Справа №:755/2303/26
Провадження №: 2/755/3686/26
про повернення позовної заяви
"27" квітня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Дніпровського районного суду міста Києва 12.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яка 13.02.2026 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.02.2026 позовна заява була залишена без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків не більше ніж п'ять днів з дня отримання ухвали.
08.04.2026 позивачкою подана позовна заява про стягнення аліментів на виконання вимог ухвали суду з відповідними доказами, яка 21.04.2026 передана в провадження головуючого судді.
Вивчивши зміст поданих документів, доходжу наступного.
Так, підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачкою не долучено до матеріалів доказів постійного місця проживання дитини з матір'ю, як і не долучено доказів перебування дитини на утриманні позивачки. Крім того, до позовної заяви в якості доказів додано ряд документів, які викладені іноземною мовою, проте відсутній переклад документів: «Auskunft uber Alleinsorge…», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Namenserteilung», «Bescheinigung». При цьому, таких документів з назвою як «свідоцтво про народження», «свідоцтво про шлюб», до позовної заяви не долучено, хоча у додатках до позову такі документи вказані позивачкою.
Так, на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2026 позивачкою фактично подано нову редакцію позовної заяви з відповідними доказами.
В той же час, подаючи заяву на виконання ухвали суду від 23.02.2026 позивачка проігнорувала вимоги суду в частині долучення перекладу документів « ІНФОРМАЦІЯ_2 …», «Bescheinigung», як і не долучила документів з назвою «свідоцтво про народження», «свідоцтво про шлюб», які містилися в переліку додатків до позовної заяви.
Крім того, позивачка зазначила, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ЦПК України, а не перевіряти докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Суд звертає увагу позивачки на ту обставину, що залишаючи позовну заяву без руху, судом не надавалася оцінка жодним доказам долученим позивачкою до позовної заяви, у зв'язку з чим такі посилання у заяві поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху є недоречними. Підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало виключно те, що позивачка долучила до матеріалів позовної заяви документи складені іноземною мовою без перекладу на мову якою здійснюється цивільне судочинство.
Підсумовуючи зазначене, суддею встановлено, що при виконанні ухвали суду від 23.02.2026 позивачкою не дотримано приписів статей 175, 177 ЦПК України, що свідчить про невиконання вимог вищезгаданої ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 5 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, підлягає поверненню позивачці.
Частиною 7 статті 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - вважати такою, що не подана, та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя: