Справа № 991/4122/26
Провадження 1-кс/991/4132/26
30 квітня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі - слідчий суддя чи суд),
отримавши скаргу ОСОБА_2
на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ),
яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)
після отримання заяви про кримінальне правопорушення
1. Стислий опис судового провадження.
29.04.2026 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_2 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
2. Короткий виклад скарги.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «1.Поновити пропущений процесуальний термін; 2. Прийняти заяву та визнати факт бездіяльності з боку Директора територіального управління ОСОБА_3 ; 3. Зобов'язати Директора територіального управління ОСОБА_3 негайно внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, а мені направити витяг з Єдиного реєстру на підтвердження факту початку розслідування як це предусмотрено ст. 214 ЦПК»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «У порядку статті 214 КПК України про вчинення правопорушення мною до НАЦІОНАЛЬНЕ АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО УКРАЇНИ було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. 24 березня 2026 р. ел. поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву було доставлено адресату. 30 березня 2026 р. з НАБУ я отримав повідомлення про те, що ця справа не належить до компетенції Національного антикорупційного бюро України. Директором територіального управління ОСОБА_3 було порушено п. 1 ст. 214 КПК України. Не будучи юристом, я звернувся у Безкоштовну правову допомогу в м. Харкові з питанням у якому суді я можу оскаржити бездіяльність слідчі органи НАБУ, де отримав невірну інформацію, внаслідок чого втратив багато часу»
із доданою заявою «про скоєння злочину» зокрема такого змісту: «Нациналізований у 2016 році Піріват Банк розкрив банківську таємницю невідомій мені особі, яка неодмінно цим скористалася. Приватний виконавець ОСОБА_4 посилаючись на сфальшоване ВП за №79296343, 08.10.2025 р. використовуючи комп'ютерну техніку вчинив крадіжку 4290 грн із мого банківського рахунок та 03.02.2026 р. скоїв крадіжку повторно па цей раз 740 грн. Приват Банк, який розкрив банківську таємницю після націоналізації, потрапив під управління Кабінету Міністрів України, який має ознаки фіктивності. На сайті usr.minjust.gov.ua у розділі «Юридичні особи» така організація «юридична особа» як «Кабінет Міністрів України» не зареєстрована.
Перед цим 12 липня 2021 р. була розіграна вистава, де представник позивача невідомої мені організації, КП «Харківські теплові мережі» ЕДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11, з якою я не маю договірних відносин, звернувся до невідомої мені організації Жовтневий районний суд м. Харківа (з якою я так само не маю договірних відносин ч. 2 ст. 208 ЦКУ правочини між фізичною та юридичною особою укладаються у письмовій формі, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу) з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які проживають за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. 27 липня 2021 року у складі головуючого судді ОСОБА_8 , розглянувши матеріали позовної заяви від Комунального підприємства Харківські теплові мережі було фальсифіковано провадження у цивільній справі №639/4721/21.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач надає послуги з теплопостачання згідно з чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПКУ позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як па підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи ці обставини, суддя ОСОБА_8 повинна була залишити таку заяву без руху оскільки позивач не надав доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 прийняли Присягу де зобов'язалися виконувати Конституцію та закони України або акцептували двосторонній договір у письмовій формі (ч. 2 ст. 208 ЦКУ), де сторони домовились, що КП «Харківські теплові мережі» надає послугу, а я у повному обсязі її оплачую і якщо виникне спірна ситуація, сторони мають право звертатися до арбітражу.
Не беручи до уваги, що в мене немає будь-яких договірних зобов'язань із КП Харківські теплові мережі, суддя ОСОБА_8 будучи у змові з позивачем, проігнорувала ч. 2 ст. 14 ЦКУ де особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Територіальна громада міста Харкова наймає працівників до органів місцевого самоврядування платить їм зарплату і просуває їх по службі (ст. 6 Європейської Хартії Місцевого самоврядування). Територіальна громада міста Харкова безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю (ст. 143 КУ).
Невідома мені організація Жовтневий районний суд м. Харкова (ЕДРПОУ- 02893738) яка не має договірних відносин з територіальний громадой міста Харкова (первинним суб'єктом) та здійснює свою діяльність на території міста не законно. Так само Жовтневий районний суд м. Харкова має ознаки фіктивності, оскільки на сайті usr.minjust.gov.ua у розділі «Юридичні особи» у графі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа, засновником вказано ПРЕЗИДЕНТ».
Не формальна організація підписантів Присяги узурпувала владу на території м. Харкова. Я не є членом жодної з ціх організацій ніяких договірних зобов'язань з ними не маю, Присягу не приймав, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України не зобов'язаний. Особи, що належать різний організаціям, які мають ознаки фіктивності, здійснюють діяльність без договору з територіальною громадою м. Харкова. Виникнення спірних ситуацій з вище зазначеними організаціями при укладеному договорі вирішуються в цивільно- правовому полі, а за відсутності договору та заподіянного мені матеріальних збитків це на мій погляд є самоуправство, яке переросло в грабіж.
Виходячи з вище сказаного я роблю висновок: не відомі мені особи, не маючи розпорядчого Акту територіальної громади м. Харкова порушивши ст. ст. 5, 143 Конституції України, у змові з Реєстратором фальсифікували установчі документи «Харківська міська рада», яка у свою чергу фальсифікувала установчі документи КП «Харківські теплові мережі». Так само не відомі мені особи, не маючи розпорядчого Акту первинного суб'єкта, фальсифікували установчі документи «Жовтневий районний суд м. Харкова». Особи, які прийняли Присягу, здійснювати різні види діяльності на території м. Харкова мають право лише з дозволу первинного суб'єкта, визначеного статтею 6 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно зі ст. 143 КУ, де територіальна громада м. Харкова встановлює правила та контролює їх виконання. За відсутності такого дозволу це виглядає як пограбування територіальної громади м. Харкова.
Керуючись ст. 214 КПК України, ПРОШУ: 1. Враховуючи вищевикладене та надані мною документи визнати мене потерпілим. 2. Внести відомості за моєю заявою про вказаний злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 3. Надіслати мені як заявнику та потерпілому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань як підтвердження внесення даних до реєстру».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 24.03.2026 скаржник направив електронною поштою до НАБУ заяву, яка зареєстрована 25.03.2026 заа №Ж-3865.
З огляду на це, останнім днем строку можливого подання скарги на бездіяльність НАБУ (який відраховується з дня, наступного за днем спливу встановленого КПК 24-годинного строку) було 05.04.2026, проте фактично скарга надійшла до ВАКС лише 29.04.2026.
3.4. Статтею 113 КПК визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього кодексу
Частинами 1, 3, 5, 7 статті 115 КПК визначено, що строки, встановлені цим кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію…При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку… При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу…При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Згідно із частиною 1 статті 117 КПК, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього кодексу, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
З огляду на вищенаведене, поновленню підлягають порушені винятково з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом, адже дотримання строків звернення до суду є одним із засобів забезпечення виконання завдань кримінального провадження учасниками судового провадження, оскільки інститут строків у кримінальному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності та стимулює як суд, так й учасників кримінального процесу добросовісно користуватись правами та належно виконувати обов'язки.
Відтак поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із скаргою, заявою чи клопотанням, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Враховуючи наведене очевидно, що у цьому випадку скаржник пропустив встановлений КПК процесуальний строк на оскарження бездіяльності, за відсутності поважних причин для поновлення пропущеного строку та існування реальних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій.
3.5. Окрім того, норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Проте зі змісту заяви і скарги не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.6. Відповідно до частин 2, 3 статті 304 КПК скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Перевіривши й оцінивши відомості, наведені у скарзі та доданих матеріалах, слідчий суддя вважає, що наявні підстави, визначені пунктами 2, 3 частини 2 статті 304 КПК, відтак скаргу належить повернути скаржнику.
Керуючись статтями 303-309, 532 КПК, суд
Повернути ОСОБА_2 скаргу разом з усіма доданими матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1 _________