Справа № 396/2537/25
Провадження № 2/396/275/26
Іменем України
16.04.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді: Цесельської О. С.
за участю секретаря судового засідання: Трохимчук Я. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/2537/25 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Колісниченко Артур Сергійович, який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.07.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, який оформлений розпискою. Згідно договору відповідач отримав від позивачки грошові кошти у сумі 48 000,00 грн., які мав повернути на протязі двох місяців. За умовами договору відповідач зобов'язувався повернути борг до 22.09.2025 року, з нарахуванням процентів. Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього договором позики зобов'язань та повернення боргу, тому представник позивача звернувся до суду з даним позовом, для захисту цивільних прав позивача, просить стягнути заборгованість за договором позики.
Ухвалою суду від 13.01.2026 р. відкрито провадження та призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, 16.04.2026 р. на електронну адресу суду від представника надійшла заява, в якій він просить розгляд справи провести без їхньої участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивсь, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялвся шляхом направлення позовної заяви з додатками та повістки про виклик до суду за адресою місця реєстраці, проте на адресу суду повернулись конверти із вкладенням із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив до суду не надходив.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує представник позивача.
Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Згідно ст. 12,13,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи.
Так, згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 22.07.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який оформлений розпискою, позикодавець передала, а позичальник отримав грошові кошти у сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. За умовами договору відповідач зобов'язувався повернути борг до 22.09.2025 року, з нарахуванням процентів. Таким чином внаслідок прострочення виконання своїх зобов'язань у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем утворилась загальна заборгованість у розмірі 49 982,92 грн., з яких: 48 000,00 грн. - основна сума заборгованості, 1 284,16 грн. - за процентами, 443,56 грн. - інфляційні, 255,20 грн. - 3% річних.
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.
З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачем для підтвердження факту отримання ним грошової суми в борг та фактично укладення договору позики.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1ст. 207 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15.
З наявної в матеріалах справи розписки від 22.07.2025 року вбачається, що строк позики розпочинається з моменту підписання розписки.
Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов'язання щодо повернення боргу у визначений строк - 22.09.2025 року.
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Ці обставини, з урахуванням вимог ст. 545 ЦК України, свідчать про невиконання відповідачем боргового зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
У частині ч. 1 ст. 527 ЦК України сформульоване загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, визначено у ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначених сторонами дати, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернув, отже свого обов'язку щодо виконання боргових зобов'язань не виконав.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На час розгляду справи стороною відповідача не надано доказів погашення боргу, також не надано доказів нікчемності розписки, та взагалі не подано відзиву по справі, як факт заперечення позовних вимог, тому дослідивши матеріали справи та зваживши норми права, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача у розмірі 49 982,92 грн., з яких: 48 000,00 грн. - основна сума заборгованості, 1 284,16 грн. - за процентами, 443,56 грн. - інфляційні, 255,20 грн. - 3% річних., слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Встановлено, відповідач має перед позивачем заборгованість за борговою розпискою у розмірі 48 000 гривень.
Згідно з ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Сторонами не визначалось, що позика є безпроцентною, а тому Позивач має право на стягнення відсотків за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУвідповідно до статті 1048 ЦК України.
Враховуючи, що відповідачем борг не повернутий, підлягають застосуванню вимоги ст. 625.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на вищенаведене, суд бере до уваги представника позивача розрахунок заборгованості, який складений у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач обґрунтованих заперечень щодо даного розрахунку суду не надав.
Таким чином, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи. Відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надано.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача в розмірі 1064,96 грн. на користь держави.
Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141. 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість у сумі 49 982,92 грн., з яких: 48 000,00 грн. - основна сума боргу, 1 284,16 грн. - проценти, 443,56 грн. - інфляційні; 255,20 грн. - 3% річних.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1064,96 грн. на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бут оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 24.04.2026 року.
Суддя: О. С. Цесельська