Справа № 489/9850/25
Провадження № 1-кс/489/2181/26
29 квітня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2025 за № 62025150010006880, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не маючого на утриманні дітей, військовослужбовця, раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального Кодексу України,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим прокурором про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
07.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді від 08.12.2025 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами від 29.01.2026 та від 03.03.2026 продовжений до 01.05.2026.
Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_5 призначено та проведено судову психіатричну експертизу. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №88 від 14.04.2026 ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав хронічним стійким психічним розладом - пароїдальною шизофренією, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час страждає стійким психічним розладом - пароїдальною шизофренією та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - надання стаціонарної психіатричної допомоги.
27.04.2026 слідчим винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування.
Ризик, якийбув врахований судом при продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, не відпав.
Враховуючи клінічний перебіг наявного у ОСОБА_5 психічного розладу, він потребує поміщення до спеціалізованого лікувального закладу з надання стаціонарної психіатричної допомоги, а також з метою запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
Також слідчий зазначає, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України є підставою для здійснення кримінального провадження щодо застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини. Просив його задовольнити вважаючи, що наявні достатні підстави для застосування поміщення підозрюваного до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги. Зазначив, що наявний ризик переховування ОСОБА_5 . Також вказав, що ОСОБА_5 має статус військовослужбовця, а тому незастосування до нього запобіжного заходу матиме наслідком повернення його до військової частини, що з огляду на його хворобу не є доцільним.
ОСОБА_5 проти клопотання про зміну запобіжного заходу на утримання його у спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги заперечував. Зазначив, що жодних правопорушень не вчиняв, небезпечної поведінки не допускав.
Захисник також заперечував необхідність тримання ОСОБА_5 у спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги посилаючись на недоведення будь-яких ризиків та можливої небезпечної поведінки ОСОБА_5 . Зокрема послався на позитивну характеристику ОСОБА_5 , надану установою де останній утримується під вартою.
Законний представник ОСОБА_6 пояснив, що є рідним братом ОСОБА_5 . Зазначив, що взяти ОСОБА_5 на своє піклування можливості не має, оскільки сам проходить службу у ЗСУ. Також повідомив, що з ОСОБА_5 разом проживав з 2015 по 2022 рік. У цей період ОСОБА_5 періодично проходив лікування, пов'язане з його психічним розладом.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025150010006880 від 06.12.2025 за ч. 4 ст. 402 КК України.
07.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, - у непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді від 08.12.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.02.2026.
Постановою заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 29.01.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025150010006880 від 06.12.2025 до трьох місяців, тобто до 07.03.2026 включно.
Ухвалою слідчого судді від 29.01.2026 ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 06.03.2026 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді від 03.03.2026 продовжено ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.05.2026 включно, визначено ОСОБА_5 розмір застави, як альтернативний запобіжний захід для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн 00 коп.
Ухвалою слідчого судді від 03.03.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025150010006880 від 06.12.2025 до п'яти місяців, тобто до 07.05.2026 включно.
Відповідно до висновку експерта №88 за результатами судово-психіатричної експертизи від 14.04.2026: ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав хронічним стійким психічним розладом - параноїдною шизофренією, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, ОСОБА_5 на даний час страждає хронічним стійким психічним розладом - параноїдною шизофренією, на даний час за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, до ОСОБА_5 , з огляду на його психічний стан, може бути рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру - надання стаціонарної психіатричної допомоги.
Постановою слідчого від 27.04.2026 змінено порядок досудового розслідування №62025150010010006880, внесеного 06.12.2025, та постановлено продовжувати його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, про кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч. 1-3 ст. 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
З наведеної норми слідує висновок, що застосування такого запобіжного заходу як поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги можливе за наявності, зокрема ризику небезпечної поведінки особи.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше протиправних дій не вчиняв, небезпечної поведінки не допускав і ризиків вчинення такої поведінки доказами доданими до клопотання не доведено.
Слід звернути увагу, що суспільно небезпечне діяння, що ставиться в провину ОСОБА_5 (непокора, відмова виконати наказ начальника), пов'язана з його проходження військової служби за мобілізацією.
З доданих до клопотання документів слідує висновок, що на момент мобілізації ОСОБА_5 мав статус особи з інвалідністю 2 групи, що пов'язаний із психічним захворюванням. Проте, не зважаючи на вказану обставину, був мобілізований, з його слів без надання ним згоди на мобілізацію. Вказані обставини під час розгляду клопотання не спростовані.
Отже, непокора, відмова виконати наказ начальника, яка ставиться у провину ОСОБА_5 , не може вважатись небезпечною поведінкою, яка може бути підставою для примусового поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги.
Оцінюючи посилання прокурора на наявність ризику переховування слід брати до уваги, що ОСОБА_5 перебуває під вартою з 06.12.2025. Висновок експерта за результатами судово-психіатричної експертизи виготовлений 14.04.2026. Клопотання не містить обґрунтування необхідності проведення у кримінальному провадженні будь-яких слідчих, розшукових чи процесуальних дій.
ОСОБА_5 має постійне місце проживання, де проживає безперервно протягом багатьох років. Місця проживання не змінював. Як уже зазначалось, матеріли клопотання не містять доказів притягнення його до будь-якого виду відповідальності.
Згідно характеристики наданої ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» 20.02.2025 ОСОБА_5 зарекомендував себе таким чином: вимоги режиму утримання та правил внутрішнього розпорядку не порушував, стягнень та заохочень не має. До зловживання алкоголем та споживання наркотичних речовин не схильний, в замісній підтримувальній терапії участі не брав. Комунікативні здібності розвинуті посередньо. Не тривожний. Має завищений рівень некритичної самооцінки. В умовах ув'язнення не агресивний, спокійний, стриманий. Намірів аутоагресивного, суїцидального змісту за час перебування в ізоляторі не висловлював, проявів шантажної, маніпулятивної поведінки не демонстрував, на відповідних профілактичних обліках установи не перебуває.Психоемоційний стан стабільний. Провину в інкримінованому правопорушенні (непокора, відкрита відмова виконати наказ начальника в умовах воєнного стану) не визнає. Вважає, що проходження служби в його віці повинно відбуватися на добровільній основі, а не на підставізовнішнього примусу у виді наказів. Має середню спеціальну освіту; володіє спеціальностями слюсаря, зварювальника. До призову на військову службу за мобілізацією займався приватною підприємницькою діяльністю. Стосунки з іншими ув?язненими намагається підтримувати рівні та спокійні, у створенні конфліктних ситуацій поміченим не був. До працівників слідчого ізолятору відноситься переважно адекватно.
Слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ, відповідно до якої ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна і необхідність в застосуванні тримання під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), 2005, § 106). Ризик втечі не виникає лише внаслідок відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії» (Sulaoja v. Estonia), 2005, § 64). Ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув'язненні («Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), 1968, § 10).
Ризик втечі, який слідчий суддя враховував у попередніх ухвалах про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу, з плином часу перестав існувати, зокрема і враховуючи строк перебування ОСОБА_5 під вартою, наявності постійного місця проживання та обставин за яких орган досудового розслідування інкримінує ОСОБА_5 вчинення суспільно-небезпечного діяння (з 06.12.2025).
Враховуючи, що законний представник ОСОБА_5 його брат - ОСОБА_6 не має можливості взяти на піклування ОСОБА_5 , а інші члени сім'ї ОСОБА_5 перебувають за кордоном, застосування такого запобіжного заходу як передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом, також є неможливим.
Недоцільність повернення ОСОБА_5 на військову службу через наявну у нього хворобу, про що зазначив прокурор, не віднесено кримінальним процесуальним законом до обставин, які можуть бути підставою для поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги.
Водночас, оскільки предметом даного розгляду не є скасування запобіжного заходу, таке питання слідчим суддею не вирішується.
За вказаних обставин слідчим суддею не встановлено обставин для заміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 200, 202, 206, 309, 376, 395, 508 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1