печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20036/26-к
пр. 1-кс-23905/26
23 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12026100060000262 від 18.02.2026,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 від 05.12.2025 року, у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
В обґрунтування доводів скарги захисник стверджує, що повідомлення про підозру, яке вручене ОСОБА_5 є необґрунтоване, оскільки ОСОБА_5 не є суб'єктом інкримінованого йому діяння. Також як на підставу для скасування повідомлення про підозру посилається на те, що повідомлення про підозру містить суб'єктивні твердження про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Адже єдиним доказом, на який посилається сторона обвинувачення і який став підставою для складання та вручення повідомлення про підозру є висновок експерта №275/12/74-25 від 05.12.2025 року,. Однак такий висновок в жодному разі не є достатнім доказом для твердження про можливе вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому діяння.
Також зазначає захисник, що ОСОБА_5 інкримінується діяння вчинене у співучасті з іншими особами. Однак в матеріалах кримінального провадження №12026100060000262 абсолютно відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували чи могли вказувати на можливу змову з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та на наявність у них, з огляду на посадові обов'язки, можливості та єдиного злочинного умислу.
Просить за результатами розгляду скарги повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 від 05.12.2025 року, у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України скасувати та зобов'язати компетентну посадову особу Офісу Генеральної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
В судовому засіданні заявник за скаргою - адвокат ОСОБА_3 доводи скарги підтримав просив скаргу задовольнити. Додатково вказав, що в матеріалах кримінального провадження наявний лист СБ України від 08.12.2025 року, на виконання доручення, в якому зазначається, що встановлено осіб, серед яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 14.07.2015 Голосіївським РВ ГУДМС України в місті Києві, зареєстрований з а адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, будь -які інші дані з приводу можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому діяння, відсутні.
Прокурор в судовому засіданні проти доводів скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити. Вважає, що підозра є обґрунтованою, та врученою повноважною особою у спосіб, визначений КПК України, а відтак відсутні підстави для її скасування. Також зазначив, що матеріали відносно ОСОБА_5 18.02.2026 виділені в окреме провадження, про що долучив відповідну постанову.
Будь-які інші матеріали кримінального провадження прокурором слідчому судді стороною обвинувачення не надано.
В судовому засіданні на підставі наданих сторонами матеріалів встановлено, що слідчими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалось досудове розслідування №12025100060002035 від 05.12.2025 року.
В межах вказаного кримінального провадження, 19.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
В подальшому матеріали за підозрою ОСОБА_5 18.02.2026 року виділені в кримінальне провадження № 12026100060000262.
Вирішуючи скаргу сторони захисту на повідомлення про підозру слідчий суддя в першу чергу звертає увагу на таке. Законом України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року частину першу статті 303 КПК України доповнено пунктом 10 , згідно з яким На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником
Згідно з п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», у тому числі пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України, є 16 березня 2018 року.
Пункт 10 частини 1 статті 303 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року.
Таким чином, зважаючи на те, що відомості про кримінальне провадження, у якому подана скарга на повідомлення про підозру, внесені після 16.03.2018, та те, що з дня повідомлення ОСОБА_5 (19.12.2025) і до дня звернення до слідчого судді із скаргою минуло два місяці і станом на день її розгляду прокурором не направлено до суду обвинувальний акт та не прийнято рішення про закриття кримінального провадження. То процесуальні перешкоди, які б унеможливлювали розгляд скарги- відсутні.
Надалі слідчому судді при розгляді скарги на повідомлення про підзору слід відповісти на запитання , які критерії оцінки повідомлення про підозру під час розгляду цієї скарги.
При цьому слідчий суддя враховує, що КПК України, надаючи право на оскарження повідомлення про підозру, не містить окремо сформульованих критеріїв її оцінки.
Разом з цим, КПК України визначає випадки повідомлення про підозру через наявність «достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», встановлює вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру та порядку його вручення, але не розкриває, яким саме має бути інтелектуальний стандарт перевірки цієї підозри слідчим суддею під час розгляду відповідної скарги.
За таких умов слідчий суддя не може обмежитися суто технічною перевіркою документа, оскільки це звело б судовий контроль до формальності та позбавило б змісту саме право на оскарження підозри.
Окремо доцільно наголосити, що при перевірці повідомлення про підозру слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини, допустимості та достатності доказів у значенні, необхідному для постановлення вироку. Його завдання є вужчим, але водночас слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи була у сторони обвинувачення належна фактична і правова основа для надання особі статусу підозрюваного. Саме тому слідчий суддя не зобов'язаний встановлювати, що особа напевно вчинила кримінальне правопорушення; достатньо перевірити, чи існували на момент повідомлення про підозру об'єктивні дані, які робили таке припущення розумним, небездоказовим і таким, що піддається раціональному поясненню.
Щодо відсутності закріпленого стандарту перевірки обґрунтованості підозри, то він виводиться із системного аналізу положень статей 7, 276, 277, 278, 303 КПК України та практики Європейського суду з прав людини щодо «reasonable suspicion», відповідно до якої обґрунтована підозра має спиратися на факти або інформацію, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення.
Отже, під час розгляду скарги слідчий суддя повинен оцінити: чи містить підозра конкретні та індивідуалізовані фактичні обставини; чи узгоджуються ці обставини між собою та з правовою кваліфікацією; чи створюють вони логічний і несуперечливий зв'язок між особою та подією кримінального правопорушення; а також чи не зводиться підозра до формального викладу версії сторони обвинувачення без належної фактичної основи. Саме такий підхід забезпечує реальність судового контролю та унеможливлює свавільне набуття особою статусу підозрюваного
Перевіряючи на предмет форми та змісту оскаржуваного повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 від 05.12.2025 року щодо ОСОБА_5 слідчий суддя вважає, що таке в повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, оскільки в ньому наявні всі необхідні реквізити, визначені зазначеною нормою закону.
Оцінюючи порядок здійснення повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 від 05.12.2025 року щодо ОСОБА_5 слідчий суддя не знаходить порушень закону, які б призвели до скасування означеного процесуального рішення.
Що стосується перевірки обґрунтованості повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 від 05.12.2025 року щодо ОСОБА_5 слідчий суддя надходить до наступних висновків.
Обґрунтованість підозри є багатокомпонентною правовою категорією, яка відображає співвідношення між ступенем вірогідності причетності особи до кримінального правопорушення та наявністю фактичних даних, що підтверджують таке припущення. Йдеться про динамічний баланс, за якого підозра не може спиратися виключно на абстрактні версії, припущення чи суб'єктивні уявлення сторони обвинувачення, однак і не потребує такого рівня переконливості, який є необхідним для встановлення винуватості особи обвинувальним вироком.
З одного боку, вірогідність означає існування сукупності обставин, які з позиції логіки та здорового глузду дозволяють припустити можливу причетність конкретної особи до інкримінованого діяння. Така оцінка формується з урахуванням характеру встановлених фактів, їх взаємозв'язку, послідовності та здатності пояснювати подію кримінального правопорушення через поведінку саме цієї особи.
З іншого боку, доказова складова передбачає, що наведені факти повинні мати реальний, а не декларативний характер, бути здобутими у передбачений законом спосіб та піддаватися об'єктивній перевірці. Вони мають відповідати вимогам належності, допустимості та достовірності настільки, наскільки це необхідно для процесуального висновку про наявність підстав для підозри.
Отже, обґрунтованість підозри виникає лише тоді, коли припущення про причетність особи підкріплюється конкретними фактичними даними, а такі дані, у свою чергу, утворюють логічний та несуперечливий зв'язок із версією сторони обвинувачення. Імовірність без доказової основи перетворюється на здогад, тоді як окремі факти без належного логічного зв'язку не формують достатньої підстави для підозри.
У практичному вимірі дотримання такого балансу покликане забезпечити одночасно ефективність кримінального провадження та гарантії прав особи. Надмірне переважання припущення над доказами створює ризик свавільного переслідування, порушення презумпції невинуватості та необґрунтованого втручання держави у права людини.
Насамперед, переходячи безпосередньо до перевірки обґрунтованості підозри, слідчий суддя має встановити, чи були покладені в її основу відомості та докази зібрані у спосіб, визначений КПК України. Лише фактичні дані, одержані уповноваженим суб'єктом із дотриманням належної процесуальної форми, можуть братися до уваги при вирішенні питання про існування обґрунтованої підозри. У зв'язку з цим окремому дослідженню підлягає питання дотримання правил підслідності, оскільки здійснення досудового розслідування неналежним органом або без належного процесуального визначення підслідності може впливати на законність способу одержання доказів та допустимість використання таких матеріалів як підстави для підозри.
Як зазначалось вище у мотивувальній частині ухвали, слідчими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалось досудове розслідування №12025100060002035 від 05.12.2025 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 209, ч. 4 ст. 191 КК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 216 КПК України детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених статтею 212 КК України. Крім того, згідно з частиною дев'ятою статті 216 КПК України у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209 і 209-1 КК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування, або до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, що передувало легалізації (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом. Отже, у випадку, коли предикатним кримінальним правопорушенням є ухилення від сплати податків, передбачене ст. 212 КК України, розслідування за ст. 209 КК України також перебуває у сфері компетенції органу, уповноваженого здійснювати розслідування такого предикатного діяння, тобто органів Бюро економічної безпеки України.
Також пунктами 2, 3 частини третьої статті 216 КПК України передбачено, що детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування окремих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 КК України, за наявності встановлених законом умов щодо предмета кримінального правопорушення, розміру шкоди, суб'єкта та відсутності підслідності інших спеціально уповноважених органів.
Таким чином, наведені положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що у провадженні, в якому предметом розслідування є кримінальні правопорушення, передбачені ст. 212 КК України, а також пов'язані з ним діяння, передбачені ст. 209 КК України, питання належного визначення органу досудового розслідування має істотне значення та потребує окремої оцінки.
Слідчий суддя виходить із того, що недотримання правил підслідності саме по собі не зумовлює автоматичного висновку про недопустимість усіх зібраних у провадженні матеріалів чи безумовну незаконність кожної процесуальної дії. Разом із тим таке порушення не може розглядатися як суто формальне, оскільки воно безпосередньо стосується законності способу одержання доказової інформації, повноважень органу, який здійснював слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а відтак підлягає врахуванню при оцінці того, чи можуть відповідні матеріали покладатися в основу висновку про наявність достатніх даних для обґрунтованої підозри.
Отже, за встановлених обставин питання дотримання підслідності у цьому кримінальному провадженні прямо пов'язане з перевіркою обґрунтованості повідомлення про підозру, оскільки впливає на оцінку належності, процесуальної надійності та переконливості тих матеріалів, на які посилається сторона обвинувачення як на підставу для висунення підозри.
Зміст повідомлення про підозру ОСОБА_5 є наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений слідством час, але не пізніше 01.01.2023, перебуваючи в м. Києві, ОСОБА_5 , утворив протиправний механізм, переслідуючи на меті незаконне збагачення, шляхом вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків.
З метою реалізації заздалегідь розробленого плану вчинення злочинів, ОСОБА_5 залучив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також інших невстановлених в ході здійснення досудового розслідування осіб, до злочинної діяльності, з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
У невстановлений досудовим розслідуванням час але не раніше 01.01.2023, ОСОБА_5 , разом з залученими ним до злочинної групи, які будучи обізнаними у заздалегідь розробленому злочинному плані, що полягав в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на адресу контрагентів-покупців, що суперечить вимогам ст. 16, п. 1 ст. 47, п. 57.1. ст. 57, п. 187.1. статті 187, п. п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, та подальшого не декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з начебто постачання товарів на користь контрагентів-покупців, що у свою чергу є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, розпочали свою протиправну діяльність.
Мета діяльності вищевказаної групи осіб полягла в отриманні незаконного доходу, від вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків шляхом недекларування фінансово-господарських операцій за нібито поставлений ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) товари та послуги в адресу контрагентів-покупців. В подальшому незаконно отримані грошові кошти від несплати податку на додану вартість перераховувалися із банківських рахунків вищевказаного суб'єкта господарської діяльності на виконання удаваних правочинів на банківські рахунки підконтрольних даній групі суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності».
Встановлено, що ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, утворивши групу осіб, безпосередньо керували нею та являючись організаторами вчинення злочинів, керували підготовкою до їх вчинення, а також приймали активну участь у вчиненні злочинів. Також, ОСОБА_5 та інші невстановлені особи розроблювали плани злочинних дій при вчиненні кожного із скоєних групою осіб злочинів, які були відомі всім її учасникам та розподіляли функції кожного із учасників групи.
У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та завдання кожного учасника злочинної групи були розподілені наступним чином.
Так, ОСОБА_5 , разом з іншими невстановленими особами організував і очолив групу осіб, розробив план злочинної діяльності направлений на незаконне ухилення від податкових зобов'язань з ПДВ, згідно якого розподілив ролі кожного члена групи, розподіляв між учасниками злочинної групи отримані від незаконної діяльності прибутки.
Також, ОСОБА_5 , разом з залученими ним до злочинної діяльності осіб розподіливши ролі кожного з них, а саме підготовку фінансово-господарських документів з суб'єктами підприємницької діяльності (вигодонабувачами), без фактичної реалізації або придбання товарів з метою формування штучного податкового кредиту з ПДВ т а отримання податкової вигоди суб'єктами реального сектору економіки; умисного не виконання обов'язку щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, відкриття розрахункових рахунків в банківських установах з метою отримання незадекларованих доходів за начебто реалізацію товарів без відображення проведених операцій в податковій звітності підконтрольних йому підприємств, зокрема, отримував в і д кожного учасника групи звіт про роботу протиправного механізму, та підконтрольних йому підприємств, а також вчиняв інші дії направлені на продовження незаконної діяльності групи.
Встановлено, що до визначених ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб злочинних обов'язків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , входила реєстрація низки суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), відкриття їх рахунків у банківських установах, які в подальшому використовувалися в діяльності злочинного механізму, внесення недостовірних відомостей до бухгалтерської і податкової звітності, а також її подача д о контролюючих органів, від імені підконтрольних ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб.
На виконання спільного злочинного умислу групи осіб 24.03.2021, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував юридичну особу - ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167).
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є директором, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 26Б, та перебуває на обліку в Печерській районній державній адміністрації м. Києва, а також яке взято н а облік ГУ ДПС у м. Києві за №265521073941.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.03.2021 будучи директором ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, являється службовою особою вказаної вище юридичної особи.
Будучи обізнаними у заздалегідь розробленому невстановленою групою осіб злочинному плані за попередньою змовою групою осіб щодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на адресу контрагентів покупців, що суперечить вимогам ст. 16, п. 1 с т. 47, п. 57.1. ст. 57, п. 187.1. статті 187, п. п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, та подальшого недекларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податкових звітних деклараціях з ПДВ, що у свою чергу є об'єктами оподаткування, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвавши 24.03.2021 юридичну особу - ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) та перебуваючи на посаді директора здійснював організаційно - розпорядчі та адміністративно-господарські функцій з управління ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), при цьому виконуючи спільний з ОСОБА_5 та іншими особами, злочинний план з незаконного отримання прибутків, шляхом вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків.
Досудовим розслідуванням встановлено, на виконання заздалегідь розробленого ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами плану вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, н а банківські рахунки підконтрольному останньому суб'єктам господарювання та іншим суб'єктами господарської діяльності з ознаками «фіктивності» - перераховано грошові кошти в загальній сумі 323 319 485,95 грн. без відповідної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних т а без відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167).
У свою чергу, перебуваючи у злочинній змові, з а попередньою змовою групою осіб та свідомо виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, забезпечували здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій між ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) та реальними суб'єктами господарювання, організацію бухгалтерського та податкового обліку, документальне оформлення операцій і представництво інтересів ТОВ «Тисяча і одна дрібничка», що використовувалося як інструмент для ухилення від сплати податків, перебуваючи в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 26Б, з метою умисного заниження податкових зобов'язань, умисно не зареєстрували у ЄРПН фінансово-господарські операції з а період з 2023 по 2025 роки, що призвело до неврахування у податкових деклараціях сум отриманих грошових коштів від контрагентів-покупців за нібито поставлені товари т а надані послуги на загальну суму 323 319 485,95 грн., чим завдано шкоду Державному бюджету України н а суму 53 886 580,99 грн., що є особливо великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у організації вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Надаючи оцінку обґрунтованості оскаржуваному повідомленню про підозру ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 212 КК України, належить до категорії злочинів зі спеціальним суб'єктом. Із диспозиції частини першої зазначеної статті прямо вбачається, що відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть нести: службова особа підприємства, установи чи організації, особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, або інша особа, яка відповідно до закону зобов'язана сплачувати такі платежі. Отже, законодавець пов'язує кримінальну відповідальність за даною нормою не з будь-якою особою, а виключно з тією, на яку покладено відповідний податковий обов'язок або яка в силу службового становища забезпечує виконання такого обов'язку. (спеціальний суб'єкт) .
Саме тому встановлення ознак спеціального суб'єкта у провадженнях за ст. 212 КК України має принципове значення, оскільки без з'ясування правового статусу особи неможливо зробити попередній висновок про наявність у її діях ознак складу цього кримінального правопорушення.
У межах наданих слідчому судді матеріалів не вбачається, що ОСОБА_5 був службовою особою ТОВ «Тисяча і одна дрібничка», перебував у трудових чи корпоративних відносинах із зазначеним товариством, мав повноваження на ведення його господарської діяльності, складання та подання податкової звітності, реєстрацію податкових накладних чи виконання інших функцій, безпосередньо пов'язаних із виконанням податкового обов'язку цього підприємства. Навпаки, зі змісту самої підозри вбачається, що службовою особою товариства сторона обвинувачення називає іншу особу - директора та засновника ОСОБА_6 .
За таких обставин ОСОБА_5 не наділений ознаками безпосереднього спеціального суб'єкта злочину, передбаченого ст. 212 КК України, а тому інкримінування йому організації такого кримінального правопорушення потребує наявності належних фактичних даних, які б свідчили не лише про існування самого факту можливого ненадходження коштів до бюджету, а й про його реальний вплив на дії особи, зобов'язаної сплачувати податки, або службової особи підприємства, яка мала можливість приймати відповідні рішення.
Інакше кажучи, навіть за умови існування обґрунтованого припущення щодо фактичного ненадходження сум податку до бюджету, цього самого по собі недостатньо для висновку про обґрунтованість підозри саме ОСОБА_5 як організатору злочину. Сторона обвинувачення у такому випадку повинна надати хоча б мінімальний обсяг фактичних даних, які об'єктивно вказують на існування зв'язку між ОСОБА_5 та службовою особою підприємства, що виступає безпосереднім носієм податкового обов'язку, а також на можливість ОСОБА_5 визначати, координувати чи спрямовувати дії останнього щодо несплати податків.
До таких даних, залежно від обставин провадження, могли б належати відомості про фактичний контроль над підприємством, корпоративний вплив, спільне прийняття управлінських рішень, надання обов'язкових до виконання вказівок, використання банківських рахунків товариства, листування щодо податкової звітності, погодження фінансових операцій, отримання прибутку від відповідної діяльності, підконтрольність службових осіб підприємства чи інші конкретні обставини, які свідчили б про організаційну роль особи. Без наведення таких фактів твердження про організацію злочину ризикує залишитися лише припущенням сторони обвинувачення.
Оцінюючи надані сторонами матеріали у сукупності, слідчий суддя звертає увагу на те, що з матеріалів, покладених стороною обвинувачення в основу повідомлення про підозру вбачається, що, досудове розслідування виходить із того, що службовими особами ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» було допущено дії, які призвели до ненадходження коштів до бюджету у вигляді податку на додану вартість.
Поряд з цим, в межах судового розгляду не встановлено наявності належних фактичних даних, які б свідчили про існування зв'язку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , іншими службовими особами товариства або будь-якими іншими особами саме у контексті прийняття рішень щодо сплати чи несплати податків, подання податкової звітності, реєстрації податкових накладних, ведення бухгалтерського обліку чи організації фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тисяча і одна дрібничка».
Зокрема, матеріали, надані слідчому судді, не містять показань свідків чи інших осіб, які б прямо або опосередковано вказували на надання ОСОБА_5 будь-яких вказівок службовим особам товариства щодо ухилення від сплати податків, погодження схем мінімізації податкових зобов'язань, розподілу ролей між учасниками, контролю за податковою звітністю або координації дій, спрямованих на несплату обов'язкових платежів.
Так само відсутні документи, листування, електронні носії інформації, фінансові документи, корпоративні рішення, банківські матеріали чи інші об'єктивні джерела даних, з яких би вбачалося, що ОСОБА_5 мав фактичний або юридичний вплив на діяльність зазначеного товариства, здійснював управління ним чи перебував у відносинах підпорядкування або координації з його директором ОСОБА_6 .
Наявний у матеріалах висновок експерта щодо розміру несплаченого податку та сукупного доходу товариства може свідчити про дослідження фінансово-господарських показників підприємства, однак сам по собі не містить відомостей про причетність ОСОБА_5 до формування податкової звітності, прийняття рішень щодо несплати податків або організації таких дій іншими особами. Вказаний документ не підтверджує ані службового статусу ОСОБА_5 у товаристві, ані наявності у нього повноважень діяти від імені товариства, ані його реального впливу на виконання податкового обов'язку.
Крім того, наведені стороною обвинувачення відомості про те, що ОСОБА_5 до 2023 року був кінцевим бенефіціарним власником іншого суб'єкта господарювання, самі по собі не свідчать про його зв'язок із ТОВ «Тисяча і одна дрібничка», а тим більше не підтверджують його участі в ухиленні від сплати податків цим товариством. Такі дані можуть характеризувати особу або її попередню підприємницьку діяльність, однак не замінюють доказування конкретної причетності до інкримінованих подій.
Окремого значення набуває і часовий аспект інкримінованих подій. Із тексту повідомлення про підозру вбачається, що сторона обвинувачення пов'язує дії ОСОБА_5 з періодом не пізніше 01.01.2023 року, а в окремих фрагментах фактично посилається на обставини, що беруть початок із моменту створення Товариства у 2021 році. Водночас сам по собі ретроспективний опис подій не може підміняти доказування конкретного зв'язку особи з підприємством у відповідні періоди часу. Якщо особі ставиться за вину організація ухилення від сплати податків у 2023-2025 роках, сторона обвинувачення має надати дані, які підтверджують її вплив на діяльність товариства саме в цей період. Якщо ж посилання здійснюється на події з 2021 року, то повинно бути окремо обґрунтовано, яким чином такі обставини свідчать про безперервний або тривалий характер контролю чи організаційної ролі ОСОБА_5 щодо ТОВ «Тисяча і одна дрібничка».
Натомість загальні твердження про те, що особа «утворила механізм», «залучила інших осіб», «керувала групою» чи «розподіляла ролі», без конкретизації джерел таких висновків, способу реалізації впливу, часу, місця та механізму взаємодії зі службовою особою підприємства, самі по собі не створюють достатнього фактичного підґрунтя для висновку про обґрунтованість підозри.
Таким чином, з урахуванням спеціального суб'єкта злочину, передбаченого ст. 212 КК України, перевірка обґрунтованості підозри у цьому кримінальному провадженні неминуче передбачає встановлення наявності конкретних даних, які свідчать про зв'язок ОСОБА_5 зі службовою особою ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» та його реальну організаційну роль у можливому ухиленні від сплати податків. За відсутності такого фактичного підґрунтя сама лише констатація несплати податкових платежів не є достатньою для належного обґрунтування повідомлення про підозру саме цій особі.
Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що до змісту повідомлення про підозру не ставляться такі жорсткі формальні вимоги, які закон передбачає для обвинувального акта, оскільки повідомлення про підозру є початковим процесуальним актом, спрямованим на інформування особи про суть підозри та надання їй можливості реалізувати право на захист уже на стадії досудового розслідування. Водночас це не означає, що повідомлення про підозру може бути невизначеним, суперечливим чи побудованим таким чином, що особа об'єктивно не здатна зрозуміти, у вчиненні яких саме дій її підозрюють, за яких обставин та у який спосіб, на думку сторони обвинувачення, було вчинено кримінальне правопорушення.
Отже, повідомлення про підозру, хоча й не повинно містити вичерпного переліку доказів або повної деталізації всіх епізодів, однак має бути сформульоване достатньо чітко, послідовно та конкретно для того, щоб особа могла усвідомити фактичну суть інкримінованого діяння, зрозуміти межі висунутої підозри та належним чином будувати свою правову позицію.
Оцінюючи оскаржуване повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя доходить висновку, що його зміст не відповідає вказаним вимогам.
Як зазначалось вище формулювання підозри є перевантаженим загальними твердженнями, містить значний обсяг оціночних висновків сторони обвинувачення, однак не забезпечує належної конкретизації тих фактичних дій, які безпосередньо інкримінуються ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 інкримінується роль організатора кримінального правопорушення. Водночас відповідно до статті 27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його підготовкою чи вчиненням. Отже, саме по собі використання у повідомленні про підозру терміну «організував» не є достатнім, якщо за цим не наведено конкретного фактичного змісту такої ролі. Для розуміння суті підозри особі має бути повідомлено, у чому саме, за версією сторони обвинувачення, полягали організаційні дії: коли і за яких обставин було створено план, кому надавалися вказівки, яким чином здійснювалося керівництво, хто підпорядковувався таким вказівкам, як координувалися дії співучасників, яким був механізм контролю за їх виконанням.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що оскаржуване повідомлення про підозру сформульоване таким чином, що не забезпечує належного рівня ясності, послідовності та конкретності. Це, у свою чергу, істотно ускладнює реалізацію особою права на захист, оскільки підозрюваний повинен розуміти не загальну негативну оцінку своєї поведінки, а конкретний зміст фактичних обставин, які ставляться йому за вину, зокрема у частині інкримінованої ролі організатора кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене слідчий суддя доходить висновку, що наведені стороною обвинувачення матеріали не підтверджують наявності достатнього фактичного підґрунтя для повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Встановлені під час розгляду скарги обставини щодо порядку здійснення досудового розслідування, відсутності у ОСОБА_5 ознак спеціального суб'єкта інкримінованого злочину, ненадання даних про його реальний вплив на службових осіб ТОВ «Тисяча і одна дрібничка», а також невизначеність змісту самої підозри у частині способу організації кримінального правопорушення, у своїй сукупності не дають підстав вважати оскаржувану підозру такою, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Отже, повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12025100060002035 підлягає скасуванню, а скарга захисника в цій частині - задоволенню.
Водночас вимога сторони захисту щодо зобов'язання компетентної посадової особи внести зміни до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питань щодо порядку ведення та коригування відомостей ЄРДР належить до компетенції уповноважених законом суб'єктів та є похідним від виконання ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 22, 26, 277, 278, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12026100060000262 від 18.02.2026 - задовольнити частково.
Скасувати повідомлення про підозру від 19.12.2025 року, складене відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в рамках кримінального провадження №12026100060000262.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1