22 квітня2026 року
справа № 756/1581/25
провадження № 22-ц/824/2249/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року, постановлене під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, уточненим в ході розгляду справи, в якому просив визнати недійсними видані на ім'я відповідачів 16.10.2024 державним нотаріусом Двадцять першої київської нотаріальної контори Зубченко Л.С. свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки за кожним земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а також визнати за позивачем право власності на 5/8 часток зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування за законом та заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , чоловік матері позивача. Після його смерті мати позивача зверталася до нотаріальних органів з метою прийняття спадщини.
Разом з тим, як стало відомо позивачу після смерті матері, мати за життя не змогла належним чином оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки, як зазначає позивач, за життя її мати хворіла на онкологію, тому не мала можливості займатися справами та відвідувати м. Київ.
Після ознайомлення з матеріалами спадкової справи позивачем було з'ясовано, що нотаріусом, на думку позивача - з порушенням чинного законодавства, було видано два свідоцтва про право на спадщину на ім'я відповідачів після смерті ОСОБА_5 , проте не враховано частку матері позивача як дружини ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, яку не було виділено зі спадкової маси.
Неодноразові звернення та скарги позивача не дали змоги вирішити вказане питання в позасудовому порядку.
На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними видані на ім'я відповідачів 16.10.2024 державним нотаріусом Двадцять першої київської нотаріальної контори Зубченко Л.С. свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки за кожним земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а також визнати за позивачем право власності на 5/8 часток зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування за законом та заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що за загальним правилом частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, становить майна, підлягає виділу та не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.
Якщо особа відмовляється від своєї частки, повинна бути відповідна заява, але матеріали справи та спадкових справ, таких заяв померлої ОСОБА_6 не містять.
Законодавством не встановлені строки звернення до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва на частку у спільному майні подружжя. Приймаючи до уваги ті обставини, що померла ОСОБА_6 не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою, внаслідок своєї тяжкої хвороби, це не дає підстави стверджувати, про її відмову від даної частки.
У матеріалах справи міститься заповіт померлої ОСОБА_6 на користь скаржника. Відповідно до ст. 1220, 1223 ЦК України право на спадкування виникає з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця. Таким чином, на час видачі спірних свідоцтво про право на спадщину право на спадкування вже перейшло до апелянта, а свідоцтво є лише підтвердженням цього права.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представниками Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори та Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори було подано клопотання про розгляд справи без участі.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що у випадку звернення ОСОБА_6 до нотаріуса, окрім як із заявою про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, вона б мала право на 5/8 часток спадкового майна (1/2+(1/2:4)=1/2+1/8), проте враховуючи неподання нею такої заяви та відсутність відповідної заяви у спадковій справі заведеній щодо майна ОСОБА_5 , нотаріусом правомірно вчинено нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на ім'я відповідачів у розмірі по 1/4 частці земельної ділянки на кожного.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Як убачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 виданого 28.12.1995 Новосілківською сільською радою Макарівського району Київської області, (а.с.25, т.І), ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_5 , прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_5 .
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2006, ОСОБА_5 прийняв у власність від ОСОБА_11 земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташовану за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 499950 грн, яка була в повному обсязі сплачена продавцю (а.с.16,т.І).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №050041 від 19.09.2008, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташованої за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 (а.с.17,т.І).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві.
З матеріалів спадкової справи №34/2014 заведеної щодо майна померлого ОСОБА_5 убачається, що спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_6 , мати ОСОБА_6 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , які вчасно звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
У матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №401148288 від 28.10.2024, відповідно до якої за відповідачами ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано на праві спільної часткової власності по 1/2 частині земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Водночас, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданого 24.06.2024 Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
Судом встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 виданим 07.09.1983 відділом РАЦС Подільського райвиконкому Києва, свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 виданим 24.04.1982 Палацом реєстрації шлюбів Жовтневого району м. Києва, свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 виданим 20.02.1986 Подільським ВДРАЦС м. Києва, свідоцтвом про розірвання шлюбу серія № НОМЕР_7 виданим 27.05.2008 ВРАЦС Подільського РУЮ в м. Києві, свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_8 виданим 23.07.2005 ВРАЦС Подільського РУЮ у м. Києві, свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_9 виданим ВРАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві (а.с.47-50, т.І).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 16.07.2024 Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №326/2024 після смерті ОСОБА_6 .
Позивач зверталась до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 5/8 частин земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:344:0002 розташованої за адресою АДРЕСА_1 , проте постановою заступника завідувача нотаріальної контори 24.01.2025 було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії з посиланням на порушення вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки померлій належить менша частка спадкового майна ніж просить видати спадкоємиця (а.с.36,т.І).
Судом встановлено, що підставами для звернення позивача до суду із позовною заявою про визнання свідоцтв недійсними та визнання за ним права власності на частину спадкового майна позивач зазначив неврахування під час видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину тієї обставини, що частка у спільній сумісній власності того з подружжя хто пережив спадкодавця становить 1/2 частину, яка підлягає виділу, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за
заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За статтею 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 5.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 ЦК України.
При визначенні розміру обов'язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 ЦКУкраїни встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов'язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом (пункт 5.10 глави 10 Порядку).
Якщо спадкоємець за заповітом є одночасно і спадкоємцем за законом, частина спадкового майна, яка залишилася поза заповітом, ділиться порівну між усіма спадкоємцями за законом, у тому числі й спадкоємцем, зазначеним у заповіті (пункт 5.14 глави 10 Порядку).
Згідно зі статтею 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до пункту 4.21 глави 10 Порядку при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності.
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна (пункт 2.1 глави 11 Порядку).
Районним судом було встановлено, що у випадку звернення ОСОБА_6 до нотаріуса, окрім як із заявою про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, вона б мала право на 5/8 часток спадкового майна (1/2+(1/2:4)=1/2+1/8).
Проте враховуючи неподання нею такої заяви та відсутність відповідної заяви у спадковій справі заведеній щодо майна ОСОБА_5 , нотаріусом правомірно вчинено нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на ім'я відповідачів у розмірі по 1/4 частці земельної ділянки на кожного.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
Згідно частин першої та другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Законодавець прямо у статті 1301 ЦК України передбачив, що підставою недійсності свідоцтва про право на спадщину є відсутність права на спадкування в особи, якій видано свідоцтво. Це відбувається, зокрема, якщо відсутні юридичні факти, які зумовлювали спадкування (немає родинних, сімейних, квазіродинних або ж відносин із утримання спадкодавця чи існує нікчемність заповіту) або ж особа, усувається від спадкування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а твердження позивача в обґрунтування позовних вимог, є лише припущеннями позивача, які належним чином не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 30 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді