Миколаївської області
Справа №945/407/24
Провадження №1-кп/477/288/26
27 квітня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , його захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 , її представника - ОСОБА_7 ,
під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022152260000290, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,
У Вітовському районному суді Миколаївської області (до 28 квітня 2025 року суд мав назву Жовтневий районний суд Миколаївської області) перебуває зазначене кримінальне провадження, в якому обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 23 травня 2026 року.
На засідання 27 квітня 2026 року захисник обвинуваченого подав клопотання про зміну останньому запобіжного заходу на більш м'який - цілодобовий домашній арешт, так як ризики, які були у клопотанні прокурора 25 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою втратили свою актуальність з огляду на наступне. Посилаючись на загальні положення про мету застосування запобіжного заходу, зазначив, що суд, обираючи та неодноразово продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. Проте вказав, що не може слугувати підставою для тримання під вартою ОСОБА_4 обвинуваченого статус його військовослужбовця, оскільки він перебував в лавах Збройних сил України до часу його взяття під варту і він перебував на волі та мав можливість ухилятися від слідства, спотворювати докази, впливати на свідків, але прокурором не було надано доказів, що він щось подібне зробив. Також вказав, що його підзахисний вже тривалий час - з лютого 2024 року перебуває під вартою. За такого просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить його бабусі ОСОБА_8 . Надав документи щодо підстав для домашнього арешту та належності будинку.
Обвинувачений підтримав це клопотання.
Інші учасники заперечували проти задоволення клопотання, оскільки ризики, за яких обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не зникли або зменшилися.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши клопотання та матеріали провадження, встановив наступне та прийшов до таких висновків.
27 вересня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 115 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР під № 1202252260000290.
02 жовтня 2023 року слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який потім на досудовому слідстві був продовжений ухвалами слідчого судді того ж суду від 23 листопада, 20 грудня 2023 року та 15 лютого 2024 року, а потім і ухвалами Жовтневого (Вітовського) районного суду Миколаївської області під час судового розгляду, і останньою - від 25 березня 2026 року з кінцевим терміном дії запобіжного заходу по 23 травня 2026 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 201 та ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням обвинувачення має право своєю ухвалою також змінити запобіжний захід відносно нього.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Обираючи міру запобіжного заходу слідчий суддя визнав, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інший злочин. При подальшому продовженні строку дії запобіжного заходу судом було підтверджено, що ці ризики продовжують існувати (п.п. 1, 3, 5 ч. 1 цієї статті).
Під час обрання запобіжного заходу було встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєні злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, тому, усвідомивши призначення такого суворого покарання, у разі підтвердження його вини, може переховуватися від суду, а також неправомірно впливати на свідків з метою зміни їх показів на його користь, зокрема, як було встановлено слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу: свідок ОСОБА_9 повідомляв, що ОСОБА_4 погрожував йому вбивством. Крім того було встановлено, що він проходив службу в лавах Збройних сил України, маючи зброю, з метою уникнення покарання або з інших мотивів, вчинить військові правопорушення, в тому числі й кримінальні, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом було підтверджено продовження існування вказаних ризиків.
До цього часу ці ризи є реальними і не зникли та не зменшилися до того рівня допустимості, який би дозволяв вважати, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час домашнього арешту або ж більш м'якого запобіжного заходу не буде загрожувати належному судовому розгляду.
У справі ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, тому, усвідомивши призначення такого суворого покарання, у разі підтвердження його вини, може переховуватися від суду, а також неправомірно впливати на свідків з метою зміни їх показів на його користь. Так, під час розгляду справи свідок ОСОБА_9 повідомив, що після виявлення трупу потерпілого в садовому товаристві ОСОБА_4 за допомогою зв'язків своєї матері намагався вирішити питання про уникнення відповідальності за скоєне. Крім того, під час розгляду справи допитані не всі свідки з числа членів садівничого товариства, де відбулося вбивство потерпілого, тому продовжує існувати ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може здійснювати спроби незаконного впливу на них. Водночас, допитані в судовому засіданні свідки-члени садівничого товариства ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказали на недоброзичливий та агресивний характер обвинуваченого під час його проживання в їх товаристві (де відбулося вбивство потерпілого ОСОБА_14 ). Це також підтверджує можливість його негативного впливу на свідків. Крім того свідок ОСОБА_12 також повідомив про впевнену свою підозру вживання ОСОБА_4 наркотичних засобів під час проживання в їх садовому товаристві, а свідок ОСОБА_13 також підтвердив такі факти. Які йому стали відомі зі слів інших членів садівничого товариства, зокрема й зі слів одного із сусіда ОСОБА_4 .
Суд, продовжуючи ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою неодноразово зазначав, що продовжує існувати ризик протиправного впливу на свідків та потерпілу, так як захисник під час судового розгляду наголошував на існуванні підстав для їх повторного або додаткового допиту, зокрема й свідка ОСОБА_9 , а обвинувачений подав про це письмове клопотання від 30 квітня 2025 року.
Таким чином клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає з огляду на продовження існування вказаних ризиків та обставин, встановлених як при обранні йому цієї міри запобіжного заходу, так і при її продовженні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 199, 331 369-372, 376 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання від 27 квітня 2026 ркоу захисника ОСОБА_5 у зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - з часу її отримання.
В засіданні було оголошено резолютивну частину ухвали, її повний текст складено на 29 квітня 2026 року для оголошення о 10:45.
Суддя ОСОБА_1