27.01.11р.Справа № 31/23-11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інвельта", м. Дніпропетровськ
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Январь", м. Дніпропетровськ
про розірвання договору та визнання права власності
Суддя Єременко А.В.
Представники:
Від позивачаЛесников О.Є., дов. № 4 від 25.01.10 р.
Від відповідачане з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інвельта" (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Январь" (м. Дніпропетровськ) та просить суд розірвати попередній договір оренди нерухомого майна від 02.06.2010 року, укладений між позивачем та відповідачем; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інвельта" право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 1650, 5 кв.м., вхід в цокольний поверх літ. а, ганки літ. а1, а11,а111, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового акту введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2008 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 14/10-08 нерухомого майна було придбано нежитлову будівлю літ.А-4 загальною площею 1570,9 кв.м., вхід в цокольний поверх літ. а, ґанки літ. а1, а11, а111 , що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Камська, будинок 64 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1000 га, розташовану за тією ж адресою. Право власності на вищевказаний об'єкт визнано та зареєстровано за позивачем на підставі Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2008 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 23.12.2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2. Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Поземельній книзі 15.04.2010 року за реєстровим номером НОМЕР_3. Позивач вказує, що в листопаді 2009 року ним було проведено внутрішнє перепланування зазначеного вище об'єкту нерухомості в зв'язку із виробничою необхідністю, а саме приміщеннь №№ 105, 120, 101-103, 104, 106, 108, 115-117, 301-303, 312-318, 401, 404-406, 408, 409, 413-416, 436, віконний пройом пр.104, дверний пройом приміщень 106, 416, внаслідок чого загальна площа об'єкта нерухомого майна збільшилася з 1570,9 кв. м. до 1650,5 кв. м., що підтверджується виготовленим 03 грудня 2009 року технічним паспортом. 02.06.2010 р. позивач уклав з відповідачем попередній договір оренди, умовами якого передбачалося укладення основного договору оренди у строк до 01.10.2010 р. Як зазначив позивач, дії відповідача у правовідносинах з оренди нерухомого майна, обумовленого попереднім договором, порушують права позивача на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, чим, як вважає позивач, відповідач не визнає відповідне право позивача. Також позивач вказує, що ним отримано висновок будівельно-технічного дослідження про відповідність проведеного переобладнання будівельним нормам та правилам, про нормальний стан об'єктів та придатність їх доподальшої експлуатації. Позивач вважає себе власником спірного майна та просить суд визнати за ним це право, а попередній договір розірвати.
Відповідач згідно заяви (вх. № 3576/11 від 20.01.2011 року) просить справу розглядати за наявними матеріалами, без участі його представника.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 402135 найменуванням позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інвельта".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2008 р. по справі № 2-48242008р за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інвельта" до ОСОБА_1 за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю літ.А-4 загальною площею 1570,9 кв.м., вхід в цокольний поверх літ. а, ґанки літ. а1, а11, а111 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1000 га, розташовану на території Жовтневого району АДРЕСА_1.
За позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 21375694 від 23.12.2008 р., виданим Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації".
02.06.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Інвельта" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Январь" уклали попередній договір оренди нерухомого майна (далі - попередній договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язуються в строк до 01.10.10 р. укласти договір оренди нерухомого майна (основний договір), що знаходиться адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1650,5 кв.м. строком на п'ять років з обов'язковим нотаріальним посвідченням.
Відповідно до п. 4. попереднього договору вартість оренди за Основним договором буде складати 60,00 грн. в тому числі ПДВ за 1 кв.м. Загальна вартість оренди складає 99030,00 грн.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання Основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням в укладанні Основного договору або його не укладанням, включаючи упущену вигоду, а також сплатити неустойку у розмірі 5000,00 грн. (п. 8 попереднього договору).
В строк до 01.10.10 р. та в подальшому основний договір оренди не був укладений (доказів не надано).
12.07.10 р. та 23.08.10 р. відповідач звернувся до позивача з листами, якими просив позивача надати документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що є предметом попереднього договору, на загальну площу 1650,5 кв.м.
Листом від 14.09.10 р., вих.№ 88/1 позивач повідомив відповідача про розірвання зі свого боку попереднього договору від 02.06.10 р., з чим не погодився відповідач (лист від 21.09.2010 р., вих.№ 34/9).
Між тим, позивач вважає, що відповідач своїми діями не визнає право власності позивача на обумовлене попереднім договором нерухоме майно, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду та є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк попереднього договору з урахуванням положень ч. 1 ст. 635 ЦК України визначається строком, протягом якого сторони попереднього договору зобов'язалися укласти основний договір.
Оскільки попереднім договором оренди його сторони - позивач та відповідач зобов'язалися укласти основний договір оренди в строк до 01.10.10 р., основний договір в цей строк не укладено, строк попереднього договору є таким, що сплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Оскільки основний договір оренди між позивачем та відповідачем не укладений, зобов'язання позивача та відповідача за попереднім договором припинилися.
За викладеного відсутні підстави для розірвання попереднього договору у зв'язку з закінченням строку його дії.
Позовні вимоги в цій частині заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що причиною спору є, в тому числі, невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно через відсутність у позивача правовстановлюючих документів на це майно.
Між тим, як встановлено вище, за позивачем в установленому законом порядку зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ.А-4 загальною площею 1570,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, отже, позивач є власником цього майна.
На час вирішення спору в суді належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна перебудовано, внаслідок чого змінилася його загальна площа.
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок нежитлова будівля літ. А-4 по АДРЕСА_1, виготовленого Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за станом на 03.12.2009 р. приміщення №№ 105,120 площею 82,4 кв.м., приміщення №№101-103,104,106,108,115-117,301-303,312-318,401,404-406,408,409,413-416,436, площею 562,8 кв.м., приміщення І, площею 0,5 кв.м. є об'єктами самочинного будівництва. Загальна площа по літ. А-4 складає 1650,5 кв.м.
За загальним правилом, встановленим ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Між тим, спірне нерухоме майно, у тому складі, який існує на час звернення позивача з позовом та вирішення спору по суті не є новим будівництвом в прямому розумінні, створене внаслідок проведеної перебудови нерухомого майна, що вже існувало та належало позивачу на праві власності.
Відтак, внаслідок проведеної самочинно перебудови відсутні підстави для позбавлення позивача права власності на нерухоме майно, що існувало до завершення будівництва, передбачені главою 25 ЦК України, а створене позивачем внаслідок перебудови нерухоме майно є, відповідно, також власністю позивача.
Між тим, у відповідності до ч. 10 ст.29 Закону України “Про планування та забудову територій”, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.
Стаття 376 ЦК України встановлює право особи, що здійснила самочинне будівництво, на звернення до суду за визнанням права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у певних випадках (ч. 3 та ч.5 ст. 376 ЦК України) та право суду визнати за такою особою право власності при наявності певних обставин.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Як зазначалося вище, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2008 р. по справі № 2-48242008р за позивачем визнано право власності земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1000 га, розташовану на території Жовтневого району м. Дніпропетровська по вул. Камська,буд.64.
На підставі заяви позивача 27.10.10 р. Державним вищим навчальним закладом "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (ліцензія серії АВ №555569, строк дії якої по 05.10.2015р.) складений висновок за результатами технічної експертизи стану будівельних конструкцій нежитлової будівлі по вул. Камській,64 в м. Дніпропетровську.
Згідно вказаного висновку проведені у будівлі конструктивні та архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам чинних нормативних документів ДБН, за станом на жовтень 2010 року нормальна експлуатація нежитлової будівлі (літ.А-4) та ганків (літ. а1, а11,а111) по АДРЕСА_1 забезпечена у повному обсязі.
Отже, Державним вищим навчальним закладом "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" при обстеженні спірного об'єкту встановлена відповідність будівництва будівельним нормам та правилам, придатність його до експлуатації, що виключає як необхідність перебудови спірного об'єкту, так і підстави для його знесення з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Враховуючи, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна, доказів порушення прав та інтересів інших осіб учасниками судового процесу в матеріали справи не надано та судом не встановлено, а право власності позивача, враховуючи обставини справи щодо неможливості розпорядження власністю з підстав відсутності державної реєстрації права власності підлягає захистові відповідно до ст.ст. 16, 319, 321, 391, 392 ЦК України, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання права власності правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, враховуючи обставини самочинного будівництва.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Інвельта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Серова,10, код ЄДРПОУ 13427444) право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 1650, 5 кв.м., вхід в цокольний поверх літ. а, ганки літ. а1, а11,а111, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового акту введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна.
В решті позовних вимог - відмовити.
Суддя А.В.Єременко