01.02.11р.
Справа № 26/125-10
За позовом Приватого підприємства "Охоронне агенство "Егіда", м. Дніпропетровськ
до відповідача Науково-виробничої приватної фірми "Семікс", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг
Суддя Камша Н.М.
Представники:
від позивача: Якубович К.О. -предст., дов. від 12.01.11 р.;
від відповідача : не з'явився
Позивач -приватне підприємство "Охоронне агенство "Егіда", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 23.08.2010 року № 02/31 як такого, що суперечить чинному законодавству. Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не погодив укладення спірного договору з розпорядником майна арбітражним керуючим Лященком С.С. При цьому позивач посилається на частину першу статті 227 Цивільного кодексу України і стверджує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.
Відповідач відзиву на позов не подав, двічі у судові засідання не з'являвся.
Розпорядник майна науково-виробничої приватної фірми "Семікс" арбітражний керуючий Лященко С.С., якого суд за клопотанням позивача ухвалою від 13.01.2011 року викликав для надання пояснень, ухвалу від 13.01.2011 року отримав нарочно, однак у судове засідання 01.02.2011 року не з'явився, письмових пояснень не надав.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не заявлялось.
У судовому засіданні 01.02.2011 р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
21.05 2009 р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б26/145-09 про банкрутство Науково-виробничої приватної фірми "Семікс", м. Дніпропетровськ.
Ухвалою від 11.08.2009 р. у справі введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лященка С.С.
Оголошення про порушеня провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" від 22.08.2009 р. № 157.
Станом на 13.01.2011 року у справі триває процедура розпоряження майном, провадження у справі зупинено у зв'язку з оскарженням сторонами процесуальних документів у справі про банкрутство.
23.08.2010 р. між Науково-виробничим приватним підприємством "Семікс" (далі -замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Охоронне агенство "Егіда"(далі -виконавець, позивач) укладено договір № 02/31 про надання охоронних послуг, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по охороні адміністративно-складського комплексу за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Артільна,10.
В договорі відсутні посилання на те, що цей договір погоджено з розпорядником майна відповідача -арбітражним керуючим Лященком С.С.
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 227 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Ліцензія є документом державного зразка, який посвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").
Поняття "дозвіл" та "ліцензія", на які посилається позивач, не є тотожними з поняттям "погодження договору" в розумінні норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів у справі про банкрутство вводиться процедура розпорядження майном боржника.
Частиною тринадцятою ст.13 Закону передбачено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає окремі угоди. До переліку таких угод угоди (договори) про надання (отримання) охоронних послуг не входять.
Крім того, частиною чотирнадцятою цієї ж статті передбачено, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника.
Порушення провадження у справі про банкрутство, введення процедури розпорядження майном не є перешкодою для здійснення боржником господарської діяльності, а належне боржнику майно має охоронятися з метою забезпечення прав кредиторів.
Тому у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням на позивача витрат у справі (ст.49 ГПК України).
Якщо позивач надавав відповідачу послуги по охороні майна з 23.08.2010 року і існує заборгованість відповідача по оплаті цих послуг, позивач, як поточний кредитор, не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення заборгованості, або розірвати договір у встановленому порядку.
Керуючись ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову -відмовити.
Суддя Н.М.КАМША
Повне рішення складено 02.02.2011 р.