Справа № 127/37967/25
Провадження 2/127/8977/25
22 квітня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/37967/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позов зареєстрований судом 03.12.2025 року і мотивований тим, що 07.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 07.02.2025-100000345 за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 6 000 грн. на строк 140 днів, з датою повернення - 26.06.2025 року, умовою сплати відсотків - 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, із сплатою комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту - 1 200 грн., що нарахована та облікована в день видачі кредиту.
Сторонами погоджено нарахування неустойки - 60, 00 грн. - за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов'язання.
Кредит надано на умовах строковості, платності, поворотності.
Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту - 5167 80ХХ ХХХХ 5683, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідачка отримала та використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання і не погасила борг.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 07.02.2025-100000345 від 07.02.2025 року становить 18 600 грн.
Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000 грн., заборгованості по процентам - 8 400 грн., комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 1 200 грн., неустойки - 3 000 грн.
На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 07.02.2025-100000345 від 07.02.2025 року в загальній сумі 18 600 грн. та судовий збір.
19.12.2025 року відкрите спрощене провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у відсутності представника, позов підтримав. 02.01.2026 року судом зареєстровано відповідь на відзив.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. 26.12.2025 року судом зареєстровано відзив на позов, з якого вбачається, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр вона не визнає повністю. Повідомила, що її не повідомляли про штрафи та пеню в зв'язку з невиконанням зобов'язання по кредиту, дзвінків і повідомлень практично не поступало. Вважає, що оскільки в Україні введений воєнний стан і її чоловік є військовим, то компанія мала б надати лояльні пропозиції стосовно погашення боргу. Зазначила, що від оплати боргу не відмовляється і має намір врегулювати спір шляхом оплати частинами або списанням частини відсотків. Просила надати їй можливість в досудовому порядку погасити заборгованість. 09.03.2026 року відповідач ОСОБА_3 надала додаткові пояснення, згідно яких повідомила, що не може бути присутньою в судових засіданнях і просила ухвалити рішення лише про стягнення тіла кредиту в зв'язку з тим, що є дружиною військовослужбовця.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 07.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 07.02.2025-100000345 за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 6 000 грн. на строк 140 днів, з датою повернення - 26.06.2025 року (п.4 заявки), умовою сплати відсотків - 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, із сплатою комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту - 1 200 грн., що нарахована та облікована в день видачі кредиту (п.7 заявки).
Сторонами погоджено нарахування неустойки - 60, 00 грн. - за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов'язання (п.15 заявки).
Кредит надано на умовах строковості, платності, поворотності.
Сторонами погоджено графік платежів, який складається з 10 платежів, з 20.01.2025 - 26.06.2025, сплата 9 платежів - по 1 333, 65 грн., останній платіж - 1 333, 54 грн. (п. 12 заявки), який відповідач не виконала.
Згідно п.16 розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.
Згідно п.14, орієнтовна річна процентна ставка за кредитом становить 7910, 11 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13 336,39 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7 336, 39 грн. - погоджені сторонами договору у разі виконання договору у строк з датою повернення - 26.06.2025 року.
Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту - 5167 80ХХ ХХХХ 5683, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, що підтверджено повідомленням ТОВ «УПР», номер транзакції в системі іРау.иа 646151192.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримала та використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання і не погасила борг.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_2 кредитного договору № 07.02.2025-100000345 від 07.02.2025 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 6 000 грн.
В зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 07.02.2025 року, права позивача порушені і підлягають захисту.
Так, останній платіж за договором згідно графіка платежів мав бути здійснений відповідачем 26.06.2025 року, однак, відповідач не сплатила кредитну заборгованість, проценти та комісії за кредитом, що було погоджено при укладенні договору.
Відповідно до наданої позивачем довідки за період з 07.02.2025 року до 26.06.2025 року заборгованість по кредитному договору становить 18 600 грн.: 6 000 основний борг, 8400 грн. - проценти, 1 200 грн. - комісія, 3000 грн. неустойка.
Проте, згідно умов договору і графіка платежів орієнтовна загальна вартість кредиту за цей період становить 13 336,39 грн.: 6 000 грн. - основний борг, 6 136,39 грн. - проценти, 1200 грн. - комісія.
Позивачем не наданий належний розрахунок заборгованості по процентам і не вказано ні в позовній заяві, ні в довідці-розрахунку, з якої процентної ставки виходив позивач, обраховуючи проценти за такий самий період на суму 8 400 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги в частині суми процентів - 8 400 грн., тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг в сумі 13 336,39 грн., який складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000 грн., заборгованості по процентам - 6 136,39 грн., комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 1 200 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1200 грн., суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, комісія кредитодавця, пов'язана з наданням кредиту.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Комісія в сумі 1200 грн., пов'язана з наданням кредиту, була погоджена з відповідачем при укладенні договору від 07.02.2025 року, нарахована кредитором та облікована в день видачі кредиту, вказана у кредитному договорі, заявці тощо, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в сумі 3 000 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Заперечення відповідача щодо відмови у стягненні процентів за користування кредитом як з дружини військовослужбовця з посиланням на пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд вважає безпідставним, оскільки згідно актового запису № 596 шлюб із військовослужбовцем ОСОБА_4 був зареєстрований лише 03.05.2025 року. Тобто, на момент укладення кредитного договору і погодження розміру процентів, сукупної вартості кредиту, порядку його погашення відповідач не була дружиною військовослужбовця і на неї не поширювались відповідні пільги щодо сплати процентів.
Сплата судового збору (з застосуванням коеф. 0, 8) - 2 422,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 25.11.2025 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (72%) в розмірі 1 744,12 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 07.02.2025-100000345 від 07.02.2025 року в розмірі 13 336 (тринадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 39 коп. та судові витрати - судовий збір в розмірі 1 744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 12 коп.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 22 квітня 2026 року.
Суддя: