14 квітня 2026 року місто Київ
Справа № 756/13923/25
Провадження № 33/824/1684/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Юрія Ігоровича, на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року (у складі судді Тихої О.О.)
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 435479 водій ОСОБА_2 , 27.08.2025 о 09:45 год. у м. Києві по просп. Степана Бандери, 12-А, керуючи автомобілем Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не впевнилася в безпечності маневру, та при увімкненні дозволяючого сигналу світлофору (зеленого) при проїзді регульованого перехрестя, не надала переваги у русі транспортному засобу Volkswagen Jetta, номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився на перехресті та завершував рух через нього, та здійснила зіткнення з останнім. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 2.3 б; 16.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Оболонський районний суд м. Києва постановою від 16 грудня 2025 року провадження у справі закрив у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з такою постановою, представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. 12 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що аналіз схеми ДТП та фактичних обставин справи свідчить про те, що ДТП сталося на великому регульованому перехресті. ОСОБА_1 розпочала рух через регульоване перехрестя на дозволений зелений сигнал світлофора, рухаючись у напрямку прямо, вона послідовно перетнула три смуги для руху транспортних засобів, які рухаються зліва направо відносно напрямку її руху, після чого проїхала острівок безпеки. Надалі, завершуючи маневр переїзду перехрестя, ОСОБА_1 почала перетинати наступну частину проїжджої частини дороги, де рух транспортних засобів здійснювався справа наліво відносно напрямку її руху. У момент ДТП ОСОБА_1 рухалася крайньою правою смугою, фактично завершуючи маневр переїзду перехрестя, водночас ОСОБА_2 виїхала на перехрестя, не надала переваги в русі автомобілю ОСОБА_1 та здійснила зіткнення з її транспортним засобом (удар прийшовся у передню праву бокову частину автомобіля ОСОБА_1 : передні праві двері та колесо). Відповідно, зіткнення сталося не внаслідок дій ОСОБА_1 , а виключно через те, що ОСОБА_2 не надала перевагу в русі та виїхала у смугу, яку ОСОБА_1 вже займала під час завершення маневру переїзду перехрестя, чим порушила приписи п. 16.5 ПДР України.
Таким чином, якби ОСОБА_2 вчасно загальмувала та пропустила ОСОБА_1 , яка завершувала маневр, ДТП не відбулося б, а твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 нібито виїхала на жовтий сигнал, не підтверджуються доказами та схемою ДТП.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазнає, що ОСОБА_1 як потерпіла не була присутня на засіданні 16 грудня 2025 року, повістка про виклик їй не надходила, копія постанови їй не направлялася, відповідно, вона фактично не знала про розгляд цієї справи та винесення оскаржуваної постанови.Про винесене рішення їй стало відомо лише після того, як працівники поліції повідомили її телефоном про закриття провадження у цій справі відносно ОСОБА_2 та подальші наслідки. Оскільки потерпіла не володіє знаннями у сфері права, вона звернулася за правовою допомогою до адвоката Каращука Ю.І., який 04 лютого 2026 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови.
06 березня 2026 року захисник ОСОБА_2 - адвоката Череда Т.М. подала заперечення проти апеляційної скарги, які зводяться до заперечення проти клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначає, що в матеріалах справи (а. с. 29) міститься довідка про те, що ОСОБА_1 була повідомлена про судове засідання на 16 грудня 2025 року шляхом доставлення 19 листопада 2025 року тексту повістки у додаток «Viber» на номер телефону НОМЕР_4 . Також інформація про дату судового засідання та прийняте судом рішення відображалася в мобільному застосунку «Дія». Окрім того текст оскаржуваної постанови оприлюднений у ЄДРСР 19 грудня 2025 року.
Посилання апелянта на неотримання копії постанови саме по собі не може вважатися поважною причиною пропуску строку, оскільки закон не ставить перебіг строку у залежність від факту її отримання. Строк може бути поновлений виключно у разі доведення існування об'єктивних, непереборних та незалежних від волі особи обставин, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Приписи ч. 2 ст. 277-2 КУпАП не містять обов'язку суду надсилати потерпілому саме судову
повістку у визначеній формі, достатнім є належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У цьому випадку суд першої інстанції такий обов'язок виконав. Положення ст. 285 КУпАП не зобов'язують суд надсилати потерпілому копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо від нього не надходило відповідного клопотання.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, враховуючи, що у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник не були присутні, копію оскаржуваної постанови представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. отримав 04 лютого 2026 року, а апеляційна скарга подана 12 лютого 2026 року, тобто в межах 10-денного строку з дня отримання скаржником копії оскаржуваної постанови, з метою забезпечення права захист та справедливий судовий розгляд апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Череда Т.М. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Викликаний у судове засідання судовий експерт КНДІСЕ Юрченко Олександр Олексійович , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 КК України) та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді (ст. 385 КК України) надав суду висновок, відповідно до якого в наведеній ситуації водій ОСОБА_2 мала діяти відповідно до вимог п. 16.5 ПДР України, а саме дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, зокрема автомобілю «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_1 . Водночас ОСОБА_1 зобов'язана була діяти відповідно до вимог п. 16.8 ПДР України, а саме виїхати у наміченому напрямку та завершити переїзд перехрестя.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 ставилося у вину недотримання приписів п. 2.3 «б» та п. 16.5 ПДР в частині того, що вона перед початком руху не впевнилася в безпечності маневру, та при увімкненні дозволяючому сигналу світлофору (зеленому) при проїзді регульованого перехрестя, не надала переваги у русі транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 , який знаходився на перехресті та завершував рух через нього, та здійснила зіткнення з останнім.
Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 16.5 ПДР у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є помилковим.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що з відеозапису вбачається як ОСОБА_2 пропустила пішоходів, які переходили перехрестя та транспорті засоби, що рухалися через перехрестя, та лише після цього розпочала рух на зелений сигнал світлофора через перехрестя. У цей час на перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та відбулося зіткнення. З урахуванням цього суд вважав, що відсутні підстави вважати, що дії водія ОСОБА_2 були такими, що не відповідали вимогами п. 2.3 «б» та п. 16.5 ПДР України.
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а також спростовуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апелюючи до незаконності постанови суду першої інстанції, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на зелений сигнал світлофора, а тому правомірно завершувала маневр його перетину, у той час як ОСОБА_2 не дала їй дорогу та саме з її вини сталося ДТП.
Апеляційний суд погоджується із такими доводами скаржника враховуючи таке.
Із відеозапису «10.9.37.123_пр.С.Бандери,10_20250827095059_to_20250827095151» вбачається, що зміна сигналу світлофора в напрямку руху по проспекту С. Бандери відбувається з 27 (зелений сигнал) на 28 (червоний сигнал) секунду.
Із відеозапису «10.9.37.129_пр.С.Бандери,10_20250827095058_to_20250827095157» вбачається, що автомобіль «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_1 перетнув стоп-лінію на 26 секундні, тобто на зелений сигнал світлофора, чим почав здійснювати перетин перехрестя. На 36-37 секундах відео видно, як автомобіль «Hyndai» під керуванням ОСОБА_2 почав рух та здійснив зіткнення із автомобілем «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_1 .
Відеозапис «10.9.37.159_пр.С.Бандери,16_20250827095058_to_20250827095159» підтверджує час початку руху автомобіля «Hyndai» під керуванням ОСОБА_2 о 36-37 секундах.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 почала перетин перехрестя на жовтий сигнал світлофора, якого на відеозаписі взагалі не видно (після миготливого зеленого одразу слідує червоний сигнал).
Оскільки водій ОСОБА_1 виїхала на перехрестя згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, вона відповідно до п. 16.8 ПДР мала виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Таким чином водій ОСОБА_1 на момент ДТП перебувала в стані «завершення маневру перетину перехрестя», а тому водій ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 16.5 ПДР незважаючи на подання в її напрямку руху зеленого сигналу світлофора, мала дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, зокрема водію ОСОБА_1 .
Водночас водій ОСОБА_2 указаних вимог не дотрималася, не дала дорогу водію ОСОБА_1 , яка завершувала рух через перехрестя, чим порушила приписи п. 16.5 ПДР України, та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, про що і був складений відповідний протокол.
Аналогічно водій ОСОБА_2 не дотрималася приписів п. 2.3 «б» ПДР, оскільки виїжджаючи на перехрестя не була уважна та не стежила за дорожньою обстановкою (не помітила факт завершення руху через перехрестя автомобіля «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_1 ) та не відреагувала на зміну дорожньої обстановки (після виявлення небезпеки для руху, не вжила заходів до зменшення швидкості або зупинки).
Водночас підстав для накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 немає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-восьмій цієї статті.
ДТП мало місце 27 серпня 2025 року, тобто 3-місячний строк для накладення адміністративного стягнення закінчився 27 листопада 2025 року.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Юрія Ігоровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Юрія Ігоровича, - задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа