Провадження № 11-кп/821/441/26 Справа № 711/5049/22 Категорія: ч. 1 та ч. 3 ст. 436-2 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 квітня 2026 року колегія суддів Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурорівОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 22022250000000111 від 10.06.2022 щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 436-2 КК України,
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.12.2023 ОСОБА_8 засуджений за ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку, що набрав законної сили. Також зараховано в строк відбутого ОСОБА_8 покарання термін попереднього ув'язнення з 02.08.2022 по 08.08.2022 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі, на підставі ст. 72 КК України.
Такий вирок оскаржений в апеляційному порядку прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 та захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.07.2024 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.12.2023 залишено без змін, а апеляційні скарги сторони обвинувачення та захисту - без задоволення.
За результатами розгляду касаційної скарги захисника ОСОБА_9 постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.03.2026 ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23.07.2024 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
17.04.2026 від прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає, однак в кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На підтвердження наявності ризиків зазначає, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна або без такої, тому, під тягарем кримінальної відповідальності, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З огляду на наведене, вважає, що застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних засобів, не буде дієвим засобом для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання можливим ризикам. Просить врахувати, що на території України введено воєнний стан, а рф продовжується проведення інформаційних операцій проти України, шляхом поширення у ЗМІ пропагандистських відомостей антиукраїнського характеру. У такій обстановці ОСОБА_8 , будучи народним обранцем - депутатом міської ради, в дійсності позитивно сприймає розв'язану рф агресію та бажає їй перемоги. У такому контексті прокурор стверджує, що застосування під час дії воєнного стану запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є потрібним засобом для забезпечення виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 , заперечивши обгрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, заявив про зміну застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання, з можливим покладанням обов'язків, передбачених КПК України, у зв'язку із чим просив негайно звільнити останнього з-під варти, про що надав суду письмове клопотання відповідного змісту.
Посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, на що також зазначено ВС та членами Науково-консультативної ради при ВС, та безпідставне його засудження вироком, який наразі є предметом перевірки судом апеляційної інстанції, захисник стверджує, що подальше тримання обвинуваченого під вартою є необґрунтованим, непропорційним, таким, що не відповідає вимогам ст. 5, 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтям 177, 178, 183, 194, 201 КПК України.
Звертає увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_8 під вартою на виконання вироку, що набрав законної сили, що, на думку захисника, саме по собі вимагає від суду особливо ретельної перевірки необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Зазначає про належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який, перебуваючи на альтернативному запобіжному заході, протягом двох років не порушував покладених на нього обов'язків, з'являвся за викликами, не переховувався та будь-яким чином не перешкоджав кримінальному провадженню. Тому вважає недоведеними та такими, що фактично відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення.
Також просить врахувати, що обвинувачений має сталі соціальні зв'язки, матір похилого віку, яка утримується у пансіонаті, потребує допомоги та догляду, який раніше здійснював син, що, у сукупності із наведеними обставинами, дає підстави для застосування щодо ОСОБА_8 іншого виду запобіжного заходу - особистого зобов'язання.
До клопотання захисником додано дані про стан здоров'я ОСОБА_8 та його матері ОСОБА_12 , яка перебуває на його утриманні.
Вивчивши клопотання про продовження та зміну застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання, заслухавши думки: прокурора про задоволення в повному обсязі клопотання сторони обвинувачення та залишення без задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які підтримали клопотання сторони захисту, просили змінити застосований запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов'язання та заперечили проти задоволення клопотання прокурора, зважаючи на відсутність для цього підстав та недоведеність наведених стороною обвинувачення ризиків, перевіривши наведені сторонами доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів виходить до таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 наведеної вище статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Тобто розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Вимогами ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи наведене та те, що в кримінальному провадженні триває апеляційний розгляд, який завершити до сплину строку застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу неможливо, колегія суддів, виходячи із приписів ст. 331 КПК України, вирішує питання про доцільність його продовження.
За ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Таким чином, у разі засудження особи до арешту чи позбавлення волі, він має бути взятий під варту, і лише у виключних випадках стосовно такої особи може бути застосований запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою до набрання вироком законної сили.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 засуджений за ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
При цьому виключних обставин, які б давали апеляційному суду підстави змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти, колегією суддів не встановлено.
Враховується, що ОСОБА_8 засуджений за вчинення нетяжкого та тяжкого злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, які характеризуються підвищеним ступенем тяжкості, а в кримінальному провадженні не змінились, продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких доведена прокурором і які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема наявні об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень за якими він засуджений та реальність призначеного судом покарання, під тягарем його можливого відбування, може переховуватися від суду до закінчення апеляційного розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 404 КПК України, апеляційні вимоги сторони захисту та висновки суду касаційної інстанції, під час апеляційного розгляду може виникнути необхідність у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, що вказує на наявність ризиків незаконного впливу на свідків, експерта у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які, незважаючи на прийняття судом першої інстанції рішення по суті пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, наразі залишаються актуальними.
Повномасштабне збройне вторгнення рф на територію України та проведення інформаційних операцій проти України, шляхом поширення у ЗМІ пропагандистських відомостей антиукраїнського характеру, з урахування встановлених місцевим судом фактичних обставин провадження, дають підстави вважати, що ОСОБА_8 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої особи кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_9 про недоведеність ризиків, які обумовлюють продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора та захисту колегія суддів також приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки, на утриманні матір похилого віку, на момент вчинення злочинів був депутатом Черкаської міської ради, має незадовільний стан здоров'я, за відсутністю даних про те, що такий стан здоров'я унеможливлює його утримання під вартою.
Врахувавши тяжкість вчинених ОСОБА_8 злочинів, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, доведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів продовжує застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на запропонований прокурором строк, вважаючи його виправданим, у зв'язку з наявністю публічного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. При цьому колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, у тому числі особисте зобов'язання, яке просить застосувати сторона захисту, не зможуть перешкодити настанню існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Те, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою, а до цього не порушував покладених на нього процесуальних обов'язків, не нівелює наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України.
Відсутність в діях обвинуваченого складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, на що посилається захисник в клопотанні, обґрунтовуючи зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, є предметом перевірки та оцінки судом під час розгляду апеляційних скарг на вирок і наразі не оцінюється.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Такий розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 ПК України, розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_8 засуджений, у тому числі за тяжкий злочин, а у кримінальному провадженні доведено сукупність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів визначає для ОСОБА_8 заставу у максимальному розмірі передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на січень 2026 року, вважаючи цей розмір таким, що повною мірою гарантуватиме виконання покладених обов'язків та таким, що не буде завідомо непомірним.
Доводи прокурора про відсутність підстав для визначення ОСОБА_8 застави є непереконливими та такими, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 331, 418 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Продовжити обраний щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід в рамках кримінального провадження № 22022250000000111 від 10.06.2022 за ч. 1 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 червня 2026 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у розмірі 80 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Черкаського Апеляційного суду.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_8 з під варти у зв'язку із внесенням застави, про що повідомити Черкаський апеляційний суд.
Після внесення застави обвинуваченого ОСОБА_8 вважати особою, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки:
-не відлучатися без дозволу Черкаського апеляційного суду із м. Черкаси;
-прибувати за кожною вимогою до Черкаського апеляційного суду;
-повідомляти Черкаський апеляційний суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити, що у разі внесення застави строк дії покладених на ОСОБА_8 обов'язків не може перевищувати два місяці з наступного дня після її внесення.
У випадку невиконання ОСОБА_8 покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У такому разі суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Копію ухвали направити в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання та вручення під розписку обвинуваченому ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено і оголошено о 16 годині 00 хвилин 28 квітня 2026 року.
Головуючий
Судді