Справа № 645/7640/25
Провадження № 2/643/2284/26
29.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» в особі представника - адвоката Альховської І.Б. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 500843346 у сумі 80 761,21 грн, з яких: 46 158,78 грн - заборгованість по тілу кредиту, 34 602,43 грн - заборгованість по відсотках. Також просить стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався, що 17.12.2020 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 500843346, відповідно до умов якої банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Посилався, що банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 80 761,21 грн. Зазначив, що з метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування. З огляду на викладене, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №500843346 у розмірі 80 761,21 грн, з яких: 46 158,78 грн - заборгованість по тілу кредиту, 34 602,43 грн - заборгованість по відсотках.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
Рух справи
Немишлянський районний суд міста Харкова ухвалою від 30 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передав за підсудністю Салтівському районному суду міста Харкова.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 цивільну справу №645/7640/25 розподілено в провадження судді Семеновій Я.Ю.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 20 листопада 2025 року прийняв справу до свого провадження, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 21 квітня 2026 року задовольнив заяву представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Альховської І.Б. про її участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з'явився, у тому числі в режимі відеоконференції, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. У заяві представника позивача - адвоката Альховської І.Б. від 16 квітня 2026 року представником зазначено, що у випадку неявки в судове засідання відповідача вона не наполягає на проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, беручи до уваги, що представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ «Сенс Банк» у випадку неявки відповідача, відповідач належним чином та своєчасно сповіщений про дату, час і місце розгляду справи, вважає за можливе проводити розгляд заяви за відсутності сторін.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з офертою на укладання угоди про надання кредиту №500843346, відповідно до якої умовами споживчого кредиту є: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 50038,29 грн, процентна ставка - 23,00% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 84 місяці. Зазначено, що датою повернення кредиту є 18.12.2027. Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №490992843 від 03.10.2018, розмір - 50 038,29 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 28 зворот).
17.12.2020 Акціонерним товариством «Альфа-Банк» підписаний акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №500843346 (а.с. 28 зворот).
Крім того, 17.12.2020 ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 28 зворот).
ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «Альфа-Банк» підписали Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500843346 від 17.12.2020, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 28 зворот - 29).
17.12.2020 ОСОБА_1 підписав клопотання, в якому просив укласти з ним договір про реструктуризацію заборгованості в сумі 50 038,29 грн строком на 84 місяці (а.с. 29).
Як убачається з копії меморіального ордеру №59219504 від 17.12.2020 позивачем на рахунок ОСОБА_1 було переведено суму 50 038,29 грн, призначення платежу: «надання кредиту за кредитним договором №500843346 від 17.12.2020» (а.с. 17).
Крім того, на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів, Банком надано до позовної заяви виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 17.12.2020 по 22.05.2025 (а.с. 7-13).
Позивачем на адресу відповідача 11.04.2025 було направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором №500843346 від 17.12.2020, що підтверджується описом вкладень, списком згрупованих поштових відправлень Укрпошта, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (а.с. 28, 29 зворот-72).
Як убачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №500843346 від 17.12.2020, станом на 22.05.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 80 761,21 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 46 158,78 гривень; по відсотках - 34 602,43 гривень (а.с. 14-16).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено положеннями ст. 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання банк перед відповідачем виконав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Кредитний договір №500843346 від 17.12.2020 містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк його повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін.
Отже, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 50 038,29 гривень.
Водночас, відповідач отримавши кредитні кошти, допустив порушення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості за кредитом.
Отже, матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором №500843346 від 17.12.2020, проте не виконав взяті на себе зобов'язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернув, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 46 158,78 гривень.
Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.
Так, сторони в кредитному договорі №500843346 від 17.12.2020 погодили, що за користування кредитними коштами процентна ставка становить 23,00% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла, а також заборгованості за нарахованими відсотками.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивачем здійснювалося нарахування відсотків на кредит у встановленому сторонами договору розмірі, сума заборгованості по процентах за користування кредитом становить 34 602,43 гривень, яка також підлягає стягненню з відповідача.
На підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості позивач, серед іншого, надав до суду виписку з його рахунків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, прийнятої у справі №129/1033/13-ц).
Подібні висновки викладені також постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц.
У постанові від 06 травня 2020 року, прийнятій у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі 372/223/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Ураховуючи викладене, надані банком розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахункам боржника, які містять відомості щодо руху коштів за кредитним зобов'язанням та складових заборгованості, є належними та достатніми доказами в розумінні ст. 77, 80 ЦПК України щодо наявності заборгованості та її розміру.
У свою чергу, як вже зазначено судом, відповідач не надав свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості, відтак, відповідачем не спростований факт наявності та розміру заборгованості.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №500843346 від 17.12.2020, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 80 761,21 гривень.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500843346 в сумі 80 761 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят один) гривень 21 копійка, з яких: 46 158,78 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 34 602,43 гривень - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 100;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова