Справа № 474/732/25
Провадження № 2/474/132/26
Іменем України
27.04.26р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
31.07.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 107613089 від 08.07.2019р. у розмірі 25 246 грн. 86 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.07.2019р. між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ “МШФД») та відповідачем було укладено кредитний договір № 107613089 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвався на ньому створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою ІТС товариства заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів у кредит, вказавши в ній свої персональні дані, ознайомився та підтвердив згоду з Офертою, індивідуальною частиною договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, отримав на номер телефону вказаний у заявці персональний одноразовий ідентифікатор та надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
ТОВ “МШФД» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та через банк провайдер перерахувало 08.07.2019р. грошові кошти в сумі 21 000 грн. 00 коп. на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018р. ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ “Таліон Плюс», уклали договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу, та на виконання якого його сторони підписали 03.07.2020р. Реєстр прав вимог № 87 та Акт звірки взаємних розрахунків, протокол узгодження предмету факторингової операції.
05.08.2020р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого та Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023р. до ТОВ “ФК “Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
04.06.2025р. ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого та реєстру боржників від 04.06.2025р. позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Перехід від клієнта до фактора прав вимог за кредитними договорами підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією.
За таких обставин позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 107613089 від 08.07.2019р. у заявленому розмірі, з яких: 16 884 грн. 20 коп. - заборгованість по тілу кредиту та 8 362 грн. 66 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Ухвалою суду від 16.09.2025р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.
Цією ж ухвалою, за клопотанням позивача, витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк»:
1) інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна маска картка № 5168-74XX-XXXX-0431 чи будь-яка інша картка на його ім'я;
2) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок маска картки № НОМЕР_3 належну ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 08.07.2019р. до 13.07.2019р. у сумі 21 5000 грн. та первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки, платіжні інструкції, доручення), що підтверджують дану інформацію за період з 08.07.2019р. до 13.07.2019р.
06.10.2025р., на виконання ухвали суду від 16.09.2025р. в частині витребування доказів, АТ КБ “ПриватБанк» надало лист № 20.1.0.0.0/7-250918/78799-БТ від 25.09.2025р. у якому повідомило, що у банку відповідачу емітовано картку № НОМЕР_4 , та що по карті зарахування на суму саме як 21 500 грн. за період з 08.07.2019р. по 13.07.2019р. відсутнє.
06.11.2025р. представник відповідача ОСОБА_2 звернувся на адресу суду з заявою ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, в якій просив внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, а також перенести розгляд даної справи на іншу дату для ознайомлення представником з матеріалами справи.
Після відкладення, 10.11.2025р., судового засідання на 19.12.2025р., представник відповідача ОСОБА_2 18.12.2025р. звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Вказував, що ухвалою суду від 16.09.2025р., за клопотанням представника позивача, витребувано ряд доказів від АТ КБ “ПриватБанк». На ухвалу суду 06.10.2025р. АТ КБ “ПриватБанк» надало відповідь в якій спростовано доводи представника позивача про зарахування на ім'я відповідача в період з 08.07.2019р. до 13.07.2019р. коштів у сумі 21 500 грн. За такого додані до позову докази є недостатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.12.2025р. виправлено арифметичну помилку в ухвалі суду від 16.09.2025р., в зв'язку з тим, що в ухвалі суду від 16.09.2025р., судом помилково було вказано суму зарахування як 21 5000 грн., замість належного (згідно клопотання та умов договору) - 21 000 грн. Та відповідно, внесено виправлення до ухвали суду від 16.09.2025р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження винесеної у цивільній справі № 474/732/25 (провадження № 2/474/316/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині того, щоб вважати вірним витребування від Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» інформації про зарахування на картковий рахунок маска картки № НОМЕР_3 належну ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 08.07.2019р. до 13.07.2019р. коштів у сумі 21 000 грн.
13.02.2026р., на виконання ухвали суду від 16.09.2025р. в частині витребування доказів та ухвали від 19.12.2025р. про виправлення описки, АТ КБ “ПриватБанк» надало лист № 20.1.0.0.0/7-260128/47788-БТ від 02.02.2026р. у якому повідомило, що у банку відповідачу емітовано картку № НОМЕР_4 , та що по карті було зарахування коштів на суму 21 000 грн. від 08.07.2019р.
17.02.2026р. представник відповідача Степанов В.В. звернувся на адресу суду з заявою ознайомлення з матеріалами справи, в якій просив надати йому для ознайомлення документи прикріплені до реєстраційної картки 13.02.2026р. за вх. № 590/26-вх.
За даними автоматизованої системи документообігу суду Д-3 доступ представнику відповідача ОСОБА_2 надано 18.02.2026р. о 9:54:44.
Представниця позивача ОСОБА_3 в судові засідання 10.11.2025р., 19.12.2025р., 27.01.2026р., 09.03.2026р. та 27.04.2026р. не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві, у випадку неявки представника позивача в судове засідання, просила розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала.
Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судові засідання 10.11.2025р., 19.12.2025р., 27.01.2026р., 09.03.2026р. та 27.04.2026р. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час та місце судового розгляду шляхом вручення судової повістки повнолітньому члену сім'ї відповідача, та шляхом направлення судової повістки з доданими файлами до електронного кабінету одержувача ОСОБА_2 . Водночас у заяві про залишення позову без розгляду представник відповідача Степанов В.В. просив розглядати справу у відсутність відповідача та його представника.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
28.11.2018р. між ТОВ “Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ “МШФД» (клієнт) було укладено договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги. При цьому, у договорі факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. визначено терміни, зокрема: боржник - фізична особа з якою укладено кредитний договір, право вимоги до якого уступаються за договором факторингу; кредитний договір - кредитний договір укладений між клієнтом та боржником, права вимоги за яким відступаються; право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги які виникнуть у майбутньому; борг - означає суму грошових коштів які підлягають оплаті клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів, інших сум що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили; реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором, та форма якого наведена у додатку № 1.
Строк дії цього договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. сторони визначили як такий, що закінчується 28.11.2019р. (п. 8.2 договору факторингу).
08.07.2019р. відповідач ОСОБА_1 звернулася з заявкою на ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» на отримання коштів у кредит, в якій зазначив бажану суму кредиту - 21 000 грн. та строк кредиту - 56 днів, а також номер карти НОМЕР_1 .
08.07.2019р. між відповідачем та ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ “МШФД») було укладено договір № 107613089 (далі - договір № 107613089), згідно з п.п. 2.1, 3.1 якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові грошові кошти в сумі 21 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах. Сума кредиту надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті гривні.
У п.п. 3.2, 3.5, 4.1, 4.6, 4.10 договору № 107613089 сторони погодили, що строк кредиту - 56 днів. Нарахування процентів здійснюється у наступному розмірі, - 430,70% річних від суми кредиту за ввесь час користування, починаючи з першого дня надання кредиту та до закінчення строку на який надається кредит. Розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1). Позичальник здійснює повернення суми кредиту один раз на два тижні на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору. Та він же зобов'язується сплатити кредит, проценти не пізніше строку визначеного у договорі та в додатках до нього і Графіком платежів.
У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, сплати процентів, він сплачує штрафні санкції, які зазначені у розділі “Відповідальність сторін», зокрема штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення (п. 4.9 розд. 4 та розд. 6 договору № 107613089).
Право кредитодавця укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, в т.ч. без згоди позичальника, передбачено у п. 5.3.1.6 розд. 5 та п. 7.7. розд. 7 договору № 107613089.
Згідно з п. 7.11 договору № 107613089 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між ними в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України “Про електронну комерцію», що має таку сума юридичну силу як і власноручний підпис.
Додатком № 1 до Договору № 107613089 є Графік платежів, у якому визначені дати платежів, як 22.07.2019р., 05.08.2019р., 19.08.2019р., 02.09.2019р. Розмір щомісячних платежів становить 7 582 грн. 92 коп. та останній - 7 582 грн. 94 коп., та до них включено проценти загальний розмір яких за строк кредитування становить 9 331 грн. 70 коп.
Вказаної дати ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту до договору № 107613089 від 08.07.2019р., який містить умови кредитування аналогічні умовам кредитування, що погоджені ним у договорі № 107613089.
06.06.2023р. сформована довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ “МШФД», у якій зазначено тип, сума та процентна ставка кредиту, анкетні дані позичальника, його електронна адреса та номер телефону, а також інформація про подання заявки на кредит - 08.07.2019р. о 20:44год. та відправлення договору позичальнику - 08.07.2019р., акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) 7Y3G64WA, який було направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 , введено ним 08.07.2019р. о 20:45:56. В ній же міститься інформація про перерахування коштів - 08.07.2019р. о 20:46:06.
Згідно платіжного доручення від 08.07.2019р. платника ТОВ “МШФД», отримувачем коштів значиться ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 , сума кредиту 21 000 грн. 00 коп., призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 107613089. Безкотівкове зарахування Мoneyveo SFD Visa Transfer.
Обставини перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 згідно договору № 107613089 підтверджується довідкою АТ КБ “ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260128/47788-БТ від 02.02.2026р. у якій останнім повідомлено, що у банку відповідачу емітовано картку № НОМЕР_4 , та що по карті було зарахування коштів на суму 21 000 грн. від 08.07.2019р.
За розрахунком заборгованості за кредитним договором № 107613089 виготовленим ТОВ “МШФД» за період з 08.07.2019р. до 03.07.2020р. заборгованість позичальника за договором значиться, станом на 03.07.2020р., у розмірі 16 884 грн. 20 коп. - за тілом кредиту та за процентами у розмірі 8 362 грн. 66 коп. Проценти нараховані починаючи з 09.07.2019р. до 02.09.2019р. (56 днів) за погодженою сторонами процентною ставкою 430,70% річних (247 грн. 80 коп. в день від суми залишку боргу за тілом кредиту 21 000 грн. виходячи із кількості днів у році 365, а починаючи з 23.07.2019р. у сумі 199 грн. 23 коп. від суми залишку боргу за тілом кредиту 16 884 грн. 20 коп. виходячи із кількості днів у році 365). У період кредитування відповідач 22.07.2019р. вніс кошти на погашення тіла кредиту у розмірі 4 115 грн. 80 коп. та у сумі 3 469 грн. 20 коп. - на проценти. Інші погашення боргу за тілом кредиту, у визначені графіком платежів строки, не вчиняв, а тому саме на залишок суми заборгованості за тілом кредиту (яка не зменшувалося, як первісно було погоджено у графіку платежів) нараховувалися відсотки за погодженою сторонами процентною ставкою.
28.11.2019р. ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ “Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 Договору факторингу у новій редакції, а саме строк дії договору продовжено до 31.12.2020р. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
У реєстрі прав вимоги № 87 від 03.07.2020р. складеного на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. зазначено, що на умовах цього договору клієнт відступає фактору право вимоги до боржника (порядковий номер 832) ОСОБА_1 за договором № 107613089 в сумі 25 246 грн. 86 коп., з них тіло - 16 884 грн. 20 коп., та проценти - 8 362 грн. 56 коп.
03.07.2020р. між ТОВ “МШФД» та ТОВ “Таліон Плюс» підписано Протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 87, згідно якого, у т.ч., клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 3 067 осіб.
05.08.2020р. між ТОВ “ФК “Онлайн фінанс» та ТОВ “Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги. При цьому, у договорі факторингу визначено терміни, зокрема право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги які виникнуть у майбутньому; борг - означає суму грошових коштів які підлягають оплаті клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів, інших сум, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття договором зобов'язальної сили.
Строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020р. до 04.08.2021р. (п. 8.2).
03.08.2021р. сторонами договору факторингу № 05/0820-01 укладено додаткову угоду № 2, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022р. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
30.12.2022р. сторонами договору факторингу № 05/0820-01 укладено додаткову угоду № 3, якою строк дії договору продовжено до 30.12.2024р. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
У реєстрі прав вимоги № 9 від 30.12.2023р. складеного на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020р. зазначено, що на умовах цього договору клієнт відступає фактору право вимоги до боржника (порядковий номер 774) ОСОБА_1 в сумі 25 246 грн. 86 коп., з них тіло - 16 884 грн. 20 коп., та проценти - 8 362 грн. 56 коп.
Оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30.12.2023р. та договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020р. проведена 30.05.2023р. про що до справи надано платіжну інструкцію № 4097.
30.05.2023р. між ТОВ “ФК “Онлайн фінанс» та ТОВ “Таліон плюс» підписано Протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 9, згідно якого, у т.ч., клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 19 691 осіб.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 107613089 виготовленого ТОВ “Таліон плюс», за період з 03.07.2020р. (відступлення права вимоги ТОВ “Таліон Плюс») до 30.05.2023р. заборгованість позичальника за договором значиться як 25 246 грн. 86 коп., з них тіло - 16 884 грн. 20 коп., та проценти - 8 362 грн. 56 коп.
04.06.2025р. між ТОВ “Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ “ФК “Онлайн фінанс» (клієнт) було укладено договір факторингу 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників та підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває права вимоги. Строк договору - до 30.10.2026р. При цьому, у договорі факторингу визначено терміни, зокрема: боржник - позичальника клієнта яким він надав позику або право вимоги до яких набуте клієнтом у відповідності до іншого договору факторингу.
04.06.2025р. ТОВ “Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ “ФК “Онлайн фінанс» (клієнт) підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 13 254, після чого з урахуванням п.1.2 Договору факторингу, до клієнта переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до них.
У реєстрі боржників (додаток № 1 до факторингу № 04/06/25-Ю між ТОВ “Юніт Капітал» та ТОВ “ФК “Онлайн фінанс») від 04.06.2025р. під порядковим номером 1792 зазначено боржника ОСОБА_1 , сума боргу 25 246 грн. 86 коп., з них тіло - 16 884 грн. 20 коп., та проценти - 8 362 грн. 56 коп.
Оплата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025р. проведена у період з 10.06.2025р. до 25.06.2025р., про що надано платіжні інструкції №№ 467, 468, 469, 470, 478, 479, 483 та довідку ТОВ “Юніт Капітал» № 26.06.2025-1 від 26.06.2025р. про допущення описки в частині вірного зазначення номеру договору факторингу щодо якого було здійснення фінансування згідно вказаних платіжних інструкцій, - саме договір № 04/06/25-Ю, а не як зазначено в платіжних інструкціях № 04/06/25.
Директором ТОВ “Юніт капітал» складено документ з назвою “Виписка з особового рахунку за кредитним договором № 107613089» за період з 04.06.2025р. до 25.06.2025, у графі якої “сальдо на кінець періоду, дебет» зазначено 25 246 грн. 86 коп., з них тіло - 16 884 грн. 20 коп., та проценти - 8 362 грн. 56 коп.
Доказів які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості за договором та доводили б повне виконання боржником кредитних зобов'язань за ними відповідачем та його представником ОСОБА_2 суду не надано.
Встановивши вказані обставини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» №675-VІІІ від 03.09.2015р. зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що “принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс».
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - на відповідача.
Надані позивачем в додатки до позовної заяви розрахунки заборгованості вчинені первісним та наступними кредиторами, є зрозумілим і доступним та відповідають умовам укладеного сторонами договору, графіку платежів. Зокрема з них же вбачається, що проценти нараховані починаючи з 09.07.2019р. до 02.09.2019р. (56 днів), тобто в межах строку кредитування, за погодженою сторонами процентною ставкою 430,70% річних (247 грн. 80 коп. в день від суми залишку боргу за тілом кредиту 21 000 грн. виходячи із кількості днів у році 365, а починаючи з 23.07.2019р. у сумі 199 грн. 23 коп. від суми залишку боргу за тілом кредиту 16 884 грн. 20 коп. виходячи із кількості днів у році 365). У період кредитування відповідач 22.07.2019р. вніс кошти на погашення тіла кредиту у розмірі 4 115 грн. 80 коп. та у сумі 3 469 грн. 20 коп. - на проценти. Інші погашення боргу за тілом кредиту, у визначені графіком платежів строки, не вчиняв, а тому саме на залишок суми заборгованості за тілом кредиту (яка не зменшувалося, як первісно було погоджено у графіку платежів) нараховувалися відсотки за погодженою сторонами процентною ставкою.
Водночас, представник відповідача ОСОБА_2 , заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань про витребування таких від третіх осіб не заявляв. Доказів, які б заперечували факт перерахування первісним кредитором позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у погодженій умовами кредитного договору сумі, ним також не надано, як і не надано доказів повернення позичальником кредитору отриманих у кредит коштів у обсязі та у строки визначені кредитним договором, графіком платежів.
Не надано відповідачем та його представником ОСОБА_2 і свого контррозрахунку.
При цьому слід зауважити, що клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду з підстав визначених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України задоволенню не підлягає, оскільки залишення позову без розгляду з цієї підстави можливе у разі коли позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази необхідні для вирішення спору, а у межах даної справи будь які докази від позивача не витребовувалися.
Навпаки, за клопотанням представника позивача, ухвалою було витребувано від третьої особи АТ КБ “ПриватБанк» докази, що містять банківську таємницю, на виконання якої останнім 13.02.2026р. було надано довідку про перерахування коштів відповідачу у сумі 21 000 грн. на належну йому банківську карту, номер якої зазначено ним у Заявці на отримання кредиту.
З вказаним документом представник відповідача ОСОБА_2 мав змогу ознайомитися у електронному кабінеті починаючи з 18.02.2026р., оскільки за даними автоматизованої системи документообігу суду Д-3 доступ до вказаного документу надано 18.02.2026р. о 9:54:44.
За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачем та ТОВ “МШФД» кредитного договору, в т.ч. в електронній формі, та перерахування йому кредитних коштів згідно його умов, невиконання позичальником обов'язку щодо повернення у погоджені сторонами строки отриманої суми кредиту та процентів, сплата яких передбачена кредитним договором, а також обставини набуття позивачем прав кредитора у спірних правовідносинах, а саме права вимоги до відповідача за договором № 107613089 згідно договору факторингу та відповідного реєстру боржників.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 цього кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України)
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
За приписами ст. 138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закон № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025р. між Адвокатським бюро “Тараненко та партнери» і ТОВ “Юніт Капітал», протокол погодження послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025р., додаткову угоду № 25770515241 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025р., у якій конкретизовану справу про стягнення заборгованості у якій адвокат зобов'язується надати послуги клієнту ( ОСОБА_1 договір № 107613089 від 08.07.2019р.), акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025р. на загальну вартість 7 000 грн. (складання позовної заяви - 5 000 грн. у часі 2 год., вивчення матеріалів справи - 1 000 грн. у часі 2 год., підготовка адвокатського запиту - 500 грн. у часі 1 год. та підготовка і подача клопотання про отримання інформації - 500 грн. у часі 1 год.).
Відповідач та його представник Степанов В.В. протягом усього часу судового розгляду заперечень проти розміру вказаного виду витрат не надали, про їх зменшення не клопотали.
З огляду на відсутність заперечень сторони відповідача щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу позивача із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи із представництва позивача в суді (складання позовної заяви, адвокатського запиту, заяви про витребування доказів), принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи принцип диспозитивності щодо заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку про наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленій позивачем сумі 7 000 грн. 00 коп.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 107613089 від 08.07.2019р., станом на 31.07.2025р., в сумі 25 246 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок шість) грн 86 коп., з яких: 16 884 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп - заборгованість по тілу кредиту; 8 362 (вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 66 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати: витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний “30» квітня 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол