Справа № 387/492/26
Номер провадження по справі 3/387/167/26
28 квітня 2026 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Зибіної С.В.
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України,
ОСОБА_1 28.03.2026 о 16 годині 18 хвилині керував транспортним засобом ВАЗ-21074 д.н.з. НОМЕР_2 в м. Помічній по вул. Перемоги, 86 А, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Драгер", результат тесту показав 1,61 ‰.
ОСОБА_1 28.03.2026 о 16 годині 18 хвилині керував транспортним засобом ВАЗ-21074 д.н.з. НОМЕР_2 в м. Помічній по вул. Перемоги, 86 А. Під час руху не вибрав безпечної швидкості, не врахувавши дорожньої обстановки не впорався з керуванням та скоїв наїзд на дерево. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчинених правопорушеннях не визнав. Пояснив, що під час руху у нього лопнула рульова тяга, після чого він здійснив наїзд у яму, а згодом в'їхав транспортним засобом у дерево та втратив свідомість. Лікарі діагностували розрив сухожилля. Після пережитого стресу вжив алкоголь до приїзду працівників поліції. Зазначив, що працівники поліції побачивши, що він вживав алкоголь, змусили його пройти огляд за допомогою "драгеру".
В судовому засіданні суд роз'яснив ст.268 КпАП України та ст.63 Конституції України, ОСОБА_1 , жодних клопотань не заявляв.
Суд вислухав пояснення ОСОБА_1 , дослідив наявні докази у справі та дійшов до таких висновків .
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до змісту вимог ст. 245 КпАП України, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст. 280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КпАП України.
Частина 1 статті 130 КпАП України передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 124 КпАП України, передбачена за Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із п.12.1 ПДРУкраїни, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ст. 124, ч. 1 ст.130 КпАП України підтверджуються: відомостями, що є в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №626419 від 28.03.2026, серії ЕПР 1 №626437 від 28.03.2026; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6925518 від 28.03.2026 за ч. 2 ст. 126 КпАП України; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6925549 від 28.03.2026 за ч. 1 ст. 126 КпАП України; відомостями, що є в рапорті від 28.03.2026; тестом №2823 за результатами продуття Аlcotest 6820, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 встановлено 1,61‰, що також підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; схемою місця ДТП від 28.03.2026; фототаблицями; довідками начальника ВП №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області №41340-2026 від 01.04.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.04.2026, 28.04.2026; відомостями, що є в рапорті від 29.03.2026; відеозаписами на DVD-дисках.
Суд також враховує оглянутий відеозапис від 28.03.2026, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. За результатами проведеного тестування за допомогою приладу «Drager» показник склав 1,61‰. Із зазначеним результатом ОСОБА_1 не погодився. В судовому засіданні зазначав, що вживав алкоголь вже після ДТП.
Оцінюючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував свою вину, посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок технічної несправності транспортного засобу, після чого він втратив свідомість, а алкогольні напої вживав уже після події, до приїзду працівників поліції.
Разом з тим, зазначені доводи суд оцінює критично та вважає такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, з огляду на таке.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції встановлено, що на момент їх прибуття ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, будь-яких ознак нещодавнього вживання алкоголю (наявність відкритих пляшок, тари, інших слідів вживання) ні в транспортному засобі, ні поблизу місця події не зафіксовано.
Також із відеозапису вбачається, що під час проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про факт вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди, не заявляв відповідних зауважень чи заперечень щодо процедури огляду.
Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної судової практики, у разі якщо особа дійсно вживала алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди, така обставина, як правило, одразу заявляється під час складання матеріалів, фіксується у протоколі або відеозаписі, а також підтверджується об'єктивними даними (наявність тари, свідків, тощо). У даному випадку таких доказів суду не надано.
Натомість пояснення про вживання алкоголю після події з'явилися лише під час судового розгляду, що свідчить про їх запізнілий характер та ставить під сумнів їх достовірність.
З відеозапису вбачається, що огляд проводився із дотриманням встановленої процедури, без застосування будь-якого примусу, а сама особа погодилась на його проходження.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення. У даному випадку такими доказами є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, результати огляду на стан сп'яніння та відеозапис події.
Сукупність досліджених доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння саме під час керування транспортним засобом, а не після дорожньо-транспортної пригоди.
Крім тоого суд оцінюючи доводи ОСОБА_1 про відсутність його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з нібито раптовою технічною несправністю транспортного засобу (розрив рульової тяги), суд зазначає таке.
Відповідно до вимог Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний перед виїздом перевірити технічний стан транспортного засобу та під час руху забезпечувати його належний технічний стан і безпечну експлуатацію.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт раптової технічної несправності транспортного засобу саме під час руху, суду не надано. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: висновки автотехнічної експертизи; акти технічного огляду; інші об'єктивні дані, які б підтверджували неможливість запобігти ДТП.
Саме по собі посилання особи на технічну несправність без належного документального підтвердження не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
Крім того, навіть у разі наявності технічної несправності, водій зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та недопущення настання дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини з подальшим наїздом на перешкоду (дерево), що свідчить про невжиття ним достатніх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху.
Посилання ОСОБА_1 на втрату свідомості суд також оцінює критично, оскільки відсутні будь-які докази того, що така втрата настала до моменту дорожньо-транспортної пригоди, а не внаслідок неї.
Наявність у особи тілесних ушкоджень сама по собі не свідчить про відсутність її вини у скоєнні ДТП.
Таким чином, сукупність досліджених доказів дає підстави для висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, а його доводи про відсутність вини є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, а його пояснення є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, враховуючи, що у справах зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КпАП України, а тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
При обрані ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення, судом враховується особа правопорушника, ступінь його вини.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, суд вважає доцільним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 124, 130, 252, 280, 283, 284 КпАП України,-
На підставі ч. 2 ст. 36 КпАП України об'єднати справи про адміністративні правопорушення за №387/492/26, №387/493/26 в єдине провадження та присвоїти їм єдиний номер №387/492/26.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України та на підставі ст. 36 КпАП України накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік: (отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров. обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37918230, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA658999980313000149000011001, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок за розгляд справи про адміністративне правопорушення: (отримувач коштів: ГУК у місті Києві/місто Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до ст.ст. 307, 308 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання до 28.07.2026.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер