27.01.11р.Справа № К7/213-10
За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Асоціація "МЕТРИДОЗА", м. Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення зборів засновників товариства
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник за довіреністю ВРВ № 078937 від 11.11.2010р. ОСОБА_3;
від відповідача: представник Гущина Г.В., дов. № б/н від 22.02.2010р.;
від третьої особи: представник Гущина Г.В., дов. ВМІ № 097415 від 24.06.2009р.
ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Асоціація "МЕТРИДОЗА" (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Асоціація "МЕТРИДОЗА" про призначення ОСОБА_2 директором Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Асоціація "МЕТРИДОЗА", оформленого протоколом № 10 від 28.02.2006р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наведене вище рішення зборів засновників товариства не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що такого органу управління товариством з обмеженою відповідальністю як збори засновників товариства, тим більше повноважень відповідного органу, ані статутом товариства, ані законодавством, яке регулює діяльність господарських товариств, не передбачено. Глава 2 розділу 2 Закону України "Про господарські товариства" до органів управління товариством з обмеженою відповідальністю відносить загальні збори учасників товариства -вищий орган, дирекцію (директора) -виконавчий орган, а також ревізійну комісію -контрольний орган. Аналогічний склад органів управління товариства з обмеженою відповідальністю визначений ст.ст. 145, 146 ЦК України. Також, за змістом п. 5 статуту Товариства вищим органом управління товариства (відповідача) є збори учасників, які складаються з усіх учасників або призначених ними представників. Отже, рішення зборів засновників, оформлене протоколом № 10 від 28.02.2006р., яким фактично вирішувалося питання діяльності товариства, слід вважати таким, що прийнято не уповноваженим органом, що порушує права позивача, як учасника товариства, який відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦК України вправі здійснювати захист власних інтересів у суді в разі недотримання господарським товариством вимог статуту та законодавства шляхом вчинення дій неналежними особами чи органом, утвореним з порушенням законодавства.
Відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Асоціація "МЕТРИДОЗА" від 10.05.2002р., на яких прийняте рішення про заснування товариства, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступили засновниками товариства. Відповідно до засновницького договору від 14.05.2002р. учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Отже, за доводами відповідача, засновники товариства та його учасники -це одні і ті ж особи. З часу створення товариства склад засновників (учасників) товариства не змінювався. За наведеного, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах збори засновників товариства -це те саме, що і збори учасників товариства, оскільки рішення на загальних зборах 28.02.2006р. приймалося одними і тими ж особами. Також, відповідач посилається на ті обставини, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Якщо відсутні безумовні підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальним зборами відповідного рішення. Між тим, у загальних зборах засновників товариства, що відбулися 28.02.2006р., прийняли участь учасники, що володіють 100% голосів (ОСОБА_1 -50% голосів, ОСОБА_2 -50% голосів). Отже, збори проведені за наявності кворуму. Збори прийняли рішення виключно з того питання, яке було включено до порядку денного зборів. Відповідно, відповідач вважає, що безумовні підстави для визнання недійсним рішення в даному випадку відсутні. Натомість, за доводами відповідача, така підстава, як вказівка у протоколі № 10 від 28.02.2006р. на проведення загальних зборів засновників товариства, а не загальних зборів учасників товариства, жодним чином не могла вплинути на прийняте зборами рішення, оскільки воно приймалося виключно його учасниками. Відповідач не вбачає порушення жодних прав або інтересів позивача прийнятим рішенням, яке позивач оспорює: позивач був присутній на зборах, позитивно голосував за обрання директором товариства ОСОБА_2, 28.02.2006р. надав голові зборів засновників товариства (так було зазначено самим позивачем) власноручну заяву про його звільнення з посади директора товариства та сам запропонував обрати на цю посаду ОСОБА_2 Також, протягом всього терміну перебування ОСОБА_2 на посаді директора товариства позивач жодного разу не заявив про неправомірність зайняття ОСОБА_2 посади директора товариства та не вчиняв жодних дій, які були б направлені на обрання директором товариства себе особисто або інших осіб. Окрім того, позивачем не заперечується сам факт проведення загальних зборів 28.02.2006р., його участь у вказаних зборах, факт подання заяви про звільнення з посади директора товариства, тобто позивач своїми діями сам виявляв бажання про переобрання директора та призначення на цю посаду ОСОБА_2, а також не заперечував про прийняття себе на посаду консультанта по раціоналізації виробництва відповідно до наказу № М/К -000024 від 01.03.2006р., з яким позивач був ознайомлений під розписку. Оскільки прийнятим рішенням, яке позивач оспорює, не порушені права та інтереси позивача, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання недійсним цього рішення.
Відповідач заявив про застосування позовної давності, подав відповідну письмову заяву. Відповідач зазначає, що рішення, яке просить визнати позивач недійсним, прийняте 28.02.2006р. Загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України, спливла 28.02.2009р.
Ухвалою господарського суду від 16.12.2010р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ).
Третя особа вважає, що позов не підлягає задоволенню з тих же підстав, які навів відповідач. Третя особа, також, заявила про застосування позовної давності, про що зазначила у відзиві на позов.
Позивач навів заперечення щодо застосування у спірних правовідносинах позовної давності, пославшись на п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України. Відповідно до наведеної норми позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав. А згідно з ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Суд відкладав розгляд справи з 16.12.2010р. на 20.01.2011р.
В судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено перерву на 27.01.2011р.
В судовому засіданні 27.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд, -
10 травня 2002р. ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) спільно з ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ) заснували Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Асоціація "МЕТРИДОЗА" (далі -Товариство), встановили розмір статутного фонду Товариства, розподіл статутного фонду між засновниками, затвердили установчий договір, статут Товариства, призначили директором Товариства ОСОБА_1, про що склали протокол № 1 загальних зборів учасників Товариства.
14.05.2002р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали установчий договір про створення та діяльність Товариства.
21.05.2002р. виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська зареєстровано статут Товариства, затверджений зборами учасників від 10.05.2002р., протокол № 1, невід'ємною частиною якого є установчий договір.
Згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників Товариства від 10.05.2002р., установчого договору та статуту Товариства статутний фонд Товариства складає 14 000, 00 грн., який розподіляється між учасниками у наступному співвідношенні: ОСОБА_2 -7 000, 00 грн., що становить 50% статутного фонду, ОСОБА_1 -7 000, 00 грн., що становить 50% статутного фонду.
Відповідно до протоколу зборів засновників Товариства № 10 від 28.02.2006р. на зборах були присутні директор -ОСОБА_1 -50%, заступник директора -ОСОБА_2 -50%, що складає 100% голосів від загальної кількості.
Порядок денний зборів: 1. Перевибори директора.
Слухали: ОСОБА_1.
Ухвалили: 1. Призначити ОСОБА_2 директором Товариства.
Протокол зборів засновників Товариства № 10 від 28.02.2006р. підписаний головою -ОСОБА_2 та секретарем -ОСОБА_4, підписи скріплені печаткою Товариства.
Відомості про керівника Товариства - ОСОБА_2 внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Позивач вважає, що рішення від 28.02.2006р. про переобрання директора Товариства, оформлене протоколом № 10, прийняте не уповноваженим органом, порушує права позивача як учасника Товариства, а тому підлягає визнанню недійсним, оскільки вищим органом Товариства є збори його учасників, а не засновників, що і є причиною спору.
Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства").
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 145 ЦК України).
Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства").
Як відповідно до ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", так і відповідно до ст. 145 ЦК України створення та відкликання виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю становить виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства.
Органи управління Товариства, їх компетенцію визначає статут Товариства, державна реєстрація якого проведена 21.05.2002р.
Так, згідно п.5.1. статуту Товариства вищим органом управління Товариства є збори учасників, які складаються з усіх учасників або призначених ними представників.
До компетенції зборів учасників Товариства відноситься, у тому числі, обрання та відкликання членів виконавчого органу (підпункт г) п.5.3. статуту Товариства).
Згідно п.5.6. статуту Товариства виконавчим органом Товариства є директор, який обирається та відкликається зборами учасників Товариства.
Рішення від 28.02.2006р. про призначення директором Товариства ОСОБА_2, оформлене протоколом № 10, який названо протоколом зборів засновників Товариства.
Між тим, зважаючи на участь у зборах Товариства виключно його учасників -ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначення у протоколі зборів розміру належних їм часток у статутному капіталі Товариства, що складає 100% голосів від загальної кількості, збори Товариства, проведені 28.02.2006р., є зборами учасників Товариства, які в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" були повноважними, прийняли рішення з питання порядку денного зборів, вирішення якого становить компетенцію загальних зборів учасників Товариства.
Позивач не заперечує ті обставини, що був присутній на цих зборах, приймав участь у прийнятті зборами рішення.
23.02.2006р. позивач звернувся до голови зборів засновників Товариства з заявою про звільнення його з посади директора фірми з 23.02.2006р., що мало наслідком прийняття зборами Товариства 28.02.2006р. відповідного рішення.
З 01.03.2006р. відповідно до наказу Товариства № 4-У директором Товариства є ОСОБА_2, що до звернення з позовом до суду, який вирішується у даній справі, позивачем під сумнів не ставилося.
Слід зазначити, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень, на що звернув увагу Верховний Суд України в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (п.18).
Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" права учасника товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного тощо.
Позивач прийняв участь у зборах та у прийнятті зборами рішень.
Некоректне формулювання, що протокол є протоколом загальних зборів засновників, а не зборів учасників, не впливає на ті обставини, що рішення приймалося загальними зборами учасників Товариства, та не може бути підставою для визнання його недійсним.
Чинне законодавство України не містить вимог щодо того, яким чином має бути оформлене рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а належне волевиявлення усіх учасників Товариства з питання переобрання директора Товариства підтверджується змістом протоколу зборів Товариства від 28.02.2006р. № 10, достовірність відомостей внесених до якого позивач не заперечує.
За наведених встановлених обставин справи, положень законодавства, позовні вимоги заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи позивача у справі. Суд відхиляє посилання позивача на рішення господарських судів у справі № К39/49-10(К7/42(25/56-08)-09), оскільки цими рішеннями не встановлюються факти, які мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.
Окрім того, позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого нібито порушеного права з пропущенням загальної позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідач з дотриманням вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності. Суд не вбачає поважних причин пропущення позовної давності, оскільки про прийняте рішення, яке оспорює позивач, позивач знав в дату його прийняття.
Отже, сплив позовної давності за заявленими вимогами, про застосування якої заявив відповідач, в силу положень ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови в позові.
Необґрунтованими є посилання позивача на непоширення позовної давності щодо спірних правовідносин, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України не розповсюджується на дані правовідносини. Право участі у товаристві має економічний зміст (ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України), а тому не тотожно поняттю особистого немайнового права, визначеного в ст. 269 ЦК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові - відмовити повністю.
Судові витрати у справі віднести на позивача.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення, оформленого
відповідного до вимог ст. 84 ГПК України, - 31.01.2011р.