Справа № 591/4291/26
Провадження № 1-кс/591/1044/26
29 квітня 2026 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Окружної прокуратури м.Суми , яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення злочину ,
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Окружної прокуратури м.Суми , яку мотивує тим, що нею була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення), а саме - невиконання ухвали слідчого судді від 28.01.2026 року, до Окружної прокуратури міста Суми. Однак прокурор, у порушення вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, не вніс відповідні відомості до ЄРДР протягом встановленого законом строку. Натомість було надано відповідь про відмову / залишення заяви без розгляду з мотивів того, що в ухвалі суду від 28.01.2026 року прямо не зазначено про необхідність внесення відомостей до ЄРДР та просить зобов'язати уповноважену особу ГУНП в Сумській області та/або Окружної прокуратури міста Суми, внести відомості до ЄРДР за заявою від 23 січня 2026 року та поновити строк звернення до суду.
У судове засідання ОСОБА_3 не прибула , надала заяву про розглдя скарги без її участі .
Представник службової особи, дії якого оскаржуються до суду не прибув, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки слідчого суддю не повідомив. При цьому 23.04.2026 через канцелярію суду скерував заяву з письмовими доказами .
Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, та положень ч. 3 ст. 306 КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутності заявника та особи, бездіяльність якої оскаржується, на підставі поданих доказів.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги з доданими до неї документами, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, доданих до скарги, ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 28.01.2026 року скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність ГУНП в Сумській області задоволено частково та зобов'язано уповноважену особу ГУНП в Сумській області прийняти рішення по суті в порядку ст. 214 КПК України по заяві від 23 січня 2026 року, про вчинення на її думку кримінальних правопорушень, зумовлених викраденням та позбавленням волі її дитини ОСОБА_4 .
02.02.2026 року заступником начальника СРУП ГУ НП в Сумській області надано відповідь ОСОБА_5 та повідомлено про те, що в межах наданих повноважень, у відповідності до вимог ЗУ «Про звернення громадян», працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області проведена перевірка. Враховуючи, що під час проведення перевірки ознак кримінального правопорушення не вбачалося, перевірка проводилася у відповідності до вимог ЗУ «Про звернення громадян» та п.12 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 №930 .
Не погоджуючись з цим рішенням заявниця звернулась до суду на бездіяльність заступника начальника Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідування та ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 09.02.2026 року їй було відмовлено у задоволенні скарги оскільки слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми вже було розглянуто скаргу щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань по цьому ж факту, про який вона просить внести і її задоволено. Зобов"язувати посадову особу двічі вносити відомості до ЄРДР по одному і тому ж факту не передбачено нормами ст.214 КПК України.
11.02.2026 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Окружної прокуратури м.Суми та начальника ГУ НП в Сумській області про внесення відомостей про злочин до ЄДРДР та розпочати розслідування у відповідності зі ст.214 КПК України.
Відомості за її заявою до ЄРДР не внесені, витяг з ЄРДР не надано, про виконання судового рішення не повідомлено.
13.02.2026 року вона звернулась зі скаргою до Зарічного районного суду м.Суми та ухвалою від 09.03.2026 у задоволенні її скарги на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою від 23 січня 2026 відмовлено.
Вважаючи що при розгляді її заяви уповноваженими особами було вчинено кримінальне правопорушення передбачене ст. 382 КК України оскільки у порушення вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, не внесено відповідні відомості до ЄРДР протягом встановленого законом строку. Натомість було надано відповідь про відмову / залишення заяви без розгляду з мотивів того, що в ухвалі суду від 28.01.2026 року прямо не зазначено про необхідність внесення відомостей до ЄРДР вона звернулась до Сумської обласної прокуратури та 27.03.2026 року керівником Окружної прокуратури м.Суми надано відповідь про те що у її зверненні не наведено об'єктивних даних , визначених ст. 11,13 КК України які б свідчили про ознаки того чи іншого кримінального правопорушення, та воно не може вважатись таким , що підлягає реєстрації в ЄРДР.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник має зазначити у повідомленні конкретні, відомі йому обставини такого злочину. Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі ознаки певного злочину. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі доведення обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження. Водночас, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення.
Положення ч. 1 ст. 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення перебувають у взаємозв'язку із ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затверджено наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомлені чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Тобто закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку, викладеного у постанов Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то такі відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, слідчий суддя також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
За правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Зі скарги ОСОБА_5 не вбачається відомостей, які б свідчили або могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
За своїм змістом заява ОСОБА_7 зводиться до викладення можливих обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, без викладення будь-яких вагомих обставини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307 Кримінального процесуального кодексу України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 - відмовити.
Положення частини третьої статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.
Слідчий суддя ОСОБА_1