Справа № 473/6679/25
іменем України
"30" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами
встановив:
У грудні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №77748917, відповідно до умов якого Банк надав кредитні кошти в сумі 5 725 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача, а позичальник зобов'язалася повернути в строк 64 днів (тобто до 21.11.2021) використані суми кредитних коштів та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 1,6 % (фіксована), 0,80 % знижена процентна ставка/день ( застосовується у відповідності до умов програми лояльності), 2,70% (процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частини) (не застосовується в період карантину) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 2.3). Договір позики підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, відповідно до п. 20 договору позики.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає права вимоги до боржника за договором позики №77748917. В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Ведикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Ведикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає права вимоги до боржника за договором позики №77748917. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 8 649,73 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4 541,08 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4 107,91 грн.; нараховані 3% річних 0,74 грн.
Крім цього, 14.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», був укладений кредитний договір про споживчий кредит №3338255, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн., строком на 30 днів, а останній зобов'язалася повернути дані кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту у тому числі за договором №3338255, що укладений між ТОВ «Мілоан» та позичальником, яким є ОСОБА_1 .. В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Ведикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Ведикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає права вимоги до боржника за договором про споживчий кредит №3338255. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 20 716 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4 000 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 16 716 грн..
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 29 365,73 грн., судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 26 грудня 2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вона заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила застосувати строк позовної давності.
19 лютого 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначили, що строки позовної давності не були пропущені позивачем та просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому у позовній заяві представник позивача зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, відповідно до відзиву на позовну заяву просила розглядати справу за її відсутності.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №77748917, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало кредитні кошти в сумі 5 725 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки вказаної відповідачем.
Договір позики підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора «Px1P5Sduv7» і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Кредит надається строком на 64 днів (тобто до 21.11.2021) використані суми кредитних коштів та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 1,6 % (фіксована), 0,80 % знижена процентна ставка/день ( застосовується у відповідності до умов програми лояльності), 2,70% (процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частини) (не застосовується в період карантину) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 2.3)., орієнтована реальна річна процентна ставка 1582,42%, орієнтовна загальна вартість позики 7 666,88 грн.
Кредитні кошти в сумі 5 725 грн. були перераховані на картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала самостійно, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінексперт» від 07.11.2025 за вих. №КД-000079970/ТНПП.
Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 25.03.2026 року на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . На яку 19.09.2021 року відбулось зарахування у сумі 5 725 грн..
Відповідач взятих на себе за цим договором зобов'язань належним чином не виконувала, грошові кошти та відсотки за їх користування кредитору не сплачувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає права вимоги до боржника за договором позики №77748917.
10.01.2023 між ТОВ «Ведикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Ведикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає права вимоги до боржника за договором позики №77748917.
Відповідно до витягу з додатку №3 до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Ведикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №77748917 від 19.09.2021 р. в загальній сумі 8 649,73 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4 541,08 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4 107,91 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України 0,74 грн..
Згідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за договором позики №77748917 від 19.09.2021 р. становить 8 649,73 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4 541,08 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4 107,91 грн.; нараховані 3% річних 0,74 грн..
14.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», був укладений кредитний договір про споживчий кредит №3338255, за умовами якого відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000 гривень (п. 1.2 Договору); кредит надається строком на 30 днів з 14.09.2021 року до 14.10.2021 року (п 1.3, 1.4 Договору); проценти за користування кредитом: 756 гривень, які нараховуються за процентною ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.5.2 Договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору); комісія за надання кредиту 200 грн., яка нараховується за ставкою 5 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору).
До договору складена Анкета-заява на кредит №3338255, яка містить, окрім відомостей щодо істотних умов кредитного договору, відомості щодо процесу оформлення та розгляду заяви.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 акцепт договору здійснила шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U80013.
За умовами укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з відповідачем у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Укладений ТОВ «Міолан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 4 000 грн., що підтверджується квитанцією від 14.09.2021 отримувач картка/рахунок НОМЕР_4 , призначення Кошти згідно договору 3338255.
Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 25.03.2026 року на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . На яку 14.09.2021 року відбулось зарахування у сумі 4 000 грн..
Відповідач взятих на себе за цим договором зобов'язань належним чином не виконувала, грошові кошти та відсотки за їх користування кредитору не сплачувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту у тому числі за договором №3338255, що укладений між ТОВ «Мілоан» та позичальником, яким є ОСОБА_1
10.01.2023 між ТОВ «Ведикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Ведикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає права вимоги до боржника за договором про споживчий кредит №3338255.
Відповідно до витягу з додатку №3 до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купілю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Ведикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3338255 в загальній сумі 20 716 грн., з яких: 4 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 16 716 грн. заборгованість за нарахованими процентами.
Згідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за договором про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 р. становить 20 716 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4 000 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 16 716 грн..
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Щодо застосування строків позовної давності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
Судом було встановлено, що договір позики (Ануїтет) №77748917 було укладено 19.09.2021 року, договір про споживчий кредит №3338255 було укладено 14.09.2021 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Водночас, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Проте, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а договір позики (Ануїтет) №77748917 було укладено 19.09.2021 року, договір про споживчий кредит №3338255 було укладено 14.09.2021 року, тобто в період дії карантину.
З огляду на викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 22.12.2025, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що 19.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №77748917.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі визначеному договором.
Доказів виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 перед позивачем матеріали справи не містять.
Матеріалами справи підтверджено, що договір позики №77748917 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19.09.2021 рокумістить підпис позичальника (Електронний підпис одноразовим ідентифікатором Px1P5Sduv7).
Таким чином, сторони уклали між собою кредитний договір, узгодили у ньому усі його істотні умови, відповідач погодилася з ними та посвідчила правочин та погодження з зазначеними в ньому умовами власним підписом, тим самим набувши права та обов'язки позичальника.
Встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 541,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується посилання в позові на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету), як на частину укладеного між сторонами кредитного договору, то суд не може погодитися з такими доводами, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що вказані Правила були погоджені та підписані позичальником, а тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17, не є частиною кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем здійснено оплату в рахунок погашення за кредитом в загальному розмірі 1 870,92 грн. з яких в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту зараховано 1 183,92 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками зараховано 687 грн. Таким чином станом на 03.10.2021 р. (15 днів) заборгованість по відсоткам відсутні.
Від так, відповідно до умов договору позики (Ануїтет) №77748917 від 19.09.2021 року розмір заборгованості за відсотками повинен бути нарахований за обумовленими сторонами строк 64 дні та становить 1 780,17 грн. (4 541,08*0,8%=36,33 грн.*49).
З огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
За правилами ст.1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних за період з 22.02.2022 р. по 23.02.2022 р., що складає 0,74 грн. (4 541,08 грн. (сума боргу) x 3 %/100% /365 х 2).
Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надала.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором позики (Ануїтет) №77748917 від 19.09.2021 року підлягає частковому задоволенню, в межах суми заявлених позовних вимог на загальну суму 6 321,99 грн. (4 541,08 грн. + 1 780,17 грн. + 0,74 грн.).
14.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», був укладений кредитний договір про споживчий кредит №3338255.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі визначеному договором.
Доказів виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 перед позивачем матеріали справи не містять.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 4 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 16 716 грн., суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 16 716 грн..
Однак у вказаному розрахунку зазначена лише сума заборгованості за відсотками, порядок її нарахування не зазначений.
У такому випадку якщо відповідний розрахунок позивачем не здійснено або здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.
При розрахунку заборгованості за відсотками судом береться до уваги договір про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 року, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Як було вище зазначено, у вказаному договорі сума позики становить 4 000 грн., проценти за користування кредитом: 756 гривень, які нараховуються за процентною ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.5.2 Договору), стандартна (базова) процентна ставка узгоджена сторонами у розмірі 5 відсотків в день (п.п.1.6 Договору), строк позики (строк договору) 30 днів. Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Таким чином розмір процентів відповідно до п.1.5.2 Договору, нарахованих за один день (30 дів) становитиме 25,20 грн. (4 000 грн. * 0,63 %), а загальна сума нарахованих відсотків 756 грн. (25,20 грн. * 30 дні).
Розмір процентів відповідно до п.1.6, 2.3.1.2. Договору, нарахованих за один день (60 днів) становитиме 200 грн. (4 000 грн. * 5 %), а загальна сума нарахованих відсотків 12 000 грн. (200 грн. * 60 дні).
В свою чергу нарахування відсотків після закінчення строку дії договору чинним законодавством не передбачено.
Загальний розмір процентів за договором про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 року становить 12 756 грн. ( 756 грн. + 12 000 грн.)
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 року підлягає частковому задоволенню на загальну суму 16 756 грн. (4 000 грн. + 12 756 грн.).
Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,судом встановлено наступне.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа щодо надання виду послуг разом із одиницею виміру та ціною робіт, копію заявки на надання юридичної допомоги №965 від 03.11.2025, копію витягу з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.
Відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0589960159 від 17.12.2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
За такого, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (79%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 913,70 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 3 950 гривень
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268, 354-355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором позики (Ануїтет) №77748917 від 19.09.2021 рокув загальному розмірі 6 321,99гривень; заборгованість за договором про споживчий кредит №3338255 від 14.09.2021 року в загальному розмірі 16 756 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 913,70 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 3 950 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М.М. Ротар