Справа № 761/13320/26
Провадження № 1-кс/761/9071/2026
17 квітня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025100100001754 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025100100001754 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, про арешт майна, яке вилучено в період часу з 23 год. 37 хв. 30.03.2026 по 00 год. 32 хв. 31.03.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 1 (один) зіп-пакет із речовиною білого кольору, що поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом; частину речовини білого кольору, що окремо відібрано до полімерного зіп-пакету та поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом; грошові кошти купюрами номіналом по 100, 200, 500, 1000 гривень та 100, 50, 10 доларів США, що поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом.
Клопотання мотивоване тим, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100001754 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
За версією органу досудового розслідування в невстановлений час, але не пізніше 30.03.2026, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу у великих розмірах без мети збуту.
З метою реалізації вказаного умислу, ОСОБА_5 у невстановлені час та місці, за невстановлених обставин незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено кокаїн у великих розмірах, який почав незаконно зберігати при собі.
В подальшому, 30.03.2025 в період часу з 23 год. 06 хв. по 23 год. 30 хв., на відкритій ділянці місцевості, яку розташовано за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 18/14, під час проведення обшуку ОСОБА_5 , проведеного в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, під час затримання останнього працівниками поліції виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, у великих розмірах, який останній незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
13.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
30.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції виявлено та вилучено: 1 (один) зіп-пакет із речовиною білого кольору, що поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом; частину речовини білого кольору, що окремо відібрано до полімерного зіп-пакету та поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом; грошові кошти купюрами номіналом по 100, 200, 500, 1000 гривень та 100, 50, 10 доларів США, що поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом.
30.03.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
31.03.2026 постановою слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на вищезазначене майно.
В судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених. Крім того, у вказані заяві слідчий просив залишити без розгляду в частині накладення арешту на грошові кошти, оскільки вказані грошові кошти були повернути слідчим власнику.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100001754 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчогоШевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 від 31.03.2026 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 31.03.2026, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
Водночас, враховуючи позицію слідчого, який просив залишити без розгляду клопотання в частині арешт на грошові кошти, слідчий суддя вважає за необхідне в цій частині клопотання відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025100100001754 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в період часу з 23 год. 37 хв. 30.03.2026 по 00 год. 32 хв. 31.03.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-1 (один) зіп-пакет із речовиною білого кольору, що поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом;
-частину речовини білого кольору, що окремо відібрано до полімерного зіп-пакету та поміщено до полімерного пакету білого кольору із пояснювальним написом.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1