29.04.2026 Справа №607/9220/26 Провадження №1-кс/607/3172/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Тернополі, клопотання старшого слідчого СВ Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні№62026140140000249 від 11 березня 2026 року,стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Хуст Закарпатської області, громадянина України, стрільця другого відділення третього стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) другого стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) військової частини НОМЕР_1 , із базовою середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження№62026140140000249 від 11 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,звернулась до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, щоОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 407 КК України, а також існують ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, окрім того, застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, та запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання, з мотивів, наведених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 заперечили щодо задоволення клопотання.
Перевіривши надані матеріали, клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026140140000249 від 11 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У клопотанні слідча зазначає, що 19 липня 2022 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації. 19 липня 2022 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду кулеметника третього відділення третього взводу першої стрілецької роти вказаної військової частини.
27 травня 2025 року солдата ОСОБА_4 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а 28 травня 2025 року призначено на посаду стрільця другого відділення третього стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) другого стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) цієї військової частини.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі. Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
18 лютого 2026 року о 8 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_4 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби у розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не прибув. У період з 8 години 00 хвилин 18 лютого 2026 року по 8 годину 00 хвилин 04 березня 2026 року, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 перебував поза межами розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов'язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
04 березня 2026 року о 8 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_4 прибув у розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, вчасно на службу до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин о 8 годині 00 хвилин 18 лютого 2026 року не з'явився, та в подальшому, проводячи час на власний розсуд, о 8 годині 00 хвилин 04 березня 2026 року прибув у розташування військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов'язків, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (згідно із змінами, внесеними Законом № 3233-IX від 13.07.2023).
27 квітня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати солдата ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є: повідомлення ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 за вих.№50/02/2/2-1928-2026 від 23 лютого 2026 року про вчинення кримінального правопорушення, матеріали службового розслідування за фактом своєчасного неприбуття на службу без поважних причин солдатом ОСОБА_4 , показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику а ризикам, зазначеним у поданні.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК.
Зазначені ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним вказаних дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, у кримінальному провадженні №62025140140000054щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у клопотанні та прокурор в судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування. Як встановлено під час проведення досудового розслідування, 10 травня 2023 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 (кримінальне провадження №62023140160000224 від 01 червня 2023 року) та 28 лютого 2025 року був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з офіцерами прикордонного оперативно-розшукового відділу в межах контрольованого прикордонного району на ок. АДРЕСА_3 при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України. Після цього, 27 травня 2025 року солдата ОСОБА_4 було зараховано у розпорядження військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби. Однак, солдат ОСОБА_4 допустив повторне вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби і без поважних причин перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 з 18 лютого 2026 року по 04 березня 2026 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби. ОСОБА_4 є військовослужбовцем Національної гвардії України військової частини НОМЕР_1 . По службі характеризується негативно.
Існування ризику незаконного впливати на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий бойовий досвід, щоб впливати на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі на ще не встановлених на цій стадії досудового розслідування свідків з числа співслужбовців. Зокрема, підозрюваний, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. У тому числі, на знайомих йому військовослужбовців. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що залишаючись на волі, підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки безвідповідальне ставлення військовослужбовця Збройних сил України до проходження військової служби, проявляється у тому, що останній в умовах воєнного стану не виконує свої службові обов'язки з моменту самовільного залишення військової частини по теперішній час. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР у м. Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025050010024913 від 10 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо самовільного залишення 11 квітня 2023 року ОСОБА_4 розташування військової частини НОМЕР_2 . Окрім цього, Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140160000224 від 01 червня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо самовільного залишення 10 травня 2023 року ОСОБА_4 розташування військової частини НОМЕР_2 , обвинувальний акт скеровано у Хустський районний суд Закарпатської області, справа №309/4009/24.
Слідчий суддя звертає увагу, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування ризику, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином. У матеріалах клопотання відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про намагання підозрюваного створювати перешкоди досудовому розслідуванню чи судовому розгляду, у зв'язку з чим відповідні доводи слідчого суд визнає необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із пункту 4 частини 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається із вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме, наявні дані про особуОСОБА_4 : його вік, міцність соціальних зв'язків, солдат, а також тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином, покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним - позбавлення волі на строк до 10 років.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, з урахуванням особи підозрюваного, те, що відносно нього направлено обвинувальний акт до суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявних ризиків та встановлених обставин кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 25 червня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1