Справа № 127/38527/25
Іменем України
29.04.2026 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.02.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 4384941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На підставі вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки з виконання кредитного договору.
За даними Поденного розрахунку заборгованості за договором № 4384941 від 14.02.2024 року у період з 14.02.2024 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 12 963, 31 грн.
23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, за яким ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи викладене, до ТОВ «Українські Фінансові Операції», відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 4384941 від 14.02.2024, на суму 16 706, 31 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 493, 00 грн, заборгованість за процентами - 12 963, 31 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 1 250, 00 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу від 23.09.2025 року № 23/09/2024, строк дії договору № 4384941 від 14.0.2024 не закінчився, тому, в межах строку дії договору, з 23.09.2024 позивачем донараховано відсотки за 137 календарних дні на суму 8 538, 525 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські Фінансові Операції», ні на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором № 4384941 від 14.02.2024, за яким позивач просить стягнути з відповідача 23 994, 84 грн, з яких: 2 493, 00 грн - тіло кредиту; 12 963, 31 грн - нараховані проценти первісним кредитором; 8 538, 525 грн - нараховані проценти ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 137 календарних дні та судові витрати по справі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
В судове засідання учасники справи не з'явились.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання також не з'явилася, попередньо подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнає частково, просить застосувати Закон України «Про захист прав споживачів», справу просить розглянути за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи
14.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4384941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбаченні договором. Сума кредиту (загальний розмір) становить 2 500, 00 гривень. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору. Стандартна процента ставка становить 2, 50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Даний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно копії Додатку № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4384941 від 14.02.2024, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом, наведено Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за наслідком здійснених за договором оплат.
Також відповідачкою ОСОБА_1 підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому визначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також передбачено відповідальність за прострочення або невиконання зобов'язань, а також додаток № 2 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4384941 від 14.02.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4384941 від 14.02.2024 станом на 23.09.2024, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 16 706, 31 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 2 493, 00 грн, заборгованість за процентами - 12 963, 31 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 1 250, 00 грн.
Відповідно до копії листа ТОВ «УПР» від 03.10.2024, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 14.02.2024 09:20:17 на суму 2 500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 343451812, призначення платежу: зарахування 2 500 грн на карту НОМЕР_1 .
Згідно копії Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024, а також Акту прийому-передачі Реєстру боржників, позивач ТОВ «Українські Фінансові Опенрації» набув право грошової вимоги до боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додатку № 1 до вказаного Договору)
Відповідно до копії Витягу з Реєстру боржників від 02.06.2025 (Додатку 1 до Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024), ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4384941, сума заборгованості становить 16 706, 31 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 2 493, 00 грн, заборгованість за процентами - 12 963, 31 грн, заборгованість пенею/штрафами - 1 250, 00 грн.
Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 4384941 про надання споживчого кредиту від 14.02.2024, за 137 календарних днів (24.09.2024-07.02.2025) ТОВ «Українські фінансові операції» додатково нараховано проценти за користування грошовими коштами ОСОБА_1 за вказаний період у розмірі 8 539, 21 грн.
Згідно відповіді АТ "Універсал Банк" на ухвалу суду, банківська картка № НОМЕР_3 була емітована на ім'я ОСОБА_1 , та згідно наданої довідки про рух коштів по рахунку за 14.02.2024 - 19.02.2024, 14.02.2024 на рахунок відповідачки було зараховано 2 500 грн.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Отже, з огляду на встановлені судом обставини, позивач правомірно набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4384941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.02.2024.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України "Про електронні довірчі послуги", передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.п. 12 п. 1 ч. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 4384941 про надання споживчого кредиту підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Щодо встановлення суми заборгованості за договором, укладеним відповідачкою, в тому числі відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.
Так, 14.02.2024 між позивачем та відповідачкою було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отже, до укладеного договору застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законів застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
У частині другій розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою 14.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Отже, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1 щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2, 50 %, на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд у даному випадку розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з установленої у частині п'ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 % та строку кредитування, передбаченого договором, а саме 360 днів.
За умови визначення максимальної денної процентної ставки за даним законом, а саме, коли 1 % (максимальна денна процентна ставка) та 2 500, 00 грн (загальний розмір кредиту), строк кредитування 360 днів, відповідно, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, що є предметом спору, в силу закону не можуть перевищувати 9 000,00 грн (1 % = (9 000, 00грн/2 500,00 грн)/360 днів*100 %).
Так, з урахуванням здійснення відповідачкою часткового погашення заборгованості, з якої на погашення суми боргу за тілом кредиту направлено 7, 00 грн, а на сплату загальних витрат за кредитом віднесено 3 грн, при цьому, максимальна сума загальних витрат за даним договором у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування» за умов суми кредиту 2 500, 00 грн строком на 360 днів кредитування не може перевищувати 9 000, 00 грн, несплачена заборгованість відповідачки за загальними витратами за кредитним договором, згідно Закону України «Про споживче кредитування», становить 8 997, 00 грн (9 000, 00 грн - 3 ,00 грн, які сплачені відповідачем).
Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідачка не виконує умови укладеного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернула, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачка не спростувала, позовні вимоги про стягнення нарахованої відповідачці заборгованості за укладеним кредитним договором слід задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в розмірі 11 490 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 493, 00 гривень; заборгованості за процентами - 8 997, 00 гривень, що відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 159, 97 грн (2 422, 40/23 994, 84*11 490, 00).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В позовній заяві позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн в межах даної справи.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за надання правової допомоги в межах даної справи, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, тому суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаних послуг в розмірі 10 000 грн.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи часткове задоволення позовних вимог та суму, яка підлягає стягненню з відповідачки, зокрема те, що відповідачкою було отримано в кредит суму коштів в розмірі 2 500 грн, а решта задоволених позовних вимог становить розмір процентів за користування грошовими коштами, що загалом значно перевищує суму отриманих відповідачкою у власність коштів. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 2 500 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536,611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором № 4384941 від 14.02.2024 в розмірі 11 490 грн, з яких: 2 493, 00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 8 997, 00 грн - заборгованість за процентами.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір в розмірі 1 159, 97 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», адреса: вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19, літ. "Н", "П", м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 40966896.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 29.04.2026.
Суддя: