Справа № 758/284/26
Категорія 52
28 квітня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хоменка Віталія Олексійовича до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової шкоди, завданої унаслідок ДТП,
У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хоменка В.О. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником/водієм транспортного засобу марки Renault, модель Koleos, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.11.2024.
20.06.2025 о 12:40 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, що перебуває в оперативному управлінні Комунального підприємства «Київпастранс» - а саме тролейбуса № 4403, марки Богдан, модель Т70110, місце ДТП: м. Київ, просп. Степана Бандери в районі АЗС «Укрнафта».
Водій, керуючи тролейбусом, була не уважна, не врахувала дорожньої обстановки, рухалася позаду, не дотрималася безпечної відстані та здійснила зіткнення з транспортним засобом позивача марки Renault, модель Koleos, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим завдала механічні пошкодження, а саме: заднього бамперу, задньої двері багажнику, заднього лівого ліхтаря.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва по справі № 756/9741/25 від 18.08.2025 ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні ДТП, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП; свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнала та була притягнута до адміністративної відповідальності.
Позивачем було замовлено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 485/10-25 від 22.10.2025.
Згідно вказаного Звіту про оцінку вартості матеріального збитку та Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 485/10-25: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Renault, модель Koleos, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 56 034,26 грн., величина втрати товарної вартості КТЗ становить 26 873,90 грн., вартість матеріального збитку складає 82 908,16 грн.
Вказаний Звіт про оцінку вартості матеріального збитку був замовлений та виготовлений виключно через вимогу КП «КИЇВПАСТРАНС».
За послуги по складанню вказаного Звіту та Висновку позивачем було сплачено 6 тис гр , що підтверджується рахунком № 1781/25 від 21 жовтня 2025 року та платіжною інструкцією від 21 жовтня 2025 року.
Таким чином, загальна сума майнової шкоди, завданої позивачеві - ОСОБА_1 внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 82 908,16 грн. та 6 000 грн. понесених витрат за складання Звіту.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме п. 1.5. наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
Отже, враховуючи вищезазначене, трамвай не є механічним транспортним засобом в розумінні п. 1.5 ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки щодо них не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, а тому не підлягають обов'язковому страхуванню, а тому компенсувати вартість пошкодженого майна через звернення до страхової компанії стає неможливим.
Оскільки ОСОБА_2 є водієм тролейбусу марки Богдан, модель Т70110 з номерним знаком НОМЕР_3 та виконувала на момент вчинення ДТП свої службові обов'язки, то відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець.
Враховуючи вищезазначене відповідальність по відшкодуванню завданих позивачеві збитків лежить на КП «Київпастранс».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.02.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що у випадку виплати потерпілій особі відшкодування у вигляді майнової шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля, на особистий рахунок, а не на рахунок авторизованого сервісного центру, який є платником податку та який мав би здійснити відновлювальний ремонт автомобіля, із загальної суми цього відшкодування віднімається сума ПДВ.
Сума матеріального збитку, яка підлягає відшкодуванню позивачу, зменшується шляхом виключення податку на додану вартість (20%) із вартості запасних частин та матеріалів необхідних для проведення ремонту автомобіля.
Отже, обґрунтована сума матеріального збитку, яка підлягає фактичному відшкодуванню становить 73 569,12 грн (46 695,22 грн (вартість ремонту без ПДВ) + 26 873,90 грн (величина втрати товарної вартості)).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.08.2025 у справі № 756/9741/25 ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні ДТП, оскільки допустила порушення вимоги п. 13.1 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП; свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнала та була притягнута до адміністративної відповідальності.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме п. 1.5. наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
Отже, враховуючи вищезазначене, трамвай не є механічним транспортним засобом в розумінні п. 1.5 ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки щодо них не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, а тому не підлягають обов'язковому страхуванню, а тому компенсувати вартість пошкодженого майна через звернення до страхової компанії стає неможливим.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За вказаних обставин обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За правилами ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження №61-26508св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження №61-31661св18, зазначено, що згідно зі статтями 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.02.2022 року у справі № 757/54513/16, провадження №61-16265св20, системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Згідно з Висновком експерта автотоварознавчого дослідження КТЗ VOLKSWAGEN GOLF нз НОМЕР_4 від 04.11.2024 № 2161, складеного судовим експертом Абрамкіним Б.П., вартість відновлювального ремонту мого автомобіля, становить: вартість ремонтно-відновлюваних робіт складає 39520, 00 грн.; вартість необхідних для ремонту матеріалів складає 25531,22 грн.; вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту складає 246278,22 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 311329,44 грн.
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивачем також було замовлено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 485/10-25 від 22.10.2025.
Згідно вказаного Звіту про оцінку вартості матеріального збитку та Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 485/10-25: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Renault, модель Koleos, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 56 034,26 грн., величина втрати товарної вартості КТЗ становить 26 873,90 грн., вартість матеріального збитку складає 82 908,16 грн.
За послуги по складанню вказаного Звіту та Висновку Позивачем було сплачено 6 000 грн., що підтверджується рахунком № 1781/25 від 21 жовтня 2025 року та платіжною інструкцією від 21 жовтня 2025 року.
Таким чином, загальна сума майнової шкоди, завданої позивачеві - ОСОБА_1 внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 82 908,16 грн. та 6 000 грн. понесених витрат за складання вказаного Звіту.
Щодо твердження представника відповідача щодо розрахунку завданих збитків та відшкодування шкоди без врахування податку на додану вартість, суд дійшов наступного висновку.
За вимогами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженнями транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законом.
Проте представник відповідача, не погодившись із розміром матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, надав свій розрахунок розміру такого збитку, без врахування податку на додану вартість посилаючись на приписи п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд не погоджується з доводами відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову в цій частині.
Так, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Правила вказаної вище норми є спеціальними та застосовуються до правовідносин щодо стягнення страхового відшкодування між потерпілою особою та страховою компанією.
У той же час, відповідач до кола вказаних осіб не відноситься, а позовні вимоги позивача пред'явлені до відповідача як роботодавця про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої його працівником під час виконання трудових обов'язків, зокрема, у порядку ст. 1166, 1172, 1192 ЦК України.
Відповідно до приписів статей 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на дату виникнення спірних правовідносин) Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Суд зазначає, що зменшення розміру відшкодування майнової шкоди на суму ПДВ, передбачено абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регламентує виплату страхового відшкодування страховиком та не поширюється на відносини між потерпілим (позивачем) та власником джерела підвищеної небезпеки (відповідачем).
За таких обставин, доводи відповідача про те, що на користь позивача має бути стягнуто вартість відновлювального ремонту за вирахуванням 20% ПДВ, суд вважає безпідставними.
Аналізуючи наведе вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 10 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хоменка Віталія Олексійовича до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 82 908 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісім) гривень 16 коп.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити сторони, що складання повного тексту рішення відбудеться протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
-позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;
-відповідач - Комунальне підприємство «Київпастранс», місцезнаходження: м. Київ, вул Набережне Шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ: 31725604.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ