30 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 641/9180/24
провадження № 22-ц/818/1576/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
за участі секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
учасники справи:
позивач - Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року у складі судді Чайка І.В.,
У грудні 2024 року керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Білодіда І.М., який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом про усунення перешкод територіальній громаді м. Харкова у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з закриттям розділу 2042598463101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання за Харківською міською радою права власності на вищезазначений гараж, оскільки він є самочинним будівництвом шляхом укладення акту прийому - передачі. Одночасно позивач просив вирішити питання про стягнення з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.02.2020 рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. (з відкриттям розділу), індексний номер: 51378155 від 28.02.2020 зареєстровано право власності на гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Документи, подані ОСОБА_2 для державної реєстрації: технічний паспорт № 19596 від 19.02.2020, виданий ТОВ «Лімінгтон» та довідка № 19596 від 19.02.2020 видана ТОВ «Лімінгтон». Відповідно до зазначеної довідки № 19596 від 19.02.2020, виданої ТОВ «Лімінгтон», гараж б/н літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , побудований у 1990 році. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під гаражем № б/н літ. «Б-1» в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Також відсутня інформація щодо направлення ОСОБА_2 до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України відповідного повідомлення про будівництво спірної споруди. Також встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно вищезазначеного об'єкта по декларативно-дозвільних документів щодо АДРЕСА_1 . Таким чином, документи, подані для державної реєстрації на спірний об'єкт нерухомого майна не відповідають вимогам законодавства та державна реєстрація проведена з грубим порушенням законодавства. Враховуючи викладене, гараж № б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва, так як збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Крім того, ОСОБА_2 на підставі договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 02.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 726 відчужено ОСОБА_1 гараж № б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м по АДРЕСА_1 .
Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року позов керівника задоволено частково.
Усунено перешкоди територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення акту прийому - передачі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 414, 70 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки земельна ділянка на якій розташований гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а зазначений гараж є об'єктом самочинного будівництва, що не спростовано відповідачем та підтверджується наданими позивачем доказами, позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гараж та покладення на відповідачку обов'язку передати його територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради шляхом укладення акту прийому - передачі. Інші вимоги позивача не підлягають задовольнити, оскільки ним обраний неналежний спосіб захисту.
Не погодившись з рішенням суду представник Марченко С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове яким відмовити у їх задоволенні.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з порушенням норм матеріального права. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» почав діяти лише 17.02.2011 року, а стаття 221 зазначеного закону з'явилася в редакції від 01.12.2019 року. В той же час, згідно з Технічним паспортом на гараж № б/н по вул. Танкопія, 6-Г у м. Харкові, виготовленим ТОВ «ЛІМІНГТОН», гараж літ. «Б-1» загальною площею 65,9 м2 було споруджено у 1990 році. Дата будівництва гаражу - 1990 рік, також підтверджується довідкою ТОВ «ЛІМІНГТОН» від 19.02.2020 № 19596. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради будь-яких перевірок на об'єкті будівництва по АДРЕСА_1 не проводилось, жодних актів перевірки не складалося, приписи про усунення порушень не виносилися та постанови про притягнення до відповідальності осіб, які здійснили самочинне будівництво, не приймалися. Якщо позивач вважає, що Гараж літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва, а, отже, таким, що є незавершеним будівництвом та не введеним до експлуатації, то, відповідно до норм діючого законодавства, вимога про визнання права власності на гараж за Харківською міською радою є протиправною. Підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив невжиття жодних заходів щодо усунення порушень територіальної громади з боку ОСОБА_4 .. В той же час в матеріалах справи містяться листи від різних департаментів Харківської міської ради про необхідність вчинення певних дій для проведення відповідних перевірок. Під час виїзду на місце у лютому 2024 року працівником Інспекції було встановлено, що за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , 6-Г розміщена велика кількість гаражів, тому ідентифікувати об'єкти будівництва, зазначені у листі Слобідської окружної прокуратури міста Харкова від 17.01.2024 № 54-111-290ВИХ-24 не вбачається за можливе. У відповідь на зазначений лист Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова не було надано а ні вимоги, а ні ухвали суду, а ні навіть фото чи план-схеми розміщення будівлі гаражу. Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова, в порушення встановленого нормативно-правовими актами порядку, прийнято рішення не діяти відповідно до Закону, а обрано більш простий, але передчасний механізм звернення до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади. Зазначив, що втручання в мирне володіння майном позивача є незаконним.
15.01.2026 представник Мозговий М.Л., який діє в інтересах Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що суд обґрунтовано вважав, що гараж № б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва, так як збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Жодних посилань на правовстановлюючі документи, якими б підтверджувались належність ОСОБА_2 відповідного об'єкта нерухомого майна, прийняття в експлуатацію вказаного закінченого будівництвом об'єкта, присвоєння йому в установленому законом порядку відповідної поштової адреси, ні означений технічний паспорт, ні інші матеріали реєстраційної справи, всупереч ч.ч.1,3 п.41 Порядку, не містять. Державну реєстрацію права власності на об'єкт самочинного будівництва проведено за ОСОБА_2 шляхом самовільного присвоєння адреси об'єкту нерухомості. Звернення прокурора з позовом у цьому випадку зумовлено тим, що наявність на вищевказаній земельній ділянці самочинної забудови нівелює її інвестиційну привабливість, унеможливлює подальше розпорядження Харківською міською радою цією земельною ділянкою шляхом її передачі іншим землекористувачам або передачі у власність відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради. ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, що спірне нерухоме майно зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства та є самочинно збудованим відчужив його своїй дружині ОСОБА_1 , якій достеменно відомо про вказаний факт, тому у спірних правовідносинах остання набувачка ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішення переглядається в частині задоволення позовних вимог в частині визнання за Харківською міською радою права власності на гараж та зобов'язання відповідача передати вказаний об'єкт шляхом укладення акту прийому - передачі. В іншій частині не переглядається.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії технічного паспорту № б/н від 19.02.2020 року та довідки від 19.02.2020 року № 19596, виданих ТОВ «Лімінгтон» на замовлення ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 , розташований гараж № б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м. (а.с. зворот 25,27-28))
Згідно з Договором про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 02.03.2020 року, набутий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період зареєстрованого шлюбу гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , переходить в особисту приватну власність ОСОБА_1 , а право спільної сумісної власності на нього припиняється (а.с. 29-30).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.11.2024 року, гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м., за ардесою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 02.03.2020 року (а.с. 16).
Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 22.04.2025 року, оціночна вартість гаражу б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 499357,68 грн. (а.с. 112-114).
З листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 08.02.2024 №781/0/225-24 вбачається, що рішенням 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 29.10.2014 №1664/14 ОК «ГБК «Калина» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, площею орієнтовано 0,4226 га для будівництва та подальшого обслуговування гаражних боксів по АДРЕСА_3 . В подальшому, рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 продовжено строки подачі на затвердження проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та подальшого обслуговування за вказаною адресою. Інших рішень Харківська міська рада не готовились, на розгляд ради не виносились. Під час виїзду на місце у лютому 2024 працівником Інспекції з контролю з використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту, встановлено що за вказаною адресою розміщена велика кількість гаражів, а тому ідентифікувати об'єкт будівництва не вбачається можливим (а.с. 20-22)
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва. Зокрема, за частиною другою цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.
Так, частинами третьою-п'ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).
Не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості). Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Визнання права власності в такому випадку можливе лише на майно, яке відповідає Державним будівельним нормам України.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2024 у справі № 201/8007/21.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із цим позовом, керівник прокуратури просив, зокрема, визнати за Харківською міською радою право власності на об'єкт нерухомого майна - права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна -- гараж б/н літ. «Б-1», загальною площею 65,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте доказів на підтвердження того що зазначене майно відповідає Державним будівельним нормам України суду не надав.
З огляду на зазначене судова колегія зазначає, що позивачем не доведено, що у разі визнання за територіальною громадою м. Харкова права власності на вищезазначене майно не буде існувати небезпека для третіх осіб.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7267,20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради відмовити.
Стягнути з Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований