СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/36/26
ун. № 759/14917/20
29 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
скаржника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення заступника начальника відділу Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМРУ МЮ (м. Київ) Кузнєцової Катерини Миколаївни,
У червні 2025 року скаржник звернулася до суду зі скаргою , в якій просить визнати незаконними та скасувати постанови про залучення працівників поліції, органу опіки та піклування, а також вимогу виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Скаргу обґрунтовано тим, що після досягнення 14-річного віку вона має право самостійно обирати місце проживання, а примусові дії щодо її "відібрання" є формою психологічного насильства. Просить скаргу задовольнити.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених у скарзі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити.
В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_3 не з'явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, 21.04.2026 року подала заяву до суду про розгляд скарги за її відсутності, просила відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на доводи зазначені в запереченнях.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.08.2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця було залишено без розгляду.
15.01.2026 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11.08.2025 року у справі № 759/14917/20 було скасовано на направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
16.02.2026 року скаржником ОСОБА_1 до суду було подано заяву про відвід судді П'ятничук І.В., яка мотивована тим, що головуюча у справі суддя не може брати участі у справі, оскільки у неї уже сформувалося упереджене ставлення до ОСОБА_1
23.02.2026 року заінтересованою особою ОСОБА_2 до суду було подано заяву про відвід судді П'ятничук І.В., яка мотивована тим, що головуюча у справі суддя не може брати участі у справі, оскільки у неї уже сформувалося упереджене ставлення до ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2026 року задоволено заяву про відвід та відведено суддю П'ятничук І.В. від розгляду скарги.
02.03.2026 року протоколом автоматизованого розподілу справа розподілена на суддю Петренко Н.О. і фактично передана судді у провадження 23.03.2023 року.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року у задоволенні основного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, відібрання дитини та повернення її матері відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган Опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 разом з батьком - ОСОБА_2 за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, відібрання дитини та повернення її матері задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_3 .
Відібрати у ОСОБА_2 дитину ОСОБА_1 та повернути її матері, ОСОБА_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишено без змін (провадження № 61-16996св24).
В провадженні Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_2, на підставі виконавчого листа №759/14917/20.
Заступником начальника відділу Фастівського ВДВ у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сформовано вимогу відповідно до якої, останній вимагає 25.06.2025 року о 11 год. 00 хв. сторонам виконавчого провадження бути присутніми за адресою: АДРЕСА_1 щодо виконання рішення суду про «Відібрати у ОСОБА_2 дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
10.06.2025 року заступником начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузнєцовою К.М. винесено постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_3 відкритому на підставі виконавчого листа №759/14917/20 виданого 31.01.2025 року про залучення працівників органів внутрішніх справ.
10.06.2025 року заступником начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерстві юстиції (м. Київ) Кузнєцовою К.М. винесено постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_3 відкритому на підставі виконавчого листа №759/14917/20 виданого 31.01.2025 року про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.07.2020 року ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21.03.2025 року від ОСОБА_2 направив заяву до Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до якої, зазначив, що на підставі ч. 3 ст. 160 СК Укрваїни та ч. 2 ст. 29 ЦК України, його донька ОСОБА_1 категорично проти проживання з матір'ю та самостійно визначає своє місце проживання з батьком.
До вказаної вище заяви додано власноручно написану заяву ОСОБА_1 , в якій скаржник зазначила про свою волю проживати разом з батьком - ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Порядок виконання рішення про відібрання дитини, передбачений ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування. За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до частин першої та другої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Тобто право на звернення до суду особи, яка досягла 14-річного віку, з приводу відносин, у яких вони беруть особисту участь, прямо передбачене ст. 47 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, станом на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій (червень 2025 року) дитині виповнилося 14 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України та ч. 2 ст. 29 ЦК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Скаржником надано докази, що підтверджують її категоричне волевиявлення проживати з батьком.
Суд наголошує, що згідно зі ст. 18 та ст. 152 СК України, дитина, яка досягла 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом своїх інтересів. Враховуючи, що право дитини на самостійний вибір місця проживання після 14 років є законодавчо закріпленим, примусові заходи виконання рішення про відібрання, яке було ухвалене до досягнення нею цього віку, вступають у пряме протиріччя з волею дитини та її поточним правовим статусом.
Державним виконавцем при винесенні постанов та вимоги не було враховано зміну процесуальної ситуації, а саме набуття дитиною права на самовизначення. Залучення силових структур та органів опіки для примусового переміщення 14-річної особи проти її чітко висловленої волі є порушенням прав дитини.
Водночас у частині вимоги про визнання незаконним самого формулювання «Відібрати дитину...» суд приходить до висновку про відмову, оскільки виконавець лише відтворював резолютивну частину чинного виконавчого листа №759/14917/20 і не має повноважень змінювати його текст. Питання щодо виконання самого листа має вирішуватися в порядку ст. 432 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 179 СК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Фастівського ВДВС Кузнєцової К.М. про залучення працівників органів внутрішніх справ від 10.06.2025 року у ВП НОМЕР_2.
Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Фастівського ВДВС Кузнєцової К.М. про залучення органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 10.06.2025 року у ВП НОМЕР_2.
Визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця (без дати) у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо зобов'язання бути присутніми за адресою: АДРЕСА_1 для виконання рішення про відібрання дитини.
В іншій частині вимог про визнання незаконним формулювання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Петренко