Справа №757/23962/21-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4182/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
перекладача - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, по 14 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, зокрема: переховування обвинувачених від суду шляхом перетину кордону, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресами квартир, орендованих захисником або встановити розумний розмір застави.
Вважає, що ухвала в частині продовження запобіжного заходу прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та при ігноруванні висновків ЄСПЛ у справі «Йовановіч та інші проти України».
Зазначає, що обвинувачені уже майже 6 років перебувають під вартою, що свідчить про порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника та обвинувачених на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як встановлено апеляційним судом, в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 14 травня 2026 року, включно.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих злочинів, дані, що характеризують особу обвинувачених, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту чи застави, як про це просить сторона захисту, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про наявність у обвинувачених постійного місця проживання, а саме орендованого житла, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити запобіжний захід.
Одночасно, керуючись вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави обвинуваченим і такий висновок суду, з огляду на фактичні обставини інкримінованого їм особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, з чим погоджується колегія суддів.
Інші доводи, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на необхідності дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вказаного кримінального провадження, відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинувачених під вартою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя