'язнення ОСОБА_26 , 02.04.2022 приблизно о 12:00 год, ОСОБА_6 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф (позивний одного з них «Саід») повернулись до домоволодіння ОСОБА_26 за вказаною адресою, де на той момент перебувала його дружина - ОСОБА_27 .
У цей момент ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи, що ОСОБА_27 є цивільною особою та не має можливості чинити опір, відкрито демонструючи наявну при цьому наявну у нього вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням у випадку непокори його вимогам, почав вимагати віддати їм автомобіль ЗАЗ-110308-44 (Таврія) білого кольору, д.н.з. НОМЕР_8 , який на праві власності належав її сину - ОСОБА_28 , чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Враховуючи, що ОСОБА_7 був озброєним та здійснював погрози у присутності інших співучасників злочину, які також мали при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_27 сприймаючи їх як реальні та розуміючи, що ними може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу її життя та здоров'я, не чинивши опору віддала ОСОБА_7 ключі від згаданого автомобіля.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_27 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши ключі від ОСОБА_27 до автомобіля ЗАЗ-110308-44 (Таврія), надав вказівку одному з присутніх сісти за кермо вказаного автомобіля, який у свою чергу привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ще п'ятьма невстановленими військовослужбовцями зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_27 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортним засобом ЗАЗ-110308-44 (Таврія), розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили ОСОБА_28 матеріальну шкоду в сумі 66 820 грн. 00 коп.
Отже ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільних осіб - ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), утриманні у неналежних умовах потерпілого ОСОБА_26 , а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_26 (утримання проти волі в контейнері) та привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого ОСОБА_28 , яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 08.04.2022 приблизно о 17:00 год, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, озброєними вогнепальною зброєю, приїхали на двох невстановлених під час досудового розслідування транспортних засобах до будинку АДРЕСА_7 , в якому на той момент перебував ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із матір'ю - ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншими родичами.
Незаконно проникнувши на подвір'я вказаного будинку, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , пересвідчились в особі ОСОБА_29 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в приміщенні будинку та на території домоволодіння потерпілого, під час якого заволоділи його майном.
У подальшому, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 вивели з території домоволодіння ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , посадили до різних автомобілів, після чого відвезли їх до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де завели у господарське приміщення (курник), після чого залишили дане приміщення зачинивши двері, тим самим нелегально ув'язнили ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі). чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Приблизно через десять хвилин до вказаного приміщення зайшов ОСОБА_14 та вивів ОСОБА_29 на подвір'я, де вже перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_7 , який почав ставити потерпілому питання стосовно його батька, місцевих мешканців, які несли службу в ЗСУ, перебували у територіальній обороні, приймали участь в АТО.
Після того, як ОСОБА_29 відповів, що йому така інформація не відома, ОСОБА_7 продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання та свідомо допускаючи суспільно-небезпечних наслідків, разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 почали наносити потерпілому удари по ногам невстановленим предметом. При цьому, ОСОБА_11 вилив потерпілому на ноги воду та почав завдавати удари електрошокером, завдаючи особливих болісних відчуттів, а ОСОБА_12 здійснив постріл з наявного автомату біля вуха ОСОБА_29 , внаслідок чого його оглушило.
Надалі потерпілого поставили до стіни, де ОСОБА_6 разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, по черзі зробили близько 30 пострілів з пневматичного пістолету в область задньої частини правого плеча, правої частини грудної клітини, правої руки та правої ноги ОСОБА_29 .
Не отримавши згоди ОСОБА_29 на співпрацю, задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій, на подвір'я вивели ОСОБА_31 , де ОСОБА_12 запевнивши, що розстріляє потерпілого на очах у матері, поставив ОСОБА_29 на коліна, спорядив автомат на бойовий взвод, притуливши дуло до голови останнього, здійснив постріл, але в автоматі не було патронів та імітація пострілу була холоста.
Після цього, ОСОБА_29 та ОСОБА_31 повернули до господарського приміщення (курника), у якому останніх утримували впродовж двох діб, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілим фізичного болю та значних моральних страждань.
Внаслідок протиправних дій військовослужбовців зс рф ОСОБА_29 спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних округлої форми рубців, хаотично розташованих по передній поверхні грудної клітини, правого плеча та по переднім поверхням стегон, що відносяться до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
11.04.2022 ОСОБА_29 та ОСОБА_31 звільнили.
Отже, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження у формах катування, що виражалось у завданні сильних фізичних (нанесення побоїв і тілесних ушкоджень) відносно цивільної особи - ОСОБА_29 і нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах відносно цивільних осіб - ОСОБА_29 та ОСОБА_32 , а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі).
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, 12.04.2022 приблизно о 08:30 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму, засоби захисту (бронежилети, каски), озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали за місцем роботи ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, розташованого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Чумацька, 11.
Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та невстановленим військовослужбовцем зс рф підійшли до ОСОБА_34 , пересвідчились в його особі та усвідомлюючи, що перед ними цивільна особа в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, примусово вивели з території підприємства, вдягнули на руки кайданки, закрили голову мішком, посадили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», після чого відвезли до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .
По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф завели ОСОБА_34 у господарське приміщення (сарай), в якому на той момент вже знаходились інші люди, та залишили ОСОБА_34 у даному приміщенні, тим самим нелегально ув'язнили останнього, позбавивши можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи потерпілому обирати за своєю волею місце знаходження (незаконне позбавлення волі), чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Під час нелегального ув'язнення ОСОБА_34 , невстановлені під час досудового розслідування військовослужбовці зс рф, під надуманим приводом, про належність ОСОБА_34 до громадсько-військово-політичного руху «Правий сектор», завдавали ударів потерпілому твердим металевим предметом, з метою зізнання останнього, що є членом даної організації. Загалом потерпілому нанесли приблизно 20 таких ударів по тулубу та спині, однак останній не визнав своєї участі у вказаній організації, після чого припинили його побиття та до наступного дня залишили в указаному приміщенні, де він перебував із застібнутими кайданками на руках та з мішком на голові.
Наступного дня, тобто 13.04.2022 в денний час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) потерпілого примусово привезли за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_8 , де на той момент знаходилась його мати - ОСОБА_35 .
Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливим мотивом, провели обшук, за результатом якого виявили автомобіль марки ВАЗ-2121 «Нива», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_9 , 1980 року випуску, який на праві власності належав ОСОБА_36 при цьому, відкрито демонструючи наявну при ньому вогнепальну зброю та погрожуючи її застосуванням непокори його вимогам, наказав передати йому ключи від автомобіля.
Враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були озброєними та здійснювали погрози в присутності іншого співучасника злочину, який також мав при собі вогнепальну зброю, ОСОБА_37 сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або ОСОБА_6 може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_37 не чинив опору.
Відтак, подолавши психологічну волю ОСОБА_34 до спротиву, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, без розриву у часі, отримавши від потерпілого ключі до автомобіля ВАЗ-2121 «Нива», сів за кермо вказаного автомобіля, привів автомобіль у робочий стан шляхом пуску запалення двигуна.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та іншим невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_34 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи транспортними засобами марки ВАЗ-2121 «Нива», розуміючи, що він не є військовою необхідністю, розпорядилися ними на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю.
У подальшому, в період деокупації населеного пункту, ОСОБА_36 повернуто викрадений транспортний засіб.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 та іншим невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_34 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах, а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у незаконному позбавленні волі (утримання проти волі в господарському приміщенні) та привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_38 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, в кінці квітня 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали до будинку АДРЕСА_9 , у якому в квартирі АДРЕСА_10 мешкав ОСОБА_39 .
У цей час, ОСОБА_40 перебував у власному гаражному приміщенні, що розташоване поблизу згаданого будинку. Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф підійшли до ОСОБА_41 , пересвідчились в його особі, який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, після чого ОСОБА_7 наказав відвести їх до свого місця мешкання, де вони будуть проводити обшук.
Незаконно проникнувши до вказаної квартири, ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук, під час якого не знайшовши грошових коштів, інших цінних речей та зброї, стали вимагати у ОСОБА_42 назвати місця їх зберігання, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій, з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у них вогнепальну зброю, здійснювали психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог, чим порушили положення ст.ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Сприймаючи погрози як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_43 не чинивши опору відповів, що подібних речей не зберігає.
Почувши таку відповідь, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, надав вказівку одному з присутніх військовослужбовців зс рф надіти ОСОБА_44 мішок на голову та зв'язати руки, після чого потерпілого примусово вивели з будинку, посадили до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo» та відвезли до місця своєї дислокації, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .
По прибуттю, приблизно через пів години, до місця дислокації за вказаною адресою, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф завели ОСОБА_42 у господарське приміщення (сарай), в якому на той момент вже знаходились інші люди та залишили останнього у даному приміщенні.
Через деякий час, цього ж дня ОСОБА_7 разом з іншими військовослужбовцями зс рф, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, зайшов до сараю та почав побиття ОСОБА_42 шляхом нанесення хаотичних ударів ногами по всьому тілу, погрожуючи при цьому ампутацією кінцівок та вбивством, намагаючись при цьому переконати потерпілого співпрацювати з окупаційною владою і надати інформацію про заможних цивільних мешканців м. Ізюм.
В подальшому, отримавши відмову ОСОБА_42 на пропозицію щодо співпраці, останнього вивели з господарського приміщення у двір вказаного домоволодіння, де ОСОБА_7 продовжив побиття потерпілого шляхом нанесення хаотичних ударів руками та ногами.
Після повторної відмови ОСОБА_42 відпустили, протримавши приблизно 5 годин.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими військовослужбовцями зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_42 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством) та утриманні у неналежних умовах.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
Крім того, наприкінці червня початку липня 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування такого конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи одягнутими у військову форму та озброєними вогнепальною зброєю, на автомобілі марки «Opel» моделі «Combo» сірого кольору (інші ідентифікаційні ознаки не встановлені), приїхали до будинку АДРЕСА_11 , в якому проживав ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Незаконно проникнувши на подвір'я домоволодіння, ОСОБА_6 діючи у групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф пересвідчились в особі ОСОБА_46 , який на той момент у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебував, зброї при собі не мав, участі у бойових діях не брав та до таких дій не готувався, був одягнений у цивільний одяг, тобто належав до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є, будучи озброєними автоматичною вогнепальною зброєю, без складання будь-яких процесуальних документів почали проводити обшук в будинку потерпілого, погрожуючи розстрілом в разі виявлення української символіки, чим порушив положення ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції та ст. 75 ДП І.
Під час проведення обшуку ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, незаконно заволоділи майном потерпілого, а саме: ноутбуком марки «Lenovo» моделі «IdeaPad 3 14ITL6», MTM: 82H700HLRA, сірого кольору та мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «6700с-1» чорно-сірого кольору.
В подальшому, не знайшовши інших цінних речей ОСОБА_7 , діючи у групі з присутніми військовослужбовцями зс рф, став вимагати у ОСОБА_47 назвати місце їх зберігання, при цьому задля посилення психологічного ефекту своїх незаконних дій ОСОБА_7 , з метою залякування та демонстрації сили, відкрито демонструючи наявну у нього вогнепальну зброю, здійснював психологічний тиск, висловлюючи погрози вбивством і застосуванням фізичного насильства у випадку невиконання його злочинних вимог.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, розуміючи, що ним або іншим з присутніх військовослужбовців зс рф може бути застосована вогнепальна зброя, що напряму ставить під загрозу його життя та здоров'я, ОСОБА_46 не чинивши опору відповів, що подібних речей не зберігає.
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ще одним невстановленим військовослужбовцем зс рф покинули територію домоволодіння ОСОБА_47 , довівши свій спільний, корисливий умисел, направлений на пограбування цивільного населення, до кінця, незаконно заволоділи ноутбуком марки «Lenovo» та мобільним телефоном марки «Nokia», розуміючи, що вони не є військовою необхідністю, розпорядилися ним на свій розсуд, безцільно використавши для власних потреб, не пов'язаних з нагальною військовою необхідністю, чим спричинили ОСОБА_48 матеріальну шкоду в сумі 21 568 грн 37 коп.
Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_20 та іншим невстановленим військовослужбовцем зс рф, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, наслідків та бажаючи їх настання, у порушення законів та звичаїв війни, що передбачені зокрема ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, вчинив жорстоке поводження відносно цивільної особи - ОСОБА_47 у формі нелюдського поводження, що виражалось у завданні психологічних страждань (погроза застосуванням вогнепальної зброї, вбивством), а також інше порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у привласненні (захопленні) приватного майна потерпілого, яке не виправдане військовою необхідністю, вчинене незаконно та безглуздо.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а також іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
13.03.2026 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик та прибуття 17.03.2026, 18.03.2026, 19.03.2026 до СУ ГУНП в Харківській області у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
На зазначені виклики підозрюваний ОСОБА_6 не прибув, про причини не явки нічого не повідомив.
Досудовим розслідуванням вжито всіх можливих та достатніх заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 .
У зв'язку з викладеним, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України 13.03.2026 слідчим за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру громадянину РФ ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 438 КК України, яке розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження- газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 13.03.2026 № 57 (8249) та 13.03.2026 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Сторона обвинувачення зазначає, що з метою виконання завдань кримінального судочинства, для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні доцільно отримати дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник в судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 покладалася на розсуд суду.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступного.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківської області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України.
Відповідно до ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених ст. 438 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_6 шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 13.03.2026 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2026 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
Разом із тим, 13.03.2026 на підставі постанови видано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 01.04.2025, згідно якого регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_6 у кримінальному провадженні призначено захисника ОСОБА_4 (свідоцтво № 712, від 17.12.2009 (місце здійснення адвокатської діяльності - місто Харків).
Повідомлення про підозру та повістки про виклик були також вручені захиснику.
Однак, у зазначений час ОСОБА_6 не з'явився, причин своєї неявки не повідомив.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 20.03.2026, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України, що підтверджується: показаннями ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_49 , ОСОБА_25 , ОСОБА_46 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_25 , ОСОБА_50 , ОСОБА_43 , ОСОБА_26 , ОСОБА_51 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_46 свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_27 , ОСОБА_54 та ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_51 , ОСОБА_46 , ОСОБА_60 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , свідків ОСОБА_27 ; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_21 ; протоколами проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_21 , свідка ОСОБА_46 ; відповіддю з військової частини НОМЕР_10 з інформацією та фотокартками військовослужбовців зс рф (в тому числі ОСОБА_7 ); висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19741-ТВ від 25.07.2024; висновком експерта № СЕ-19/121-24/19748-ТВ від 18.07.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/19740-ТВ від 17.07.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22362-АВ від 16.08.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22541-АВ від 29.08.2024; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22542-АВ від 29.08.2024; протоколом огляду відео за участю свідка ОСОБА_27 , яка впізнала на відео ОСОБА_24 , якого заарештували військовослужбовці зс рф; протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2024 за участю свідка ОСОБА_51 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2024 за участю свідка ОСОБА_27 ; висновком судово-медичної експертизи № 10-12/2454-С/22 від 09.12.2022; протоколом огляду відео за участю потерпілого ОСОБА_25 ; протоколом огляду відео від 12.08.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_25 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_25 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_50 ; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/20Бр/25; висновком судово-медичної експертизи № 12-14/64Бр/25; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_43 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 17.07.2024; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_52 та ОСОБА_53 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_26 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_26 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_27 ; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/21485-АВ від 31.07.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22343-ТВ від 07.08.2024; висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22345-ТВ від 13.08.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_29 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_29 ; висновком судово-медичного експерта № 12-14/114Бр/24 від 05.09.2024; висновком судово-медичного експерта № 12-14/65Бр/24 від 05.09.2024; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2024 за участю потерпілої ОСОБА_32 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_54 та ОСОБА_55 ; висновками експертів Харківського НДЕКЦ МВС України: № СЕ-19/121 -24/21494-ТВ від 10.09.2024, № СЕ-19/121-24/21495-ТВ від 01.08.2024, № СЕ-19/121-24/21488-ТВ від 05.08.2024, № СЕ-19/121-24/22367-АВ від 28.08.2024, № СЕ-19/121-24/21493-ТВ від 16.10.2024, № СЕ-19/121-24/22366-АВ від 22.08.2024, № СЕ-19/121-24/21492-ТВ від 01.08.2024, № СЕ-19/121-24/21489-ТВ від 05.08.2024 за результатами проведення судово-товарознавчих експертиз; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_34 ; протоколом огляду відео від 10.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_34 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_34 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_56 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_57 та ОСОБА_58 ; висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/22365-АВ від 28.08.2024 за результатами якої була встановлена ринкова вартість викраденого автомобіля ОСОБА_61 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_46 , який впізнав ОСОБА_7 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2024 за участю потерпілого ОСОБА_46 , який повідомив про обставини заволодіння його майна військовослужбовцями зс рф; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_62 ; висновками експертів Харківського НДЕКЦ МВС України: № СЕ-19/121 -24/21490-ТВ від 06.08.2024, № СЕ-19/121-24/22549-ТВ від 13.08.2024.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000232 від 29.04.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 297-1 - 297-4 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022221070000232 від 29.04.2022 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, громадянина російської федерації, військовослужбовця НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
У випадку затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або добровільної його явки до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснювати згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1