Провадження № 11-кп/803/745/26 Справа № 208/2651/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020040160000083, відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , с. Долина Юр'ївського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10
прокурора ОСОБА_11
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_5
Обставини, встановлені судом першої та формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2023 року засуджено ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна; ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у строк відбування покарання, кожному окремо, зараховано період попереднього ув'язнення з 10 березня 2020 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_12 20 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_9 та ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні інкримінованого злочину, за наступних обставин.
13 січня 2020 року приблизно о 09.10 год. до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , за якою мешкав потерпілий ОСОБА_12 , знаходячись в зазначений час у приміщенні вказаної квартири, а саме в коридорі, біля кухні ОСОБА_13 , реалізуючи спільний протиправний умисел, спираючись на підтримку ОСОБА_9 , підійшов до ОСОБА_12 та наніс йому один удар рукою в область обличчя, від чого останній втратив рівновагу, але не впав. В цей час до ОСОБА_12 підійшов ОСОБА_9 , який разом з ОСОБА_14 повалили ОСОБА_12 на підлогу перемістившись у кімнату, де стали утримувати останнього у положенні лежачи. Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, з метою придушення волі потерпілого до супротиву, спираючись на підтримку один одного, ОСОБА_13 дістав із кобури, яка знаходилась у нього на поясі, пістолет "KWC" моделі "SAS PRO 2022" № НОМЕР_1 , застосовуючи до потерпілого ОСОБА_12 погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього, направив зазначений пістолет у напрямку голови потерпілого, висловив на адресу останнього загрозу його застосування, що ОСОБА_12 було сприйнято як реальна загроза його життю та здоров'ю, внаслідок чого він припинив чинити опір протиправним діям нападників.
Після цього ОСОБА_9 разом із ОСОБА_14 , діючи на досягнення спільного умислу на заволодіння майном потерпілого, з метою придушення волі останнього до спротиву та обмеження його у активних діях, які останній міг би вчинити, зв'язали руки та ноги ОСОБА_12 скотчем.
Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, направленого на заволодіння грошима, які належать ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , спираючись на підтримку ОСОБА_9 , продовжуючи погрожувати ОСОБА_12 пістолетом "KWC" моделі "SAS PRO 2022" № 009391, сказав потерпілому, щоб він повідомив їм місце знаходження грошей, після чого ОСОБА_12 , побоюючись за своє життя та здоров'я, сприймаючи загрозу своєму життю і здоров'ю як реальну, повідомив останнім місце знаходження грошей, які знаходилися у кишені його кофти, одітої на ньому. ОСОБА_13 рукою дістав з кишені кофти, яка знаходилась на ОСОБА_12 , гроші в сумі 20 000,00 грн., а також дістав гроші в сумі 1 000 грн. з гаманця, який також знаходився у кишені зазначеної кофти.
Заволодівши майном потерпілого ОСОБА_12 у виді грошових коштів на загальну суму 21000 гривень, тобто досягнувши мету нападу, утримуючи майно потерпілого при собі, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд.
Вказані дії ОСОБА_9 та ОСОБА_15 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло.
Попередній рух справи
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні залишені без задоволення. Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , залишений без зміни.
Постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 04 листопада 2025 року, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено частково та скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_5 і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотивуючи прийняте рішення суд касаційної інстанції зазначив, що, залишаючи апеляційні скарги без задоволення судом апеляційної інстанції не перевірено усіх доводів захисту та не надано переконливих мотивів на їх спростування, пославшись лише формально на досліджені судом першої інстанції докази, не надавши їм власної правової оцінки. При цьому встановлено, що, допитавши повторно свідка ОСОБА_16 , апеляційний суд не зазначив про зміну показань вказаного свідка, однак при цьому погодився з висновком місцевого суду в частині пояснень цього свідка.
Короткий зміст вимог апеляційних скарги і узагальнені доводи осіб, які їх подали
- обвинувачений ОСОБА_5 просить оскаржуваний вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону.
Вказує, що потерпілим було повідомлено про неможливість впізнати пістолет, яким було здійснено пограбування, разом з тим не бачив він і на чому приїхали злочинці і куди зникли. Зазначає, що в протоколі огляду місця події 13 січня 2020 року не правильно зазначено час його проведення. При цьому, під час огляду місця події не було виявлено відбитків пальців, часток шкіри або волосся в квартирі, також не виявлено і слідів взуття. Також вказує, що в місце, куди привела службова собака, при перевірці камер спостереження “Безпечне місце» на відеозаписах не виявлено ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .
Зазначає, що 08 лютого 2020 року свідок ОСОБА_17 впізнав їх, втім перед впізнанням фоторобот не складався, а на фотознімках статисти значно молодші і неправильно зазначений номер будинку. Зауважує, що потерпілим було повідомлено про можливість впізнання пістолета, втім не зазначено за якими конкретно ознаками. Зазначає, що згідно отриманих даних трафіків оператора зв'язку, телефонів ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на місці вчинення злочину не було.
Крім того зазначає, що згідно висновку експерта № 19/104/-7/49 від 16 січня 2020 року, було вилучено сліди ділянки долоні з місця події, які згідно з наявних матеріалів не належить ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Вказує, що 10 березня 2020 року його було незаконно затримано без ухвали суду та незаконно застосовано спеціальні засоби, при проведенні обшуку оперативним працівником було підкинуто гранату Ф-1 і оранжеву жилетку, працівники поліції здійснювали переміщення по квартирі, що вбачається на відеозапису при обшуку, та після цього було повідомлено про обшук.
Звертає увагу, що при проведенні обшуку не було роз'яснено його права, та було порушено його право на захист, фактично його було затримано без складання протоколу, первинний документ було складено 11 березня 2023 року. Протокол затримання є підробленим, втім судом даний факт проігноровано. Зазначає, що під час обшуку 10 березня 2023 року були залучені сумнівні поняті ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оскільки ОСОБА_18 перебуває в дружніх відносинах зі слідчим та оперуповноваженим, вони підписані один на одного в соцмережі “Інстаграм».
Вказує, що під час проведення обшуку, слідчий ОСОБА_20 фотографував докази на свій власний телефон, який не вказаний у протоколі, як технічний засіб, який використовувався під час проведення обшуку, що може вплинути на впізнання пістолету, згодом ці фото з'явилися в соцмережах. Вказує, що після проведення обшуку пістолет забули в квартирі та через 2-3 години повернулися опертивники, які і вилучили його, втім таке вилучення було незаконним, оскільки вони не уповноважені на здійснення вказаної процесуальної дії без слідчого та без ухвали суду. Вважає, що вказаний пістолет є незаконним доказом у справі.
Зазначає, що неповним є відеозапис проведення обшуку, слідчий просто зупинив відеозйомку, при цьому не повідомив про закінчення. Вказує, що 10 березня 2020 року було незаконно вилучено кросівок під час проведення обшуку, при цьому протокол і відомості в ньому не відповідають дійсності, на місці вчинення злочину не було виявлено слідів протектора кросівок.
Зауважує, що 10 березня 2020 року його впізнання потерпілим та свідками відбувалося без захисника, а статисти мали значні відмінності у віці, при цьому не було вказано і ознаки, за якими здійснювалося впізнання. Вказує, що після проведення слідчих дій його було доставлено до прокуратури та без захисника вручено повідомлення про підозру. Зазначає, що слідчим не було встановлено його місцеперебування 13 січня 2020 року за номером телефону, який він йому надав 10 березня 2020 року.
Вказує, що судом не було враховано показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 стосовно того, що він 12-13 січня 2020 року перебував на роботі та повернувся з роботи о 07.30 - 07.40 год., та до 16:00 год. з дому не виходив. Зазначає, що не прийнято до уваги дані оператору “Київстар» стосовно здійснення ним дзвінків зі свого номеру телефону з різних частин міста і додому. Акцентує увагу на тому, що покази потерпілого, свідка ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , є неправдивими.
- захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить оскаржуваний вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону. Зазначає, що відповідно до змісту даних, отриманих у оператора мобільного зв'язку ПрАТ “ Київстар», ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не спілкувалися між собою, не були знайомі і в районі місця вчинення злочину не були.
Крім того вказує, що судом безпідставно було не взято до уваги покази свідків сторони захисту, а саме його керівника по роботі ОСОБА_24 , який не є близькою до ОСОБА_5 людиною. Крім того зазначає, що згідно висновку експерта №19/104/-7/49 від 16 січня 2020 року було вилучено сліди ділянки долоні з місця події, які згідно з наявних матеріалів не належить ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , разом з тим невідому особу навіть не шукали. Також вказує, що висновки експерта не доводять і факт перебування обвинувачених в квартирі потерпілого.
Зазначає, що згідно вироку зазначено, що ОСОБА_5 дістав із кобури, яка знаходилась у нього на поясі пістолет, проте згідно протоколу обшуку жодної кобури не було знайдено. Одночасно вказує, що є недопустимим доказом протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , оскільки відеозапис проведення обшуку є неповним, у ньому відсутня фінальна частина. Зазначає, що впізнання обвинуваченого ОСОБА_5 відбувалося за фотознімком 2-3 річної давнини, де він без бороди та без медичної маски, хоча фактично було вказано, що обвинувачений був у масці під час вчинення злочину та мав бороду місячної давнини.
Крім того вказує, що ОСОБА_5 було затримано 10 березня 2020 року, втім йому не було надано захисника, що в свою чергу повторилося і добою пізніше, під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України, та весь цей час він був без правової допомоги. Висновки суду в цій частині підтверджуються відеозаписом проведення обшуку.
- захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок суду скасувати та кримінальне провадження закрити у зв'язку із недоведеністю винуватості обвинувачених.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону.
Зазначає, що покази потерпілого ОСОБА_12 і свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 мають чисельні суперечності, які не були узгоджені, зокрема в частині впізнання обвинуваченого, при цьому суперечливим є і те, що з 13 січня 2020 року до 07 лютого 2020 року слідством не було складено фоторобот нападників на потерпілого. Крім того вказує, що потерпілим не було пояснено наявність у нього 21 000 грн. в гаманці та кишенях, що є неправдоподібним.
Також зазначає, що покази свідка ОСОБА_16 є сумнівними, оскільки він раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності, та його покази відрізняються.
Також вказує, що перед здійсненням впізнання по фотознімку не було допитано ні потерпілого, ні свідка ОСОБА_17 , чим порушено вимоги ст. 228 КПК України. Зазначає, що протоколи впізнання особи обвинуваченого є недопустимими доказами, оскільки впізнання було проведено без участі захисника. Разом з тим впізнання за участі свідка ОСОБА_17 є недопустимим, оскільки не було зазначено ознаки, за якими буде здійснено впізнання, крім того 10 березня 2023 року потерпілий та свідки бачили обвинувачених у відділку в кайданах, як затриманих, при цьому вони знали, що їх викликано для впізнання. Одночасно вказує, що протокол огляду місця події від 13 січня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки він має всі ознаки проведення обшуку житлового приміщення, а тому не можна було проводити такі слідчу дію без ухвали. Зазначає, що при впізнанні потерпілим ОСОБА_12 пістолету, останній не був попередньо допитаний стосовно ознак, за якими буде впізнання пістолету, при цьому згідно рапорту поліцейського від 13 січня 2020 року потерпілий не може впізнати пістолет, оскільки його не бачив.
Крім того вказує, що судом не було зазначено з яких міркувань відхилено покази ОСОБА_9 стосовно його місця перебування 13 січня 2020 року в іншому місці, що підтверджується показами свідків сторони захисту, які підтверджують іншими матеріалами, зокрема факт перебування ОСОБА_9 в іншому місці підтверджується і трекінгом телефону останнього.
Звертає увагу, що протокол проведення обшуку місця проживання ОСОБА_5 є недопустимим, оскільки його проведено в порушення процесуального закону, протокол не підписано всіма учасниками, відеозапис не повний, не забезпечено участі захисника, та спочатку до квартири зайшли поліцейські, а вже потім розпочали обшук. Вказує, що є недопустимими і протоколи впізнання потерпілим пістолета та кросівка від 10 березня 2020 року з огляду на доктрину “плодів отруйного дерева».
Вважає, що безпідставно відкинуті покази ОСОБА_25 та стороною обвинувачення здійснюється лише посилання на доведеність причетності обвинувачених до вчинення злочину показами потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , показання яких суперечливі.
- прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвали новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна; ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня затримання 11 березня 2020 року. В іншій частині вирок просить залишити без змін.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій обвинувачених, доведеності вини, у той же час зазначає, що призначене судом покарання є недостатнім, оскільки судом не враховано належним чином ступінь суспільної небезпеки злочину, скоєного обвинуваченими.
Зазначає, що судом першої інстанції помилково було визнано, що ОСОБА_5 було затримано 10 березня 2020 року, посилаючись на протокол від 10 березня 2020 року про проведення обшуку та відеозапис, втім фактично судом не прийнято до уваги протокол його затримання від 11 березня 2020 року.
Звертає увагу, що до ОСОБА_5 було виправдано застосовано кайданки, оскільки було повідомлено про вчинення розбійного нападу з використанням зброї. Крім того вказує, що судом не враховано в достатній мірі поведінка обвинувачених при вчиненні злочину, метод вчинення злочину, які після того як зв'язали скотчем обвинуваченого погрожували йому пістолетом, разом з тим не враховано, що обвинувачені не визнали свою вину у вчиненому злочині, а тому вважає, що призначене покарання є надмірно м'яким.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , а також їх захисники підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг сторони захисту, заперечували проти апеляційної скарги прокурора.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту, просив відмовити в їх задоволенні.
Мотиви апеляційного суду
За змістом ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 91 КПК встановлено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, в тому числі, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення).
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Так, мотивуючи своє рішення про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, місцевий суд взяв за основу покази потерпілого ОСОБА_12 , його цивільної дружини, - свідка ОСОБА_17 , а також свідка ОСОБА_16 .
Як слідує з оскаржуваного вироку, окрім самого потерпілого, саме ці особи були безпосередніми свідками, які бачили обвинувачених на місці вчинення інкримінованого останнім злочину.
Так, потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_9 біля дверей в його квартиру. ОСОБА_5 був у медичній масці, а ОСОБА_9 був у робочому жилеті. Після того, як останні під приводом перевірки лічильника потрапили до квартири, ОСОБА_5 наніс йому удар кулаком в обличчя. Крім того, ОСОБА_5 дістав пістолет чорного кольору з чорної кобури та приставив пістолет до його потилиці, що він сприйняв як реальну загрозу життю і здоров'ю, і припинив чинити опір останнім. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_9 змотали його скотчем та заволоділи його майном.
Цивільна дружина потерпілого, - свідок ОСОБА_17 пояснила суду першої інстанції, що в день розглядуваних подій, коли вона йшла, то звернула увагу на двох чоловіків, один з яких стояв у медичній масці, як потім вона дізналася, це був ОСОБА_5 , а інший знаходився поряд з першим, на площадці біля будинку, яким є ОСОБА_9 .
Інших обставин, які стосуються фактичних обставин вчинення злочину, свідок ОСОБА_17 не повідомила.
Крім того, судом першої інстанції також було безпосередньо допитано свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що коли він вийшов з будинку, то побачив на лавочці двох чоловіків, які не є мешканцями його будинку, тому вони кинулись у вічі. Потім один чоловік пішов у під'їзд, але в який саме він точно не бачив, а інший залишився його чекати. На одному з чоловіків була вдягнена медична маска на обличчі, це був як потім він дізнався ОСОБА_5 , у іншого, яким був ОСОБА_9 , маски не було.
В той же час, під час апеляційного перегляду даного вироку, в судовому засіданні від 10 жовтня 2023 року, свідка ОСОБА_16 було повторно допитано судом апеляційної інстанції.
Під час повторного допиту цього свідка, останній докорінно змінив свої покази та зазначив, що насправді він не бачив ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за обставин, про які він раніше повідомляв суду першої інстанції, оскільки під час допиту в суді першої інстанції, його покази були надані за вказівкою працівників поліції.
При цьому, наведені обставини вимагають ретельної перевірки щодо застосування до свідка ОСОБА_16 недозволених методів розслідування з боку правоохоронних органів, шляхом доручення ТУ ДБР внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, під час даного апеляційного перегляду, на виконання вказівок Верховного Суду, відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК, щодо усунення розбіжностей в показах свідка ОСОБА_16 , апеляційним судом було вжито заходів для встановлення місця знаходження даного свідка з метою допиту.
Зокрема, було встановлено, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року, задоволено подання ДУ “Солонянська ВК № 21» та звільнено ОСОБА_16 від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.
Апеляційним судом також було встановлено, що ОСОБА_16 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , однак отримати інформацію щодо проходження останнім військової служби на момент апеляційного перегляду не надалось можливим, у зв'язку з відсутністю зворотнього зв'язку з військовою частиною.
Таким чином, на момент даного апеляційного перегляду, відсутня можливість безпосередньо допитати свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні.
Інші допитані судом першої інстанції свідки жодних фактичних обставин з приводу інкримінованого ОСОБА_5 та ОСОБА_9 розбійного нападу не повідомили.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що окрім покладених в основу вироку показів свідка ОСОБА_16 , за участі останнього також були проведені такі слідчі дії, як пред'явлення особи для впізнання від 10 березня 2020 року, відповідно до яких, свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , як осіб, які перебували біля будинку потерпілого.
Гарантоване обвинуваченому право на справедливий суд означає, що при апеляційному перегляді не допускається формального підходу до розгляду аргументів сторони захисту, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
З огляду на суттєві зміни в показах свідка ОСОБА_16 , які, як наслідок, поставили під сумнів допустимість протоколів пред'явлення особи для впізнання, за участі цього свідка, не можна стверджувати, що у даному кримінальному провадженні встановлено усі обставини та докази, які мали вирішальне значення для правильного вирішення справи і висновку про винуватість або невинуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .
Таким чином, оскільки під час апеляційного перегляду вироку на надалось можливим встановити місце знаходження ключового свідка ОСОБА_16 , який не є зацікавленою особою, на відміну від свідка ОСОБА_17 , яка є цивільною дружиною потерпілого, то висновки суду не відповідають доказами, дослідженими під час судового розгляду, при цьому усунути такі розбіжності не надасться можливим, оскільки учасників судового провадження не зверталась до апеляційного суду з клопотанням про повторне дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 404 КПК.
Крім того, статтею 228 КПК закріплено процесуальний порядок проведення такої слідчої дії, як пред'явлення особи для впізнання.
Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
В основу окаржуваного вироку покладені протоколи пред'явлення особи для впізнання.
Зокрема, відповідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 лютого 2020 року, потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_9 за загальними рисами обличчя під № 2, як одного з двох чоловіків, які представившись працівниками газової служби, проникли до його квартири та погрожуючи предметом схожим на пістолет, заволоділи його грошима.
Відповідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 лютого 2020 року, свідок ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_9 за загальними рисами обличчя під № 2, як одного з двох чоловіків, які знаходились біля будинку, коли вона з нього виходила.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 лютого 2020 року, свідок ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_5 за загальними рисами обличчя під № 3, як одного з двох чоловіків, які знаходились біля будинку, коли вона з нього виходила, який був без оранжевої жилетки.
Аналогічна ситуація щодо індивідуальних ознак особи, яка впазнається, також стосується і протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 березня 2020 року, за участі, як потерпілого ОСОБА_12 , так і свідка ОСОБА_17 .
При цьому, в даному випадку слід звернути увагу, що дані слідчі дії проводилися вже після того, як особи потерпілого та свідка вже визначилися з особами, які могли вчинити інкримінований останнім злочин, а саме, після проведення впізнання за фотознімками від 08 лютого 2020 року.
Однак, при ухваленні вироку, судом першої інстанції не в повній мірі були враховані наведені вище вимоги 228 КПК, оскільки не надано відповідної оцінки щодо допустимості протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 , оскільки формулювання впізнання “за загальними рисами обличчя» не відображає індивідуальних ознак особи та носить загальний характер.
Також судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що за ствердженням сторони захисту, на момент вчиненні інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 злочину, останній носив бороду, однак під час впізнання цієї особи свідком ОСОБА_17 , останній був без бороди.
Крім того, згідно фактичних обставин, встановлених оскаржуваним вироком, ОСОБА_13 дістав із кобури, яка знаходилась у нього на поясі, пістолет "KWC" моделі "SAS PRO 2022" № 009391 та направив зазначений пістолет у напрямку голови потерпілого ОСОБА_12 .
Вказаний висновок суду підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_12 , який безпосередньо повідомив суду, що ОСОБА_5 дістав пістолет чорного кольору з чорної кобури та приставив пістолет до його потилиці.
Як слідує зі змісту протокол обшуку від 10 березня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_5 , під час обшуку виявлено та вилучено, окрім іншого, предмет, схожий на пістолет чорного кольору із маркуванням "KWC" та "SAS PRO 2022"; три предмети, схожі на магазин для пневматичних пістолетів, які постановою слідчого від 10 березня 2020 року були визнані речовими доказами.
У відповідності до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 10 березня 2020 року, потерпілий ОСОБА_12 повідомив, що впізнає предмет, схожий на пістолет, яким йому погрожував один із нападників.
В ході даної слідчої дії, потерпілий ОСОБА_12 впізнав серед чотирьох предметів, один предмет, схожий на пістолет чорного кольору із маркуванням "SAS 2022 Cal 4.5 mm", який був вилучений під час обшуку 10 березня 2020 року, за загальним зовнішнім виглядом, а саме, за виглядом затвора.
Слід вернути увагу, що формулювання впізнання “за загальним зовнішнім виглядом» не відображає індивідуальних ознак предмету та носить загальний характер. При цьому, потерпілий окрім зазначеного не повідомив чим саме затвор обраного ним предмету відрізняється від інших наданих для пред'явлення, враховуючи, що усі надані предмети за візуальними ознаками мають ідентичні властивості та конструкцію.
Крім того, за показами потерпілого, наданими суду першої інстанції, після того, як нападники повалили його на підлогу, один з них приставив пістолет до його потилиці, після чого зав'язали йому руки за спину та в такому положенні він залишився лежати.
Враховуючи, що потерпілий отримав удар ззаду, після чого перебував в положенні лежачі обличчям до полу, судом першої інстанції не в повній мірі було з'ясовано, яким чином потерпілий зміг розгледіти характерні ознаки пістолету.
Наведеним обставинами при ухваленні вироку, судом першої інстанції не в повній мірі була надана оцінка.
Усі вищенаведені обставини залишилися поза увагою суду та не отримали належної оцінки у вироку, тобто судом не досліджені всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, зроблено передчасні, чим допущено неповноту судового розгляду.
Аналіз сукупності всіх доказів у повному обсязі місцевим судом не здійснений, а мотиви щодо недоведеності вини обвинувачених, викладені у мотивувальній частині вироку, на думку колегії суддів, не є безсумнівними та однозначними, а тому не можуть слугувати беззаперечними підставами для висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .
Вирішуючи питання про можливість усунення цих протиріч під час апеляційного розгляду та ухвалення свого рішення судом апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з того, що учасники провадження не ставлять питання про дослідження доказів, питання про допустимість яких порушено під час апеляційного розгляду, тому у суду апеляційної інстанції відсутні будь-які процесуальні підстави для їх перевірки за власною ініціативою.
Враховуючи відсутність клопотань від учасників судового провадження про повторне дослідження доказів, наявність суперечливих показів свідка, які були отримані із застосуванням недозволених методів розслідування з боку правоохоронних органів, що потребує відповідної перевірки шляхом внесення відомостей до ЄРДР, а також значний обсяг обставин, які залишилися поза увагою суду, на які в тому числі і посилався Верховний Суд, та які не отримали належної оцінки, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 410 КПК, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
За вимогами ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК, враховуючи те, що учасники провадження питання про дослідження доказів у кримінальному провадженні не порушують, чим позбавляють можливості суд апеляційної інстанції ухвалити своє рішення, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційних скаргах, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, тому, вимоги апеляційних скарг сторони захисту підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ст. 8 КПК, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, та зазначено в рішенні по справі "Хайредінов проти України" (Заява № 38717/04), Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється inabstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі "Шишков проти Болгарії" (Shishkov v. Bulgaria), № 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I.
Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження.
До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), № 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року.
Судом взято до уваги, обставини зазначені в статті 178 КПК, а саме тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться у обвинуваченим, вагомість доказів, а також наявність постійного місця проживання.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на домашній арешт, суд також враховує позицію сторони обвинувачення щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК. Однак в той же час приймається до увагі час перебування обвинуваченого під вартою, без прийняття судом рішення по суті висунутого обвинувачення, та вважає необхідним покласти на останнього обов'язки визначені ст. 194 КПК, оскільки такий запобіжний захід достатньо забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Згідно з ч.ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Апеляційний суд приходить до переконання, що знаходження під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 не є доцільним, на теперішній час, і наявні ризики не можуть виправдовувати подальше застосування виняткового запобіжного заходу.
З урахуванням того факту, що нові ризики не з'явилися, суд приходить до висновку, що запобіганню відповідним ризикам може забезпечити такий запобіжний захід як домашній арешт.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК, з урахуванням того факту, що нові ризики не з'явилися, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, зокрема з 10 березня 2020 року, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає, що останньому необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту в період часу з 22.00 години по 06.00 годину.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020040160000083, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 , змінити на запобіжний захід у виді домашнього арешту в період часу з 22.00 години по 06.00 годину, за адресою: АДРЕСА_1 , строком до проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції, але не пізніше 05 червня 2026 року.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_9 , в строк до проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції, але не пізніше 05 червня 2026 року наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до прокурора, слідчого та суду;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, направивши їм копію цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4