479/1578/25
2/479/251/26
30 квітня 2026 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Рябощук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро у порядку загального позовного провадження цивільну справу №479/1578/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму (оренди),
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Кравченко О.С., за ордером серія ВЕ №1173401
від 30 жовтня 2025 року,
відповідачі: ТОВ "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2 ,
представник відповідача
ТОВ "Агрофірма Корнацьких" адвокат Іванченко О.О., за ордером серія АІ №1097682
від 18 березня 2021 року,
Позивач в особі представника звернулась до суду з позовом до ТОВ "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним. Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0077, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка перебуває у оренді ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на підставі договору оренди землі №13/К від 01 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , діючого на підставі доручення ВАР №521127, виданої 10 жовтня 2003 року, посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., зареєстрованої в реєстрі за №7313, та ТОВ "Агрофірма Корнацьких". Посилаючись на те, що під час укладання правочину ОСОБА_1 особисто присутньою не була, належний їй примірник договору відповідачами надано їй не було, представник позивача вважає, що укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_2 визначав істотні умови договору самостійно, попередньо не погоджуючи з позивачкою жодного з пунктів оспорюваного договору. Отримуючи від ОСОБА_1 довіреність щодо вчинення від її імені будь-яких дій відносно належної їй земельної ділянки, повірений керувався не її інтересами, як довірителя, а цілеспрямовано вчиняв всі можливі дії на передачу земельної ділянки у користування ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на вигідних для останнього умовах, так як були на той час у тісному трудовому зв?язку з ОСОБА_3 , який являється засновником ТОВ "Агрофірма Корнацьких". Просив задовольнити позовні вимоги, стягнути судові витрати з відповідачів.
В судове засідання позивач, її представник не з'явились, належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, згідно письмової заяви представника позивача просив задовольнити позовні вимоги, розгляд справи проводити без його участі.
В судове засідання представник відповідача ТОВ "Агрофірма Корнацьких" не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав вказаних у відзиві.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки на праві власності площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0077, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджено даними Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер інформаційної довідки 251025359 (а.с.15-16).
01 січня 2005 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладено договір оренди землі №15/К відносно земельної ділянки загальною площею 5,25 га, розташованої в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, на строк 50 років, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності серія МК №088014 (реєстраційний №82), виданого Кривоозерською райдержадміністрацією, зареєстрований у Кривоозерському райвідділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040601700042 від 28 серпня 2006 року(а.с.91-94).
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 передала ТОВ "Агрофірма Корнацьких" в оренду вказану вище земельну ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки(а.с.96).
Договір підписано від імені ТОВ "Агрофірма Корнацьких" генеральним директором Кирилюком О.П. та від імені власника землі - ОСОБА_1 її представником ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВАР №521127 (реєстраційний №8313) від 10 жовтня 2003 року(а.с.89).
Відповідно до змісту довіреності від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, яка їй належить на підставі Державного акту на право на земельну ділянку серія МК №088014. Для цього ОСОБА_1 надала повіреним, зокрема, ОСОБА_2 , право, зокрема: здійснювати нагляд за належною їй землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону вживати заходи до обробки землі, збору врожаю та його використанню, вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації її права власності на земельну ділянку; вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню земельною ділянкою (продавати, міняти, здавати в оренду, заставляти, вносити до статутного фонду господарських товариств з правом підпису в установчих документах та документів, пов'язаних з виходом зі складу цих товариств тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам тощо.
З відомостей на виплату грошей за 2016-2024 роки вбачається, що упродовж вказаних періодів орендодавиці виплачувалася орендна плата ТОВ "Агрофірма Корнацьких"(а.с.101-133).
З повідомлення Виконкому Первомайської міської ради Миколаївської області від 11 червня 2025 року випливає, що станом на дату державної реєстрації ТОВ "Юридична фірма Корнацьких", яка відбулася 07 серпня 2003 року, засновниками товариства були: ОСОБА_6 ,? ОСОБА_7 ,? ОСОБА_3 ,? ОСОБА_4 ,? ОСОБА_8 ,? ОСОБА_9 ,? ОСОБА_10 . Щодо перебування ОСОБА_5 на посаді директора вищезазначеної юридичної особи, повідомляємо, що у реєстраційній справі відсутні документи про його призначення та звільнення з посади"(а.с.27-28).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відносяться: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За змістом частини 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.
Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №759/25757/21.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, представник позивача вказував, що повірений ОСОБА_2 діяв як у власних інтересах, так і внаслідок зловмисної домовленості між ним та ТОВ "Агрофірма Корнацьких", направленої на шкоду інтересам орендодавця, що є підставою для визнання його недійсним.
Саме посилаючись на склад засновників ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та іншої юридичної особи ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», виконання відповідачем ОСОБА_2 на час укладання угоди обов'язків керівника ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», та наявність усіх цих осіб, крім юридичної фірми, у переліку повірених у виданій орендодавицею довіреності, позивач вважала, що представниками сторін вчинено правочин на шкоду інтересам орендодавиці та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін.
Інших доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості та як наслідок заподіяння шкоди орендодавиці не надали, крім визначення ними шкоди у виді тривалості строку оренди та розміру орендної плати за умовами договору.
Досліджені докази свідчать, що при укладенні договору оренди повірена особа ОСОБА_2 діяв як фізична особа, а не як представник будь-якої юридичної особи, та в інтересах ОСОБА_1 , а не в своїх інтересах та не був одночасно представником іншої сторони правочину.
Посилання на наявність в складі засновників ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» одних і тих же фізичних осіб, яким ОСОБА_2 не є, немає правового значення для оцінки добросовісності дій повіреного. Зокрема, і враховуючи те, що ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» не була учасником правочину з прав оренди, а ОСОБА_2 вчиняв дії повіреного як фізична особа, а не у зв'язку з виконанням будь-яких трудових обов'язків.
Сама довіреність видана довірителем на користь декількох повірених, кожний з яких діяв самостійно в інтересах одного довірителя, а не в інтересах один одного.
Таким чином, доводи позивача про укладення відповідачем ОСОБА_2 договору оренди в своїх інтересах або інтересах іншої сторони, представником якої він міг бути одночасно, не є слушними та суперечать наявним у справі доказам.
Щодо інших підстав для визнання договору оренди недійсним, а саме, відповідно до вимог статті 232 ЦК України, то посилання ОСОБА_1 та її представника на обставини наявності зловмисної домовленості представників однієї сторони з другою стороною ґрунтуються виключно на припущеннях, не маючі на їх підтвердження належних, достовірних та достеменних доказів.
Наявність умислу в діях ОСОБА_2 не доведена, наявність зловмисної домовленості його як представника з представником орендаря на шкоду довірителя не є підтвердженою.
Наявні у справі докази доводять, що ОСОБА_1 , передавши належну їй земельну ділянку в оренду, щорічно отримувала за їх використання від орендаря орендну плату, не пред'являла претензій орендарю або своєму повіреному щодо строків оренди та розмірів її виплати.
Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до положень ст.141 КПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 81, 259, 263 265, 352 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму (оренди), - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 30 квітня 2026 року.
Суддя :