Справа № 161/5936/18 Провадження №11-кп/802/60/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підбереззя, Горохівського району, Волинської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, та організаціях всіх форм власності на строк 1 (один) рік.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, а саме з 06 березня 2018 року по 07 березня 2018 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луцька, Волинської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні троє малолітніх дітей, працюючого менеджером з постачання у відділі матеріально - технічного постачання служби маркетингу КП «Луцьке підприємство електротранспорту», не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, та організаціях всіх форм власності на строк 1 (один) рік.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов КП «Луцьке підприємство електротранспорту» до обвинуваченого ОСОБА_7 та особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином задоволено повністю, стягнуто солідарно з обвинуваченого ОСОБА_7 та особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження в користь КП «Луцьке підприємство електротранспорту» 131045 (сто тридцять одну тисячу сорок п'ять) грн. спричиненої матеріальної шкоди.
Вироком також вирішено питання про речові докази та арешт майна.
Згідно із вироком суду обвинувачених визнано винними і засуджено за те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного інженера комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту», призначений на підставі наказу директора КП «Луцьке підприємство електротранспорту» №121-к від 01.09.2014, на якого згідно посадової інструкції головного інженера підприємства, затвердженої директором підприємства 29.03.2013, з якою він ознайомився 01.09.2014, було покладено здійснення наступних повноважень: контролювати діяльність підпорядкованих йому структурних підрозділів підприємства у відповідності до завдань та функцій; координувати роботу керівників підпорядкованих підрозділів по: забезпечення підприємства всіма необхідними видами енергоносіїв, забезпеченню підприємствами всіма необхідними запасними частинами, комплектуючими матеріалами, по організації і проведенні планово-попереджувальних ремонтів транспортних засобів, будівель, обладнання в обсягах середнього та капітальних ремонтів, технічного нагляду за правильною їх експлуатацією, наданні представницьких послуг в установленому на підприємстві порядку; контролювати організацію роботи по забезпеченню виробництва та наданню послуг енергоносіями, безаварійної роботи обладнання; координувати роботу підпорядкованих підрозділів з оперативних питань, пов'язаних з діяльністю підприємства; здійснювати загальний контроль за організацією роботи по правильній технічній експлуатації і своєчасному ремонту будівель, устаткування і енергосистем, здійснює загальний нагляд за необхідним рівнем технічної підготовки електротранспорту та автотранспорту, скороченням матеріальних фінансових і трудових витрат, раціональним використанням ресурсів, якістю робіт та послуг, що надаються, несе всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих ним рішень, таким чином, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, являючись службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з директором КП «Луцьке підприємство електротранспорту» особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та менеджером з постачання КП «Луцьке підприємство електротранспорту» ОСОБА_8 , здійснив розтрату грошових коштів КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на суму 131 045 гривень.
Так, ОСОБА_7 , будучи достовірно ознайомлений з Порядком ведення договірної та претензійно-позовної роботи на Луцькому підприємстві електротранспорту, затвердженого наказом по підприємству №113 від 28.05.2012 із змінами, внесеними наказом по підприємству від 22.11.2013 №170, згідно якого перед підготовкою проекту договору чи розгляду проекту договору, який надійшов від контрагента, структурний підрозділ підприємства, який готує проект або розглядає запропонований контрагентом проект з метою обґрунтованості укладення договору надає директору підприємства інформаційну довідку, попередньо погодивши її з заступником директора з питань фінансів та економічної безпеки і головним інженером, а пропозиції щодо укладання договорів та проект договору готуються відповідними структурними підрозділами підприємства за напрямками діяльності, всупереч зазначеному Порядку, без наявності відповідної інформаційної довідки, 07.04.2015, знаходячись в адміністративній будівлі КП «Луцьке підприємство електротранспорту», що за адресою: м. Луцьк, вулиця Г. Даньшина, 1-52, будучи службовою особою, без наявності заявок відповідних служб підприємства про необхідність придбання запчастин до електротранспорту та контактної мережі, керуючись умислом на розтрату коштів підприємства, дав усну вказівку менеджеру з постачання підприємства ОСОБА_8 розробити проект договору на придбання запчастин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 , після чого завізував письмовий договір купівлі-продажу товару №01-15 від 07.04.2015, між ФОП ОСОБА_12 та КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Тоді ОСОБА_8 надав вказаний договір на підпис директору підприємства особі матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, який його підписав та завірив печаткою. Згідно п.п. 1.1. та 1.2 даного договору предметом виступали запчастини до електротранспорту, асортимент, ціна та кількість яких визначалася в видаткових накладних та рахунках-фактурах. Крім того, пунктом 3.1 даного договору встановлено, що передача товару здійснюється згідно видаткових накладних.
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_12 протягом квітня-вересня 2015 року здійснено поставки бувших у використанні запчастин до електротранспорту на КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Крім того, в порушення умов укладеного договору ОСОБА_12 , згідно накладної №95 від 23.07.2015 здійснено поставку б/у запчастин до контактної мережі тролейбусів, зокрема: тролейбусних стрілок контактної мережі в кількості 5 шт, вартістю 3 465 гривень за 1 шт, на суму 17 325 гривень, секційних ізоляторів контактної мережі в кількості 4 шт, вартістю 250 гривень за 1 шт, на суму 1000 гривень, тролейбусних перетинів контактної мережі в кількості 6 шт, вартістю 985 гривень за 1 шт, на суму 5 910 гривень, тримального тросу в кількості 25 частин, вартістю 21 гривня за 1 шт, на суму 525 гривень, а всього на загальну суму 24 760 гривень. Також, згідно накладної №99 від 21.09.2015 ОСОБА_12 здійснено поставку б/у запасних частин до контактної мережі, а саме: тролейбусних стрілок контактної мережі в кількості 19 шт, вартістю 3 465 гривень за 1 шт на суму 65 835 гривень, секційних ізоляторів контактної мережі в кількості 56 шт, вартістю 250 гривень за 1 шт на суму 14 000 гривень, тролейбусних стрілок без катушок контактної мережі в кількості 19 шт, вартістю 850 гривень за 1 шт, на суму 16 150 гривень, тролейбусних перетинів контактної мережі в кількості 28 шт, вартістю 350 гривень за 1 шт на суму 9 800 гривень, муфти контактної мережі в кількості 50 шт, вартістю 10 гривень за 1 шт на суму 500 гривень, а всього на загальну суму 106 285 гривень. Загальна вартість поставлених б/у запасних частин до контактної мережі тролейбусів - 131 045 гривень.
Поставлені ФОП ОСОБА_12 та прийняті ОСОБА_8 запчастини до контактної мережі тролейбусів, були розукомплектовані, фізично зношені, пошкоджені, не відповідали переліку, зазначеному в накладних, без відповідної технічної документації та сертифікатів, які б підтверджували їх відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, а тому не могли бути використані за призначенням на КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Проведеними оглядами предметів від 15.01.2018 та 21.02.2018 встановлено, що поставлені запчастини не відповідали вимогам Державних будівельних норм В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування» від 01.07.2008, вимогам ГОСТ 28041-89 та ГОСТ 23476-79.
Так, згідно п.8.4.10 та п.8.4.3 Державних будівельних норм В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування» від 01.07.2008, а також п. 2.7.3.1.12 наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №103 від 10.12.1996 «Про затвердження Правил експлуатації трамвая та тролейбуса» ізольовані ходові частини спецчастин контактної мережі тролейбуса повинні мати пристрої для гасіння дуги, а також, спеціальні частини контактної мережі мають відповідати технічним умовам підприємств-виробників, однак, на елементах запчастин, поставлених ФОП ОСОБА_12 , пристрої для гасіння дуги відсутні, хто є виробником вказаних запчастин невідомо. ГОСТ 28041-89 «Перетини, ізолятори секційні, стрілки контактні мереж трамвая та тролейбуса» передбачено наступне: п.6 -однойменні деталі спецчастин одного виду повинні бути взаємозамінними, п.8.8-поверхня деталей спецчастин не повинна мати тріщин, заглибин та інших дефектів, п.6.3 - використовувана в спецчастинах арматура контактної мережі трамвая та тролейбуса повинна відповідати вимогам ГОСТ 23476-79. Однак, б/у запчастини до контактної мережі, поставлені ФОП ОСОБА_12 , не відповідали вимогам вищезазначених ГОСТів і являлися неліквідами.
Тобто, ОСОБА_7 разом з директором підприємства особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та менеджером з постачання ОСОБА_8 , достовірно знав, що поставлені ФОП ОСОБА_12 запчастини до контактної мережі тролейбусів не відповідають вимогам ГОСТів до аналогічних запчастин, що використовуються на підприємстві, а тому не можуть використовуватися за призначенням, однак, незважаючи на це, дав усну вказівку завідуючій головним складом КП «Луцьке підприємство електротранспорту» ОСОБА_13 прийняти вказані запчастини на склад, що остання й зробила. У свою чергу менеджер з постачання ОСОБА_8 , не перевіривши поставлену кількість товару згідно накладних, їх стан та якість, не зважаючи на те, що поставлені запчастини до контактної мережі тролейбусів були розукомплектовані, фізично зношені, пошкоджені, без відповідної технічної документації та не відповідали переліку, зазначеному в накладних, необхідності в їх закупівлі не було, підписав накладні на отримання товару №95 від 23.07.2015 та №99 від 21.09.2015. Після цього ОСОБА_7 разом з особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, достовірно знаючи про відсутність будь-якої технічної документації на поставлені запчастини, а також, про те, що вони розукомплектовані та не сертифіковані, дав усну вказівку підлеглому працівнику-головному енергетику підприємства ОСОБА_14 використовувати поставлені ФОП ОСОБА_12 запчастини до контактної мережі в господарській діяльності підприємства. Однак, головний енергетик підприємства ОСОБА_14 не виконав вказівку останніх, мотивуючи це тим, що заявка на придбання вказаних запчастин не подавалася та поставлені запчастини технічно неможливо використовувати за призначенням.
В подальшому, відповідно до положень договору купівлі-продажу товару №01-15 від 07.04.2015, фізична особа-підприємець ОСОБА_12 пред'явив КП «Луцьке підприємство електротранспорту» наступні рахунки на оплату поставлених запчастин до контактної мережі тролейбусів: рахунок-фактуру №91 від 23.07.2015 та рахунок-фактуру №121 від 21.09.2015 на загальну суму 131 045 гривень.
З метою доведення свого злочинного наміру до кінця ОСОБА_7 завізував своїм підписом вказані рахунки-фактури, після чого особа матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, також, завізував своїм підписом вказані рахунки-фактури, та користуючись повноваженнями керівника підприємства, надав бухгалтерії КП «Луцьке підприємство електротранспорту» вказівку щодо оплати всіх пред'явлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 рахунків у повному обсязі, у зв'язку з чим протягом 2015-2016 років за перелічені бувші у користуванні запчастини до контактної мережі тролейбусів, які неможливо використовувати за призначенням на контактній мережі підприємства, на банківський рахунок ФОП ОСОБА_12 бухгалтерією підприємства перераховано грошові кошти в сумі 131 045 гривень, які належали КП «Луцьке підприємство електротранспорту», та якими в подальшому ФОП ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, внаслідок злочинних дій головного інженера ОСОБА_7 за попередньою змовою з директором підприємства особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та менеджером з постачання ОСОБА_8 , комунальному підприємству «Луцьке підприємство електротранспорту» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 131 045 гривень, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №40 від 22.02.2018, згідно якого спричинені в результаті закупівлі запасних частин до контактної мережі на підставі договору купівлі-продажу товару №01-15 від 07.04.2015 збитки можливо документально підтвердити, оскільки, досудовим слідством встановлено та доведено, що запасні частини, придбані на підставі договору купівлі-продажу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 розукомплектовані, не підлягають сертифікації в Україні, відсутня потреба, доцільність придбання та неможливість їх застосування комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» у господарській діяльності.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді менеджера з постачання у відділі матеріально-технічного постачання служби маркетингу комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту», призначений на підставі наказу директора КП «Луцьке підприємство електротранспорту» №118-к від 22.08.2014, та на якого покладено здійснення наступних повноважень: організовувати забезпечення структурних підрозділів підприємства усіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами (запасними частинами, матеріалами, інструментами і т.д.); керуватися в своїй роботі постановами, розпорядженнями, відповідними нормативними документами, положеннями колективного договору, нормами по матеріально-технічному постачанню і організації обліку постачальницьких, складських операцій, нормативами виробничих запасів матеріальних ресурсів, порядком складання заявок на матеріали, стандартами і технічними умовами на придбання матеріальних ресурсів; визначати разом з керівниками підрозділів необхідність в матеріально-технічних ресурсах; заключати угоди з постачальниками на забезпечення підрозділів підприємства запасними частинами, матеріалами, обладнанням і т.д.; узгоджувати з постачальниками зміни умов укладання договорів; складати претензії до постачальників у разі порушення ними договірних зобов'язань; забезпечувати дотримання на центральному складі нормативних запасів матеріальних цінностей; оформляти документацію для отримання матеріально-технічних ресурсів згідно сертифікатів; контролювати наявність і умови збереження запасів матеріально-технічних ресурсів і їх витрат в структурних підрозділах по прямому призначенню; контролювати відпуск товарно-матеріальних цінностей для структурних підрозділів; організовувати реалізацію у встановленому порядку неліквідів матеріалів, обладнання; знати стандарти і технічні умови щодо матеріально-технічного забезпечення якості продукції, методи і порядок їх розроблення; несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків; несвоєчасне забезпечення підрозділів підприємства основними і допоміжними матеріалами та запасними частинами; невідповідність придбаних матеріальних ресурсів технічним умовам та заявкам структурних підрозділів, збереження матеріальних цінностей, таким чином, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, являючись службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з директором КП «Луцьке підприємство електротранспорту» особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та головним інженером підприємства ОСОБА_7 , здійснив розтрату грошових коштів КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на суму 131 045 гривень.
Так, ОСОБА_8 , будучи достовірно ознайомлений з Порядком ведення договірної та претензійно-позовної роботи на Луцькому підприємстві електротранспорту, затвердженого наказом по підприємству №113 від 28.05.2012 із змінами, внесеними наказом по підприємству від 22.11.2013 №170, згідно якого перед підготовкою проекту договору чи розгляду проекту договору, який надійшов від контрагента, структурний підрозділ підприємства, який готує проект або розглядає запропонований контрагентом проект з метою обгрунтованості укладення договору надає директору підприємства інформаційну довідку, попередньо погодивши її з заступником директора з питань фінансів та економічної безпеки і головним інженером, а пропозиції щодо укладання договорів та проект договору готуються відповідними структурними підрозділами підприємства за напрямками діяльності, всупереч зазначеному Порядку, без наявності відповідної інформаційної довідки, 07.04.2015, знаходячись в адміністративній будівлі КП «Луцьке підприємство електротранспорту», що за адресою: м.Луцьк, вулиця Г.Даньшина, 1-52, без наявності заявок відповідних служб підприємства про необхідність придбання запчастин до електротранспорту та контактної мережі, за вказівкою головного інженера підприємства ОСОБА_7 розробив проект договору №01-15 від 07.04.2015 на придбання запчастин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 , після чого надав вказаний договір на підпис головному інженеру підприємства ОСОБА_7 та директору підприємства особі матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Згідно п.п. 1.1. та 1.2 даного договору предметом виступали запчастини до електротранспорту, асортимент, ціна та кількість яких визначалася в видаткових накладних та рахунках-фактурах. Крім того, пунктом 3.1 даного договору встановлено, що передача товару здійснюється згідно видаткових накладних.
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_12 протягом квітня-вересня 2015 року здійснено поставки бувших у використанні запчастин до електротранспорту на КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Крім того, в порушення умов укладеного договору ОСОБА_12 згідно накладної №95 від 23.07.2015 здійснено поставку б/у запчастин до контактної мережі тролейбусів, зокрема: тролейбусних стрілок контактної мережі в кількості 5 шт, вартістю 3 465 гривень за 1 шт, на суму 17 325 гривень, секційних ізоляторів контактної мережі в кількості 4 шт, вартістю 250 гривень за 1 шт, на суму 1000 гривень, тролейбусних перетинів контактної мережі в кількості 6 шт, вартістю 985 гривень за 1 шт, на суму 5 910 гривень, тримального тросу в кількості 25 частин, вартістю 21 гривня за 1 шт, на суму 525 гривень, а всього на загальну суму 24 760 гривень. Також, згідно накладної №99 від 21.09.2015 ОСОБА_12 здійснено поставку б/у запасних частин до контактної мережі, а саме: тролейбусних стрілок контактної мережі в кількості 19 шт, вартістю 3 465 гривень за 1 шт на суму 65 835 гривень, секційних ізоляторів контактної мережі в кількості 56 шт, вартістю 250 гривень за 1 шт на суму 14 000 гривень, тролейбусних стрілок без катушок контактної мережі в кількості 19 шт, вартістю 850 гривень за 1 шт, на суму 16 150 гривень, тролейбусних перетинів контактної мережі в кількості 28 шт, вартістю 350 гривень за 1 шт на суму 9 800 гривень, муфти контактної мережі в кількості 50 шт, вартістю 10 гривень за 1 шт на суму 500 гривень, а всього на загальну суму 106 285 гривень. Загальна вартість поставлених б/у запасних частин до контактної мережі тролейбусів - 131 045 гривень.
Поставлені ФОП ОСОБА_12 та прийняті ОСОБА_8 запчастини до контактної мережі тролейбусів, були розукомплектовані, фізично зношені, пошкоджені, не відповідали переліку, зазначеному в накладних, без відповідної технічної документації та сертифікатів, які б підтверджували їх відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, а тому не могли бути використані за призначенням на КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Проведеними оглядами предметів від 15.01.2018 та 21.02.2018 встановлено, що поставлені запчастини не відповідали вимогам Державних будівельних норм В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування» від 01.07.2008, вимогам ГОСТ 28041-89 та ГОСТ 23476-79.
Так, згідно п.8.4.10 та п.8.4.3 Державних будівельних норм В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування» від 01.07.2008, а також п. 2.7.3.1.12 наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №103 від 10.12.1996 «Про затвердження Правил експлуатації трамвая та тролейбуса» ізольовані ходові частини спецчастин контактної мережі тролейбуса повинні мати пристрої для гасіння дуги, а також, спеціальні частини контактної мережі мають відповідати технічним умовам підприємств-виробників, однак, на елементах запчастин, поставлених ФОП ОСОБА_12 , пристрої для гасіння дуги відсутні, хто є виробником вказаних запчастин невідомо. ГОСТ 28041-89 «Перетини, ізолятори секційні, стрілки контактні мереж трамвая та тролейбуса» передбачено наступне: п.6 -однойменні деталі спецчастин одного виду повинні бути взаємозамінними, п.8.8-поверхня деталей спецчастин не повинна мати тріщин, заглибин та інших дефектів, п.6.3 - використовувана в спецчастинах арматура контактної мережі трамвая та тролейбуса повинна відповідати вимогам ГОСТ 23476-79. Однак, б/у запчастини до контактної мережі, поставлені ФОП ОСОБА_12 , не відповідали вимогам вищезазначених ГОСТів і являлися неліквідами.
Тобто, менеджер з постачання ОСОБА_8 разом з головним інженером підприємства ОСОБА_7 та директором особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження достовірно знав, що поставлені ФОП ОСОБА_12 запчастини до контактної мережі тролейбусів не відповідають вимогам ГОСТів до аналогічних запчастин, що використовуються на підприємстві, а тому не можуть бути використані за призначенням, однак, незважаючи на це, ОСОБА_7 дав усну вказівку завідуючій головним складом КП «Луцьке підприємство електротранспорту» ОСОБА_13 прийняти вказані запчастини на склад, що остання й зробила. У свою чергу менеджер з постачання ОСОБА_8 , не перевіривши поставлену кількість товару згідно накладних до договору, їх стан та якість, не зважаючи на те, що поставлені запчастини до контактної мережі тролейбусів були розукомплектовані, фізично зношені, пошкоджені, без відповідної технічної документації, не відповідали переліку, зазначеному в накладних та не було потреби в їх закупівлі, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що згідно накладних за перелічені неякісні та бувші у користуванні запчастини до контактної мережі тролейбусів ФОП ОСОБА_12 бухгалтерією підприємства будуть перераховані грошові кошти в сумі 131 045 гривень, які належать КП «Луцьке підприємство електротранспорту», а тому призведе до їх розтрати, поставив свій підпис у накладних на отримання вищеописаного товару №95 від 23.07.2015 та №99 від 21.09.2015.
В подальшому, протягом 2015-2016 років за перелічені бувші у користуванні запчастини до контактної мережі тролейбусів, які неможливо використовувати за призначенням на контактній мережі підприємства та які прийняті ОСОБА_8 , на банківський рахунок ФОП ОСОБА_12 бухгалтерією підприємства перераховано грошові кошти в сумі 131 045 гривень, які належали КП «Луцьке підприємство електротранспорту», та якими в подальшому ФОП ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, внаслідок злочинних дій менеджера з постачання КП«Луцьке підприємство електротранспорту» ОСОБА_8 за попередньою змовою з головним інженером підприємства ОСОБА_7 та директором особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження комунальному підприємству «Луцьке підприємство електротранспорту» заподіяно матеріальну шкоду на суму 131 045 гривень, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №40 від 22.02.2018, згідно якого спричинені в результаті закупівлі запасних частин до контактної мережі на підставі договору купівлі-продажу товару №01-15 від 07.04.2015 збитки можливо документально підтвердити, оскільки, досудовим слідством встановлено та доведено, що запасні частини, придбані на підставі договору купівлі-продажу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 розукомплектовані, не підлягають сертифікації в Україні, відсутня потреба, доцільність придбання та неможливість їх застосування комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» у господарській діяльності.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України.
У поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинувачених, просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим:
- ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських функцій під час обліку, збереження, управління та розпорядження матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.
- ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських функцій під час обліку, збереження, управління та розпорядження матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII ОСОБА_15 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 06.03.2018 по 07.03.2018 у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку та призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 норм матеріального права не дотримано, що потягнуло застосування до останніх явно недостатніх заходів примусу, внаслідок їх м'якості. Звертає увагу на те, що за відсутності належних підстав та достатнього обґрунтування суд при засудженні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , призначив їм мінімальне покарання в межах санкції ч.3 ст. 191 КК України, а також мінімальне додаткове покарання.
Вказує, що наведені у оскаржуваному вироку обставини, що на думку суду, свідчать про обґрунтованість призначеного обвинуваченим мінімального покарання (не притягувались до кримінальної відповідальності у минулому, наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики), насправді характеризують обвинувачених в загально - соціальному плані, проте не характеризують їх ставлення до вчиненого злочину і не впливають на особливості конкретного злочину і обставини їх вчинення. Крім того, судом першої інстанції недостатньо обґрунтовано застосування до обвинувачених мінімального строку додаткового покарання, оскільки останні вчинили кримінальне правопорушення саме завдяки використанню своїх службових повноважень, перебуваючи на відповідних посадах в комунальному підприємстві і маючи можливість розпоряджатись коштами підприємства.
Звертає увагу на те, що обвинувачені не відносяться до жодної із категорій осіб, які в силу свого віку, стану чи процесуальної поведінки, заслуговують на менш суворе покарання.
Таким чином на думку сторони обвинувачення для досягнення мети покарання, яка передбачена ч.2 ст. 50 КК України, для виправлення та перевиховання обвинувачених, а також запобігання вчинення подібних злочинів як обвинуваченими, так й іншими особами, у даному випадку можливе лише у разі призначення обвинуваченим покарання, більшого за мінімальне позбавлення волі та додаткове покарання.
Окрім того, звертає увагу на те, що визнавши обвинувачених винними за інкримінованим обвинуваченням, пов'язаним із вчиненням злочинів у сфері службової діяльності, призначив додаткове покарання за ч.3 ст. 191 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих або адміністративно - господарських функцій на підприємствах, установах, та організаціях всіх форм власності. Проте, вчинення злочину обвинуваченими пов'язано з посадами щодо обліку, збереження, управління та розпорядження матеріальними цінностями та грошовими коштами, тобто особи сприймалися саме як управлінці комунальним майном. Таким чином на думку сторони обвинувачення правильним є призначення у випадку вчинення злочинів у сфері службової діяльності у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами під час виконання організаційно - розпорядчих або адміністративно - господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності.
Також, вказує, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї застосовувалися заходи попереднього ув'язнення, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України у редакції Закону №838 - VIII. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотної дії Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст. 5 КК України не допускається.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 у поданих кожним зокрема апеляційних скаргах, а також у доповненнях до апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 просять оскаржуваний вирок скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, обвинувачений ОСОБА_7 ухвалити новий вирок, про його виправдання та відмову в задоволенні цивільного позову, захисник ОСОБА_9 призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Звертають увагу на те, що ухвалюючи вирок про визнання ОСОБА_7 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 191 КК України суд першої інстанції вважав доведеним обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в тому, що вони за попереднім зговором між собою шляхом зловживання посадовим становищем розтратили кошти КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в сумі 131 045 грн., а саме що без інформаційної довідки уклали договір №01-15 від 07.04.2015 року на придбання бувших у використанні запасних частин до контактної тролейбусної мережі, які не можуть бути використанні через їх невідповідність вимогам ДБНів і ГОСТів, розкомплектованості та недоцільності придбання і оплати їх вартості в сумі 131 045 грн. Вважають, що викладені у вироку висновки суду про допущені під час укладення договору №01-15 від 07.04.2015 року, а саме укладення договору без заявки і інформаційної довідки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки така заявка на придбання запасних частин та інформаційна довідка були, проект договору до візування ОСОБА_7 та підписання директором був завізований юрисконсультом підприємства та головним бухгалтером.
Крім того, зазначають, що місцевим судом було безпідставно не взято до уваги, що договір №01-15 від 07.04.2015 року укладено на придбання запасних частин електротранспорту. В договорі відсутній конкретний перелік запасних частин, які підлягали поставці. Асортимент ціна та кількість запасних частин до електротранспорту підлягали зазначенню у видаткових накладних. На умовах цього договору підприємцем ОСОБА_12 було поставлено КП «Луцьке підприємство електротранспорту» запасні частини для тролейбусів і запасні частини до контактної мережі, вартість усіх запасних частин, як до тролейбусів так і до контактної мережі, була оплачена. При цьому, щодо придбання запасних частин до тролейбусів (бувших у використанні) на умовах того ж таки договору сторона обвинувачення, як прокурор так і підприємство, будь яких претензій не мають. Тобто в цій частині - запасних частин до тролейбусів, договір та його виконання відповідають вимогам чинного законодавства і шкоди підприємству обвинувачений не заподіяв.
Також вважають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що поставлені підприємцем ОСОБА_12 на підставі накладної №95 від 23.07.2015 року тролейбусні стрілки контактної мережі - 5 шт., секційні ізолятори контактної мережі - 4 шт., тролейбусні перетини контактної мережі - 6 шт., тримальний трос - 25 частин та на підставі накладної №99 від 21.09.2015 року, тролейбусні стрілки контактної мережі - 19 шт., секційні ізолятори контактної мережі - 56 шт., тролейбусні стрілки без катушок контактної мережі - 19 шт., тролейбусні перетини контактної мережі - 28 шт., муфти контактної мережі - 50 шт., всього загальною вартістю 131 045 грн. були завідомо для обвинувачених такими, що не відповідали вимогам Державним будівельним нормам В.2.3-182007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги проектування» від 01.07.2008 - ізольовані ходові частини спецчастин контактної мережі тролейбуса повинні мати пристрої для гасіння дуги, а також спеціальні частини контактної мережі мають відповідати технічним умовам підприємства - виробників, а також ГОСТ 28041-89 «Претини, ізолятори секційні, стрілки контактні мереж трамвая та тролейбуса»: П.6 - однойменні деталі спецчастин одного виду повинні бути взаємозамінними; П.8.8 - поверхня деталей спецчастин не повинна мати тріщини, заглибини та дефекти; П.6.3 - використовувана в спецчастинах арматура контактної мережі трамвая та тролейбуса повинна відповідати вимогам ГОСТ 23476-79.
При цьому судом не враховано, що договір №01-15 від 07.04.2015 року ні технічний стан запасних частин які підлягали поставці ні будь які інші вимоги щодо технічного стану не був обумовлений. Стан запасних частин, які поставлялись, як до тролейбусів так і до контактної мережі підлягав встановленню та перевірці в момент їх поставки на підприємство і прийняття. Обвинувачений ОСОБА_7 не приймав поставлені запасні частини та не давав вказівку матеріально - відповідальній особі саме 23.07.2015 року та 21.09.2015 року приймати запасні частини до контактної мережі. Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_7 він був присутній лише єдиний раз при поставці запасних частин ФОП ОСОБА_16 - і це були запасні частини до тролейбусів ( в тому числі електродвигуни) і він організував їх вивантаження. Такі запасні частини 23.07.2015 року та 21.09.2015 року не приймав і ОСОБА_8 , останній їх не оглядав, не перевіряв стан та фактично не приймав. В матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та належні докази які б спростували показання ОСОБА_7 про його причетність до приймання запасних частин до контактної мережі 23.07.2015 року та 21.09.2015 року. Отже в матеріалах кримінального відсутні належні і допустимі докази які б свідчили про обізнаність ОСОБА_7 , що ОСОБА_17 буде поставляти чи поставив непридатні для використання запасні частини до контактної мережі.
Звертають увагу на те, що визнавши ОСОБА_7 і ОСОБА_8 винними у розтраті коштів підприємства в сумі 131 045 грн., тобто повної вартості запасних частин до контактної мережі суд фактично зробив висновок, що поставлені запасні частини не мають жодної цінності і відповідно вартості. Але такий висновок суду на думку сторони захисту не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на ствердження такого висновку.
В ході судового розгляду прокурором не представлено жодного доказу про іншу, ніж зазначено в накладних, вартість поставлених запасних частин. Товарознавча експертиза, чи інше товарознавче дослідження поставлених запасних частин в даному кримінальному провадженні не проводилось. У вироку, на підтвердження висновку, про те, що діями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 КП «Луцьке підприємство електротранспорту» заподіяно збитки в сумі 131045 грн. суд покликався на висновок судово - економічної експертиз №40 від 22.01.2018 року. При цьому місцевий суд не дав цьому висновку належної оцінки і безпідставно не врахував, що даний висновок не може вважатись належним і допустимим доказом, оскільки сам висновок експерта не містить категоричного висновку. Натомість у висновку експерт зазначає про можливість документального підтвердження розміру збитків зазначених у довідці від 15.01.2018 року за умови, що встановлено та доведено, що придбані запасні частини розукомплектовані, не підлягають сертифікації в Україні, відсутність потреби, доцільності придбання та неможливості їх застосування Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» у господарській діяльності підприємства. Отже на думку сторони захисту експертний висновок про підтвердження розміру збитків в сумі 131 045 грн., поставив в залежність від встановлення певних обставин справи: розкомплектованості запасних частин; не підлягають їх сертифікації в Україні; відсутності потреби і доцільності їх придбання та неможливості їх застосування у господарській діяльності підприємства.
Однак при цьому експерт взагалі не враховує, яку вартість запасні частини до контактної мережі мали і чи мали вони іншу вартість ніж зазначено в накладних. Разом з тим, навіть при списанні і утилізації запасних частин, які виготовлені з матеріалів їх вартість підлягає визначенню за вартістю металобрухту. Тобто, мінімум певну вартість - вартість металобрухту вони безумовно мають, що не враховано експертом при складанні висновку ні судом при оцінці цього висновку. Таким чином, сторона захисту вважає. Що висновок судово-економічної експертизи викликає сумніви в його обґрунтованості і об'єктивності, що свідчить про недопустимість такого доказу.
Вказують і про те, що висновок суду про доведення в судовому засіданні розкомплектованості запасних частин не відповідає матеріалам кримінального провадження. Зокрема у вироку суду не наведено докази на підставі яких суд дійшов висновку, про те, що запасні частини до контактної мережі розукомплектовані, в тому числі тролейбусні стрілки контактної мережі, секційні ізолятори контактної мережі, тролейбусні перетини контактної мережі, тримальний трос, муфти контактної мережі. Яких частин в цих запасних частинах не вистачає прокурором не доведено та судом не встановлено.
Також зазначають, що місцевим судом не встановлено та у вироку не наведено відповідно до яких нормативних актів поставлені ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі не підлягають сертифікації. У висновку експерта не наведено як не підлягання сертифікації в Україні запасних частин, тобто відсутність нормативних вимог для такої сертифікації, тягне виникнення збитків для КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Такого причинного зв'язку під час розгляду кримінального провадження не встановлено.
Звертають увагу на те, що дійшовши висновку про відсутність потреби і доцільності у придбанні запасних частин до контактної мережі суд фактично втрутився у внутрішньогосподарську діяльність підприємства, що не може вважатися законним. Крім того, із показань ОСОБА_7 , вбачається, що потреба в придбанні запасних частин до контактної мережі існувала постійно і про це була заявка та інформаційна довідка. І такі показання не спростовані.
Також вказують, що висновок місцевого суду про неможливість застосування запасних частин до контактної мережі у господарській діяльності підприємства не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. В матеріалах кримінального провадження взагалі відсутні будь які докази, які б свідчили про неможливість використання тримального троса та муфт контактної мережі.
Зазначають і про те, що висновок суду про неможливість використання запасних частин через те, що у ізольованих ходових частин спецчастин контактної мережі тролейбуса через відсутні пристрої для гасіння дуги також не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. В судовому засіданні на підставі показань свідків встановлено, що технічно можливо запасні частини дообладнати пристроями для гасіння дуги. А прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що таке дообладнання запасних частин пристроями для гасіння дуги неможливе, що виключає об'єктивність та обґрунтованість висновку суду про неможливість використання усіх запасних частин до контактної мережі за їх призначенням.
Разом з тим, звертають увагу, що висновок місцевого суду про неможливість використання придбаних у ОСОБА_12 частин через їх невідповідність технічним умовам підприємств - виробників не стверджений матеріалами кримінального провадження. В матеріалах справи висновок про таку невідповідність відсутній. Прокурор доказів такої невідповідності суду не представив, а суд свій висновок фактично обґрунтував припущенням, що оскільки не встановлено підприємство виробник таких запасних частин тому ці запасні частини не відповідають технічним умовам підприємства виробника. При цьому, судом не враховано, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази такої невідповідності. Висновок суду про неможливість використання придбаних запасних частин для контактної мережі також ґрунтується на недопустимому доказі - протоколу огляду предметів від 21.02.2018 року. Згідно цього протоколу, участь в ньому крім слідчої та свідка ОСОБА_18 приймали ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та висловлювали свою думку, щодо придатності для використання запасних частин за їх призначенням. Тобто, фактично вони виступали спеціалістами, однак ОСОБА_18 як працівник КП «Луцьке підприємство електротранспорту» був залежний від цього підприємства і не міг бути залучений до огляду в якості спеціаліста. А ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не мали спеціальної підготовки та освіти для дачі висновків щодо можливості використання запасних частин контактної тролейбусної мережі. Крім того, ОСОБА_22 на час проведення огляду перебував в договірних відносинах із КП «Луцьке підприємство електротранспорту», отримав від нього плату за надані послуги, тому також був залежним від цього підприємства. Наведені обставини на думку сторони захисту викликають обґрунтовані сумніви в об'єктивності цих осіб - спеціалістів, що тягне визнання недопустимим доказом такий протокол, що не враховано судом при ухваленні вироку.
Разом з тим, з метою підтвердження доводів наведених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить дослідити письмові докази, а саме: протокол огляду від 25.01.2018 року (Т.3 а.с.88-92); картки рахунку 207 (Т.3 а.с.122-125); вимоги ОСОБА_14 про видачу йому запасних частин (Т.4 а.с.218-221); оборотно - сальдові відомості (Т.4 а.с.228-230); порівняльну таблицю діючого обладнання контактної підприємством в період з 27.10.2015 року по 31.05.2016 року використану тролейбусну стрілку, тролейбусний перетин та 21 секційний ізолятор; висновок експерта №40 (Т.4 а.с.230); допитати експерта ОСОБА_23 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій вважає його несправедливим, незаконним, необґрунтованим та невмотивованим у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а тому просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким його виправдати за ч.3 ст. 191 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
В ході апеляційного розгляду дослідити наступні докази: договір №01-15 від 07.04.2015 року між КП «ЛПЕ» та ФОП ОСОБА_24 ; накладні про отримання запчастин №95 від 23.07.2015 року та №99 від 21.09.2015 року; оборотно сальдові відомості з програми ІС бухгалтерія; картки складського обліку про прийняття запчастин від ФОП ОСОБА_12 ; відповіді КП «ЛПЕ» на запит слідчої у справі, №03-25/1453 від 14.11.2017 року; заява КП «ЛПЕ» від 18.01.2018; довідка КП «ЛПЕ» №03-25/31 від 15.01.2018 року; огляд предметів від 15.01.2018 року та від 21.02.2018 року; лист КП «Тернопільелектротранс» №58/01 від 01.02.2018 року; висновок судово - економічної експертизи №40 від 22.01.2018 року; відповідь на запит адвоката №06-06/385 від 26.03.2018 року; характеризуючи дані на ОСОБА_8 ; допитати свідків: ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 та ОСОБА_30 .
В обґрунтування свої вимог зазначає про те, що в його діях немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим сторона захисту, в ході судового розгляду та в судових дебатах наполягала на його виправданні за пред'явленим обвинуваченням та закритті кримінального провадження щодо нього.
В ході судового розгляду були допитані свідки, досліджені речові докази, письмові матеріали, був проведений огляд запчастин на КП «ЛПЕ», до якості яких виникали питання, за результатами чого, не встановлено жодних об'єктивних даних та доказів, які окремо чи в сукупності з іншими доказами можуть свідчити про те, що він вчинив кримінальне правопорушення чи взагалі будь які незаконні дії.
Звертає увагу на те, що в ході досудового та судового слідства, не проведено ряд важливих дій, а саме не проведені експертизи для визначення суми розтрати та не допитані важливі свідки, які можуть підтвердити факт відсутності складу кримінального правопорушення в його діях.
Разом з тим на адресу Волинського апеляційного суду від КП «Луцьке підприємство електротранспорту» надійшли заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 в яких потерпіла сторона вважає апеляційні скарги необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 , заперечив, так як вважає їх безпідставними, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які кожен зокрема, підтримали подані ними, а також іншими обвинуваченими апеляційні скарги, а апеляційну скаргу прокурора заперечили, представника потерпілого, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 заперечила, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями, закріпленими у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, що передбачає його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, а також вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях вказує на необхідність аналізувати положення п.п. а п. 3 ст. 6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п. 52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999; п. 58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25.07.2000; п. 34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20.04.2006).
Аналогічного висновку про необхідність «доведення винуватості особи у вчиненні злочину поза будь-яким розумним сумнівом», а відповідно і наведення його обґрунтованості у судовому рішенні, Верховний Суд України дійшов у постанові від 03.03.2014 у справі №5-49кс13, де зазначив про те, що необґрунтованість судових рішень є істотним порушенням таких засад судового провадження, як законність, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів, безпосередність дослідження показань та інших доказів. Ці порушення мають визнаватися достатніми і необхідними для визнання результатів розгляду обвинувачення сумнівними, недостовірними і такими, що не відповідають істині. За їх наявності судові рішення не можуть (не повинні) залишатися в силі.
Отже, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції не дотримано належним чином зазначених вимог закону при розгляді провадження та ухваленні судового рішення в повному обсязі, а тому вирок не може вважатися законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, в ході апеляційного розгляду та в поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 , а також обвинувачений ОСОБА_8 звертають зокрема увагу на те, що викладені у оскаржуваному вироку висновки суду про допущені порушення під час укладення договору №01-15 від 07.04.2015 року, а саме укладення договору без заявки і інформаційної довідки є передчасними і належним чином перевірені не були, оскільки як вбачається із показань ОСОБА_7 та особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження така заявка на придбання запасних частин та інформаційна довідка були, проект договору до візування ОСОБА_7 та підписання директором був завізований юрисконсультом підприємства та головним бухгалтером.
Разом з тим, судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано про обізнаність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо невідповідності поставлених ФОП ОСОБА_12 запасних частин до контактної мережі, а саме: тролейбусні стрілки, секційні ізолятори, тролейбусні стрілки без катушок КМ, тролейбусні перетини, тримальний трос та муфти КМ, ГОСТу 28041-89 «Перетини, ізолятори секційні, стрілки контактних мереж трамвая та тролейбуса», ГОСТу 23476-79 «Арматура контактної мережі трамвая і тролейбуса». Загальні технічні умови, ДБН В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії». Загальні вимоги до проектування» і «Правил експлуатації трамвая і тролейбуса».
Так, в усіх перерахованих вище нормативних актах (ГОСТах, ДБНах і Правилах) зазначено вимоги до спеціальних частин контактної мережі. Однак, чи відносяться поставлені ФОП ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі до спеціальних частин, а якщо відносяться то які саме місцевий суд не з'ясував.
Хоча, як вбачається із змісту п.2.7.3.1.3. «Правил експлуатації трамвая і тролейбуса» затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №103 від 10.12.1996 року контактна мережа трамвая і тролейбуса складається з таких основних елементів: опор; підтримуючих тросових систем (дротових або сталевих канатів) та кронштейнів; підвісної арматури спеціальних частин; контактних та підсилювальних проводів.
Тобто, не усі елементи контактної мережі тролейбуса відносяться до спеціальних частин, які мають відповідати вимогам ГОСТу 28041-89, ГОСТу 23476-79, ДБН В.2.3-18:2007 та пункту 2.7.3.1.12 «Правил експлуатації трамвая і тролейбуса».
Разом з тим, місцевим судом не було належним чином перевірено, що усі поставлені ФОП ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі є спеціальними частинами і мали відповідати наведеним у вироку ГОСТам, ДБНам та Правилам.
Окрім того, в оскаржуваному судовому рішенні місцевий суд зазначив, про те, що поставлені ФОП ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі не відповідали в тому числі ГОСТу 23476-79 «Арматура контактної мережі трамвая і тролейбуса». Загальні технічні умови. Разом з тим, яким саме положенням цього ГОСТу не відповідали поставлені запасні частини місцевий суд не з'ясував та у вироку цього не зазначив.
Водночас, з вироку вбачається, що суд першої інстанції зазначає про невідповідність поставлених ФОП ОСОБА_12 запасних частин вимогам п.8.8. ГОСТу 28041-89 «Перетини, ізолятори секційні, стрілки контактні мереж трамвая і тролейбуса». Однак п.8.8. даного ГОСТу має наступний зміст: «8.8 Конструкція спецчастин повинна виключати накопичення вологи при експлуатації і зберіганні». При цьому суд у вироку не наводить жодних мотивів, з яких він дійшов висновку про невідповідність поставлених запасних частин контактної мережі вимогам п.8.8 ГОСТу 28041-89 і яке це має значення для вирішення справи.
Разом з тим, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що спеціальні частини контактної мережі мають відповідати вимогам п.6 ГОСТу 28041-89. Зміст даного ГОСТу свідчить про те, що в ньому відсутній п.6. Натомість в цьому ГОСТі є розділ 6 в якому міститься пункт з 6.1 по 6.5. Таким чином висновок суду про те, що поставлені запасні частини до контактної мережі не відповідають вимогам п.6 ГОСТу 28041-89 не ґрунтується на приписах цього ГОСТу.
Крім того, висновок суду про неможливість використання поставлених ФОП ОСОБА_12 запасних частин до контактної мережі через відсутність на ізолюваних ходових елементах спеціальних частин контактної мережі пристроїв для гасіння дуги, є передчасними, оскільки в судовому засіданні 15.05.2023 року свідок ОСОБА_21 підтвердив, що спеціальні частини можуть бути дообладнані такими пристроями для гасіння дуги, цим показанням суд не дав належної оцінки, та у вироку не навів жодних мотивів з яких не взяв до уваги дані показання свідка. Отже, з урахування цих показань, які свідчать про те, що спеціальні частини контактної мережі можуть бути обладнанні пристроями для гасіння дуги і відповідно використанні підприємством за прямим призначенням і тому ці спеціальні частини мають споживчу вартість, що спростовує висновки суду про неможливість їх використання підприємством та їх неліквідність.
Окрім того, визнавши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винними у розтраті коштів підприємства в сумі 131 045 грн., тобто повної вартості запасних частин до контактної мережі місцевий суд прийшов до висновку, що поставлені запасні частини не мають жодної цінності і відповідно вартості.
Разом з тим, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не представлено жодного доказу про іншу, ніж зазначено в накладних, вартість поставлених запасних частин. Товарознавча експертиза, чи інше товарознавче дослідження поставлених запасних частин в даному кримінальному провадженні не проводились.
В оскаржуваному судовому рішенні на підтвердження висновку, про те, що діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 КП «Луцьке підприємство електротранспорту» заподіяно збитки в сумі 131 045 грн., місцевий суд покликається на висновок судово-економічної експертизи №40 від 22.01.2018 року.
При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки цьому висновку, оскільки сам висновок експерта не містить категоричного висновку, натомість у висновку експерт зазначає про можливість документального підтвердження розміру збитків зазначених в довідці від 15.01.2018 року за умови, що досудовим слідством встановлено та доведено, що запасні частини придбані на підставі договору купівлі-продажу у ФОП ОСОБА_12 , розукомплектовані, не підлягають сертифікації в Україні, відсутність потреби, доцільності придбання та неможливості їх застосування КП «Луцьке підприємство електротранспорту» у господарській діяльності підприємства.
Однак при цьому експерт взагалі не враховує, яку вартість запасні частини до контактної мережі мали і чи мали вони іншу вартість ніж зазначено в накладних. Разом з тим навіть при списанні і утилізації запасних частин, які виготовлені з металів їх вартість підлягає визначенню за вартість металобрухту. Тобто, мінімум певну вартість - вартість металобрухту вони безумовно мають, що не враховано експертом при складанні висновку ні судом при оцінці цього висновку.
Водночас, із змісту висновку судово-економічної експертизи №40 від 22.01.2018 року вбачається, що експертом не враховано вимоги «Методики проведення економічних експертиз з питань документального підтвердження нестачі та залишків основних засобів та запасів» (реєстраційний код методики 11.0.52), згідно якої виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях. А оскільки, в ході інвентаризації на головному складі КП «Луцьке підприємство електротранспорту», де саме зберігаються поставлені ФОП ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі, у 2015, 2016, 2017 роках непридатних до використання запасних частин виявлено не було, окремі інвентаризаційні описи непридатних запасних частин не складались, про результати встановлення непридатних запасних частин в протоколах результатів інвентаризації не зазначено, відповідно пропозиції щодо їх знищення, списання або можливості використання їх у господарській діяльності (здача в металобрухт) не надходило.
Разом з тим, в оскаржуваному судовому рішенні не наведено докази на підставі яких суд дійшов висновку, про те, що запасні частини до контактної мережі розукомплектовані, в тому числі тролейбусні стрілки контактної мережі, секційні ізолятори контактної мережі, тролейбусні перетини контактної мережі, тримальний трос, муфти контактної мережі. Яких частин в цих запасних частинах не вистачає прокурором не доведено та судом не встановлено.
Водночас, місцевим судом не встановлено та не наведено у вироку відповідно до яких нормативних актів поставлені ФОП ОСОБА_12 запасні частини до контактної мережі не підлягають сертифікації. Більше того, із висновку експерта не наведено як не підлягання сертифікації в Україні запасних частин, тобто відсутність нормативних вимог для такої сертифікації, тягне виникнення збитків для КП «Луцьке підприємство електротранспорту» .
Окрім того, висновок місцевого суду про неможливість застосування запасних частин до контактної мережі у господарській діяльності підприємства є передчасним, оскільки в матеріалах кримінального провадження взагалі відсутні будь - які докази, які б свідчили про неможливість використання тримального троса та муфт контактної мережі.
Разом з тим, місцевим судом не враховано, що в акті Державної фінансової інспекції в Волинській області №060-28/001 від 21.01.2016 року та акті перевірки Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області №19-24/2009 від 14.04.2017 року нічого не зазначено про виявлення фактів завдання КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в тому числі постачанням запасних частин до контактної мережі на умовах договору із ФОП ОСОБА_12 №01-15 від 07.04.2015 року. Цим доказам місцевий суд не дав належної оцінки та безпідставно їх не взяв до уваги.
Більше того, згідно висновку №27/24 від 14.06.2024 року, складеному на замовлення особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, дані щодо спричинення збитків при закупівлі в 2015 році запасних частин до контактної мережі за договором купівіл-продажу товару №01-15 від 07.04.2015 року, що викладені в довідці №03-25/31 від 15.01.2018 року КП «Луцьке підприємство електротранспорту» документально не підтверджується.
Посилаючись на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне, керуючись ст. 9 КПК України, де вказано, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені, зокрема п.п. 2, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, а також, враховуючи, що усунути зазначені недоліки в ході апеляційного перегляду не можливо, скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції, необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 , та з дотриманням процесуальних прав учасників судового процесу, вимог кримінального процесуального закону, об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати всі докази у справі, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене вище, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , прокурора - підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 до задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , прокурора - задовольнити частково, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді