29 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 695/186/26
Провадження № 22-ц/821/787/26
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересовані особи: Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Новокаховської територіальної громади, нотаріус Мікурова Людмила Юріївна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області,-
розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Троянди Олени Володимирівни на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2026 року (постановлену в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Степченка М.Ю.)у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Новокаховської територіальної громади, нотаріус Мікурова Людмила Юріївна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
19 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та зобов'язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та всіх інших державних реєстрів дані про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Новокаховської територіальної громади, нотаріус Мікурова Л.Ю., Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - передано на розгляд за підсудністю до Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом заяви є встановлення факту, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , тому суд вважав, що на вказані правовідносини поширюється виключна підсудність відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України, оскільки заява стосується нерухомого майна.
Врахувавши, що квартира, про яку йде мова в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, знаходиться на території Каховського району, Херсонської області, то дана справа належить до підсудності Новокаховського міського суду Херсонської області. Однак Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 №566/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ на Нововоронцовський районний суд Херсонської області, тому суд дійшов висновку про необхідність направлення справи за підсудністю до Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 18 лютого 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Троянда О.В, вважаючи оскаржувану ухвалу суду прийнятою із порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, просила скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами в порядку окремого провадження за місцем проживання заявника.
Місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
Посилання суду на вимоги ч. 1 ст. 30 ЦПК України щодо підсудності позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, невірне, оскільки ОСОБА_1 до суду з позовом з приводу нерухомого майна не зверталась.
Вказує, що у заявника відсутній спір щодо нерухомого майна.
Підставою для звернення до суду із заявою про встановлення факту слугувало те, що нотаріус у свідоцтві про право на спадщину допустив технічну помилку, вказавши АДРЕСА_2 , замість провулку, що призвело до помилок в написанні адреси та відмови у отриманні коштів за знищене майно.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Передаючи матеріали даної цивільної справи на розгляд до Нововоронцовського районного суду Херсонської області, суд першої інстанції виходив з того, що заява про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення стосується нерухомого майна, яке знаходиться на території Каховського району Херсонської області, а тому справа підсудна Нововоронцовському районному суду Херсонської області.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по наступних підставах.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 у справі № 641/5187/20.
Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту належності їй квартири.
Нормами статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
На час звернення із даною заявою місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою від 25.01.2023 №7127-5002534245 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності їй квартири АДРЕСА_1 , що не є спором щодо нерухомого майна, як помилково зазначив суд першої інстанції, а тому положення процесуального закону про виключну підсудність в даному випадку не застосовуються.
Правила виключної підсудності застосовуються до справ позовного провадження, та не підлягають застосуванню до справ, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що висновки Верховного Суду, на які він послався в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, стосувалися виключно справ позовного провадження, а не заяв про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження (ст.315 ЦПК України).
За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи на розгляд іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про передачу справи до іншого суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Троянди Олени Володимирівни - задовольнити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2026 року - скасувати.
Матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України на території Новокаховської територіальної громади, нотаріус Мікурова Людмила Юріївна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Т.Л. Фетісова