Справа № 761/12695/26
Провадження № 1-і/761/31/26
06 квітня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018111200000194, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
26 березня 2026 року (зареєстровано в системі «Електронний суд» 25 березня 2026 року) представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, відповідно до якого просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018111200000194, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, на земельну ділянку площею 3,5785 га з кадастровим номером 3220485800:03:013:0016, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на праві власності належить ОСОБА_2 .
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі, є арешт майна.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Обов'язок доведення свого процесуального статусу належить особі, що звертається до суду з відповідним клопотанням, у відповідності до положень ст. 22 КПК України, та не може покладатись на один і той самий орган чи службову особу, тобто слідчого суддю.
Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42018111200000194, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку площею 3,5785 га з кадастровим номером 3220485800:03:013:0016, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на праві власності належить ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Таким чином, положення ст. 174 КПК України містять вичерпний перелік осіб, які наділені правом заявляти клопотання про скасування арешту майна, до кола яких належать підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
При цьому, можливість особи у кримінальному провадженні діяти при зверненні до суду, в тому числі під час підписання та подання клопотання, обумовлюється необхідністю підтвердження наявності у неї відповідних повноважень.
Нормою частини 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
За правилами п. 2, 3 ч. 3 ст. 58, п. 2, 3 ч. 2 ст. 64-1, п. 2, 3 ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження на участь у провадженні представників юридичних осіб, які є потерпілими, чи щодо яких здійснюється провадження, або третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, можуть підтверджуватися: документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; копією установчих документів юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; довіреністю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власником майна.
Як визначено ч. 1 ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 із змінами, ордер містить, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20, робить висновки, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України.
При цьому, як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, його підписано адвокатом ОСОБА_3 , якою на підтвердження своїх повноважень, до матеріалів клопотання надано копію ордеру серії АІ № 2162092 від 25 березня 2026 року, зі змісту якого убачається, що вона надає правову допомогу ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 01 жовтня 2025 року, проте вказаний ордер не містить обов'язкових реквізитів, зокрема не заповнена графа «назва органу, у якому надається правнича допомога», а отже зазначений адвокат не має повноважень на підписання та подання клопотання слідчому судді Шевченківського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_2 .
Таким чином, з наданих до клопотання доказів не встановлено будь-яких доказів, які б свідчили, що адвокат ОСОБА_3 є суб'єктом звернення з клопотанням про скасування арешту майна, перелік яких визначено ч. 1 ст. 174 КПК України, а відтак, особою, що подала клопотання, у даному випадку не підтверджено наявності процесуальних повноважень на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином, приймаючи до уваги, що адвокатом ОСОБА_3 до клопотання не додано належних доказів, які вказують на те, що вона є належною особою, яка у відповідності до вимог ст. 174 КПК України наділена правом та уповноважена звертатись до суду з клопотанням в інтересах ОСОБА_2 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання, про скасування арешту майна слід повернути особі яка його подала.
Повернення клопотання не позбавляє власника майна або володільця такого права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 170, 174, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018111200000194, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4