Провадження № 11-сс/821/201/26 Справа № 695/206/26 Категорія: ст. 181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2026, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, українця, уродженця с. Деньги, Золотоніського району Черкаської області, не
працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, особою з
інвалідністю, депутатом будь - якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС,
учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за
адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2026, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2026, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю повідомленої підозри, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, даних про особу підозрюваного, однак, на переконання слідчого судді, органом досудового розслідування не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, встановленим судом.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням останнього у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Не заперечуючи доведеність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурор вважає, що слідчим суддею всупереч вимог, визначених ч. 2 ст. 194 КПК України під час винесення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зазначено які саме обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, не доведені прокурором. У рішенні суду не вказані мотиви, на підставі яких судом не взято до уваги надані стороною обвинувачення докази і, відповідно, слідчим суддею прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на думку прокурора, твердження суду про те, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки те, що останній одружений, позитивно характеризується за місцем проживання - існували і на момент вчинення останнім тяжкого злочину, однак не запобігли і не стримали його від вчинення кримінального правопорушення.
На переконання прокурора з огляду на вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому, особу підозрюваного, суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні з метою забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, існують достатні підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен запобігти ризикам у цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано лише за наявності ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів та встановлено слідчим суддею, СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000069 від 19.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
27.03.2026 ОСОБА_7 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місяця події від 18.01.2026; схемою дорожньо-транспортної пригоди від 18.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 19.01.2026; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 24.01.2026; актом хіміко-токсикологічного дослідження КНП «Черкаський психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 21.01.2026 № 55; актом хіміко-токсикологічного дослідження КНП «Черкаський психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 02.03.2026 № 130; висновком судово-медичної експертизи № 05-8-01/77 від 20.03.2026; висновком судово-медичної експертизи № 05-8-01/79 від 19.03.2026; висновком авто-технічної експертизи № СЕ-19/124-26/2855-ІТ від 24.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 12.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 від 20.03.2026.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 разом із матеріалами, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, приведених у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах щодо імовірної причетності підозрюваного до інкримінованих злочинів.
Отже вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, як підстави для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею виконано належним чином.
Слідчий суддя вважав доведеними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування або суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Натомість, існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, прокурором в судовому засіданні не доведено, доказів на підтвердження їх наявності не надано, а тому існування таких ґрунтується на припущеннях. Також стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання наявності встановлених судом ризиків.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Матеріали клопотання слідчого та матеріали апеляційної скарги не містять доказів того, що ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину тощо.
Зважаючи на практику ЄСПЛ, що тримання під вартою не може бути виправданим виключно через тяжкість злочину, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком слідчого судді, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також колегія суддів зважає на те, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, встановлених в судовому засіданні.
При цьому апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, адже він одружений, має зареєстроване місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має ряд захворювань, відшкодовує потерпілій ОСОБА_13 матеріальну та моральну шкоду та має намір відшкодувати її в повному обсязі.
Отже, доводи прокурора щодо неможливості виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та вчинення спроб, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі не застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу були предметом вивчення слідчого судді та їм надана належна обґрунтована оцінка, з якою погоджується й апеляційний суд.
На думку апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_7 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із постійним застосуванням засобів електронного контролю, покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які є достатніми запобіганню ризиків про які вказує сторона обвинувачення, зокрема: прибувати до слідчого Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою; цілодобово перебувати за місцем проживання; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з учасниками кримінального процесу; постійно носити засіб електронного контролю.
Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до незгоди з прийнятим процесуальним рішенням, оскільки слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту із постійним застосуванням засобів електронного контролю в сукупності з даними про його особу і підтверджують на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість застосованого запобіжного заходу та висновків слідчого судді не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора має бути відхилена, а ухвала слідчого судді від 17.04.2026 - залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 193, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу прокурора - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2026, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді