Справа № 404/1603/26
Номер провадження 1-кс/404/1531/26
29 квітня 2026 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Фортечного районного суду міста Кропивницького матеріали клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту на майно, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25.02.2025 року по кримінальному провадженню №62026150030000078, за ч.3 ст.368 України, -
ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 звернулася до Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням про необхідність скасування арешту на автомобіль «Lexus», моделі RS 350, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , накладеного на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року по кримінальному провадженню №62026150030000078, за ч.3 ст.368 України.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Слідчий заперечив проти задоволення клопотання, наполягає на продовженні арешту.
25 лютого 2026 року по вказаному кримінальному провадженню на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького було задоволено клопотання слідчого та застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на автомобіль Lexus RX 350 із державним номерним знаком НОМЕР_2 i3 VIN-кодом Ј НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , а фактичним володільцем ОСОБА_6 , заборонивши розпоряджатися та користуватися транспортним засобом.
Підставою застосування такого виду заходу забезпечення стало збереження речового доказу.
Вирішуючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, слідчий суддя прийняв законне та обґрунтоване рішення. З'ясував завдання кримінального провадження, мету і підстави передбачені чинним КПК України, для застосування співмірного заходу забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження речового доказу.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.
Завданням слідчого судді є дотримання прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч.1 ст. 2 КПК України). Сукупність перелічених обставин вимагає від слідчого судді врахувати інтереси не тільки володільця, але й інших сторін та учасників кримінального провадження. Таким чином розумним стане продовження дії арешту до набрання законної сили остаточного процесуального рішення у цьому провадженні.
Продовжують існувати розумні підстави вважати, що вказане майно буде приховано, передано, пошкоджено або знищено. Існує реальна потреба для збереження майна у первинному/незмінному стані.
Під час правомірного фізичного затримання, водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив опір слідчому ДБР, шляхом спроби наїзду на працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Частиною 2 ст. 342 КК України передбачена кримінальна відповідальність за опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Відповідно до ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Кримінальне провадження не закінчено, представники сторони обвинувачення можуть збільшити ОСОБА_6 обсяг підозри, за ч. 2 ст. 342 КК України, отже повернення речового доказу, тобто автомобіля, який міг зберегти на собі унікальну слідову інформацію про можливе контактування слідчого з кузовом «Лексусу» буде суперечити та перешкоджати основним завданням досудового розслідування, як то передбачено ст. 2 КПК України.
Продовження дії арешту узгоджується з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». Держава зобов'язана забезпечити ефективне розслідування та захист інтересів учасників дорожнього руху. Таке завдання переважає тимчасове обмеження майнових прав володільця арештованого авто.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту залишається чинною. Не зазнали змін умови, підстави та обставини, що стали підставами для застосування арешту. Злочин, що розслідується не декриміналізовано. Не зменшилась суспільна небезпека винних дій. Ініціатор клопотання не довів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Не подано доказів настання для володільця негативних наслідків після вилучення транспортного засобу. Нема підтверджень про псування транспортного засобу чи порушення умов його зберігання.
Згідно ч. 4 ст. 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. За таких умов констатую відсутність порушень прав власника і володільця арештованого майна.
Відповідно до п. 20 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Судовий контроль не поширюється на заміну зберігача арештованого майна або зміну його місця зберігання. Імперативність зазначеного висновку законодавець прямо передбачив процесуальним законом, це відповідає основним засадам судочинства і Конституції України. Обов'язковим для виконання залишається правовий висновок постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року, справа № 554/2506/22; провадження № 51-4350кмо23, зміст якого полягає у тому, що ухвала слідчого про визначення зберігача, зміну місця зберігання, передачу власнику права на користування майном не передбачена КПК України.
Дотримання розумних строків кримінального провадження законодавчо закріплені у ст. 28 КПК України та відповідають існуючій практиці ЄСПЛ та нормам Конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері.
Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Практика ЄСПЛ (що має враховуватися судами з огляду на положення ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») виходить із того, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують обставини, які перешкоджають прогресу розслідування в конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання віри громадян в їх відданість принципам верховенства права та здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (рішення у справах «Риженко проти України», «Silih v. Slovenia»)
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що «поняття розумний строк досудового слідства є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину». Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчене у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини .
02.03.2022 року Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Згідно цих рекомендацій, введення в Україні режиму воєнного стану 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною проведення тривалого досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.113 КПК України процесуальні строки визначено як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Згідно ч. 8 ст. 615 КПК України, строк дії воєнного стану не зараховується до загального строку досудового розслідування.
Незалежно від тривалості арешту, дії представників сторони обвинувачення залишаються правомірними, оскільки в цьому кримінальному провадженні не закінчились передбачені законом строки досудового розслідування, отже власник арештованого майна передчасно заявив клопотання про скасування заходу забезпечення.
Керуючись ст. 174 КПК України,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту на майно, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25.02.2025 року по кримінальному провадженню №62026150030000078, за ч.3 ст.368 України - відмовити.
Ухвала не оскаржується в апеляційному порядку.
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1