29.04.2026 Справа № 756/4040/26
Номер справи 756/4040/26
Номер провадження 2/756/5311/26
про передачу справи за підсудністю
29 квітня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Іванківська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Мазур Руслан Леонідович про визнання заповіту недійсним,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Іванківська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Мазур Р.Л., в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 25 серпня 2021 року державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П., зареєстрований за № 1793; стягнути судові витрати.
В позовній заяві позивач посилається на ч. 1 ст. 30 ЦПК України та зазначає, що оскільки спір стосується нерухомого майна (27/100 частини квартири АДРЕСА_1 ), яке є основною частини спадщини, то підлягає розгляду саме Оболонським районним судом м. Києва.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У листі Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року судам роз'яснено, що позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком спорів щодо нерухомого спадкового майна.
Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , посвідчений 25 серпня 2021 року державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П., зареєстрований за № 1793, тобто, у даному випадку спір прямо не стосується нерухомого майна, а лише можливого виникнення права на спадкування, у випадку задоволення позову.
Отже, позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту.
За результатом розгляду даної категорії справ, в разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно.
Така позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зробленим в Аналізі судової практики внаслідок застосування судами роз'яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 23.01.2017, пункт 15 якого не передбачає застосування виключної підсудності до вимог про визнання заповіту недійсним.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у даній справі є фізична особа ОСОБА_2 , на користь якої складено оспорюваний заповіт, зареєстрованим місцем проживанням якої, згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, є АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
На підставі наведеного суддя приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, за місцем реєстрації відповідача.
Керуючись ст. 27, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Іванківська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Мазур Руслан Леонідович про визнання заповіту недійсним - передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Белоконна