30 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/13838/25
Провадження №22-ц/822/534/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на рішення Шеченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року, головуючий у І-й інстанції - Калмикова Ю. О.,
У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 09.12.2022 ТОВ «Мілоан» (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту №8318139 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3500 грн на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.
Відповідно до умов договору споживач зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п.4.4 договору).
28.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено договір відступлення права вимоги 93-МЛ.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 13177,50 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн; заборгованість за процентами - 9502,50 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8318139 від 09.12.2022 в загальному розмірі 13177,50 грн та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 8318139 від 09.12.2022 в розмірі 13 002,50 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір в електронному вигляді, який підписаний одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 грн на строк кредитування 27 днів та зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконав, а тому з нього підлягає стягненню на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків.
На зазначене рішення суду представник відповідача Беціан М. О. подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, при винесенні рішення суд першої інстанції не дослідив всі докази, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачем не доведено факту укладення між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договору про споживчий кредит № 8318139 від 09.12.2022. Відповідач заперечує підписання будь-яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ "Мілоан".
Надані відомості щодо нарахування та погашення кредиту складані ТОВ «Мілоан» і не містять жодного підтвердження реальності господарської операції: з них неможливо вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків тощо. Дані відомості не дозволяють перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Також суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за договором про споживчий кредит № 8318139 від 09.12.2022, складений представником ТОВ "Мілоан". Виписка не підтверджує ні умови кредитування, ні факт отримання кредиту, ні суму заборгованості за кредитом, і не є підтвердженням виконаних банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора.
Додані позивачем до позовної заяви документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ "Мілоан" коштів в сумі 3 500 грн на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.
У матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 8318139 від 09.12.2022.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8318139, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит у розмірі 3500 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.12.2022 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складається 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та звершується 24.12.2022. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.03.2023. Згідно з п. 1.5 Договору кредиту загальні витрати позичальника за пільговий період складають 277,50 грн. в грошовому виразі та 363.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період) загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 9677,50 грн у грошову виразі та 961,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставна за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 3727,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 13177,50 грн. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором v25814.
Згідно з паспортом споживчого кредиту №8318139 від 09.12.2022 сума кредиту - 3500 грн, строком кредитування - 105 днів, пільговий - 15 днів і поточний період 90 днів.
Згідно з довідкою від 18.07.2025, наданою ТОВ «Мілоан», підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор - v258154, дата і час відправки 09.12.2022 20:18, номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно з анкетою заяви на кредит №8318139 від 09.12.2022 позичальник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать чоловік, вік 43 роки, ІНН НОМЕР_2 , телефон НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, соц. статус ФОП, місце роботи - сфера послуг, щомісячний дохід 30 000,00грн. Надав контактні дані канал залучення: odobrit/referral/cpa. IP адреса з якої подано заяву: 188.191.238.210. Просив надати кредит в сумі 3500 грн., строком на 15 днів. Дата повернення 24.12.2022. Сума до повернення 3727,50 грн + комісія 175,00 грн, проценти за користування 52,50 грн. Рішення - погодження 09.12.2022. Погоджені умови:
Загальна сума 3500,00 грн., замовлений строк 27 днів, погоджена сума 3500,00 грн, комісія за надання 5% одноразово, ставка процентів 0,10% за кожен день користування.
Згідно з платіжним дорученням 88742944 від 09.12.2022 платник ТОВ «Мілоан» отримувач ОСОБА_1 сума 3500 грн, призначення платежу: кошти згідно з договором 8318139.
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , надані ТОВ «Мілоан», встановлено, що нарахування комісії відбулось 09.12.2022, нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 договору з 10.12.2022 по 24.12.2022, нарахування процентів згідно з п.1.6, 2.3.1.2 з 25.12.2022 по 24.03.2023.
Згідно з випискою з особового рахунку за договором кредиту №8318139 від 09.12.2022 загальна сума становить 13 177,50 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн; заборгованість за процентами - 9502,50 грн, заборгованість за комісіями - 175,00 грн.
Згідно з Договором про відступлення прав вимоги №93-МЛ від 28.09.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за договором позики №8318139 від 09.12.2022.
Згідно з витягом Реєстру боржників передано борг ОСОБА_1 , а саме: договір №8318139 від 09.12.2022 на суму заборгованості 13 177,50 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №70781 від 28.03.2023 платник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримувач ТОВ «Мілоан» сума 483 999,39 грн, призначення платежу плата за відступлення права вимоги №93-МЛ від 28.03.2023.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У справі, яка переглядається, встановлено, що 09.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8318139 в електронному вигляді та підписаний одноразовим ідентифікатором v258154, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 грн на строк кредитування 105 днів з 09.12.2022 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складається 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та звершується 24.12.2022. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.03.2023. Згідно з п. 1.5 Договору кредиту загальні витрати позичальника за пільговий період складають 277,50 грн. в грошовому виразі та 363.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період) загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 9677,50грн. у грошову виразі та 961,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставна за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 3727,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 13 177,50 грн.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8318139 від 09 грудня 2022 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором v258154.
На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» 09 грудня 2022 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_3 кошти в розмірі 3500 грн згідно з договором №8318139, що підтверджується платіжним дорученням №88742944 від 09 грудня 2022 року.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу)
Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до вищенаведеного Положення позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, на підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано платіжне доручення про перерахування суми кредиту.
Колегія суддів враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.
ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківськими установами в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Отже, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.
Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 , чи не належність рахунку з таким номеро, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500 грн за кредитним договором №8318139 від 09 грудня 2022 року.
Оскільки зазначений договір є чинним, він підлягає виконанню сторонами.
Також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Мілоан» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, що підтверджується письмовими доказами та не спростовано й не заперечено стороною відповідача.
У кредитному договорі №8318139 від 09 грудня 2022 року сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, погодили строк дії договору, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору. Також вказаний розрахунок на предмет його відповідності умовам кредитного договору перевірений судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами, при цьому відповідач доказів на спростування вказаних обставин не надала.
Кредитний договір №8318139 від 09 грудня 2022 року та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань суду не надано.
Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку, судом не встановлено.
Даних про те, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.
Отже, відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.
Відтак, ОСОБА_1 не виконав зобов'язань, визначених кредитним договором №8318139 від 09 грудня 2022 року, порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
З огляду на викладене, в ході розгляду справи відповідачем не спростувала належними та допустимими доказами те, що йому не було надано кредиту, адже з наданих доказів встановлено, що кредитні кошти було зараховано на картковий рахунок позичальника. Оскільки відповідач належним чином не виконував зобов'язання з повернення кредиту та процентів за користування позиченими коштами, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
У цій частині безпідставними є доводи апеляційної скарги про неналежність як доказу наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, оскільки по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16.
Отже, доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шеченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк