нп 2/490/911/2026 Справа № 490/8495/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 квітня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., за участі позивачки та її представника адвокатки Царик Р.М., представника відповідачки адвокатки Бартощук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Приватний нотаріус Савченко Ігор Миколайович про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину,
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт постійного непроживання громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши її такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . 3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. 4. Витребувати від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. спадкову справу №58/2021, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві Миколаївської області.
В обгрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири , в якій на момент смерті остання була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що є місцем відкриття спадщини.
У встановлений ст.1270 ЦК України 6-ти місячний строк, дочка спадкодавиці ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері , відповідно до якої у нотаріуса була заведена спадкова справа №58/2021 та видано позивачці Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №66258024 від 03.09.2021 року. Тобто, позивачка вважала себе єдиною спадкоємицею першої черги за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка спадщину вчасно прийняла у встановлений законом 6-ти місячний строк, однак після перевірки інформації приватним нотаріусом щодо зареєстрованих осіб у квартирі належній на праві власності спадкодавця та за місцем реєстрації спадкодавці, з'ясувалося, що окрім спадкодавця у цій квартирі зареєстрована її онука (дочка померлого сина спадкодавиці) ОСОБА_4 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Однак, слід зазначити, що відповідачка ніколи у зазначеній квартирі не проживала і наміру там проживати не мала, жодних її речей у квартирі немає, вона ніколи не сплачувала комунальні послуги і взагалі про те, що вона зареєстрована у цій квартирі позивачка нічого не знала, її покійна мати про це ніколи не розповідала, а з братом у неї були складні відносини у зв'язку з його хворобою, і вони майже не спілкувалися, але не зважаючи на складні відносини з братом, позивачка допомагала, брату та матері, яка страждала на важку форму деменції і потребувала постійної сторонньої допомоги, оскільки за собою вона не слідкувала, її було важко помити, екскременти були повсюди, у тому числі і у шафі з одягом, по всій квартирі був нестерпний сморід та антисанітарія, через що страждали і сусіди, які постійно скаржилися у різні інстанції. Брат позивачки- ОСОБА_6 , який був батьком відповідачки, сам був у важкому стані і доглядати свою матір останній час не міг і багато разів просив відповідачку приїхати і допомогти йому та бабусі, як фізично так і матеріально, але відповідачка ігнорувала усі його прохання і повідомила батькові, що бажання немає йому допомагати, тому жодного разу навіть не приїхала за місцем своєї реєстрації
ІНФОРМАЦІЯ_4 батько відповідачки- ОСОБА_6 помер, їй було повідомлено про смерть її батька та про її обов'язок у його захоронення, але вона проігнорувала повністю цю інформацію, виконати свій обов'язок по захороненню батька відмовилась, також відмовилась оплатити ритуальні послуги і тому саме позивачка взяла на себе усі обов'язки по захороненню брата, повністю оплативши усі ритуальні послуги. На похоронах батька відповідачка була присутня, однак компенсувати хоча б частину витрат на його захоронення відмовилась повністю.
04.07.2021 року помирає мати позивачки (спакодавиця) - ОСОБА_3 , яка потребувала постійного сторонього догляду і звісно, що нею опікувалася лише позивачка, відповідачка жодного разу не з'явилася за місцем своєї реєстрації і допомагати бабусі не збиралася, будь-які прохання зі сторони позивачки повністю ігнорувалися відповідачкою, а потім вона заблокувала номер телефону позивачки і перестала приймати дзвінки. Про смерть бабусі її також повідомили, але відповідачка проігнорувала це повідомлення і на похорони бабусі не прийшла, надати фінансову допомогу на поховання також відмовилась. Отже, на момент смерті ОСОБА_3 ніхто в квартирі АДРЕСА_2 не проживав, однак була зареєстрована онука - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєструвалась у зазначену квартиру ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак яка ніколи у зазначеній квартирі не проживала, оскільки після розірвання шлюбу її батьків, вона проживала разом зі своєю матір'ю- ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , а за місцем реєстрації свого батька ОСОБА_6 вона зареєструвалась лише 19.11.2010 року. Місце проживання відповідачки після реєстрації шлюбу позивачу не відоме, але є відомості, що вона разом з чоловіком винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Отже, оскільки відповідачка, за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована, проте ніколи там не проживала, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем постійного проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідачка, як спадкоємець не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а отже, не набула права на спадкове майно
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.10.2025 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А та витребувано у Приватного ноатріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченка І.М. належним чином засвідчену копію спадкової справи №58/2021, яка відкрита після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В межах підготовчого провадження від представника відповідачки адвоката Бартощук В.О. 02.12.2025 в інтересах ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини та про визнання в порядку спадкування по праву представлення за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування на відповідну частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому від представника відповідача надійшло клопотання про прийняття зустірчного позову з урахуванням уточнених позовних вимог та об'єднання вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
В межах підготовчого провадження від представника відповідачки адвоката Бартощук В.О. 02.12.2025 в інтересах ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини та про визнання в порядку спадкування по праву представлення за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування на відповідну частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому від представника відповідача надійшло клопотання про прийняття зустірчного позову з урахуванням уточнених позовних вимог та об'єднання вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Так в зустрічному позові ОСОБА_2 просить про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , терміном в 3 (три) місяці.
В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, щоу випадку задоволення позовних вимог за первісним позовом виникне правова невизначеність, а саме, ситуація, коли єдиною особою, яка своєчасно подала нотаріусу заяву про вступ у спадщину та може успадкувати за померлою ОСОБА_3 , є позивачка за первісним позовом. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 має на меті встановлення факту, який за своєю суттю змінює статус ОСОБА_2 , як спадкоємця, та прямо впливає на обсяг її майнових прав щодо спадкового майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, у такому випадку ОСОБА_2 має отримати можливість також скористатися своїм правом на подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі, оскільки зміна її статусу, як спадкоємиці, може відбутися вже після закінчення встановленого законодавством строку на вступ у спадщину. Крім того, з наведеного вище вбачається, що первісний та зустрічний позови виникли з одних і тих самих правовідносин, взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.
19.12.2025 року представником позивача адвокатом Царик Р.М. надано заперечення на заявлене клопотання.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.12.2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання додаткового строку на прийняття спадщини .
02.02.2026 року від представника відповідачки адвоката Бартощук В.О. в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 490/47/26.
В обгрунтування клопотання посилалася на те, що позовна заява про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину яка розглядається в межах справи № 490/8495/25, безпосередньо спрямована на визнання того, що ОСОБА_2 на час смерті своєї бабусі фактично не проживала з нею разом, а тому (на переконання позивачки у справі) не прийняла автоматично спадщину після смерті бабусі по праву представлення (частку спадщини, яка належала б батьку ОСОБА_2 , який на момент смерті постійно проживав та був зареєстрованим в одній квартирі з ОСОБА_3 ). У випадку задоволення позовних вимог за вказаним позовом виникне правова невизначеність, а саме, ситуація, коли єдиною особою, яка своєчасно подала нотаріусу заяву про вступ у спадщину та може успадкувати за померлою ОСОБА_3 , є ОСОБА_1 . Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 має на меті встановлення факту, який за своєю суттю змінює статус ОСОБА_2 , як спадкоємця, та прямо впливає на обсяг її майнових прав щодо спадкового майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, у такому випадку ОСОБА_2 має отримати можливість також скористатися своїм правом на подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі, оскільки зміна її статусу, як спадкоємиці, може відбутися вже після закінчення встановленого законодавством строку на вступ у спадщину.
Таким чином, з огляду на те, що ухвалою суду від 23.12.2025 в даній справі відмовлено у прийнятті зазначеної вище зустрічної позовної заяви, проте в межах справи № 490/47/26 судом мають бути встановленими обставини щодо наявності або відсутності права ОСОБА_2 на спадкування за правом представлення частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на набуття спадкових справ на котру спрямований позов ОСОБА_1 у справі № 490/8495/25 - то в даному випадку наявні підстави для зупинення провадження у справі № 490/8495/25.
Просить суд звернути увагу на те, що в межах справи № 490/47/26 будуть досліджуватися обставини щодо наявності або відсутності факту того, що ОСОБА_2 автоматично прийняла спадщину по праву представлення (частку спадщини, яка належала б батьку ОСОБА_2 ), який на момент смерті постійно проживав та був зареєстрованим в одній квартирі з ОСОБА_3 . При цьому, з огляду на те, що однією з позовних вимог у даній справі є вимога про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_2 з метою доведення свого права на прийняття цієї спадщини заявила позов у справі № 490/47/26 , - розгляд справи № 490/8495/25 до вирішення справи № 490/47/26 є об'єктивно неможливим
Ухвалою суду від 02.02.2026 року в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Приватний нотаріус Савченко Ігор Миколайович про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину - відмовлено.
Ухвалою Центрального районного суду від 02.02.2026 року року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка та представник позивача адвокатка Царик Р.М. у судовому засіданні підтримали позов з заявлених підстав, просили про його задоволення. Зазначили, що відповдіачка навіть на похорони бабусі не прийшла, надати фінансову допомогу на поховання також відмовилась.
Представник відповідачки адвокатка Бартощук В.О. в судовому засіданні визнала той факт, що відповідачка фактично не проживала в квартирі разом зі спадкодавицею на день смерті останньої. Пояснила, що завжди підтримувала з бабусею родинні відносини, але незадовго перед смертю останньої вона потрапила в складін життєві осбавини, вона вимушена була опікуватися дитиною своєї померлої сестри , також сама народила дитину- отже фізично не могла опікуватися ще і бабусею.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1998 року, виданого виконкомом Миколаївської міської ради згідно розпорядження від 25 листопада 1998 року за №2917, зареєстрованого у реєстрову книгу за №3512, зареєстрованого 19.03.1999 року в КП ММБТІ за №16480 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2006 року, виданого державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Полонка Ю.С., ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 . Зазначена квартира трикімнатна, загальною площею 56,5 кв.м., житловою площею 36,4 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданого 05 липня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №2696.
На момент смерті остання була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що є місцем відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із цілої квартири АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 батько відповідачки ОСОБА_6 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помирає ОСОБА_3 , мати позивачки.
На момент смерті ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 була зареєстрована її онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.11.2010 року
03 вересня 2021 року позивачка ОСОБА_1 (дочка спадкодавиці) як спадкоємець першої черги звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої у нотаріуса була заведена спадкова справа №58/2021 та видано позивачці Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №66258024 від 03.09.2021 року.
Після перевірки інформації приватним нотаріусом Савченко І.М. 03.09.2021 року щодо зареєстрованих осіб у квартирі належній на праві власності спадкодавця та за місцем реєстрації спадкодавці, з'ясувалося, що окрім спадкодавця у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована відповідачка - її онука (дочка померлого сина спадкодавиці ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_4 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №58/2021, заведеної приватним нотаріусом Савченко І.М. після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві Миколаївської області, у вересні 2025 року позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , як єдиний спадкоємець першої черги після смерті матері, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно, оскільки у матеріалах спадкової справи міститься інформація про те, що у за місцем відкриття спадщини зареєстрована відповідачка- ОСОБА_2 , яка також є спадкоємцем першої черги за правом представлення відповідно до ст.1266 ЦК України.
Як стверджує позивачка, на момент смерті ОСОБА_3 ніхто, крім спадкодавиці, в квартирі АДРЕСА_2 не проживав, однак була зареєстрована її онука- відповідачка по справі, яка зареєструвалась у зазначену квартиру ІНФОРМАЦІЯ_5 , але ніколи у зазначеній квартирі не проживала, оскільки після розірвання шлюбу її батьків, вона проживала разом зі своєю матір'ю- ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вбачається із Акту про не проживання від 01.10.2025 року, який підписаний свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та посвідчений директором КК «Південна 1» Пагава Н.В., відповідачка - ОСОБА_2 ніколи в квартирі АДРЕСА_2 не проживала, жодних її речей у квартирі немає, вона ніколи не сплачувала комунальні послуги за квартиру і вона ніколи не мала ключів від цієї квартири.
Вказані обставини визнала в судовому засіданні представник відповідача адвокат Бартощук В.О. і такі самі обставини не заперечувала ОСОБА_2 в тексті своєї зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 1216 ЦК України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) .
Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
В частинах 1, 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки
За правилами ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно із ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 2 ст. 1296 ЦК).
Згідно із частинами першою, третьою, п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статею 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачка ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса ні з заявою про прийняття спадщини, ні з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з її фактичним прийняттям, ні з заявою про відмову від її прийняття згідно із ст. 1270, 1273 ЦК України.
Звертаючись з позовом, позивач посилалась на те, що онука спадкодавиці не проживала з бабусею на час його смерті, заяву про прийняття спадщини не подавала, а тому відсутні підстави вважати її такою, що прийняв спадщину після смерті баби на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).
Тобто, у частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61- 39308св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24).
Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Тому Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зібрані у справі, досліджені судом кожен окремо та в сукупності докази у повній мірі підтверджують факт непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 і до дня її смерті та на час відкриття спадщини та не є такою, що прийняв спадщину у розумінні ч.3 cт.1268 ЦК України.
Згідно з п.п.2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Метою встановлення факту непроживання відповідачки зі спадкодавцем є необхідність реалізації позивачем права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин єдиним існуючим і ефективним способом захисту порушеного права позивача, в зв'язку з наявністю відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, є встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в судовому порядку.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів позивача щодо захисту його права на спадкування, зважаючи на те, що позивач не має іншої можливості, окрім в судовому порядку, встановити факт не проживання іншого спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доказово підтвердженими показами свідків та письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, не викликають сумніву в їх правдивості, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Савченко Ігор Миколайович про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину - задовольнити.
Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши її такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розумінні ч.3 cт.1268 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_11 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко