Справа № 183/4347/24
№ 2/183/1517/26
30 квітня 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування Державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради «Про визнання права власності на гаражі, розташовані по АДРЕСА_1 » № 212 від 24.06.1998 року в частині визнання права власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , гараж НОМЕР_1 ;
- визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності від 29.06.1998;
- визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської міської ради «Про безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянам» № 645 від 21.11.2008 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_1 ) для індивідуального гаражного будівництва площею 0,0029га, в межах норм безоплатної приватизації громадянам;
- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 313966 виданого 23.03.2009;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки від 03 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І.А. та зареєстровано в реєстрі за №1164;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61342311 від 03.11.2021 прийняте приватним нотаріусом Новомосковського міського округу Дніпропетровської області Лила Інною Армоніківною про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж 16, загальною площею 19,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61342311 від 03.11.2021 внесений приватним нотаріусом Новомосковського міського округу Дніпропетровської області Лила Інною Армоніківною в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж НОМЕР_1 , загальною площею 19,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на гараж НОМЕР_1 , загальною площею 19,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61342311 від 03.11.2021 року прийняте приватним нотаріусом Новомосковського міського округу Дніпропетровської області Лила Інною Армоніківною про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0029 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0127, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61342311 від 03.11.2021 року внесений приватним нотаріусом Новомосковського міського округу Дніпропетровської області Лила Інною Армоніківною в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0029 га., кадастровий номер 1211900000:03:006:0127, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,0029 га., кадастровий номер 1211900000:03:006:0127, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить на праві оренди ОСОБА_1 шляхом визнання за ним права власності на гараж 16, загальною площею 19,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за договором купівлі - продажу від 05.05.2020 ОСОБА_1 прийняв у власність від Акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» насосну станцію 1-го підйому, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці, площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010. Рішенням Новомосковської міської ради № 1287 від 29.05.2020 позивачу передана вищевказана земельна ділянка надана в користування на умовах оренди строком на 5 років. На орендованій земельній ділянці було встановлено наявність нерухомого об'єкта - гаража, а також накладення на орендовану земельну ділянку іншої земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0127 загальною площею 0,0029 га, які належать відповідачу ОСОБА_3 , які останній придбав у відповідачки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2021. Відповідачка ОСОБА_2 придбала гараж на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2008, укладеного з ОСОБА_6 . Земельну ділянку по АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_1 ) для індивідуального гаражного будівництва площею 0,0029 га рішенням Новомосковської міської ради від 21.11.2008 передано у приватну власність ОСОБА_2 у порядку безоплатної приватизації. У свою чергу ОСОБА_6 зазначений гараж належав на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, 14.02.2008 року, виданого взамін пошкодженого Свідоцтва про право власності від 26.06.1998 року, згідно рішення виконкому від 24.06.1998 року № 212.
Позивач вважає протиправною передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, оскільки на момент прийняття рішення земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010, на яку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:006:0127 перебувала у постійному користуванні ВАТ «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД», тому без рішення про припинення права користування не могла бути передана у порядку приватизації. Вказує, що земельна ділянка загальною площею, 0,7404 га, в межах якої було збудовано гараж відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, проте гараж для індивідуального використання може бути збудовано та використовуватися громадянами на землях житлової та громадської забудови. Посилаючись на те, що земельна ділянка для будівництва гаражу ОСОБА_6 не передавалася, а тому вважає, що будівництво гаражу № НОМЕР_1 здійснено без будь-якої правової підстави, а рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради яким визнано право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , гараж НОМЕР_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 28.05.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
27.06.2024 від відповідача Новомосковської міської ради надійшов відзив на позов у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що гараж та земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:006:0127 знаходиться в межах зони житлової забудови. Рішення органів місцевого самоврядування про визнання права власності на гараж та про передачу земельної ділянки у власність були прийняті відповідно до чинного законодавства та до моменту набуття позивачем права власності на насосну станцію.
23.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив Новомосковської міської ради у якій висловлює незгоду з доводами відповідача та наполягає на задоволенні позову.
10.10.20204 від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Ямкового В.Ф. надійшов відзив на позовну заяву у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позивач не зазначив жодних законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2008. За даними ДЗК цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 1211900000:03:006:0127 - 02.05. Для будівництва індивідуальних гаражів; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання - для індивідуального гаражного будівництва. Спірні земельні ділянки знаходяться за різними адресами, мають різну площу, кадастровий номер та кардинально різне цільове призначення, набуті різними особами, на абсолютно різних правових підставах, що нівелює доводи позивача щодо перетинання чи накладення даних земельних ділянок.
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрито провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято заяву представника позивача про зміну підстави позову від 28 серпня 2025 року, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 20.01.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Алєксєєнко Р.Ю. підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ямковий В.Ф. у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Представник відповідача - Самарівської міської ради у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, наведені у відзиві.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат В'язовий В.В., а також треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів №212 від 24.06.1998 визнано право власності на гараж АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 (т.1 а.с.20).
20.02.2008 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.25).
За замовленням ОСОБА_2 ТОВ «Геополіс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на землю для індивідуального гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 21-24).
Рішенням Новомосковської міської ради від 21.11.2008 №645 «Про безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянам» передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 гараж № НОМЕР_1 для індивідуального гаражного будівництва площею 0,0029 га (а.с.26,27 т.1). На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №313966 (а.с.28 т.1).
23.11.2021 між ОСОБА_2 , як продавцем з однієї сторони, та ОСОБА_3 , як покупцем з другої сторони, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки, на підставі якого покупець набув право власності на гараж 16 площею 19,5 кв.м. та земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:006:0127 площею 0,0029 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору право власності ОСОБА_3 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.35-37 т.1).
05.05.2020 між АТ «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» як продавцем з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як покупцем з другої сторони, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, на підставі якого покупець прийняв у власність насосну станцію 1-го підйому, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу, насосна станція 1-го підйому розташована на неприватизованій земельній ділянці з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010. На підставі зазначеного договору право власності на вказану насосну станцію зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.18-19 т.1).
06.07.2020 між Новомосковською міською радою як орендодавцем з одного боку, та ОСОБА_1 , як орендарем з другого боку, укладено договір за яким орендодавець на підставі рішення Новомосковської міської ради від 29.05.2020 №1287 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,7404га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211900000:03:006:0010, категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельна ділянка передана в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Строк дії договору 5 років (т.1 а.с.9,10).
Також, 29.11.2021 між Новомосковською міською радою як орендодавцем з одного боку та ОСОБА_1 , як орендарем з другого боку, укладено додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010, яким поновлено договір шляхом укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 10 років (а.с.16 т.1).
До правовідносин, що виникли між сторонами, за установлених судом обставин, підлягають застосуванню такі норми права.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1,2 ст. 321 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Підстав вважати, що ОСОБА_6 право власності на гараж АДРЕСА_1 , набуто у незаконний спосіб, судом не установлено.
Крім того, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про визнання права власності на гараж від 24.06.1998 та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 29.06.1998, пред'явлені до неналежного відповідача.
Як установлено судом, ОСОБА_6 помер до відкриття провадження, а за матеріалами спадкової справи його спадкоємцями є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яких суд залучив у якості третіх осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не усіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Факт смерті ОСОБА_6 та про осіб, які є його спадкоємцями, сторона позивача була обізнана, проте клопотання про залучення у якості співвідповідачів спадкоємців ОСОБА_6 не заявляла.
Щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та гаража.
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як установлено у ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. ч.1-3,5, 6 ст.203 ЦК України даної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21).
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, провадження № 61-550св22; постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21).
Верховний Суд у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 311/2233/19 зазначив, що "для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.
Тлумачення статей 215,216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав.
Оцінюючи доводи представника позивача про те, що станом на момент передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки вона перебувала у користуванні ВАТ «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД», суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України (у редакції, чинній на 21.11.2008 - дату передання земельної ділянки у приватну власність у порядку приватизації), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на 21.11.2008) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на 21.11.2008), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Так, на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17 квітня 1996 року № 377 Новомосковському трубному заводу (правонаступником якого є ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод») надано у постійне користування 0,7404 га землі під насосну станцію І-го підйому, про що 04 вересня 1996 року виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 003403, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № НМ № 0138 (а. с. 32,33).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 у цивільній справі №183/2691/16, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.01.2017, визнано недійсним державний акт серії ІІ-ДП №003403 на право постійного користування землею, виданий Новомосковському трубному заводу 04.09.1996; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010; зобов'язано внести до Державного кадастру відповідні зміни щодо касування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №183/2691/16 рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання внести до Державного земельного кадастру відповідні зміни щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010 скасовано та відмовлено у позові в цій частині; в іншій частині рішення суду та ухвалу залишено без змін.
Матеріали цивільної справи №183/2691/16 оглянуто у судовому засіданні за клопотанням представника відповідачки Лопатіної О.І.
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили 26.01.2017, визнано недійсність державного акту на право постійного користування землею, виданого попередньому землекористувачеві - Новомосковському трубному заводу. При цьому позивач набув права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010 на підставі договору оренди від 06.07.2020, а тому його права, чи права попереднього землекористувача, які виникли на підставі недійсного державного акту, не могли бути порушені.
У витязі з Державного земельного кадастру від 22.06.2020 наявні такі відомості про земельну ділянку кадастровий номер 1211900000:03:006:0010: площа 0,7404 га, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ; відомості про право власності: Територіальна громада міста Новомосковська Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради (а.с.15).
Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру від 10.10.2024, наявні такі відомості про земельну ділянку кадастровий номер 1211900000:03:006:0127: площа земельної ділянки 0,0029 га, місце розташування: АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_1 ), цільове призначення: 02.05. Для будівництва індивідуальних гаражів; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для індивідуального гаражного будівництва (а.с.124 т.1)
Тобто, вказані земельні ділянки мають різні адреси, площі, цільове призначення тощо. Належних та допустимих доказів того, що земельні ділянки накладаються, позивачем не надано.
Так, на підтвердження факту накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 1211900000:03:006:0127 та 1211900000:03:006:0010 позивачем надано документ під назвою «викопіювання з відкритих даних Державного земельного кадастру України розташування земельних ділянок» (а.с.39), підписаний 23.04.2024 адвокатом Алєксєєнко Р.Ю.
Оцінюючи зазначений доказ, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.35 Закону України «Про державний земельний кадастр» викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 46 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.
Згідно з п. 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру надання інформації з Державного земельного кадастру, у тому числі викопіювання, віднесено до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів.
Отже, складене і подане адвокатом Алексєєнко Р.Ю. «викопіювання з відкритих даних державного земельного кадастру України щодо розташування земельних ділянок» суд визнає недопустимим доказом.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонам було надано можливості для реалізації права на подання доказів, призначення експертиз тощо, підготовче провадження у даній справі тривало більше одного року. При цьому, клопотання про призначення відповідної експертизи з метою встановлення факту накладання земельних ділянок позивачем та його представником не заявлялося.
Відтак, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 1211900000:03:006:0127 та 1211900000:03:006:0010.
Позивачем не зазначено та судом не установлено жодної правової підстави для набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:006:0127 та гараж № НОМЕР_1 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Однак цивільне законодавство не передбачає права орендаря звернутись до суду за визнанням права власності, яке він бажає набути в порядку захисту права оренди.
Більш того, у в ході судового розгляду не доведено та не установлено факту накладання земельних ділянок, а також факту порушення прав ОСОБА_1 як власника насосної станції та орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог та їх безпідставністю.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Самарівська міська рада, код ЄДРПОУ 34359199, адреса: Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, 14;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 ;
відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ;
третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_7 ;
третя особа - ОСОБА_5 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_8 .
Повне судове рішення складено і підписано 30 квітня 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.