Справа № 761/36748/25
Провадження № 2/761/4015/2026
16 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.,
при секретарі судового засідання - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло - Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5616,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 982,80 грн, три проценти річних у розмірі 275,51 грн, а також судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» як обслуговуюча організація житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 надає власникам житлових та нежитлових приміщень послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був прийнятий в обслуговування позивача актом від 01.03.2010.
З метою забезпечення належних умов проживання та наданням споживачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем було укладено договори на:
постачання електричної енергії з ТОВ «Київські енергетичні послуги», договір №
3126139ПВ від 17.12.2018;
надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових
відходів ПП «Спецкомунтехніка» договір № 343/19 від 01.02.2019;
на проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів ТОВ «ВІЕС
ЛІФТ» договір № 116 від 01.06.2020.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08.04.2016 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» (що було чинним в період нарахування плати за послуги) встановлений тариф на послугу для будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Між ОСОБА_1 як власником квартири АДРЕСА_2 та ТОВ «Житло-Сервіс» було укладено договір № 77Г про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.07.2006.
В свою чергу, зобов'язання в частині, що стосується своєчасної оплати за спожиті послуги відповідачем виконані не були. В наслідок чого у відповідача в період 01.02.2022 по 20.08.2025 утворилась заборгованість за спожиті послуги у розмірі 5616,00 грн.
Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України вважає, що відповідач має сплатити позивачу 3 % річних за період з 01.01.2024 по 20.08.2025 та з 01.01.2024 по 20.08.2025 у розмірі 275,51 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 982,80 грн.
З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.
02 вересня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Ухвалою суду від 03.09.2025 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного порядку, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» як обслуговуюча організація житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 надає власникам житлових та нежитлових приміщень послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був прийнятий в обслуговування позивача актом від 01.03.2010.
З метою забезпечення належних умов проживання та наданням споживачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем було укладено договори на:
постачання електричної енергії з ТОВ «Київські енергетичні послуги», договір №
3126139ПВ від 17.12.2018;
надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових
відходів ПП «Спецкомунтехніка» договір № 343/19 від 01.02.2019;
на проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів ТОВ «ВІЕС
ЛІФТ» договір № 116 від 01.06.2020.
Відповідач ОСОБА_1 являється власницею кв. АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданому на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05.06.2006.
Між ОСОБА_1 як власником квартири АДРЕСА_2 та ТОВ «Житло-Сервіс» було укладено договір № 77Г про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.07.2006.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками право відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб'єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Зі свого боку, виконавець комунальної послуги, зокрема, зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
За змістом ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
З урахуванням наведеного та вимог закону, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5616,00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком з відповідачки також підлягають стягненню збитки від інфляції у розмірі 982,80 грн за період з 01.01.2024 по 20.08.2025 та три проценти річних у розмірі 275,51 грн за період та з 01.01.2024 по 20.08.2025.
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Житло-сервіс» щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло - Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло - Сервіс» (код ЄДРПОУ 30167045, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) заборгованість у розмірі 6874 (шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривень 31 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло - Сервіс» (код ЄДРПОУ 30167045, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.03.2026.
Суддя Андрій АНОХІН