Справа № 761/1224/26
Провадження № 1-кп/761/3096/2026
17 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві підготовчий розгляд кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100002465 від 06.07.2025, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лукаші, Баришівського р-ну, Київської обл., громадянина України, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання на території м. Києва та Київської обл., раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Шевченківським районним судом міста Києва здійснюється розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100002465 від 06.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Судом на обговорення поставлено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, яке мотивовано тим, що він обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, ризики, які враховувались раніше судом, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні та ризик вчинення нового кримінального правопорушення, не змінилися та не зменшились, менш суворіший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти існуючим ризикам.
У судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав з підстав наведеним у ньому.
Захисник щодо задоволення клопотання заперечував, просив змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, представника потерпілого, вивчивши матеріали наявні у розпорядженні суду, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався після направлення обвинувального акту до суду.
В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу та подовження строку його дії слідчим суддею під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Наразі ОСОБА_4 набув статусу обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення перевірятиметься судом в ході судового розгляду.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також, судом при вирішенні питання доцільності продовження строку дії раніше застосованих заходів забезпечення, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно непрацевлаштований, неодружений, неповнолітніх дітей не має, тобто сталих соціальних зв'язків не має.
На момент вирішення питання про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які враховувалися судом раніше не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.
Так, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії заходів забезпечення, судом, враховувались існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_4 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, однак ретельнішу оцінку цим доказам, суд надаватиме під час їх дослідження та вивчення змісту.
Також, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості та характер висунутого обвинувачення, суспільна небезпека інкримінованих дій, фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, усвідомлення обвинуваченими, що в разі доведення винуватості йому може бути призначене покарання у виді до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що переконливо дає підстави для висновків про реальне існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, продовження вчинення кримінальних правопорушення, незаконного впливу на свідків та потерпілого, оскільки на даний час судом лише розпочато дослідження доказів сторони обвинувачення, свідки не допитані.
Характеризуючі дані обвинуваченого у своїй сукупності, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки, що враховані судом.
Крім того, суд, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес у даному випадку, переважає інтереси конкретної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту свободу, та про відсутність, у зв'язку з цим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У даному випадку, застосований раніше захід забезпечення у вигляді тримання під вартою є виправданими, як захід процесуального примусу, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_4 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення та наслідки, які настали згідно змісту висунутого обвинувачення.
У зв'язку із наведеним у сукупності, суд вважає, що на даний час, менш суворіший запобіжний захід не здатен буде забезпечити ненастання існуючих ризиків.
А тому, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовільнити.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, із застосуванням насильства, підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у даному випадку суд не вбачає.
Строк дії ухвали слід встановити до 60 днів.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 15 червня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів, з моменту її проголошення, а особою, що утримується під вартою з моменту отримання її копії, в іншій частині ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя