Справа № 467/577/26
2-з/467/3/26
про забезпечення позову
28.04.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., розглянувши заяву першого заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецької Оксани Євгенівни про забезпечення позову, поданого першим заступником Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах Миколаївської обласної військової адміністрації та Арбузинської селищної ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі,
Питання, що вирішується ухвалою
Перший заступник керівника Первомайської окружної прокуратури заявила про застосування заходів забезпечення позову, поданого в інтересах Миколаївської обласної військової адміністрації та Арбузинської селищної ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі.
Зокрема, своє звернення умотивувала тим, що спір виник з приводу набуття відповідачем ОСОБА_1 у власність земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, частина якої відноситься до земель водного фонду, тоді як це суперечить вимогам закону.
А оскільки ОСОБА_1 на цей час є власником спірної земельної ділянки, то може розпорядитись нею на власний розсуд, зокрема, відчужити її, поділити чи об'єднати з іншими ділянками, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення у її власність частини спірної ділянки, яка накладається на русло річки Осикової та її прибережну захисну смугу, тобто, може значно ускладнити виконання судового рішення, яким буде вирішено спір.
З цим, прокурор просила накласти арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0193 шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно учиняти будь - які реєстраційні дії щодо неї, у т.ч. й щодо її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками.
А так само й заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, її поділу, об'єднання та укладенні правочинів щодо неї.
Процедура розгляду порушеного прокурором питання
Заява про забезпечення позову за своїм змістом і формою відповідає вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України.
Заява подана із дотриманням порядку, що визначений ч.1 ст. 152 ЦПК України, а саме: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подана позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом ( п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України).
Згідно із правилом ч.1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, так як обставини, передбачені ч.5 цієї ж статті - відсутні.
Підстав для розгляду заяви в судовому засіданні з викликом сторін відсутні.
Обставин, що передбачені ч.10 ст. 153 ЦПК України, що зумовлюють повернення заяви заявнику, немає.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч.7 ст. 153 ЦПК України).
Установлені фактичні обставини
Прокурор ініціює вирішення у судовому порядку спору щодо повернення у власність держави частини земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0193, яка площею 0, 5353 га накладається на русло річки Осикова та на межу її прибережної захисної смуги.
Однак, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 (запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37343452 від 13 липня 2020 року) і передана ним в оренду ФГ «Віра».
Провадження за позовом першого заступника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах Миколаївської обласної військової адміністрації та Арбузинської селищної ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі відкрите ухвалою від 29 квітня 2026 року.
А отже, існує реальний спір, у межах якого прокурор, діючи в інтересах держави, порушує питання про позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на частину належному йому земельної ділянки.
Таке може спровокувати відповідача ужити заходів, спрямованих на уникнення негативних наслідків у разі, якщо спір буде вирішено не на його користь, тобто, відчужити спірне майно, перетворити його, поділити, об'єднати з іншими земельним ділянками, внаслідок чого може утворитись інша земельна ділянка.
Тобто, ще до вирішення спору відповідач може учинити дії, які можуть призвести до зміни власника спірної земельної ділянки або зміни її правового статусу.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23, крім іншого, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін ( постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).
Отже, наявність у відповідача можливості відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечним.
Тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Застосоване право
Змістом ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
ВС у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а так само й забороною вчиняти певні дії ( п.3 ч.1ст.150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року у cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18.
Крім іншого, зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За правилом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
На підставі ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Висновки за наслідками розгляду заяви
Отже, суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених ним заходів забезпечення, з урахуванням розумності і адекватності відповідних вимог заявника, у т.ч. виходячи із збалансованості інтересів сторін та наявності прямого зв'язку між заявленими засобами забезпечення позову і його предметом, з огляду на те, що заявлені заходи дійсно спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову і одночасно наявності високої ймовірності утруднення виконання рішення у разі, якщо відповідні заходи не будуть ужиті, вважає, що арешт земельної ділянки і заборона учиняти дії щодо неї є співмірним із заявленими прокурором позовними вимогами, спрямованими на повернення земельної ділянки у власність держави.
Адже метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є саме забезпечення збереження спірного майна та його статусу в незмінному стані. Поскільки невжиття зазначених заходів до вирішення справи по суті й набрання рішенням законної сили може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави.
Так як судом установлено, що спір відносно належної відповідачу земельної ділянки є реальним, носить матеріальний характер, а відсутність її обтяжень не перешкоджатиме зміні речових прав на спірне майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав у разі, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
Обставин, встановлених ч.ч. 4-16 ст. 150 ЦПК України, за яких не допускається забезпечення позову не установлено.
При цьому, суд вважає за можливе накласти арешт на земельну ділянку площею 1 га, так як остання на цей час має кадастровий номер, тобто, є сформованою, тоді як до кола позовних вимог входить і скасування реєстрації ділянки.
У т.ч. й тому, що забезпечення позову лише у межах спірної площі не перешкодить відповідачу змінити фізичні межі та/або структуру земельної ділянки, зокрема, шляхом учинення дій, які призводять до зміни кадастрового номера (до прикладу, поділ, об'єднання, коригування меж/координат).
Забезпечення позову у цій ситуації, на думку суду, не буде становити порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, так як втручання у право власності здійснюється згідно із законом і легітимною метою, тоді як наявний справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Тобто, існує розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Тим більше, що арешт земельної ділянки у цій справі не перешкодить її орендарю здійснювати на ній господарську діяльність на цей час.
Бо необхідність застосування заходів забезпечення позову у даному випадку випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Інші питання
Передумов, за яких суд має обов'язок застосувати зустрічне забезпечення (ч.3 ст.154 ЦПК України) немає.
Питання стягнення судового збору вирішується у порядку ст. 141 ЦПК України за наслідками розгляду справи.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 149-150, 153, 157, 259-261 ЦПК України, суд,
Заяву - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0193, що розташована в межах території Арбузиснької селищної ради Первомайського району Миколаївської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), державну реєстрацію права власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 13 липня 2020 року, про що вчинено запис №37343452, шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.
Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти із земельною ділянкою площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0193, що розташована в межах території Арбузиснької селищної ради Первомайського району Миколаївської області, будь - які дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу, об'єднання з іншими земельними ділянками.
В силу ч.2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Копію ухвали направити негайно для виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання письмової апеляційної скарги на неї безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня складення її повного тексту.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ірина Явіца