Справа № 761/14500/26
Провадження № 1-кп/761/3678/2026
24 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12025100100002477, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українця, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,
До Шевченківського районного суду міста Києва з Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100100002477, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та, зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе в повному обсязі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених обов'язків.
Також прокурор ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперешній час не зменшились та продовжують існувати. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 , вчинив особливо тяжкий злочин, може переховуватись від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 , заперечив щодо клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , на цілодобовий домашній арешт. Вказував, що ризики прокурором не обгрунтовані, оскільки прокурор не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат - ОСОБА_9 , також заперечував щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжний захід на домашній арешт, оскільки ризики зазначені прокурором належним чином необґрунтовано.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Так, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред'явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, суд зазначає наступне.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. У зв'язку з чим останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, оскільки дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу у особливо великих розмірах, особливо небезпечного наркотичного засобу, психотропної речовини у великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинуваченого у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_4 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним та продовжує існувати.
Водночас, дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Також ОСОБА_4 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зауважити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Існування ризику неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема вчинення іншого кримінального правопорушення, який поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишається існувати та вірогідність його настання є досить високою.
Водночас суд вважає за можливе визначити ОСОБА_4 розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень та покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.
При призначенні такого розміру застави, суд поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто, такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не порушуючи при цьому його прав, а визначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі його сплати ОСОБА_4 не буде переховуватись від суду через побоювання втратити заставу.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.
Варто зауважити, що суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, про що клопотав захисник, суд не вбачає.
Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, його процесуальну поведінку, водночас суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити строком на 60 днів, а саме до 22 червня 2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слід зазначити про таке.
З обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 є досить вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також судом враховується встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, існує ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених.
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Крім того, інші більш м'які запобіжні заходи не дозволять запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі обвинувачений матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання судовому провадженню іншим чином.
Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту.
Так, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 22 червня 2026 року включно.
Водночас суд вважає за можливе визначити ОСОБА_6 розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
При призначенні такого розміру застави, суд поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто, такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не порушуючи при цьому його прав, а визначений розмірі застави буде належною гарантією того, що у разі його сплати ОСОБА_6 не буде переховуватись від суду через побоювання втратити заставу.
Суд також враховує стадію кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його вік, стан здоров'я, сімейний стан та соціальні зв'язки.
У той же час, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 червня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року у справі № 761/14500/26.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Верхньодніпровськ без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 червня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року у справі № 761/14500/26.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27 квітня 2026 року о 13 год 00 хв.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва ОСОБА_10