ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
11 січня 2011 р. Справа № 21/100
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.
при секретарі судового засідання Чверенчук Р.Р.
За участю:
підприємець - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2,
учасник провадження у справі - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2.
до відповідача: 1) виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд",
вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018
2) підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Українську державну Корпорацію "Укрзакордоннафтогазбуд", вул. О. Пироговського, 19, корпус 8, м. Київ, 03110.
про визнання недійсним укладеного виробничим підприємством Західукрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_4 договору оренди нежитлових приміщень від 17.10.2009р., за яким підприємцю ОСОБА_4 передано в тимчасове платне володіння і користування приміщення загальною площею 32,8 кв.м. на першому поверсі за адресою АДРЕСА_3, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний договір оренди нежитлових приміщень від 17.10.2009р. між виробничим підприємством "Західукрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_4 укладений з порушенням вимог ЦК України, його зміст суперечить вимогам закону, а тому відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України такий договір слід визнати недійсним.
Відповідач та третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, щодо позову заперечують, при цьому зазначили, що ДВП "Західукрзакордоннафтогазбуд" є власником майна, яке передано в оренду підприємцю ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.09.2007 р.
УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" станом на 01.12.2004 р., тобто станом на день укладенення Договору оренди № 2/04-1 з підприємцем ОСОБА_1, власником приміщень, які були передані в оренду підприємцю ОСОБА_1, не був, а тому такий Договір оренди № 2/04-1 від 01.12.2004 р. є нікчемним і додаткового визнання недійсним в судовому порядку не потребується.
УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно тільки 24.03.2005 р. на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 11.03.2005р. Однак, рішенням господарського суду Івано-Франківської області (головуюча по справі - суддя Фрич М.М.) від 02.08.2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р., по справі № А-5/101-3/87, визнано недійсним рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 11.03.2005 р. в частині оформлення права власності на спірні приміщення по вул.Незалежності, 67 в м. Івано-Франківську за УДК "Укрзакордоннафтогазбуд", а отже і визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.03.2005 р. видане УДК "Укрзакордоннафтогазбуд".
Таким чином, УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" власником приміщень по вул. Незалежності, 67 в м.Івано-Франківську станом на 01.12.2004 р. не був, а тому Договір оренди № 2/04-1 від 01.12.2004р. укладений між УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_1 є нікчемним.
Ухвалою суду від 13.12.2010р. судом залучено Українську державну Корпорацію "Укрзакордоннафтогазбуд", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
11.01.2011р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд, визнати недійсним укладений виробничим підприємством „Західукрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_4 договір оренди нежитлових приміщень від 17.10.2009 р., за яким підприємцю ОСОБА_4 передано в тимчасове платне володіння і користування приміщення загальною площею 32,8 кв.м на першому поверсі за адресою АДРЕСА_3; зобов'язати підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 32,8 кв.м, яке є предметом договору оренди нежитлових приміщень від 17.10.2009 р., укладеного ВП "Західукрзакордоннафтогазбуд" та ОСОБА_4; зобов'язати українську виробниче підприємство "Західукрзакордоннафтогазбуд" повернути мені у користування для розміщення аптеки нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 20,5 кв.м, яке є предметом договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 2/04-1 від 01.12.2004року.
В судовому засіданні 11.01.2011року оголошувалась перерва до 21.01.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників провадження у справі та враховуючи приписи ст. 69 ГПК України, суд вважає за доцільне в задоволені позову відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
17.10.2009р. між виробничим підприємством Західукрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлових приміщень, за яким підприємцю ОСОБА_4 передано в тимчасове платне володіння і користування приміщення загальною площею 32,8 кв.м. на першому поверсі за адресою АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Законом України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди державного та комунального майна є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Оскільки майно, яке передано, згідно спірного договору, в оренду є державним, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, то до договору оренди від 17.10.2009р. укладеного між ВП "Західукрзакордоннафтогазбуд" та підприємцем ОСОБА_4 , слід застосовувати положення вищевказаних норм.
Зі змісту спірного договору не вбачається, що сторони досягли згоди щодо таких істотних умов договору, як порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, хоча згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ці умови є істотними умовами договору оренди державного майна.
Враховуючи вищевикладене та те, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, спірний договір оренди від 17.10.2009р. є неукладений, відповідно не може бути визнаний недійсним.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що суду не подано документів, які підтвердять, що передача в оренду державного майна відбувалась з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах та з дотриманням порядку проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, слід зазначити, що ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог розуміється збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено. Зі змісту заяви про збільшення вимог вбачається, що позивачем заявлено додатково вимоги, що не були заявлені при зверненні до суду, які крім вищенаведеного ще й не оплачені державним митом, а тому вони судом до розгляду не приймаються.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити підприємцю ОСОБА_1 в задоволені позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Скапровська І. М.