Справа № 758/160/26
Категорія 60
07 квітня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нацика Ігоря Олександровича до Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,
У грудні 2025 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нацика Ігоря Олександровича про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 по материній лінії, що підтверджується Свідоцтвом про народження позивача, Свідоцтвом про народження матері позивача ( ОСОБА_3 ), Свідоцтвом про укладення шлюбу матір'ю позивача (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ).
За життя ОСОБА_2 склала та підписала Заповіт, посвідчений 25 травня 2015 року Ястремьскою Ж.В., державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-450, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем усього її майна за заповітом був та залишається її онук - ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з наступного майна: 25/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі заяви позивача про прийняття спадщини, 04 квітня 2025 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пєшковою Оленою Петрівною було зареєстровано та заведено спадкову справу за № 197/2025.
09 вересня 2025 року державним нотаріусом Пєшковою О.П. позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 25/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
18 листопада 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Пєшкової О.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
18 листопада 2025 року державним нотаріусом Пєшковою О.П., винесено та надано позивачу Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3111/02-31 від 18.11.2025, а саме про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити дату і код витрачання бланку, на якому викладено договір купівлі-продажу квартири, приватний нотаріус Кударенко В.М. припинила свою діяльність 19.08.2019 і встановити місцезнаходження архіву приватного нотаріуса неможливо.
Зважаючи на те, що позивач не має можливості у загальному (нотаріальному) порядку оформити право на спадщину, у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.01.2026 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Окрім цього, вищевказаною ухвалою витребувано у державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пєшкової Олени Петрівни належним чином завірені копії всіх документів, які містяться у спадковій справі № 197/2025 (всю спадкову справу) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
28.01.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що Київська міська рада не є належним відповідачем у справі, не є власником спірного нерухомого майна, не володіє, не користується та не розпоряджається ним, не приймала рішень щодо набуття або припинення права власності на зазначене майно, а також не здійснює нотаріальних функцій чи оформлення спадкових прав, а тому у задоволені позову слід відмовити.
04.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем (за заповітом) усього майна своєї померлої бабусі, ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.
Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, немає.
Також не існує інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після ОСОБА_2 , немає спадкоємців, усунутих від права на спадкування, які не прийняли спадщину, або які відмовилися від її прийняття.
Оскільки інших спадкоємців майна ОСОБА_2 , крім позивача, немає, позивач вважає, що у своєму позові правомірно визначив відповідачем - Київську міську раду.
12.02.2026 від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 197/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 19.02.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
25.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (сина ОСОБА_2 , брата матері позивача).
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача в заяві на адресу суду просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, своїм правом на подачу відзиву скористався, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 по лінії матері, що підтверджується Свідоцтвом про народження позивача, Свідоцтвом про народження матері позивача ( ОСОБА_3 ), Свідоцтвом про укладення шлюбу матір'ю позивача (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ).
За життя ОСОБА_2 склала та підписала заповіт, посвідчений 25 травня 2015 року Ястремьскою Ж.В., державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-450, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 26.02.2025 серії НОМЕР_1 .
На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем усього її майна за заповітом є її онук - ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з наступного майна: 25/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі заяви позивача про прийняття спадщини, 04 квітня 2025 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пєшковою Оленою Петрівною було зареєстровано та заведено спадкову справу за № 197/2025.
09 вересня 2025 року державним нотаріусом Пєшковою О.П. позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 25/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
18 листопада 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Пєшкової О.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
18 листопада 2025 року державним нотаріусом Пєшковою О.П., винесено та надано позивачу Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3111/02-31 від 18.11.2025, а саме про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити дату і код витрачання бланку, на якому викладено договір купівлі-продажу квартири, приватний нотаріус Кударенко В.М. припинила свою діяльність 19.08.2019 і встановити місцезнаходження архіву приватного нотаріуса неможливо.
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., використовуючи при посвідченні Договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2001 року спеціальний бланк нотаріальних документів АЕА № 821979, помилково вказала та внесла до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів помилковий код та дату витрачання бланку АЕА № 821979: Код витрачання бланка: 8 - Заява, Дата витрачання бланка: 14.06.2001, замість вірних та фактичних: Код витрачання бланка: 1 - Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок, Дата витрачання бланка: 13.06.2001.
Саме вищевказані обставини та те, що приватний нотаріус Кударенко В.М. припинила свою діяльність та не залишила після себе архіву стало підставою для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Зважаючи на те, що позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити право на спадщину, у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України гарантовано власнику здійснення його прав власності: володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 24.06.2015 № 6-318цс15, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Отже, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивач має право на спадщину після смерті своєї бабусі як спадкоємець за заповітом. Інші спадкоємці відсутні. Договір купівлі-продажу квартири від 13 червня 2001 року ніким не оспорювався, не дійсним не визнавався. Інших осіб, крім позивача, які б визнавали право власності або претендували на квартиру АДРЕСА_3 - немає. Отже, визнання за позивачем права власності на спадкове майно не порушить прав та інтересів інших осіб.
ОСОБА_2 за життя придбала квартиру АДРЕСА_4 13 червня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1980. Копія договору наявна у матеріалах справи. Цей Договір купівлі-продажу квартири був викладений та оформлений нотаріусом Кударенко В.М. на спеціальному бланку нотаріальних документів АЕА № 821979.
18 червня 2001 року право власності на Квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано ОСОБА_2 в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 1683 (№ у реєстровій книзі д. 754-203), відповідно до діючого на той час законодавства України. Відповідна відмітка про державну реєстрацію права власності містяться на Договорі купівлі-продажу квартири. Також у спадковій справі № 197/2025, заведеній державним нотаріусом Пєшковою О.П., міститься інформаційна довідка, надана Київським міським бюро технічної інвентаризації на її запит, яка підтверджує факт реєстрації права власності ОСОБА_2 на Квартиру АДРЕСА_3 .
У липні 2001 року ОСОБА_2 вселилася та почала фактично проживати у власній придбаній квартирі АДРЕСА_3 . 19 лютого 2004 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується відміткою Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, зробленою на сторінці 11 паспорту ОСОБА_2 . Копія паспорту наявна у матеріалах справи.
Так, у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.
За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, відповідачем у даній справі є Київська міська рада, оскільки вона є органом місцевого самоврядування в місті Києві.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, а також, що Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, зокрема, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нацика Ігоря Олександровича до Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволенню.
Питання судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України судом не вирішувалось, оскільки позивач про їх стягнення не заявляв.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нацика Ігоря Олександровича до Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
-позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
-відповідач - Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ: 22883141.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ