Справа № 953/5132/26
н/п 2/953/3497/26
"29" квітня 2026 р. м.Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
24 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 16 440 грн, а також судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона підлягає направленню за підсудністю з огляду на таке.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з інформацією, отриманою судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в Богодухівському районі Харківської області.
Разом з тим, як вбачається з відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 значиться зареєстрованою як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Верховний Суд у постанові від 29.07.2019 у справі № 409/2636/17 виснував, що «згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з'ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя».
У Постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22 вказано, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Виходячи з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, місце проживання певної особи, за адресою якого вона зареєстрована (взята на облік) як внутрішньо переміщена особа, в розумінні положень цивільного процесуального законодавства є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування вказаної особи, виходячи з якого визначається підсудність відповідної справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вказана цивільна справа підсудна Миргородському міськрайонному суду Полтавської області, у зв'язку з чим її необхідно передати за підсудністю до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку актуальним місцем проживання (перебування) відповідача, а саме до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 187 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Полтавська область, 37600), за підсудністю.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складений та підписаний 29 квітня 2026 року.
Суддя С.В. Демченко