Справа № 487/693/26
Провадження № 2/487/1408/26
30 квітня 2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
29 січня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2256879 від 10.04.2020, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», в сумі 16 300,00 грн та понесені судові витрати, а саме: судовий збір - 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 8000 грн.
Разом з позовною заявою подано клопотання про витребування інформації з АТ КБ «ПриватБанк» щодо банківської картки ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за вказаним договором № 2256879 від 10.04.2020. З часу відступлення права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу, у зв'язку з цим, позивач звертається до суду.
Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
04 березня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» адвокатом Гутиря М.М. Відзив мотивований тим, що додатки до позовної заяви не містять документи, які б підтверджували перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
09 березня 2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк».
16 березня 2026 року надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких він зазначає, що судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, яка підтверджує верифікацію відповідача та перерахування коштів. Просив задовольнити позовні вимоги.
20 березня 2026 року надійшли додаткові пояснення представника відповідача, в яких вона зазначає, що позивачем не надано акту приймання-передачі документації та реєстру боржників, що позбавляє можливості встановити, що право вимоги до відповідачки перейшло позивачу. Вважає недоведеним перехід права вимоги до позивача. Щодо видачі кредитних коштів, представник відповідача зазначає, що посилання позивача в обґрунтування клопотання про витребування доказів на відсутність у нього доказів перерахування кредитних коштів не відповідає дійсності, оскільки за умовами договору кредитор передає новому кредитору докази перерахування коштів. Також посилається на те, що клопотання про витребування доказів стосується іншої особи. Щодо відповіді про зарахування коштів представник посилається на те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги договором від 04.10.2020, а кошти зараховані 10.04.2020 та не зазначено від кого вони надійшли. Щодо нарахування відсотків, представник вказує, що додаткових договорів щодо продовження строку дії договору позики не укладалось. Після закінчення строку кредитування проценти нараховувались за підвищеною процентною ставкою, що фактично є мірою відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту. У матеріалах справи відсутні докази того, що кредитодавець повідомляв про підвищення процентної ставки, як того вимагає ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України. Вважає вимогу про стягнення процентів у сумі 11300,00 грн необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Щодо пролонгації кредитного договору, представник відповідача вказує, що відповідачем не була вчинена оферта щодо продовження строку користування кредитом, тому строк кредитування склав 30 днів і вимога про нарахування відсотків за період з 10.04.2020 до 08.08.2020 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Щодо витрат на правничу допомогу, представник відповідача вважає заявлену суму завищеною, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
29 квітня 2026 року надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких він зазначає, що фактичне правонаступництво та передача прав вимоги підтверджені укладеними договорами факторингу, витягом із Реєстру боржників та іншими матеріалами позивача, які дають можливість суду встановити обсяг і зміст переданих прав без потреби в розголошенні зайвих персональних даних. Наголошує, що єдиною фінансовою послугою, яку ТОВ «АВЕНТУС» може надавати на підставі ліцензії, чинної на момент укладення договору з Позивачем, була «надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту». Здійснення переказу коштів не охоплюється цією ліцензією, для того аби видати кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок клієнта, Позивач мав залучити надавача платіжних послуг (банк або небанківську установу), оскільки відповідно до пп.6 ч.1. ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» переказ коштів є окремим видом фінансової послуги, ліцензії/права на надання якого Відповідач не мав. Представник Позивача помилково подав клопотання про витребування доказів стосовно невірного Відповідача та у неправильний суд у зв'язку із організаційною помилкою. Судом було помічено зазначені описки в клопотанні та витребувано інформацію згідно кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв'язку з іншими доказами, зокрема, Позивачем було надано копію листа про успішність фінансової операції, окрім цього в матеріалах справи міститься відповідь від банку що також підтверджує успішне перерахування коштів на рахунок Відповідача.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 10.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 2256879 про надання споживчого кредиту, який був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.
Відповідно до умов вказаного договору Кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень (п. 1.3.).
Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору. (п. 1.4.).
Тип процентної ставки фіксована.
Знижена процентна ставка 0,95% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1.).
Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1.-4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль в момент виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 час. 1 ст. 1048 УК України.
Згідно з п. 1.8. договору про надання споживчого кредиту № 2256879, паспорта споживчого кредиту, графіка платежів до договору, сторонами договору було погоджено загальну вартість кредиту: за зниженою ставкою 6 425,00 грн, за стандартною - 7 850,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 2256879, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до п. 4.1. Договору, Строк кредиту може продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5 Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.
4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Відповідно до п. 4.4. Договору, Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Відповідно до п. 4.5. Договору, у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Додатком №1 до договору № 2256879 від 10.04.2020 погоджено Графік платежів.
Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується повідомленням ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 та інформацією, яку на запит суду за клопотанням позивача надало Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-260226/58176-БТ від 27.02.2026 року, про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 10.04.2020 року здійснено зарахування коштів на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 10.04.2020 до 08.08.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 16 300,00 грн, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000,00 грн та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 11 300,00 грн, з урахуванням оплати 100,00 грн які зараховані на погашення відсотків 15.05.2020.
Згідно з пп.3 п.5.1 кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
07 грудня 2020 року було укладено договір №ККАУ-071220201 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2256879 від 10.04.2020 на суму 16 300,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - основний борг, 11 300,00 грн проценти.
Вказаний факт підтверджується актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 07 грудня 2020 року, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією від 07.12.2020 № 20365.
Джерела права, які підлягають застосуванню.
Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір № 2256879 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» - одноразовим ідентифікатором.
Товариство свої зобов'язання виконало, а саме перерахувало кредит на кредитну картку відповідача, що підтверджується відповіддю ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2026 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».
Вказані докази з врахуванням п.2.1 кредитного договору є достатніми для підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором щодо надання кредитних коштів.
Помилка в даті укладення договору, допущена в позовній заяві, на що посилається представник відповідача, не свідчить про неукладеність чи недійсність договору та відсутність доказів його виконання.
Представник відповідача скористалася своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надала суду доказів на спростування доводів позивача, а вдалася лише до оцінки доказів, наданих позивачем.
Водночас, обов'язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.
Слід зазначити, що процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
За таких обставин, позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, виконання кредитором своїх обов'язків за цим договором, а саме надання грошових коштів відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених договором та невиконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв'язку із чим і виникла заборгованість.
Також встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за цим договором.
Однак суд не погоджується з сумою заборгованості, виходячи з такого.
Розраховуючи заборгованість позивач не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Як встановлено з матеріалів справи, 10.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2256879 про надання споживчого кредиту, строк кредиту за яким складав 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до графіку платежів, дата повернення позики 10.05.2020.
Отже, оскільки відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» мало право на нарахувати відповідачу проценти за користування кредитом лише 30 днів, тобто до 10.05.2020.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, на який є посилання у пункті 1.5.2. Договору, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, не може бути застосований, оскільки договором встановлений строк кредиту та дата повернення кредиту.
Матеріали справи не містять доказів ініціювання відповідачкою пролонгації строку кредиту відповідно до умов договору.
Тобто у даному випадку проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За таких обставин, слушними є доводи представника відповідача про нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Отже з 11.05.2020 до 08.08.2020 позивачем нараховані проценти поза межами визначеного договором строку кредитування, які є процентами за порушення грошового зобов'язання, передбаченими ст.625 ЦК України.
Проте вимог про стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України позивач не заявляв, тому відсутні підставі для стягнення процентів, нарахованих з 11.05.2020 до 08.08.2020.
Оскільки відповідач не виконав умов договору у погоджений сторонами строк (з 10.04.2020 до 10.05.2020), відповідно до п. 1.5.2 Договору слід застосувати стандартну процентну ставку 1,90%, а тому розмір процентів, які мала сплатити відповідач, складає 2 850,00 грн. Враховуючи сплату відповідачем 100 грн, що відображено у розрахунку заборгованості, та черговість внесення платежів, визначену у розділі 6 Договору, суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість з процентів у сумі 2 750,00 грн.
Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 основної заборгованості у сумі 5 000,00 грн та процентів у сумі 2750,00 грн.
Оскільки відповідно до приписів ст. 514 ЦК України, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги, то передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу неможливо.
Позаяк суд дійшов висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 2 750,00 грн, то ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимогу саме на цю суму процентів.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за Договором № 2256879 від 10.04.2020 у сумі 7 750,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 750,00 грн - заборгованість за процентами.
Розподіляючи судові витрати суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надані належні докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог (48%), що становить 1 277,95 грн та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог (48%) - 3 840,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2256879 про надання споживчого кредиту від 10.04.2020 у сумі 7 750,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 750,00 грн - заборгованість за процентами.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 277,95 грн та витрати на правову допомогу 3 840,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.
Суддя: З.М. Сухаревич